Форми міжнародних розрахунків: вексель і два його основні різновиди.

Одним з найважливіших інструментів розрахунку (і кредитування), використовуваних у міжнародній торгівлі, служить вексель. Існують два основних види векселя:

· соло-вексель (простій) — боргове зобов'язання одного обличчя сплатити зазначену суму іншому обличчю;

· тратта (перекладний) (bill of exchange, draft) — безумовна пропозиція одного обличчя, адресована іншому обличчю, сплатити в призначений термін третьому обличчю визначену грошову суму.

Форма векселя має важливе значення, недотримання її позбавляє вексель сили зобов'язання.

Реквізити векселя:

ü Найменування «вексель», включене в сам текст документа і виражене на тій мові, на якому цей документ складений.

ü Простої і нічим не обумовлена пропозиція (для перекладного векселя) чи обіцянка (для простого векселя) сплатити визначену суму.

ü Найменування того, хто повинний платити (тільки для перекладного векселя).

ü Указівка терміну платежу.

ü Указівка місця, у якому повинний бути зроблений платіж.

ü Найменування того, кому або наказу кого повинний бути зроблений платіж, тобто першого векселедержателя.

ü Зазначення дати і місця складання векселя.

ü Підпис векселедавця.

Вексель являє собою абстрактну угоду, тому що не вказується матеріальна підстава довга. Звідси випливає, що предметом вексельного зобов'язання завжди є лише гроші, а не товари і не цінні папери. Роблячи пропозицію платнику (трасатові) здійснити платіж за векселем, векселедавець (трасант) також вступає в зобов'язальні відносини з ремітентом, тому що у випадку відмовлення трасата виконати пропозиції трасанту останній сам зобов'язаний привести платіж за векселем. Згода трасата заплатити за векселем оформляється у виді акцепту. Платник може обмежити акцепт частиною суми, тоді в іншій сумі вексель не прийнятий.

Термін платежу за векселем повинний бути один для усієї вексельної суми. Тут можливі наступні варіанти:

ü «на визначений день»,

ü «у певний час від складання векселя»,

ü «по пред'явленні»,

ü «у певний час від пред'явлення».

Вексель без указівки терміну платежу розглядається як підлягаючій оплаті по пред'явленні.

При відсутності особливої оцінки місце, зазначена поруч з найменуванням платника в перекладному векселі, вважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання платника. В аналогічному випадку для простого векселя місце, складання вважається місцем платежу і проживання платника. Перекладний вексель може бути виданий наказу самого векселедавця. Наприклад, з метою одержання акцепту до з'ясування обличчя, якому вексель може бути переданий. Акцепт полегшує пошуку ремітента, а виходить, і одержання суми векселя. Виставитель векселя може бути й одержувачем по ньому. Усі перераховані реквізити векселя складають вексельне зобов'язання.

З метою підвищення надійності векселів передбачається вексельне поручительство — аваль. Аваль може бути даний за будь-яке відповідальне за векселем обличчя. Якщо на векселі немає вказівки, за кого дається аваль, то вважається, що аваль даний за трасант чи векселедавця простого векселя. Аваліст відповідає в тім же обсязі, що й обличчя, за яке він доручився. Зобов'язання аваліста є дійсним і тоді, коли зобов'язання, що він гарантує, виявиться недійсним по якому б то ні було підставі, іншому, чим дефект форми. Оплачуючи вексель у порядку регресу, аваліст здобуває права, що випливають з векселя, у відношенні того, за кого він дав поручительство. Аваль дається на чи векселі додатковому листі — алонжі. Кожен підпис на лицьовій стороні векселя дійсний як аваль, якщо не є підписом чи платника трасанту.

Кредитор має три шляхи використання векселя:

1. тримати до настання терміну оплати;

2. використовувати для погашення своїх боргових зобов'язань;

3. продати комерційному банку (врахувати вексель).

Перший шлях очевидний. Другий шлях являє собою передачу прав за векселем. Здійснюється він шляхом нанесення передатного напису на звороті векселя (чи алонж) - індосаменту. Особа, що уступає права, називається індосантом, а набуває їх – індосатом. Здійснення індосаменту дорівнює по правових основах видачі нового векселя, тому індосат одержує самостійне право вимоги.

Вексель може бути виписаний у будь-якій валюті. Однак, як правило, він виписується у валюті країни, у якій повинний бути зроблений платіж. Вексель може бути виданий і у валюті іншої країни з оплатою у валюті країни платежу.

Застосування векселів у зовнішньоторговельних розрахунках українських підприємств обмежено валютним законодавством України.