Робоча Навчальна програма

з курсу “Актуальні питання теорії фізичної культури та спорту”

Тема 1. Методологічні основи теорії фізичної культури та сучасної системи спортивної підготовки в Олімпійському спорті – 2 год.

1. Загальна теорія фізичної культури. Теорія адаптації. Теорія функціональних систем. Теорія управління. Теорія діяльності. Основні положення діалектичного матеріалізму.

2. Структурні елементи в теорії підготовки спортсмена: перший рівень – емпірична і логічна структура теорії; другий рівень – теоретичний; взаємодія рівнів. Загальна теорія підготовки спортсменів як приклад сучасної інтегративної науки.

3. Теорія спортивної підготовки як інтегративна теорія аналітико-синтезуючого характеру.

4. Вплив кібернетики, загальної теорії систем, дослідження операцій, теорії функціональних систем, теорії діяльності, теорії адаптації на розвиток теорії підготовки спортсменів в Олімпійському спорті.

5. Роль математики в становленні загальної теорії підготовки спортсменів в Олімпійському спорті.

6. Загальна теорія підготовки спортсменів в Олімпійському спорті як метатеорія відносно формування окремих теорій підготовки спортсменів.

7. Структура загальної системи підготовки спортсменів в Олімпійському спорті.

Тема 2. Фактори, як визначають ефективність фізичного виховання та спортивного тренування – 2 год.

1. Програмні нормативні основи фізичного виховання. Впровадження системного підходу до організації та реалізації фізичного виховання в державному та суспільно-самодіяльному напрямках. Відповідність кваліфікації вчителя вимогам державного стандарту освіти та сучасні професіограммі. Матеріально-технічне та інформаційне забезпечення процесу фізичного виховання. Характеристика системоутврюючого фактору – готовності випускника загальноосвітньої школи до компетентного самостійного процесу застосування засобів фізичного виховання і регуляції функціонального стану працездатності та здоров’я упродовж життя.

Науково-педагогічна компетентність та креативність тренера.

2. Основні напрямки спортивного тренування.

3. Якість організації спортивного тренування.

Система «тренер-спортсмен». Матеріально-технічне, наукове та організаційно-педагогічне забезпечення підготовки до змагань. Точність планування системи організації спортивних тренувань, організація, забезпечення підготовки. Врахування умов, які впливають на результати спортивно-педагогічної діяльності.

4. Точність управління спортивним тренуванням. Система та структура управління (поетапне, поточне та оперативне управління). Спеціальні умови здійснення управління.

Застосування моделювання в спортивному тренуванні.

5. Навантаження, втома, відновлення в спортивному тренуванні.

6. Принципи: спрямованість до вищих досягнень, поглиблена спеціалізація; єдність загальної та соціальної підготовки; безперервність тренувального процесу, єдність та взаємозв’язок структури змагальної діяльності та структури підготовленості.

7. Додаткові фактори, які визначають ефективність спортивного тренування. Методичне забезпечення, медико-біологічні засоби спрямованості змін, корекції та стимуляції фізичної працездатності.

8. Система спортивних змагань.

Тема 3. Фактори, які визначають рівень фізичної культури учнів та спортивних досягнень – 2 год.

1. Зміст мотивації людини до регулярних занять фізичними вправами, до образу здорового життя, ідеалів фізичної досконалості та високої працездатності. Оцінка рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості, наявності стійких звичок до використання засобів фізичного виховання (гігієнічних факторів, оздоровчих сил природи, фізичних вправ), рівня фізичної освіти (компетентність людини з питань методики фізичного виховання), порівняння рівнів фізичної досконалості (реальних і ідеальних).

2. Точність спортивного відбору.

3. Кваліфікація тренера.

4. Взаємозв’язок та взаємозумовлення сторін підготовленості.

5. Фактори, які зумовлюють рівень підготовленості спортсменів.

6. Специфічність адаптивних реакцій та функціональних проявів.

7. Ефективність спортивного тренування як провідний фактор, що зумовлює прогресування в спорті.

Тема 4. Засоби, методи та умови спортивного тренування – 2 год.

1. Засоби фізичного виховання.

2. Засоби підвищення фізичної працездатності та відновлення.

3. Методи спортивного тренування.

4. Варіативність умов діяльності під час застосування різноманітних методів спортивного тренування.

5. Адекватність методів засобам спортивного тренування.

6. Умови для спортивної підготовки.

7. Умови саморегуляції та умови педагогічних впливів здоров’я.

8. Блок-схеми засобів, методів, умов спортивного тренування та педагогічних технологій.

Тема 5. Основи структури тренувального процесу – 2 год.

1. Динаміка функціональної активності в процесі тренувального заняття та його загальна структура, навантаження в занятті.

2. Врахування фазовості розвитку спортивної форми, календаря змагань, кліматичних умов, особливості видів спорту під час планування тренувальної роботи.

3. Сумарний об'єм, динаміка об’єму та інтенсивності і співвідношення роботи різної спрямованості протягом року та макроциклу.

4. Регулюючі параметри адаптаційних змін в макроциклі: тривалість періоду та кількість повторюваних уроків та циклів, яка забезпечує завершення етапу адаптації; динаміка навантаження по періодах. Створення локальних програм по етапах та періодах тренування для забезпечення кумулятивних ефектів адаптації.

5. Види тренувальних занять. Тренувальний урок. Фактори уроку.

6. Структура тренувальних мікроциклів.

7. Типи тренувальних мікроциклів.

8. Сумарний вплив мікроцикла.

9. Управління розвитком працездатності та відновлювальними процесами в програмах тренувальних занять та мікроциклів.

10. Методика побудови мезоциклів, макроциклів в тренувальному процесі на протязі уроку.

11. Структура та типи тренувальних мезоциклів.

Тривалість та структура мікроциклів в мезоциклі.

12. Структура тренувальних макроциклів.

