Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет технологій та дизайну

Інститут післядипломної освіти

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З КУРСУ «Інвестування»

Номер залікової книжки:12006

Виконав:Ст.гр.ЗЕП-12

Фірсов О.С.

Перевірила:

Проф. Гречан А.П.

Київ 2013

Теоретична частина

Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки

Перед інвесторами стоїть завдання вибрати в якості об’єкту інвестування таку галузь, яка має найкращі перспективи розвитку і може забезпечити найбільш високу ефективність інвестицій. Основою такого вибору є оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки. Процес вивчення інвестиційної привабливості галузей складається з трьох етапів: – поточне спостереження та вибір системи показників; – аналіз інвестиційної привабливості; – прогнозування інвестиційної привабливості. В процесі оцінки та прогнозування інвестиційної привабливості галузей необхідно враховувати життєвий цикл галузі згідно теорії ринку. “Народження” – це розробка та впровадження на ринок принципово нових видів товарів. Це потребує будівництва нових підприємств для задоволення потреб в нових обсягах цих товарів. В цьому періоді здійснюються великі обсяги інвестицій, але прибуток не отримується і дивіденди по акціях не виплачуються. “Ріст” – нові товари признають споживачі, що приводить до швидкого зростання їх обсягів і збільшення числа фірм, що випускають дану продукцію. На цій стадії інвестування здійснюється високими темпами (інвестиційний бум). Дивіденди виплачуються у вигляді додаткових акцій, а мінімальна частина – готівкою. “Розширення” – високі темпи росту нових фірм і стабілізація цього росту. На цій стадії ще продовжується інвестування в нове будівництво, але основна частина інвестицій направляється на розширення вже існуючих фірм. Дивіденди виплачуються у вигляді додаткових акцій, а незначна частина у вигляді готівки. “Зрілість” – період найбільшого попиту на товари даної галузі, вдосконалюється якість продукції. Основний обсяг інвестицій направляється на модернізацію обладнання або на технічне переозброєння фірм. Це найбільш тривалий період життєвого циклу галузі. Слід відмітити, що для товарів, які не підлягають впливу науково – технічного прогресу (тобто для товарів, які є незмінними, постійними потребами) ця стадія являється останньою (це відноситься до галузей сільськогосподарського виробництва, розробка нових видів сировини). На цій стадії передбачаються високі дивіденди, які виплачуються готівкою. “Спад” – період різкого зменшення попиту на товари даної галузі у зв’язку з розвитком нових галузей. Ця стадія характерна не для всіх галузей, а тільки для тих галузей, які випускають продукцію, яка підлягає значному впливу науково – технічного прогресу. На цій стадії дивідендна політика суттєво скорочується. В сучасних умовах зміна стадій життєвого циклу окремих галузей в значній мірі зв’язана зі структурною перебудовою економіки. На Україні розроблена Програма структурної перебудови економіки, яка передбачає: – науково – технічну перебудову всіх галузей з метою забезпечення конкурентноздатності продукції на світовому ринку; – зменшення енергомісткості виробництва; – орієнтація на більш повне використання власних енергосировинних ресурсів (станції – гідроелектростанції, вітряки); – перепрофілювання виробництва засобів виробництва на більш повне задоволення потреб міжгалузевої кооперації; – прискорення розвитку тих галузей, які б могли виготовляти продукцію для експорту. Пріоритетним напрямком структурної перебудови є: – вугільна промисловість; – нафтогазова промисловість; – електроенергетика; – чорна та кольорова металургія; – машинобудування; – хімічна промисловість;

Фактори та умови формування інвестиційної привабливості підприємства

Залучення інвестицій в українські підприємства пов'язане з інвестиційною привабливістю об'єкта інвестування. Оцінка інвестиційної привабливості потенційного об'єкта інвестування - це перший крок при прийнятті інвестиційного рішення. Ціль об'єкта інвестування — підвищення інвестиційної привабливості та залучення максимально можливого обсягу інвестицій.

В умовах децентралізації управління, переходу до ринку у підприємств з'явилася необхідність і можливість самостійно визначати напрямки своєї інвестиційної діяльності, джерела і заходи (засоби) досягнення поставлених цілей, тобто самостійно формувати інвестиційну політику. Будь-який перехідний період в економічній системі характеризується високим динамізмом, що вимагає від кожного господарюючого суб'єкта швидкої реакції на зміну ситуацій в економіці держави, здатність коригувати свої практичні кроки. Наявність у підприємства таких якостей забезпечує йому можливість розвиватися, поступово переходячи від одного стану до якісно нового.

Формування інвестиційної політики підприємства здійснюється у сфері взаємних інтересів як самого підприємства, так і його потенційних інвесторів. Можливість залучення інвестицій залежить від розуміння та урахування інтересів партнерів, можливості бачити об'єкт інвестування з позиції інвестора та оцінити його інвести-цшну привабливість. У цьому є інтерес і самого підприємства, яке зацікавлене у підвищенні рівня інвестиційної привабливості. Кожний суб'єкт господарювання прагне розвивати своє виробництво, підвищувати конкурентоспроможність продукції і підприємства у цілому.

