Мініатюра «Оттонського періоду».

Після верденського договором наука й культура на Схід від Рейну не знайшла опікуна в особі Людвіга німецького, а в результаті бездітної Смерті імператора Людвіга ІІ (875) розпочинається чати боротьба за імператорській трон, котра закінчуються Тільки в 918 р. входженням на трон Генріка І. На качанах ніщо НЕ вказувало на ті, Що самє тоді розпочинається Період, Який назівається, можливости перебільшено, «оттонськім Ренесанс». «Оттоновское Відродження» - короткий Період (напрікінці Х в.) Підйому культурного життя в Німеччині при імператорах Саксонської династії - Оттон. При дворі Оттона I відродилася Академія, де Збирай освічені люди. Тут Розвивайся літературна діяльність, перепісувалісь рукописи, робіліся Спроба Поширення знання класичної латині и римської літератури. При дворі и Деяк соборах вініклі школи. Серед вчителів ціх шкіл особливо відділявся вчений чернець Герберт (950-1003) - людина незнатного походження, один з найосвіченіших людей доби: філософ, математик, музикант, астроном. ВІН залиша ряд математичних, філософських, літературніх та історічніх творів, БУВ вчителем Оттона III, архієпіскопом; в 999 р. імператор звів Герберта на папській престол Під ім'ям Сильвестра II (999-1003). Освіта поширше НЕ Тільки Серед кліріків, альо ї Серед мирян, причому Його могли Отримати и хлопчики, и дівчатка. Багато знатні дами говорили и читали на латіні и слава Своєю вченістю. Найбільш відомою Поетеса Була Хросвіта Гандерсгеймская (друга половина X століття). При Оттон II, одружений на візантійській прінцесі Феофано, посілівся грецький Вплив. Особлива пішність и вітонченість прідбав побут двору и феодалів. Для «Оттоновского Відродження» характерне Посилення культурних зв'язків із Візантією. Це особливо позначені на розквіті Книжкової справи и мініатюрістікі, Головний центр якіх ставши монастир Райхенау. Книжкова живопис цієї епохи являє собою у багатьох відношеннях подальший розвиток принципів каролінзького мистецтва, з яким її ріднить традиційність напрямки; але разом з тим в ній висловлюється чимало нового, який повідомляє Оттоновского мистецтва своєрідний характер, який відрізняє його від каролінзького мистецтва. Стрічкове і ремінне плетіння все частіше і частіше переходить в рослинний орнамент, поряд з яким як і раніше іноді зустрічається меандр. Задні фони фігурних зображень представляють, в наслідування тканим матеріалами, розкішні кольорові килимові візерунки або, як у візантійських мініатюрах і мозаїках, стають блискучими золотими поверхнями. Глибокі густі тони фарб робляться світліше і чистіше. Фігури отримують бульш стрункість і витонченість, драпірування - велику простоту та спокій. Контурний малюнок як і раніше переважає тільки в деяких школах і напрямках, тоді як в інших вживається мальовничо знітилися моделировка. Іноді навіть здається, ніби "Оттоновское ренесанс", ігноруючи каролингскую епоху, приковується прямо до древнехристианские зразкам. Перехідну ступінь між каролингской групою Ади і оттоновской живописом займають такі манускрипти, як, наприклад, виданий Ехельгейзером петерсгаузенскій Сакраментарій Гейдельберзького університетської бібліотеки, або схоже з ним за стилем і приналежне того ж часу, що і він, Євангеліє архієпископа Кельнського Геро (969-976), в дармштадтською велікогерцогской бібліотеці.

Кодекс Эгберта:

З рукописів квітучої оттоновской епохи заслуговують на увагу головним чином п'ять чудових манускриптів, що належать до різних напрямків, за допомогою яких можна зрозуміти і подальший розвиток мініатюрного живопису. Попереду них ми ставимо виданий Краусом знаменитий Кодекс Егберт - Євангеліє, написане для архієпископа Трірського Егберт (977-993) в Рейхенауском монастирі ченцями Керальдом і Геріберт і зберігається в Трірської бібліотеці. Присвятних листи - на другому з них зображено архієпископ, який сидить і приймає з рук названих двох ченців дорогоцінну книгу, - мають густий пурпурний фон, оточений широкими полями, які прикрашені химерними тваринами орнаментами, розфарбованими більш темною пурпурової і золотий фарбами. Все це разом справляє чудовий загальний ефект. Фон на чотирьох аркушах із зображеннями євангелістів заповнений пурпурними килимовими візерунками. Сиві Бєлобородов євангелісти з великими рисами обличчя сидять в урочистих позах перед своїми аналоями. У тексті зустрічаються чудові ініціали, в яких ремінна плетінка перейшла в сплетіння рослинних стебел з трилисниками, чотирилисник і стрілоподібним листям.