Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Структура видавництва.





Видавництво - юридична особа, основним видом діяльності
якої є видавнича діяльність;

Видавнича діяльність -організаційно-творча,
господарсько-виробнича діяльність видавців, спрямована на
підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в
собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність
юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і
розповсюдженням видавничої продукції.

виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний
процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу
поліграфічними чи іншими технічними засобами;

розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої
продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими
способами.

виготовлення видавничої продукції -
виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем
видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними
засобами;

Складові частини В. та типова структура та функції його працівників:

Типова структура В. яка забезпечує виконанню всіх його організаційно-видавничих функцій з системами окремих підрозділів і служб моє у своєму складі: керівництво, редакційну і виробничу частину і частину книгорозповсюдження.

Керівництво В.: директор (при ньому можуть працювати дорадчі органи видавництва це редакційна і художня рада), головний редактор, заступник директора з виробництва.

Заступник директора с виробництва керує виробничо-господарською діяльністю видавництва і відповідно очолює виробничу частину. Як керівник виробничої частини виробництва, він спрямовує і контролює роботу адміністративно-господарського відділу технічної редакції, відділу виготовлення оригінал макетів, відділу постачання.

Заступник директора з маркетингу у виробництві орієнтованого на ринок відіграє одну з провідних ролей в управлінні. Він керує виконанням функцій маркетингової діяльності планування асортименту друкованої продукції та випуску видань; збиранням інформації та дослідженням ринку; визначенням цін на продукцію видавництва; товарорухом та збутом випущених видань.

Головний художник керує всіма процесами художнього та графічного оформлення видань. Відповідає за відповідальність оформлення змісту видань; за вироблення стилізаціх і стильової оригінальності оформлення, які б відрізняли продукцію В. на ринку. Бере участь у розробленні художнього та технічного оформлення видань.

Редакційна частина:

Книжкові редакції – це головний структурний підрозділ В., який здійснює оцінювання, редагування і підготовку оригіналів до видання. І. проводить організаційну і творчу роботу з добору тематики видань, відповідно до спеціалізації, забезпення високої якості, наукового і художнього рівня та культури видань.

У великих В. редакцію очолює завідувач, який підпорядковується головному редактору. Завідувач організовує роботу редакції і керує нею.

У В. без завідувачів редакції у читанні, їхні обов’язки виконують старші редактори.

Редактор є основним видавничим працівником.

Відділ художнього оформлення – організовує художнє редагування та оформлення видань і забезпечує відповідність оформлення змісту авторським оригіналом, контролює якісні поліграфічного відтворення ілюстрацій та зовнішнього оформлення друкованої продукці і виготовляє рисунки. Працює з контактом редакції і відділом технічного оформлення. Тут створюється ілюстративний фон, для зберігання використанн у році перевидань і видать нових творів.

Коректорська – відділ, де вичитуються оригінали. Читаються коректори для перевірки відповідності їх оригіналу та чисті аркуші. Коректор здійснює вичитування рукописів, що надходять після редагування в тематичних редакціях.

Сюди ми відносимо бібліотеку. Бібліотека комплектується переважно спеціальною літературою за профілями В.; забезпечує фахівців В. необхідною літературою, бібліографічними і довідковими матеріалами; збирає і систематизує рецензії на продукцію свого В. і опубліковані в періодиці; підтримує контакт з галузевими та міжгалузевими бібліотеками, одержуючи від них літературу за абонементом; забезпечує користувачів потрібними літературними джерелами через Інтернет та електронні фонди.

Видавнича частина – здійснює зв'язок В. з поліграфічнми підприємствами (ПП); забезпечує випуск видань в встановлені строки і повного відповідністю поліграфічного виконання видавничої специфікації на художнє і технічне оформлення видань.

Відділ технічного оформлення – розроблює технічне оформлення кожного видання; роблять технічну специфікацію на видання після здійснення технічної підготовки до поліграфічного виконання. Технічний редактор – це конструктор книги.

Частина книгодрукування:

Маркетинговий відділ (відділ маркетингу) – є сучасний відділ маркетингу реалізації з реклами планує, координує і контролює діяльність видавництва на ринку; вивчає читацьку аудиторію; досліджує книжковий ринок; добирає книжкових партнерів; укладає з ними договори; вироблює рекомендації, щодо розроблювальних видавничих програм і цінової політики; планує та організовує рекламні компанії, захисти стимулювання збуту; контролює результати реклами і здійснює експедицію реалізованих видань; здійснює розповсюдження продукції В.

