М. Лісовський і його внесок у науку про книгу.

Лісовський Микола Михайлович (1(13).1.1854, Москва, — 19.9.1920, там же), російська бібліографія, книгознавець. У 1884—94 видавець-редактор журналу «Бібліографія». Основна бібліографічна праця Л. — «Російський періодичний друк. 1703—1900 рр. Відділ 1 — Бібліографія російського періодичного друку. Відділ 2 — Графічні таблиці російського періодичного друку» (ст 1—4, 1895—1915); у 1915 1-й відділ цієї праці вийшов окремим виданням: «Бібліографія російського періодичного друку. 1703—1900 рр. (Матеріали для історії російської журналістики)». Л. склав також покажчики літератури з робочого питання, музики, театру, матеріалів про А. С. Грібоєдове, М. Ю. Лермонтове і ін. Автор робіт по теоретичних питаннях бібліографії і книгознавства («Бібліографія і бібліографічне суспільство», 1884; «Книгознавство як предмет викладання, його суть і завдання», 1915, і ін.). Розробляв питання книжкової статистики. Створив і першим викладав курс книгознавства в університетах Петрограду (1913—17) і Московського (1916—19). Після Жовтневої революції 1917 брав участь в заходах щодо бібліотечного будівництва і музейної справи.

Наприкінці ХIХ ст. центр книгознавства повертається до росії, де працює вчений М. Лісовський, який здійснив вагомий внесок у формування книгознавства як окремої комплексної науки про книгу книжкову справу. саме його цілком слушно вва-жають засновником нових поглядів, що відокремили цю галузь знань від споріднених. у своїх відомих працях “Книгознавство як предмет викладання, його сутність і завдання” (1915 р.), “Книгознавство, його предмет і завдання” (1922 р.) вчений визначив книгознавство як “наукову дисципліну, яка об’єднує технічні, теоретичні і практичні знання, дотичні до книги у її минулому та сучасному, та має на меті з’ясувати умови виникнення, розпов-сюдження й використання творів писемності і друку”. М. Лісовський запропонував чітку та логічно переконливу структурукнигознавства, поділивши його на три основні розділи: книго-виробництво, книгоопис та книгорозповсюдження. основним завданням книгознавства, на думку науковця, є вивчення еволю-ції книги у її якісному та кількісному відношеннях, дослідження книги як явища не лише бібліографічного, а й історичного та соціального. М. Лісовський не обмежувався науковою працею, а й провадив значну організаційну справу: був редактором провід-розділ 2 Історичні етапи розвитку книгознавства них спеціалізованих видань “Російська бібліографія” та “Бібліограф”, продуктивно працював у російському бібліологічному товаристві, вперше розробив і прочитав курс лекцій з книгознавства у Петербурзькому та Московському університетах. внесок М. Лі-совського у книгознавство, яке він розділив на енциклопедичну та соціальну науки, дає підстави вважати його основоположни-ком російського книгознавства, видатним вченим, чиї погляди визначили напрям розвитку цієї галузі знань на десятиліття. Заслуга М. Лісовського перед книгознавством полягає в тому, що він:втілив ідею в. анастасевича про організацію бібліографіч-них товариств: на початку ХХ ст. було засноване Московське, Петербурзьке та одеське бібліографічні товариства;налагодив випуск книгознавчої періодики, був організа-тором і редактором двох бібліографічних видань “Російська біб-ліографія” та “Бібліограф”;Першим розробив навчальний курс книгознавства, викладав книгознавство в Петербурзькому (1913–1916 рр.) та Московсько-му (1916–1919 рр.) університетах.

у ХХ ст. розвиток книгознавства можна умовно поділити на чотири етапи:

20-ті рр. – книгознавство розглядається як історична дис-ципліна, яка використовує статистику, спогади, складені попе-редньо описи видань. Це початковий етап узагальнення та сус-пільного бачення книги.Кінець 30-х – 40-ві рр. – важливий період з точки зор методології. на основі ідеологічних документів того часу розроб-лялись методологічні проблеми книги. на першому плані – ідео-логічний аспект книги як знаряддя марксистсько-ленінських поглядів. Заперечувалися досягнення попередніх етапів розвитку книгознавства.50-ті рр. – перша половина 60-х рр. – період відродження книгознавства як комплексної науки. створюються узагальнені праці про видавничу справу – перший підручник “Лекції з теорії і практики редагування” колективу московських авторів. створено ряд робіт з історії книгознавства й історії книги – “400 років російського книгодрукування”, “Історія книги” (Є. кацпржак), “Історія книги” (Й. Баренбаум, о. Давидова).