Тренування в підготовчому. змагальному та перехідному періодах.

Тема 6. Планування багаторічного спортивного тренування – 2 год.

1. Загальна структура багаторічної підготовки та фактори, які її визначають.

2. Побудова тренування на різних етапах багаторічної підготовки.

3. Етап початкової підготовки.

4. Етап попередньої базової підготовки

5. Етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей зберігання досягнень.

6. Основні напрямки інтенсифікації тренувального процесу в багаторічній підготовці.

7. Співвідношення різних видів підготовки на етапах багаторічного спортивного тренування.

Тема 7. Відбір та орієнтація в процесі багаторічного спортивного тренування – 2 год.

1. Задатки та набуті адаптаційні ефекти. Адаптивність.

2. Відбір та орієнтація на першому етапі багаторічної підготовки (початкова підготовка).

3. Структура відбору та орієнтації на другому та третьому етапах багаторічної підготовки.

4. Відбір та орієнтація на четвертому (максимальної реалізації індивідуальних можливостей) та п'ятому (збереження досягнень) етапах багаторічної підготовки.

5. Ефективність адаптації до напружених навантажень. Ціна прог­ресу в спорті – резерви для подальшого удосконалення. Визначення ступені навченості, розвитку та тренованості.

6. Оцінка особистості та психічних якостей спортсмена.

7. Здоров'я спортсмена - необхідна умова успішного удосконалення спортивної майстерності.

Тема 8. Дидактичні основи фізичного виховання та спорту в розвитку спеціальної працездатності як передумови спортивної майстерності – 2 год.

1. Дидактика фізичного виховання, спортивного тренування. Дидактична біомеханіка.

2. Загальні основи управління рухами та спортивно-технічного удосконалення.

3. Система управління процесом навчання руховим діям та їх удосконалення.

4. Розвиток спеціальної працездатності. Моделі тренувальних уроків з заздалегідь відомою дією (В.В. Петровський, 1973, 1978). Роль факторів уроку. Взаємозв'язок функціонального стану орга­нізму спортсмена з ефективністю вирішення задач дії.

5. Принципи вибірково-варіативної дії (М.М. Огієнко, 1980). Звуження діапазону пристосувальної варіативності рухової дії в жорстких умовах чергування вправ з відпочинком.

6. Питома вага занять, спрямованих на розвиток спеціальної працездатності в річному циклі тренування.

7. Контроль за терміновим та кумулятивним ефектами розвитку спеціальної працездатності.

8. Виховання на заняттях спортом.

Тема 9. Технологія управління адаптивним функціонуванням організму спортсмена – 2 год.

1. Оптимізація застосування умов саморегуляції, самонавчання, самотренування.

Викладач спорту, його професійна підготовленість. Вимоги до особистості тренера. Взаємовідносини викладача спорту з учнями-спортсменами.

Педагогічна майстерність тренера. Дисципліна та педагогічний такт. Самооцінка тренера. Структура творчої діяльності тренера.

2. Моделювання різних умов діяльності, аналіз функціональних етанів та запам'ятовування найбільш сприятливих для реалізації функціональних можливостей.

3. Побудова функціональної техніко-тактичної моделі поведінки спортсмена в змаганнях.

4. Вимоги до показників, які використовуються в контролі. Види контролю.

Контроль основних сторін підготовленості. Контроль змагальної діяльності. Контроль тренувальних та змагальних навантажень. Контроль та управління.

Самоконтроль, самокоректування траєкторії поведінки спортсмен на в тренувальних заняттях та змаганнях.

5. Зв'язок прогнозування з управлінням.

6. Загальні положення моделювання в спорті.

7. Моделювання змагальної діяльності та підготовленості в залежності від індивідуальних особливостей спортсменів.

Тема 10. Шляхи інтенсифікації та удосконалення фізичного виховання та системи підготовки спортсменів – 2 год.

1. Якісна фахова підготовка вчителя фізичної культури. Адаптування вимог навчальної приграми до конкретних умов регіону чи школи. Забезпечення об’єктивного своєчасного науково-педагогічного контролю, якості матеріально-технічної бази, достатності рухового режиму учнів, задіяння та активації позаурочних та позашкільних форм занять фізичними вправами, розробка програм домашніх завдань, самостійних занять фізичними вправами та профілактика травматизму та шкоди здоров’ю учнів. Фізична освіта та самоосвіта учнів з питань фізичної культури.

2. Напрямки удосконалення системи підготовки спортсменів:

1. Різний приріст об’єму тренувальної і змагальної діяльності.

2. Організація та досягнення найвищих досягнень на Олімпійських іграх за рахунок системи цілеспрямованої підготовки.

3. Розробки методики продовження періоду успішних виступів спортсменів на заключних етапах спортивної кар’єри.

4. Сувора відповідність системи тренування спортсмена високого класу вимогам вибраного для спеціалізації виду спорту.

5. Максимальна орієнтація на індивідуальні задатки і здібності кожного конкретного спортсмена при виборі спортивної спеціалізації, розробки всієї системи багаторічної підготовки, визначення раціональної структури змагальної діяльності.

6. Прагнення до суворозбалансованої системи тренувальних та змагальних навантажень, відпочинку, харчування, засобів відновлення, стимуляції працездатності і мобілізації функціональних резервів.

7. Відповідність системи підготовки до головних змагань географічним, кліматичним умовам місць, в яких планується їх проведення.

8. Розширення нетрадиційних засобів підготовки (використання приладів, обладнання і методичних прийомів, як дозволяють повніше розкрити функціональні резерви організму спортсмена; застосування тренажерів, які забезпечують спряжене удосконалення розвитку рухових якостей, фізичне і технічне удосконалення; проведення тренувань в умовах середньо- та високогір’я, які дозволяють інтенсифікувати процеси адаптації до факторів тренувальних впливів, підвищити ефективність безпосередньої підготовки до головних змагань).

