Структура читачезнавства як книгознавчої дисципліни.

Бібліотечне читачезнавство ми визначаємо як комплексну галузь спеціального бібліотекознавства, метою якого є дослідження історії, теорії, методики вивчення чи- тачів бібліотек, факторів, що стимулюють читацькі інтереси різних соціальних груп,шляхів та засобів активізації читацької діяльності. Змістом бібліотечного читачезнавства є вивчення історичних та теоретичних аспектів типології читачів, їхніх соціально-демографічних та психологічних особли- востей, читацьких інтересів, потреб і мотивацій кола читання, що значним чином обумовлюють організацію обслуговування, комплектування фондів, бібліотечний ме- неджмент і маркетинг. Водночас, результати вивчення читачів бібліотек певним чи- ном впливають на організацію книговидання, книгопоширення, формування суспіль- ної свідомості, розбудови громадянського суспільства. Теоретичні, методологічні та методичні аспекти вивчення читачів вітчизняні науковці започаткували ще в 20-ті роки ХХ ст. Значні напрацювання належали співробітникам Українського наукового інституту книгознавства, зокрема Кабінету вивчення книги й читача, активна діяльність якого припадала на 1926–1930 рр. Науковці УНІКу вперше ввели в науковий обіг термін “читачівство”, що є синонімом терміну “читачезнавство”. Але обґрунтування читачезнавства як книгознавчої дисципліни викликало дискусію. Так, Н. Добриніна в рецензії на перший випуск збірника “История русского читателя” не погодилася з думкою, що комплексна наука про читача – “читачезнавство” повністю входить у книгознавство. Авторка доводить, що є цілий ряд напрямківу вивченні читача і його читання, які не мають безпосередніх зв’язків з проблематикою книгознавства, серед них: “визначення місця читання в структурі дозвілля і духовних потреб сучасної людини, взаємозв’язок між його аудіовізуальним і читацьким інтересами, особливості читання газет і журналів, ефективність методів пропаганди літератури в бібліотеці тощо”. На нашу думку, бібліотечне читачезнавство цілком може бути складовою спеціального бібліотекознавства як за функціональним, так і за аспектним принципами. Щодо функціонального принципу. Не викликає заперече приналежність напря- му, який вивчає бібліотечно-інформаційне обслуговування читачів, до спеціального бібліотекознавства при подальшій його диференціації. Одним з аспектів цієї дисциплі- ни є вивчення читачів і їхніх читацьких інтересів, яке має свою історію, теорію, мето- дологію, практичну значимість. Вивчення читачів і читання покладене в основу читачезнавства, тобто тут чітко відстежується функціональний принцип цієї галузі. Щодо аспектного принципу. Завдяки інтеграції окремих розділів бібліотекознавства з соціологією виникла дисципліна “соціологія читання”, з психологією – “психологія читання” та “психологія читача”, в основі яких лежи пізнання читача і його читацької діяльності. У системі наук бібліотечне читачезнавство може існувати як рівноправна наукова дисципліна, котра інтегрує в собі надбання таких традиційних наук, як філософія, історія, психологія, соціологія, літературознавство, книгознавство тощо.