Визначення інвестиційної привабливості окремого підприємства як потенційного об'єкта інвестування проводиться інвесторами у процесі:

♦ визначення доцільності капітальних вкладень (нове будівництво, розширення, технічне переозброєння тощо);

♦ вибору у придбанні альтернативних об'єктів;

♦ купівлі акцій окремих підприємств.

Одні фахівці дають досить схожі визначення інвестиційної привабливості підприємства, інші розглядають інвестиційну привабливість потенційних об'єктів, але не дають визначення поняття «інвестиційна привабливість підприємства».

Інвестиційна привабливість підприємства, на нашу думку, це сукупність характеристик його фінансово-господарської та управлінської діяльності, перспектив розвитку та можливості залучення інвестиційних ресурсів. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства - інтегральна характеристика його внутрішнього середовища.

Інвестиційна привабливість навколишнього для підприємства середовища (регіону, галузі, країни) має опосередкований вплив на інвестиційну привабливість підприємства, по-перше, тому що підприємство - це відкрита система. По-друге, зовнішні фактори мають універсальний характер і відіграють для потенційних інвесторів не менш важливу роль, ніж конкретний об'єкт інвестування. Оцінка інвестиційної привабливості на вищерозглянутих рівнях - це перший етап прогнозування та передбачення заходів щодо залучення інвестиційних ресурсів та підвищення привабливості об'єктів інвестування на всіх рівнях. Таким чином, визначення інвестиційної привабливості окремого підприємства як потенційного об'єкту інвестування є завершальним етапом оцінки інвестиційного ринку. Від стану привабливості підприємства залежить галузева та регіональна направленість його інвестиційної діяльності.

Процес вкладення коштів передбачає генерування, перерозподіл та використання капіталу. Замовником проведення оцінки інвестиційної привабливості може бути як інвестор, так і підприємство.

Метою оцінки інвестиційної привабливості для підприємства є виявлення слабких та сильних сторін його фінансово-господарської діяльності, для інвестора - визначення стану та потенціалу можливого об'єкта інвестування. Подвійність мети оцінки інвестиційної привабливості підприємства витікає з обов'язкового двостороннього (подвійного) ефекту успішного інвестування: позитивних наслідків як для суб'єкта інвестування, так і для об'єкта.

Отримані результати щодо інвестиційної привабливості кожен замовник використовує для досягнення своїх цілей, а саме: інвестор - для розробки й обґрунтування можливих варіантів вкладення інвестицій та забезпечення ефективного використання коштів з метою отримання майбутньої вигоди; підприємство - для розробки заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості, залучення інвестицій та забезпечення ефективності їх використання.

Інвестиційна привабливість об'єкта інвестування формується під впливом певних умов та факторів внутрішнього та зовнішнього характеру. Авторами перелічено умови формування інвестиційної привабливості підприємства та фактори впливу на цей процес. До умов впливу на інвестиційну привабливість віднесено перспективу розвитку підприємства, ефективність використання активів та перспективу збуту продукції. Інші фахівці взагалі не розглядають умови, а приділяють увагу тільки факторам формування інвестиційної привабливості підприємств.

Перспектива розвитку підприємства повинна бути узгоджена з усіма складовими економічної політики, і насамперед з інвестиційною політикою підприємства.

Оцінка та аналіз інвестиційної привабливості підприємства, з одного боку, це основа для розробки його інвестиційної політики, а з іншого, - можливість виявити недоліки у діяльності підприємства, передбачити заходи щодо їх ліквідації та покращити можливості залучення інвестиційних ресурсів. А це у свою чергу дає можливості інвесторам визначитися у своєму рішенні про інвестування у дане підприємство.

Інвестиційна привабливість галузей народного господарства України

Діяльність крупних фірм при виборі даного виду стратегічних дій передбачає проведення інноваційної діяльності. Цей вид діяльності має, в свою чергу, свою особливу стратегію. За ознакою важливості і впливу на ефективність підприємництва стратегія науково-технічної діяльності заслуговує на окрему і детальну характеристику. Передусім зазначимо, що стратегія діяльності у сфері НДДКР охоплює чітко визначені складники: технологічне прогнозування (планування); раціоналізація структури за застосовуваними видами; адаптація управління НДДКР до сучасних вимог; можливі напрямки (компоненти) стратегії НДДКР фірми.

Технологічне прогнозування має на меті отримання відповідними менеджерами фірми нової інформації щодо очікуваних новацій технолого-технічного характеру, технологічних проривів у тій або іншій сфері продукування виробів. Прогноз (план) науково-технічного розвитку фірми насамперед має концентруватися на такому важливому аспекті стратегії НДДКР, як обґрунтований розподіл усіх видів ресурсів між науковими фундаментальними дослідженнями, дослідно-конструкторськими розробками і технологічною підготовкою фірми. Треба звернути увагу на галузеву приналежність фірми. Якщо в традиційних галузях економіки витрати на науково-технічну діяльність не перевищують 1—2 % загальних витрат, то у пріоритетних галузях вони можуть сягати 6—7 %