9. Орієнтація всієї системи спортивних тренувань на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності.

10. Удосконалення системи управління тренувальним процесом на основі об’єктивізації знань щодо структури змагальної діяльності і підготовленості з урахуванням як загальних закономірностей становлення спортивної майстерності в конкретному виді спорту, так і індивідуальних можливостей спортсменів.

11. Розширення, конкретизація і часткова перебудова знань і практичної діяльності по назві розділів спортивної підготовки (розвиток рухових якостей, планування навантаженні в різних структурних утвореннях, удосконалення складних елементів техніки, застосування ергогенних засобів та ін.) в напрямку забезпечення умов для профілактики спортивного травматизму.

Коректування низки положень як загальної теорії, так і конкретних методик підготовки спортсменів як резерв зменшення травматизму і підвищення якості процесу підготовки, продовження успішної кар’єри спортсмена.

12. Динамічність спортивної підготовки, її оперативна кореляція на основі постійного вивчення і врахування як загальних тенденцій розвитку Олімпійського спорту, так і особливостей розвитку конкретних його видів.

Питання до самостійної роботи студентів

Тема 1. Методологічні основи теорії фізичної культури та сучасної системи спортивної підготовки в Олімпійському спорті – 2 год.

1. Роль морфології, фізіології, біохімії, психології, соціології в організації і управлінні, кібернетики, дослідження операцій, теорії адаптації, теорії функціональних систем, системного підходу, в формуванні складної і цілісної системи знань – теорії підготовки спортсменів.

2. Двосторонність інтеграції біологічного знання в загальну теорію підготовки спортсменів.

3. Історичний аспект формування загальної теорії підготовки спортсменів в Олімпійському спорті. Використання органічно-цілісного підходу в побудові сучасної системи знань в області підготовки спортсмена. Взаємозв’язок системного і елементарного представлення цілісного явища в формуванні теорії підготовки спортсмена.

4. Теорія підготовки спортсмена як теорія описового типу, в якій вирішуються задачі упорядкування, опису, пояснення виключно широкого і, на перший погляд, суперечливого матеріалу.

5. Функції загальної теорії підготовки спортсменів: описові, пояснюючі, систематизуючі, прогностичні, інтегруючі, практичні, методологічні.

Тема 2. Фактори, як визначають ефективність фізичного виховання та спортивного тренування – 2 год.

1. Соціально-побутові умови.

2. Комп’ютерна техніка та програмне забезпечення вирішення прикладних задач спортивного тренування та ін.

Тема 3. Фактори, які визначають рівень фізичної культури учнів та спортивних досягнень – 2 год.

1. Сторони підготовленості, які визначають рівень спортивних досягнень: технічна, фізична, тактична, морально-виховна, теоретична, інтелектуальна, інтегральна та ін.

2. Структура змагальної діяльності та показники її ефективності.

3. Швидкісні здібності, силові здібності, гнучкість, координаційні здібності. Потужність та ємність шляхів енергозабезпечення роботи. Економічність роботи та ефективність використання функціонального потенціалу.

4. Стабільність та варіабельність навиків та вегетативних функцій. Структура підготовленості залежно від рівня кваліфікації та тренованості спортсменів.

Наявність платцдарму факторів, детермінуючих рівень спортивних досягнень.

(Мета, загальна та окремі доктрини рефлексивної поведінки спортсмена в спортивних змаганнях.)

Тема 4. Засоби, методи та умови спортивного тренування – 2 год.

1. Фізичні вправи: загальнопідготовчі, допоміжні, спеціально-підготовчі, змагальні.

Ідеомоторні вправи. Педагогічні дії тренера (слова, показ, безпосередня допомога, контроль, аналіз, визначення помилок, коректування рухової поведінки спортсмена та ін.).

2. Оптимальне (комплексне та системне) використання різних засобів з врахуванням особливостей спортивних спеціалізацій.

3. Методи, які спрямовані переважно на засвоєння рухових навичок спортивної техніки: розучування цілісної вправи, розучування вправ частинами. Характеристика підвідних та імітаційних вправ.

Методи, які спрямовані переважно на розвиток рухових якостей: безперервний та інтегральний.

Ігровий метод. Змагальний метод.

Тема 5. Основи структури тренувального процесу – 2 год.

1. Структура тренувальних занять.

2. Спрямованість занять. Організація занять.

Врахування фазовості розвитку спортивної форми, календаря змагань, кліматичних умов, особливості видів спорту під час планування тренувальної роботи.

Сумарний об'єм, динаміка об’єму та інтенсивності і співвідношення роботи різної спрямованості протягом року та макроциклу.

3. Координаційна структура фізичної вправи. Інтенсивність фізичної вправи, тривалість фізичної вправи, умови чергування вправи з відпочинком на уроці (режими А, В, Д, Е за В.В. Петровським, 1978), кількість повторень фізичної вправи на уроці, що визначає загальну силу дії заняття в цілому; задача дії (М.О. Бернштейн, 1966).

4. Дія на організм спортсменів занять з різними за величиною та спрямуванням дії навантаженням. Використання в мікроциклі занять з різними за величиною та спрямуванням навантаженням.

5. Структура тренувальних мікроциклів з одноразовими заняттями на протязі дня та з двома та більшою кількістю занять.

Тема 6. Планування багаторічного спортивного тренування – 2 год.

1. Планомірне підвищення сумарного об’єму роботи. Своєчасна вузька спортивна спеціалізація. Поступове збільшення кількості занять в мікро циклах. Планомірне збільшення тренувальних занять з великим навантаженням в мікроциклах. Планомірне збільшення кількості занять вибіркового спрямування. Широке використання жорстких тренувальних режимів. Розширення змагальної практики на завершальних етапах спортивного удосконалення. Збільшення загальної кількості основних змагань, які мають високий психологічний накал та жорстку конкуренцію.

