Електронні гроші. Поняття електронних грошей.

Електронні гроші повністю моделюють реальні гроші. При цьому, емісійна організація - емітент - випускає їх електронні аналоги, звані в різних системах по-різному (наприклад, купони). Далі, вони купуються користувачами, які з їх допомогою оплачують покупки, а потім продавець погашає їх у емітента. При емісії кожна грошова одиниця завіряється електронним друком, який перевіряється випускаючою структурою перед погашенням.

Одна з особливостей фізичних грошей - їх анонімність, тобто на них не вказано, хто і коли їх використовував. Деякі системи, аналогічно, дозволяють покупцеві отримувати електронну готівку так, щоб не можна було визначити зв'язок між ним і грошима. Це здійснюється за допомогою схеми сліпих підписів.

Варто ще відзначити, що при використанні електронних грошей відпадає необхідність в

аутентифікації, оскільки система заснована на випуску грошей в звернення перед їх

використанням.

Нижче приведена схема платежу за допомогою цифрових грошей.

Покупець заздалегідь обмінює реальні гроші на електронні. Зберігання готівки у клієнта може здійснюватися двома способами, що визначається використовуваною системою:

-на жорсткому диску комп'ютера.

-на смарт-картах.

Різні системи пропонують різні схеми обміну. Деякі відкривають спеціальні рахунки, на які перераховуються засоби з рахунку покупця в обмін на електронні купюри. Деякі банки

можуть самі емітувати електронну готівку. При цьому вона емітується тільки по запиту клієнта з подальшим її перерахуванням на комп'ютер або карту цього клієнта і зняттям грошового еквівалента з його рахунку. При реалізації ж сліпого підпису покупець сам створює електронні купюри, пересилає їх в банк, де під час вступу реальних грошей на рахунок вони завіряються друком і відправляються назад клієнтові.

Разом із зручностями такого зберігання, у нього є і недоліки. Псування диска або смарт-карти обертається безповоротною втратою електронних грошей.

Покупець перераховує на сервер продавця електронні гроші за покупку.

Гроші пред'являються емітенту, який перевіряє їх достовірність.

У разі достовірності електронних купюр рахунок продавця збільшується на суму покупки, а покупцеві відвантажується товар або виявляється послуга.

Однією з важливих відмінних рис електронних грошей є можливість здійснювати мікроплатежі. Це пов'язано з тим, що номінал купюр може не відповідати реальним монетам (наприклад, 37 копійок). Емітувати електронну готівку можуть як банки, так і небанківські організації. Проте до цих пір не вироблена єдина система конвертації різних видів електронних грошей. Тому тільки самі емітенти можуть гасити випущену ними електронну готівку. Крім того, використання подібних грошей від нефінансових структур не забезпечене гарантіями з боку держави. Проте, мала вартість транзакції робить електронну готівку привабливим інструментом платежів в Інтернеті.

Кредитні системи.

Інтернет-кредитні системи є аналогами звичайних систем, що працюють з кредитними картами. Відмінність полягає в проведенні всіх транзакцій через інтернет, і як наслідок, в необхідності додаткових засобів безпеки і аутентифікації.

Загальна схема платежів в такій системі приведена на малюнку.

У проведенні платежів через інтернет за допомогою кредитних карт беруть участь:

Покупець. Клієнт, що має комп'ютер з Web-браузером і доступом в Інтернет.

Банк-емітент. Тут знаходиться розрахунковий рахунок покупця. Банк-емітент випускає картки і є гарантом виконання фінансових зобов'язань клієнта.

Продавці. Під продавцями розуміються сервера Електронної Комерції, на яких знаходяться каталоги товарів і послуг і приймаються замовлення клієнтів на покупку.

Банки-еквайєри. Банки, які обслуговують продавців. Кожен продавець має єдиний банк, в якому він тримає свій розрахунковий рахунок.

