Форма міжнародних розрахунків: документарний акредитив.

Міжнародна практика торгових відносин виробила кілька форм розрахунків у залежності від ступеня довіри торгових партнерів, а також від ролі, що покликані в кожнім конкретному випадку грати банки в розрахунках між продавцем і покупцем.

Банки можуть робити розрахунки у формі документарного акредитива, інкасо, банківського переведення й в інших формах, застосовуваних у міжнародній банківській практиці.

Документарний акредитив. Під документарним акредитивом «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів», розроблені Міжнародною торговельною палатою, розуміють будь-який договір, у силу якого банк-емітент (банк, що виставив акредитив), діючи на прохання і відповідно до вказівок імпортера (приказодателя), бере на себе зобов'язання здійснити платіж третьому обличчю (бенефіціару) чи його наказу або розпорядитися, щоб такі платежі були зроблені чи такі тратти оплачені, акцептовані чи негоційованими іншим банком проти обумовлених документів і відповідно до обговорених умов.

Приказодатель визначає свої відносини з банком-емітентом у заяві банку про відкриття акредитива. У заяві (по формуляру) повинні міститися усі важливі, передбачені контрактом умови.

Для банку під умовами акредитива розуміються такі умови, При виконанні яких експортер може скористатися акредитивом, тобто одержати грошове відшкодування за поставлений їм товар. Ці умови визначаються на підставі заяви, переданого імпортером банку-емітенту.

Розрахунки у формі документарного акредитива виробляються за схемою:

Сторони (експортер і імпортер) беруть контракт, у якому визначають, що платежі за поставлений товар будуть вироблятися у формі документарного акредитива.

Акредитиви виставляються банками з доручення чи заяві імпортера (приказодателя по акредитиві), що фактично визначає всі умови роздягнула контракту, що стосується порядку платежів. У цьому зв'язку при висновку контракту варто звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитива були сформульовані чітко і повно. Зокрема, контракти обмовляють:

· найменування банку, яким буде відкритий акредитив (перевага віддається банкам, що є кореспондентами банку експортера);

· вид акредитива;

· найменування авізуючого і виконуючого банків;

· порядок стягування банківської комісії;

· умови виконання платежу (платіж по пред'явленні, платіж з розстрочкою, чи акцепт негоціація);

· перелік документів, проти яких повинний вироблятися платіж;

· терміни дії акредитива, терміни відвантаження й ін.

Після висновку контракту експортер підготовляє товар до відвантаження, про що сповіщає імпортера. Одержавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку доручення (заява) на відкриття акредитива. Імпортер, що дає доручення на відкриття акредитива, називається приказодателем. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), діє на підставі інструкцій приказодателя.

Далі:

· акредитив направляється експортеру (бенефициару) через обслуговуючий той банк, у задачу якого входить повідомлення про відкриття (авизование) акредитива експортеру. Такий банк називається авизующим;

· одержавши від емітента акредитив, авизующий банк перевіряє його дійсність і передає бенефіціару;

· авізуючий банк одержує робочий акредитивний документ у виді чи листа електронного повідомлення і бере на себе прийом документів від бенефіціара, їхню перевірку і відсилання емітенту, а в ряді випадків призначається виконуючим акредитив банком, тобто уповноважуються на платіж, негоціацію (покупку) чи акцепт тратт експортера;

· одержавши транспортні документи від перевізника, експортер представляє їхній поряд з іншими у свій банк;

· після перевірки банк експортера відсилає документи (і тратти, якщо умовами акредитива передбачене їхнє представлення) банку-емітенту для оплати;

· після перевірки документів емітент переводить суму платежу банку експортера;

· дебетуючи рахунок імпортера;

· авізуючий банк зараховує виторг бенефіціару;

· імпортер же, одержавши від банку-емітента документи, вступає у володіння товаром.

Види акредитивів.

Відповідно до однакових вимог до документарному акредитива, прийнятими Міжнародною торговельною палатою, існують дві основні форми акредитива: відкличний і безвідкличний. Форма акредитива встановлюється в торговому договорі, контракті.