2. Поступове введення додаткових засобів, які стимулюють працездатність та прискорюють процеси відновлення після напружених навантажень, які збільшують реакцію організму на навантаження.

3. Збільшення об’єму техніко-тактичної підготовки в умовах, які максимально наближені до ймовірної змагальної діяльності.

4. Планомірне збільшення психічної напруженості в тренувальному процесі, створення мікроклімату екстремальних умов змагань та жорстокої конкуренції в кожному занятті. Недопустимість форсованого тренування юних спортсменів.

5. Динаміка навантажень та співвідношення роботи різної переважної спрямованості в процесі багаторічного спортивного тренування.

Тема 7. Відбір та орієнтація в процесі багаторічного спортивного тренування – 2 год.

1. Поняття: спортивний відбір, спортивна орієнтація. Ступені спортивного відбору та їх зв'язок з етапами багаторічної підготовки. Зв'язок з етапами багаторічної підготовки.

2. Комплексний підхід, інформативність показників, об'єктивність та ймовірність прогнозування прогресування в тому чи іншому виді спорту.

3. Визначення перспективно­сті спортсмена.

4. Досконалість управління просторовим, часовим та динамічними параметрами рухів в різноманітних фізичних вправах як один з основних показників перспективності спортсмена.

Тема 8. Дидактичні основи фізичного виховання та спорту в розвитку спеціальної працездатності як передумови спортивної майстерності – 2 год.

1. Положення методики навчання та удосконалення рухових дій за послідовниками вчення І.П. Павлова.

2. Критичні зауваження та основні положення до побудови навчання руховим діям в наукових працях М.О. Бернштейна (1935, 1947, 1966), П.К. Анохіна (1975), Л.В. Чхаїдзе (1970).

3. Формування чуттєвої, логічної та чуттєво-логічної моделі рухової дії згідно задач, стадій та станів технічної підготовки спортсменів (В.М. Дьячков, 1972, В.К.Філіпов, 1975).

4. Загальна, допоміжна та спеціальна фізична підготовка.

5. Розвиток швидкісних здібностей.

6. Розвиток сили: Підвищення здібностей до реалізації силового потенціалу.

7. Розвиток витривалості. Підвищення можливостей систем енергозабезпечення роботи, економічності її та ефективності викорис­тання функціонального потенціалу. Удосконалення стабільності та варіабельності рухових та вегетативних функцій.

8. Розвиток гнучкості. Вібростимуляція як метод розвитку гнуч­кості (В.Г. Назаров, 1980)

9. Удосконалення координаційних здібностей. Різномаїття засо­бів, умов діяльності, варіативність біодинамічних характеристик використання засобів термінової інформації (В.С. Фарфель, 1975), точність регуляції рухів по параметрам рухової координації, ко­ректування основних параметрів рухових дій на основі від'ємного зворотного зв'язку (Н.Вінер,1958).

Тема 9. Технологія управління адаптивним функціонуванням організму спортсмена – 2 год.

1. Роль та ефективність педагогічних дій тренера.

2. Передзмагальна розминка, її роль в регуляції передстартового стану.

3. Метод екстраполяції-розповсюдження висновків, одержаних з спостережень за однією час­тиною якого-небуть явища на інші його частини. Екстраполяція в комплексі з методом моделювання та експертних оцінок.

Види прогнозування: короткотермінове, середньотермінове, довготермінове, зверхдовгострокове.

4. Моделювання як науково-практичний метод. Моделі як аналоги досліджуваних об'єктів. Використання моделей для узагальнення емпіричного знання. Вплив моделей на впровадження результатів експериментальних наукових робіт в практику спорту. Дві групи моделей:

3) Моделі, які характеризують структуру змагальної діяльності різні сторони підготовленості спортсмена, морфофункціональні моделі, які відображають морфологічні особливості організму та можливості окремих функціональних систем, що забезпечують до­сягнення заданого рівня спортивної майстерності.

4) Моделі, які відображають терміни (тривалість) та динаміку становлення спортивної майстерності і підготовленості в багато­річному плані, а також в межах тренувального року чи макроциклу;

моделі великих структурних утворень тренувального процесу (етапів багаторічної підготовки, макроциклів, періодів);

моделі тренувальних етапів, мезо- та мікроциклів; моделі тренувальних занять та їх частин; моделі окремих тренувальних вправ та їх комплексів.

Три рівні моделей: узагальнені, групові та індивідуальні.

Тема 10. Шляхи інтенсифікації та удосконалення фізичного виховання та системи підготовки спортсменів – 2 год.

1. Педагогічні ідеї та наукові доробки в працях провідних вчених світу з питань теорії спорту (Озолін Н.Г., Платонов В.Н., Петровський В.В., Харре Д., Каунсінмен, Матвєєв Л.П., Верхошанський Ю.В., Заціорський В.М. та ін.)

Плани семінарських занять, теми повідомлень та рефератів

“Актуальні питання теорії фізичної культури та спорту”

Тема 1. Методологічні основи теорії фізичної культури та сучасної системи спортивної підготовки в Олімпійському спорті – 2 год.

1. Загальна теорія фізичної культури. Теорія адаптації. Теорія функціональних систем. Теорія управління. Теорія діяльності. Основні положення діалектичного матеріалізму.

2. Теорія спортивної підготовки як інтегративна теорія аналітико-синтезуючого характеру.

3. Структура загальної системи підготовки спортсменів в Олімпійському спорті.

Теми повідомлень:

1. Кібернетика, біологічна кібернетика, кібернетика і спорт.

2. Зв'язок теорії спорту з іншими науками.

3. Еволюція знань про спорт.

4. Необхідність знання математики, філософії, фізіології, біомеханіки, біохімії, психології, кібернетики в професій­ній діяльності тренера.

5. Технологія організації наукового дослідження з проблем спорту.

6. Механізми адаптації організму людини до рухової діяльності.

7. Адаптивність як основа програмування в спорті.

8. Передумова для довготривалої адаптації.