Платіжна система Інтернет. Електронні компоненти, що є посередниками між рештою учасників.

Традиційна платіжна система. Комплекс фінансових і технологічних коштів для обслуговування карт даного типу. Серед основних завдань, що вирішуються платіжною системою, - забезпечення використання карт як засоби платежу за товари і послуги, користування банківськими послугами, проведення взаємозаліків і т.д. Учасниками платіжної системи є фізичні і юридичні особи, об'єднані відносинами по використанню кредитних карт.

Процесинговий центр платіжної системи. Організація, що забезпечує інформаційну і технологічну взаємодію між учасниками традиційної платіжної системи.

Розрахунковий банк платіжної системи. Кредитна організація, що здійснює взаєморозрахунки між учасниками платіжної системи за дорученням процесингового центру.

Покупець в електронному магазині формує корзину товарів і вибирає спосіб оплати "кредитна карта".

Далі, параметри кредитної карти (номер, ім'я власника, дата закінчення дії) повинні бути передані платіжній системі Інтернет для подальшої авторизації. Це може бути зроблено двома способами:

через магазин, тобто параметри карти вводяться безпосередньо на сайті магазина, після чого вони передаються платіжній системі Інтернет (2а);

на сервері платіжної системи (2б).

Очевидні переваги другого шляху. В цьому випадку відомості про карти не залишаються в магазині, і, відповідно, знижується ризик отримання їх третіми особами або обману продавцем. І у тому, і в іншому випадку при передачі реквізитів кредитної карти, все ж таки існує можливість їх перехоплення зловмисниками в мережі. Для запобігання цьому, дані при передачі шифруються.

Шифрування, дуже, знижує можливість перехоплення даних в мережі, тому зв'язки покупець/продавець, продавец/платіжна система Інтернет, покупець/платіжна система Інтернет, бажано здійснювати за допомогою захищених протоколів. Найбільш поширеним з них на сьогоднішній день є протокол SSL (Secure Sockets Layer). У його основі лежить схема асиметричного шифрування з відкритим ключем, а як шифрувальна схема використовується алгоритм RSA. Зважаючи на технічні і ліцензійні особливості цього алгоритму він вважається менш надійним, тому зараз поступово вводиться стандарт захищених електронних транзакцій SET (Secure Electronic Transaction), покликаний з часом замінити SSL при обробці транзакцій, пов'язаних з розрахунками за покупки по кредитних картах в Інтернет. Серед плюсів нового стандарту можна відзначити посилення безпеки, включаючи можливості аутентифікації всіх учасників транзакцій. Його мінусами є технологічні складнощі і висока вартість. Платіжна система Інтернет передає запит на авторизацію традиційній платіжній системі.

Подальший крок залежить від того, чи веде банк-емітент онлайнову базу даних (БД) рахунків. За наявності БД процесинговий центр передає банку-емітенту запит на авторизацію карти (4б) і потім, (4а) отримує її результат. Якщо ж такої бази немає, то процесинговий центр сам зберігає зведення про стан рахунків утримувачів карт, стоп-лісти і виконує запити на авторизацію. Ці відомості регулярно оновлюються банками-емітентами. Результат авторизації передається платіжній системі Інтернет. Магазин отримує результат авторизації. Покупець отримує результат авторизації через магазин (7а) або безпосередньо від платіжної системи Інтернет (7б). При позитивному результаті авторизації магазин надає послугу, або відвантажує товар (8а);

процесинговий центр передає в розрахунковий банк відомості про досконалу транзакцію (8б). Гроші з рахунку покупця в банку-емітенті перераховуються через розрахунковий банк на рахунок магазина в банці-еквайєрі. Для проведення подібних платежів в більшості випадків необхідне спеціальне програмне забезпечення. Воно може поставлятися покупцеві, (зване електронним гаманцем), продавцеві і його обслуговуючому банку. Для прикладу розглянемо систему електронних платежів WebMoney Transfer.