Відкличним акредитивом є будь-який акредитив, не позначений як безвідкличний. Такий акредитив не утворить ніяких твердих зобов'язань між відкриваючим акредитив банком і бенефіціаром, і в бенефіціара немає впевненості в одержанні коштів, тому що подібний акредитив може бути в будь-який час змінений чи відкликаний його виставником чи банком, у якому він відкритий. Відкликання неможливе лише тоді, коли банк-платник за кордоном прийняли відвантажувальні документи відповідно до діючого правилами. Звідси випливає, що відкличний акредитив дає невеликі гарантії експортеру, що намагається всіляко уникнути цієї форми, розрахунків. Застосовується відкличний акредитив досить рідко.

Безвідкличний акредитив — тверде зобов'язання банку-емітента стосовно бенефіціару. Якщо приказодатель хоче внести зміни у свій акредитив, він зобов'язаний дістати письмову згоду на це бенефіціара і банку-емітента. У тексті акредитива варто вказати термін його дії. Оскільки при безвідкличному акредитиві виплата експортеру може здійснюватися його банком беззастережно при представленні документів чи за домовленістю тільки після одержання їхнім банком імпортера, виникають ще деякі ризики. Може, наприклад, трапитись, що банк імпортера знайде невірне оформлення документів і внаслідок цього відмовиться від чи платежу внаслідок політичних змін у країні імпортера банк імпортера чи не захоче не зможе зробити оплату чи значно затримає її. Приймається в увагу навіть можливість утрати документів при пересиланні і банкрутство банку-імпортера.

Для страхування від виняткових випадків у зовнішньоторговельній практиці існує можливість вибору так називаного підтвердженого акредитива.

Підтверджений безвідкличний акредитив забезпечує експортеру безвідкличне зобов'язання платежу з боку його банку чи третього банку з надійною міжнародною репутацією, тому що банк за допомогою цього підтвердження виявляє готовність зробити оплату в будь-якому випадку при представленні документів. Якщо документи в порядку, то платіж робиться навіть тоді, коли виявиться, що імпортер чи його банк не можуть чи не хочуть платити. Ризик подібного неплатежу переходить у такий спосіб до підтверджуючого банку. Для експортера підтверджений безвідкличний акредитив є повною гарантією платежу (якщо не розглядати можливість несподіваного банкрутства підтверджуючого банку). Однак чим надійніше гарантія, тим вище її ціна. Угода про виставляння підтвердженого безвідкличного акредитива викликає додаткові витрати, оскільки банк-емітент повинен, як правило, сплатити підтверджуючому банку так називану комісію за підтвердження, що в остаточному підсумку сплачує чи імпортер експортер. Тим самим фактично підвищується ціна товару, що може знизити конкурентоздатність експортера у випадку, якщо інші експортери не удадуться до безвідкличного підтвердженого акредитива. До безвідкличного підтвердженого документарного акредитива прибігають для страхування в основному тоді, коли неточно відома платоспроможність імпортера і його банку.

Акредитив може бути переданий. Так, експортер може передати своїм постачальникам надійний акредитив у виді оплати товарів. Однак акредитив може бути переданий лише один раз, якщо тільки в самому акредитиві не обговорене інше. Передача акредитива можлива тільки тоді, коли вона передбачена в тексті акредитива.

Револьверний акредитив аналогічний контокорентному кредиту. Револьверний акредитив застосовується, коли відбувається регулярне поповнення акредитива до встановленої суми в міру його використання. Подібні акредитиви застосовуються, наприклад, при тривалих постачаннях сировини. Постійний контроль за револьверним акредитивом складний для банків, тому така форма розрахунку поширена незначно

Акредитив для оплати невідвантажених товарів. Це особлива форма розрахунків при експорті сировинних товарів, таких, як рис, бавовна, вовна і т.п. У даному випадку банку-експортеру; дозволено видавати експортеру аванси до представлення документів відповідно до так називаного «червона застереженням» (робиться червона оцінка на акредитиві). Відповідальність цю суму несе банк, що відкрив акредитив. «Зелене застереження» в акредитиві означають, що експортні товари перед відвантаженням повинні бути поміщені на склад. У цьому випадку виплачується на підставі складського свідчення, замінного часом на відвантажувальні документи.

Компенсаційний акредитив. При існуючій можливості тільки одноразової передачі акредитива може трапитись так, що експортер має у своєму розпорядженні багатьма субпостачальниками, з якими він хоче розрахуватися за допомогою одного акредитива. Бенефіціар може доручити банку відкрити субпостачальникам так називаний компенсаційний акредитив, фінансовим забезпеченням якого для банку служить первісний оригінальний акредитив.