9. Ціна адаптації.

10. Адаптація та боротьба конкуруючих програм (за М. Амосовим).

11. Управління великими системами.

12. Автоматизовані системи управління.

13. Критерії оцінки ефективності управління.

14. Шляхи підвищення точності управління.

15. Організм людини – ймовірна система.

Теми рефератів:

1. Архітектоніка функціональних систем.

2. Системогенез в навчанні та тренуванні.

3. Методологічне значення кібернетичних закономірностей для оптимізації спортивного тренування.

4. Статистичні методи дослідження в спорті.

5. Формування педагогічної кібернетики.

6. Гетерохронність адаптації.

7. Перехресні та захисні ефекти адаптації у спортсменів різної кваліфікації.

8. Локалізація адаптаційних реакцій.

9. Специфічність адаптації.

10. Точність адаптації.

11. Статистичний підхід до виміру інформації в спорті.

12. Інформація без ймовірності.

13. Людина і автомати.

14. Класифікація умов рухової діяльності людини.

15. Системи управління в спортивному тренуванні.

Література:

Основна: 2, 13, 16, 41, 44, 56, 57, 96, 99, 100, 106, 107, 108, 118, 120, 126, 132.

Додаткова: 3, 4, 32, 35, 37, 39, 66, 89, 93, 105, 121, 123.

Тема 2. Фактори, як визначають ефективність фізичного виховання та спортивного тренування – 2 год.

1. Програмні нормативні основи фізичного виховання. Впровадження системного підходу до організації та реалізації фізичного виховання в державному та суспільно-самодіяльному напрямках. Відповідність кваліфікації вчителя вимогам державного стандарту освіти та сучасні професіограммі. Матеріально-технічне та інформаційне забезпечення процесу фізичного виховання. Характеристика системоутворюючого фактору – готовності випускника загальноосвітньої школи до компетентного самостійного процесу застосування засобів фізичного виховання і регуляції функціонального стану працездатності та здоров’я упродовж життя.

Науково-педагогічна компетентність та креативність тренера.

2. Основні напрямки спортивного тренування.

3. Якість організації спортивного тренування.

Система «тренер-спортсмен». Матеріально-технічне, наукове та організаційно-педагогічне забезпечення підготовки до змагань. Точність планування системи організації спортивних тренувань, організація, забезпечення підготовки. Врахування умов, які впливають на результати спортивно-педагогічної діяльності.

4. Точність управління спортивним тренуванням. Система та структура управління (поетапне, поточне та оперативне управління). Спеціальні умови здійснення управління.

Застосування моделювання в спортивному тренуванні.

5. Навантаження, втома, відновлення в спортивному тренуванні.

6. Принципи: спрямованість до вищих досягнень, поглиблена спеціалізація; єдність загальної та соціальної підготовки; безперервність тренувального процесу, єдність та взаємозв’язок структури змагальної діяльності та структури підготовленості.

7. Додаткові фактори, які визначають ефективність спортивного тренування. Методичне забезпечення, медико-біологічні засоби спрямованості змін, корекції та стимуляції фізичної працездатності.

8. Система спортивних змагань.

Теми повідомлень:

1. Спортсмен як об'єкт управління в процесі тренування.

2. Характеристика блок схем самоуправління та ззовні.

3. Управління адаптивним функціонуванням організму спортсмена в процесі тренування.

4. Пристрої термінової інформації та тренажери в спортивному тренуванні.

5. Прогнозування додаткових факторів оптимізації спортивного тренування.

Література:

Основна: 56, 57, 75, 106, 107, 108, 96, 99, 100.

Додаткова: 30, 32, 63, 64, 70, 71, 72, 73, 74, 91, 92, 94.

Теми рефератів:

1. Система організації спортивного тренування.

2. Регулювання навантаження.

3. Об'єктивізація знань про структуру підготовленості та змагальну діяльність.

4. Управління адаптацією до змагальних навантажень.

5. Комп'ютерне забезпечення тренувального процесу.

6. Медико-біологічні засоби підвищення фізичної працездатності.

7. Проблема боротьби з допінгами в сучасному спорті.

Тема 3. Фактори, які визначають рівень фізичної культури учнів та спортивних досягнень – 2 год.

1. Зміст мотивації людини до регулярних занять фізичними вправами, до образу здорового життя, ідеалів фізичної досконалості та високої працездатності. Оцінка рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості, наявності стійких звичок до використання засобів фізичного виховання (гігієнічних факторів, оздоровчих сил природи, фізичних вправ), рівня фізичної освіти (компетентність людини з питань методики фізичного виховання), порівняння рівнів фізичної досконалості (реальних і ідеальних).

2. Точність спортивного відбору.

3. Кваліфікація тренера.

4. Взаємозв’язок та взаємозумовлення сторін підготовленості.

5. Фактори, які зумовлюють рівень підготовленості спортсменів.

6. Специфічність адаптивних реакцій та функціональних проявів.

7. Ефективність спортивного тренування як провідний фактор, що зумовлює прогресування в спорті.

Теми повідомлень:

1. Інтелектуальна підготовленість.

2. Інтегральна підготовленість.

3. Координаційні здібності.

4. Потужність та ємність шляхів енергозабезпечення роботи.

5. Економічність роботи та ефективність використання функціонального потенціалу.

Теми рефератів:

1. Удосконалення спеціалізованих вмінь.

2. Управління передстартовими станами.

3. Практична реалізація тактичної підготовленості.

4. Удосконалення технічної підготовленості.

5. Оптимальність та специфічність фізичної підготовленості.

Література:

Основна:56, 57, 96, 99, 100, 107, 108, 119.

Додаткова: 29, 88, 103, 130.

Тема 4. Засоби, методи та умови спортивного тренування – 2 год.

1. Засоби фізичного виховання.

2. Засоби підвищення фізичної працездатності та відновлення.

3. Методи спортивного тренування.