Завідувач відділу маркетингу відповідає за визначення збутової політики В.

Допоміжні служби – планово-економічний відділ (прораховує собівартість товару, організовує планову роботу; здійснює економічну програму і планування; складає план фінансування видань; контролює виконання завдання редакціями і відділами; складає оперативні і статистичні звіти; контролює правильність фонду оплати праці; візує розрахунки і договори з авторами та художниками; калькуляція собівартосі).

Калькуляція - підрахунок витрат на виробництво або реалізацію одиниці виробу (групи одиниць, роботи, послуги), що визначається у вартісній формі.

Собівартість - вартість факторів виробництва, які необхідно витратити на виробництво продукції, та її збут.

Бухгалтерія, відділ кадрів, адміністративно-господарчий відділ (АГВ).

АГВ – відповідє за майно; забезпечує майном (телефони, компютери); утримання засобів пожежогасіння; утримання чистого приміщення; закуповує необхідний інвентар.

15) Редакційно-видавничий процес та його основні етапи.

Редакційно-видавничий процес — це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції.

Діяльність В. складається з творчого, організаційно-виробничого і комерційного працювання.

4 етапи в організаційно-видавничому процесі В.:

5) Підготовчий.

6) Редакційний.

Виробничий.

Заключний.

Підготовчий етап – складання тематичного плану; бізнес-план; подача авторського оригіналу до В. і прийняття його до видання.

Редакційний етап – від одержання редактором авторського оригіналу до сдачі видавничого оригіналу до виробничого відділу.

Виробничий етап – від сдачі видавничого оригіналу у видавництво до виходу видання у світ.

Заключний етап – розповсюдження і рекламування продукції.

Підготовчий етап:

Авторський оригінал (АО), тематичний план, бізнес-план.

АО – це фундамент на якому базується книговидання, бо кожен видавець хоче мати найкращі рукописи найбільш відомих авторів, він повинен шукати нові рукописи нових авторів для втілення у твори тем та ідей ініційованих в В,, заохочувати і направляти авторську роботу.

А́вторський руко́пис, авторський оригінал — рукописний чи машинописний текст документа, підготовлений автором для опублікування.

Приймання АО – один з моментів редакційного процесу. Це відповідальний процес. Тут все залежить від техніки, програми чи вручну, чи є якісь вимоги. Він має бути комплектний (текст, ілюстрації, анотація, зміст, додатки).

Він має бути пронумерований без пропусків. Його приймає завідувач редакції. Редактор перевіряє текст на придатність до редагування. Художній або технічний редактор встановлює придатність до поліграфічного виконання поданих авторських оригіналів ілюстрацій.

Якщо АО відповідає вимогам, тоді його реєструють і заводять на нього картку.

Запис про дату походження рукопису має юридичну відповідальність, як перша договірна дата від якої починається відлік іншої. Прийняття рішень про публікацію вимагає обґрунтованого відсіву тих оригіналів які не підходять В. на підставі простого перегляду.

Такі оригінали становлять 2/3 із загального надходження пропозицій, а в окремих В. більше і іх треба віднайти до пониження на них суттєвих видавничих витрат.

Після доопрацювання рукопису за рецензією і перегляду його, редактор робить остаточний висновок про доцільність публікації твору на підставі висновку ведучого редактора рецензій інформації виробничої, фінансової та збитової служб, власного ознайомлення рукописом завідувач редакції пише пропозицію про схваленя рукопису, яку затверджує головний редактор або директор В.

Після складання редакцією акту схвалення підписання його редактором, завідувачем, головним редактором або директором, авторський оригінал (АО) є прийнятим до видання і передається ведучому редактору для редагування.

Редакційний етап:

Редагування – це центральний і важливий редакційно-видавничих процесів.

Автор, упорядник, перекладач має надати до В. оригінал цілком готовий до друку. Малі В. і інколи великі В. де не вигідно тримати редакторів з різних причин, доручають роботу за договорами поза В. Недолік, бо оригінал поза В. Це ускладнює роботу ілюстраторів, складальників.

Редактор є останньою людиною, що працює з рукописом перед тим, як переходити на етап матеріального втілення в книгу.

