Висновки і пропозиції

Проведене узагальнення судової практики вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями, дає підстави для висновку, що слідчі судді в цілому дотримуються процесуального порядку розгляду клопотань про проведення слідчих дій та скарг на відмову слідчого, прокурора у проведенні слідчих дій.

Разом з тим за результатами узагальнення виявлено значну кількість проблемних питань, які виникають під час розгляду слідчими суддями клопотань про надання дозволу на проведення слідчих дій та скарг на постанови слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, зокрема:

1) неоднакове розуміння слідчими суддями понять “виняткові випадки” та “тяжка хвороба” у значенні ст. 225 КПК;

2) різні підходи слідчих суддів щодо розгляду клопотань про допит слідчим суддею під час досудового розслідування свідка, потерпілого, до яких застосовано заходи забезпечення безпеки;

3) відсутність єдиної позиції щодо правової оцінки похилого віку особи як обставини, яка може унеможливити допит особи в судовому засіданні;

4) суперечлива практика слідчих суддів щодо повернення клопотань про допит свідка, потерпілого в порядку ст. 225 КПК, клопотань про примусове проведення медичної експертизи;

5) наявність різних підходів до визначення кола осіб, які можуть підлягати одночасному допиту в порядку ст. 225 КПК;

6) відсутність єдиної позиції стосовно тлумачення поняття «неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту» в значенні ст. 244 КПК;

7) неоднорідна судова практика задоволення клопотань про призначення стаціонарної психіатричної експертизи у випадку, якщо не проводилась амбулаторна психіатрична експертиза;

8) суперечлива правова оцінка перебування підозрюваного під наглядом у лікаря-психіатра як підстави для призначеннястаціонарної психіатричної експертизи;

9) різні підходи до визначення строку, на який особу направлено до медичної установи для проведення стаціонарної психіатричної експертизи;

10) неоднакова практика правозастосування норм КПК про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів під час розгляду клопотань про примусове відібрання біологічних зразків для експертизи;

11) суперечлива практика розгляду слідчими суддями клопотань щодо відібрання біологічних зразків для експертизи в особи, яка не є стороною кримінального провадження;

12) відсутність єдиного підходу щодо розмежування оскарження відмови у задоволенні клопотання про вчинення слідчих дій та бездіяльності слідчого, яка полягає у нездійсненні певних процесуальних дій у визначений КПК строк.

Для вирішення зазначених проблем слідчим суддям під час вирішення питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями, необхідно неухильно дотримуватись положень кримінального процесуального закону.

Голова Б. Гулько