4. Варіативність умов діяльності під час застосування різноманітних методів спортивного тренування.

5. Адекватність методів засобам спортивного тренування.

6. Умови для спортивної підготовки.

7. Умови саморегуляції та умови педагогічних впливів здоров’я.

8. Блок-схеми засобів, методів, умов спортивного тренування та педагогічних технологій.

Теми повідомлень:

1. Систематизація засобів спортивного тренування.

2. Здоровий спосіб життя як основа та засіб спортивного трену­вання.

3. Педагогічні дії тренера як засіб спортивного тренування.

4. Метод спряженої дії (за В.М. Дьячковим, 1972).

5. Умови та форми організації занять в спортивному тренуванні.

Теми рефератів:

1. Характеристика фізичних вправ як основного засобу спортивного тренування.

2. Психорегуляція в спортивному тренуванні.

3. Масаж як засіб оптимізації процесів відновлення.

4. Варіативність умов діяльності в спортивному тренуванні.

5. Класифікація методів спортивного тренування.

Література:

Основна: 56, 57, 96, 99, 100, 101, 104, 107, 108, 122.

Додаткова: 50, 51, 81, 83, 84, 85, 95, 97, 102, 116.

Тема 5. Основи структури тренувального процесу – 2 год.

1. Динаміка функціональної активності в процесі тренувального заняття та його загальна структура, навантаження в занятті.

2. Врахування фазовості розвитку спортивної форми, календаря змагань, кліматичних умов, особливості видів спорту під час планування тренувальної роботи.

3. Сумарний об'єм, динаміка об’єму та інтенсивності і співвідношення роботи різної спрямованості протягом року та макроциклу.

4. Регулюючі параметри адаптаційних змін в макроциклі: тривалість періоду та кількість повторюваних уроків та циклів, яка забезпечує завершення етапу адаптації; динаміка навантаження по періодах. Створення локальних програм по етапах та періодах тренування для забезпечення кумулятивних ефектів адаптації.

5. Види тренувальних занять. Тренувальний урок. Фактори уроку.

6. Структура тренувальних мікроциклів.

7. Типи тренувальних мікроциклів.

8. Сумарний вплив мікроцикла.

9 Управління розвитком працездатності та відновлювальними процесами в програмах тренувальних занять та мікроциклів.

10. Методика побудови мезоциклів, макроциклів в тренувальному процесі на протязі уроку.

11. Структура та типи тренувальних мезоциклів.

Тривалість та структура мікроциклів в мезоциклі.

Структура тренувальних макроциклів.

Тренування в підготовчому. змагальному та перехідному періодах.

Теми повідомлень:

1. Періодизація тренування в окремому макроциклі.

2. Сумарний об'єм та співвідношення роботи різної спрямовано­сті протягом року та макроциклу.

3. Характеристика засобів відновлення.

4. Основні напрямки використання засобів управління працездат­ністю та відновлювальними процесами.

5. Планування відновлювальних засобів в тренувальному процесі.

Теми рефератів:

1. Режими чергування вправ з відпочинком в тренувальному уроці.

2. Режими чергування тренувальних уроків в мікроциклі.

3. Послідовність розподілу тренувальних уроків різної спрямовано­сті в мікроциклі.

4. Співвідношення різних типів мікроциклів в мезоциклі.

5. Основні напрямки інтенсифікації тренувального процесу протягом року та в макроциклі.

Література:

Основна: 56, 57, 96, 99, 100, 101, 104, 107, 108, 122.

Додаткова: 50, 51, 81, 83, 84, 85, 95, 97, 102, 116.

Тема 6. Планування багаторічного спортивного тренування – 2 год.

1. Загальна структура багаторічної підготовки та фактори, які її визначають.

2. Побудова тренування на різних етапах багаторічної підготовки.

3. Етап початкової підготовки.

4. Етап попередньої базової підготовки

5. Етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей зберігання досягнень.

6. Основні напрямки інтенсифікації тренувального процесу в багаторічній підготовці.

7. Співвідношення різних видів підготовки на етапах багаторічного спортивного тренування.

Теми повідомлень:

1. Структура змагальної діяльності та підготовленості спортсменів, які забезпечують досягнення високих спортивних результатів.

2. Закономірності становлення різних сторін спортивної майстерності та формування адаптаційних процесів у ведучих для даного виду спорту функціональних системах.

3. Індивідуальні та статеві особливості спортсменів, темпу їх біоло­гічного дозрівання та їх зв'язок з темпами росту спортивної майстерності.

4. Система змісту тренувального процесу.

5. Оптимізація тренування юних спортсменів.

Теми рефератів:

1. Динаміка навантажень та співвідношення роботи різної спрямованості в процесі багаторічної підготовки.

2. Своєчасна вузька спортивна спеціалізація згідно з межами етапу

максимальної реалізації індивідуальних можливостей.

3. Значення та обсяг інтегральної підготовки в багаторічному спортивному тренуванні.

4. Шляхи збільшення психічної напруженості ж тренувальному процесі.

5. Шляхи збереження талановитих юних спортсменів для високих досяг­нень на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей.

Література:

Основна: 20, 57, 56, 96, 99, 100, 107, 108, 114, 125.

Додаткова: 126, 128, 41, 40, 38.

Тема 7. Відбір та орієнтація в процесі багаторічного спортивного тренування – 2 год.

1. Задатки та набуті адаптаційні ефекти. Адаптивність.

2. Відбір та орієнтація на першому етапі багаторічної підготовки (початкова підготовка).

3. Структура відбору та орієнтації на другому та третьому етапах багаторічної підготовки.

4. Відбір та орієнтація на четвертому (максимальної реалізації індивідуальних можливостей) та п'ятому (збереження досягнень) етапах багаторічної підготовки.

5. Ефективність адаптації до напружених навантажень. Ціна прог­ресу в спорті – резерви для подальшого удосконалення. Визначення ступені навченості, розвитку та тренованості.

6. Оцінка особистості та психічних якостей спортсмена.

7. Здоров'я спортсмена - необхідна умова успішного удосконалення спортивної майстерності.

Теми повідомлень:

1. Співвідношення задатків та набутих адаптаційних ефектів в результаті спеціально організованого тренування.

2. Доцільність занять окремим видом спорту, орієнтація спортсме­на для спеціалізації в конкретних номерах програми, відбір до збірних команд, комплектація спортивних команд.

3. Чи можна орієнтуватись на швидкість навчання техніці виду спорту під час визначення здібностей дитини?

4. Система спортивних факторів прогнозування перспектив прогресування дитини в спорті.

5. Комплексний підхід в організації спортивного відбору на етапі початкової підготовки.

Теми рефератів:

1. Характеристика трьох етапів спортивного відбору: початкового, проміжного, заключного.

2. Доцільність спортивної орієнтації та спортивного відбору (задача попередньої прогнозуючої діагностики) до початку занять спортом. (На прикладі професійної орієнтації та відбору в дитячих дошкільних закладах.

3. Медичний контроль в спортивному відборі в процесі багаторічної підготовки.

4. Вартість адаптації як показник перспективності спортсмена.

Література:

Основна: 8, 17, 22, 57, 56, 80, 90, 96, 99, 100, 107, 108, 127, 131.

Додаткова: 23, 24, 62, 69, 79, 98, 126.

Тема 8. Дидактичні основи фізичного виховання та спорту в розвитку спеціальної працездатності як передумови спортивної майстерності – 2 год.

1. Дидактика фізичного виховання, спортивного тренування. Дидактична біомеханіка.

2. Загальні основи управління рухами та спортивно-технічного удосконалення.

3. Система управління процесом навчання руховим діям та їх удосконалення.

4. Розвиток спеціальної працездатності. Моделі тренувальних уроків з заздалегідь відомою дією (В.В. Петровський, 1973, 1978). Роль факторів уроку. Взаємозв'язок функціонального стану орга­нізму спортсмена з ефективністю вирішення задач дії.

5. Принципи вибірково-варіативної дії (М.М. Огієнко, 1980). Звуження діапазону пристосувальної варіативності рухової дії в жорстких умовах чергування вправ з відпочинком.

6. Питома вага занять, спрямованих на розвиток спеціальної працездатності в річному циклі тренування.

7. Контроль за терміновим та кумулятивним ефектами розвитку спеціальної працездатності.

8. Виховання на заняттях спортом:

а) Спорт та особистість.

б) Принципи, засоби та методи виховання.

в) Кваліфікаційна характеристика тренера.

г) Взаємовідносини тренера з спортсменами.

д) Педагогічна майстерність тренера.

е) Дисципліна та педагогічний такт.

ж) Самооцінка тренера та структура творчої діяльності.

з) Контроль та прогнозування якості виховання в спортивному тренуванні.

Теми повідомлень:

1. Управління рухами в спорті.

2. Цільові установки в навчанні руховим діям.

3. Передумови та концепція методики навчання руховим діям.

4. Система управління процесом навчання руховим діям та їх удосконаленням.

5. Підвищення здібностей до реалізації рухових якостей.

6. Соціальні функції спорту та особистість

7. Вплив занять спортом на психоемоційну сферу спортсмена.

8. Ідеал фізичної та духовної досконалості особистості.

9. Спорт та особистість тренера.

10. Характеристика спортивно-педагогічної діяльності.

Теми рефератів:

1. Формування чуттєвої логічної та чуттєво-логічної моделі як сис­теми управління побудовою рухової дії.

2. Характеристика рівнів побудови рухів.

3. Комплексний характер здібностей, які визначають якість координа­ції рухів та умов діяльності в навчанні рухам.

4. Підвищення можливостей систем енергозабезпечення роботи, економі­чності її та ефективного використання функціонального потенціалу.

5. Питома вага занять, спрямованих на розвиток спеціальної працездатності в річному циклі тренування та в процесі багаторічної підготовки.

6. Вплив спорту на різносторонній розвиток людини.

7. Вплив спорту на формування моральних якостей.

8. Вплив спорту на інтелектуальний розвиток.

9. Вплив спорту на вольові якості.

10. Методичний виховний арсенал тренера.

Література:

Основна: 11, 12, 43, 53, 56, 60, 67, 68, 78, 87, 96, 99, 100, 106, 107, 108, 110, 124.

Додаткова: 4, 6, 14, 15, 27, 28, 31, 45, 46, 47, 54, 55, 61, 65, 113.

Тема 9. Технологія управління адаптивним функціонуванням організму спортсмена – 2 год.

1. Оптимізація застосування умов саморегуляції, самонавчання, самотренування.

Викладач спорту, його професійна підготовленість. Вимоги до особистості тренера. Взаємовідносини викладача спорту з учнями-спортсменами.

Педагогічна майстерність тренера. Дисципліна та педагогічний такт. Самооцінка тренера. Структура творчої діяльності тренера.

2. Моделювання різних умов діяльності, аналіз функціональних етанів та запам'ятовування найбільш сприятливих для реалізації функціональних можливостей.

3. Побудова функціональної техніко-тактичної моделі поведінки спортсмена в змаганнях.

4. Вимоги до показників, які використовуються в контролі. Види контролю.

Контроль основних сторін підготовленості. Контроль змагальної діяльності. Контроль тренувальних та змагальних навантажень. Контроль та управління.

Самоконтроль, самокоректування траєкторії поведінки спортсмен на в тренувальних заняттях та змаганнях.

5. Зв'язок прогнозування з управлінням.

6. Загальні положення моделювання в спорті.

7. Прогнозування та моделювання змагальної діяльності та підготовленості в залежності від індивідуальних особливостей спортсменів, як основа об’єктивізації управління процесом спортивного тренування.

Теми повідомлень:

1. Блок-схема управління та регуляції адаптивної поведінки організму спортсмена в умовах саморегуляції.

2. Блок-схема функціональної системи управління адаптивною поведінкою організму спортсмена в умовах педагогічних дій ззовні.

3. Аутогенне тренування.

4. Стартові стани.

5. Тренер-психолог.

6. Проблема розробки точного прогнозу в спорті.

7. Зміст видів прогнозування.

8. Зв'язок вибраних моделей з задачами оперативного, поточного та етапного контролю та управління побудовою різних струк­турних утворень тренувального процесу.

9. Визначення ступеню деталізації моделі. 5. Визначення часу дії вибраних моделей, меж їх використання, порядок уточнення, доопрацювання та зміни.

Теми рефератів:

1. Системи самоконтролю.

2. Самонавчання та самотренування.

3. Аналіз функціональних станів спортсмена.

4. Передзмагальна розминка.

5. Саморегуляція поведінки спортсмена в змаганнях.

6. Характеристика екстраполяції як методу в комплексі з мето­дом моделювання та експертних оцінок.

7.Задачі та форми реалізації видів прогнозування.

8. Розробка узагальнених моделей.

9. Розробка групових моделей.

10. Розробка індивідуальних моделей.

Література:

Основна: 5, 25, 38, 40, 57, 56, 58, 59, 75, 99, 100, 107, 108, 109, 115, 117, 133.

Додаткова: 8, 16, 18, 21, 34, 48, 49, 52, 76, 77, 82.

Тема 10. Шляхи інтенсифікації та удосконалення фізичного виховання та системи підготовки спортсменів – 2 год.

1. Якісна фахова підготовка вчителя фізичної культури. Адаптування вимог навчальної приграми до конкретних умов регіону чи школи. Забезпечення об’єктивного своєчасного науково-педагогічного контролю, якості матеріально-технічної бази, достатності рухового режиму учнів, задіяння та активації позаурочних та позашкільних форм занять фізичними вправами, розробка програм домашніх завдань, самостійних занять фізичними вправами та профілактика травматизму та шкоди здоров’ю учнів. Фізична освіта та самоосвіта учнів з питань фізичної культури.

2. Напрямки удосконалення системи підготовки спортсменів:

1. Різний приріст об’єму тренувальної і змагальної діяльності.

2. Організація та досягнення найвищих досягнень на Олімпійських іграх за рахунок системи цілеспрямованої підготовки.

3. Розробки методики продовження періоду успішних виступів спортсменів на заключних етапах спортивної кар’єри.

4. Сувора відповідність системи тренування спортсмена високого класу вимогам вибраного для спеціалізації виду спорту.

5. Максимальна орієнтація на індивідуальні задатки і здібності кожного конкретного спортсмена при виборі спортивної спеціалізації, розробки всієї системи багаторічної підготовки, визначення раціональної структури змагальної діяльності.

6. Прагнення до суворозбалансованої системи тренувальних та змагальних навантажень, відпочинку, харчування, засобів відновлення, стимуляції працездатності і мобілізації функціональних резервів.

7. Відповідність системи підготовки до головних змагань географічним, кліматичним умовам місць, в яких планується їх проведення.

8. Розширення нетрадиційних засобів підготовки (використання приладів, обладнання і методичних прийомів, як дозволяють повніше розкрити функціональні резерви організму спортсмена; застосування тренажерів, які забезпечують спряжене удосконалення розвитку рухових якостей, фізичне і технічне удосконалення; проведення тренувань в умовах середньо- та високогір’я, які дозволяють інтенсифікувати процеси адаптації до факторів тренувальних впливів, підвищити ефективність безпосередньої підготовки до головних змагань).

9. Орієнтація всієї системи спортивних тренувань на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності.

10. Удосконалення системи управління тренувальним процесом на основі об’єктивізації знань щодо структури змагальної діяльності і підготовленості з урахуванням як загальних закономірностей становлення спортивної майстерності в конкретному виді спорту, так і індивідуальних можливостей спортсменів.

11. Розширення, конкретизація і часткова перебудова знань і практичної діяльності по назві розділів спортивної підготовки (розвиток рухових якостей, планування навантаженні в різних структурних утвореннях, удосконалення складних елементів техніки, застосування ергогенних засобів та ін.) в напрямку забезпечення умов для профілактики спортивного травматизму.

Коректування низки положень як загальної теорії, так і конкретних методик підготовки спортсменів як резерв зменшення травматизму і підвищення якості процесу підготовки, продовження успішної кар’єри спортсмена.

12. Динамічність спортивної підготовки, її оперативна кореляція на основі постійного вивчення і врахування як загальних тенденцій розвитку Олімпійського спорту, так і особливостей розвитку конкретних його видів.

Теми повідомлень:

1. Педагогічні ідеї та наукові доробки Н.Г. Озоліна, В.М. Платонова, В.В. Петровського.

2. Профілактика травматизму та шкоди здоров’ю учнів в самостійних заняттях фізичними вправами.

3. Технологія розробки програми домашніх завдань.

4. Цикл етапного управління в підготовці спортсменів до вищих досягнень.

5. Управління довгостроковим ефектом підготовки спортсменів в системі етапного управління.

6. 12 напрямків удосконалення системи підготовки спортсменів.

7. Допінг в спорті.

Теми рефератів:

1. Педагогічні ідеї та наукові доробки в працях провідних вчених світу з питань теорії спорту.

2. Харчування і харчові добавки в системі підготовки спортсменів.

3. Засоби відновлення і стимуляції працездатності в системі підготовки спортсменів.

4. Травматизм в спорті. Оздоровчий ефект спорту.

5. Екстремальні умови в системі підготовки і змагальної діяльності спортсменів.

Література:

Основна: 57, 56, 99, 100, 107, 108, 120.

Додаткова: 1, 9, 10, 19, 26, 36, 86, 88, 111, 112.