В цьому етапі вибудовується та зводиться параметри видання (зміст, художньо-технічне оформлення, поліграфічні особливості, економічні показники, характер засобів реклами, стимулювання збуту).

Художнє оформлення видання – складова редакційної підготовки, де головною є концепція дизайну. Тобто, органічне поєднання, функціональних і художніх властивостей виробу та його технічних характеристик. Воно проводиться паралельно з редагуванням рукопису.

Замовлення на художнє оформлення дає фаховий редактор на відповідному бланку, де всі дані про видання, його планові параметри (формат, обсяг, тираж, наклад, характер і склад зовнішнього оформлення, характер і кількість ілюстрацій).

Разом із ескізом редактор передає копію рукопису або анотацію в якій дає походжені з автором ідеї та установки, щодо змісту зовнішнього оформлення книги, конструкції макету, напряму типізації оформлення та певні особливості.

Виробничий етап:

ВЕ проходить у виробництві (технічне оформлення, виготовлення оригінал макету (часто у В. в друкарні (друкарські процеси))). Включається технічне редагування – це розмітка рукопису, яка дає складальником і друкарем точні інструкції, щодо складальних робіт макетування і друку. Він установлює гарнітуру і кегль шрифту, добирає допоміжні шрифти. Він бере участь у визначенні не тельки внутрішнього, а й зовнішнього вигляду продукції В. У В. де є посада технічного редактора – виробника, за цим працівником закріплено складання калькуляції (обрахування) запланованої книги. Він підраховує обсяг книги друкованих аркушів якщо кількість аркушів не вкладається у ціле число він змінює деякі засоби оформлення або звертається до редактора за потрібним доповненням чи скороченим обсягу виданням. Якщо це допускає характер видання. Здача видавничого оригіналу до друкарні завершується редакційно-видавничим процесом підготовки рукопису до поліграфічного виконання.

Коректурний і сигнальний примірник – якщо процес складання рукопису здійснюється не у В., то розрізняють 2 методи коректурного обміну з виконавцем робіт: безгранковий, гранковий.

Безгранковий – де В. одержує для читання, коректури, а в потребі звіряння (звіряється з оригіналом).

Після отримання коректури автором, коректур і редактор, останній переносить авторську правку до підписаної коректури, яка підписується до коректорського друку.

Грантовий метод – для видань із складним макетом, з ілюстраціями різного розміру, частого зміною розміру полоси складання. У разі його методу застосування В. отримує гранки (ге хвеосьегі полоси), верстку, звірку.

Робота з гранками передбачає: перевірку складеного тексту гранок за змістовим наповненням редактором і автором, розмічання гранок техред актором для верстки або виготовлення ним макету верстки.

Підписана коректура аркушів з малюнками відсилається до друкарні з розклейкою контрольних відбитків за якими друкарня контролює якість відтворення.

В процесі друкування ПП. може відсилати на підприємство чисті аркуші (перші відбитки аркушу, взяті з машини), за ними виробничий відділ перевіряє якість друку, а редактор і коректор правильність друкованого тексту.

На друкуванні останнього аркуша, друкарня подає В. сигнальний примірник видання.

Сигнальні примірники читає коректор і фаховий редактор, перевірють художній і технічний редактор.

Безкоректурний метод набув зачного розвитку з допомогою комп’ютерів і створення настільних видавничих систем (відсутність коректурного обміну з поліграфією звільнює видав відділ від функції організації).

Проходження видань без коректурного обміну з друкарнями дає можливість тематичній редакції службам художнього і технічного оформлення відслідковувати підготовку оригінал макету і вносити корективи і правку з максимальною оперативністю. Це прискорює випуск видань.

Ефективність, тривалість, якість технологічних процесів на виробничій стадіх визначається, ан сучасному етапі на сам перед застосуванням електронно-цифрових обчислювальних систем.

16) Взаємовідносини видавництва з автором.

Видавництво – юридична особа, основним видом діяльності
якої є видавнича діяльність

Автор -це фізична особа, творчою працею котрої створено твір.

ЗУ Про авторське право і суміжні права (1993)

До 3 серпня 1992 на території Росії діяли типові видавничі договори, затверджені наказом Голови Держкомвидаву СРСР 24 лютого 1975. Договори були універсальними, тому що регулювали питання видання будь-яких творів. Вони мали силу підзаконних актів.
З введенням в дію з 3 серпня 1992 Основ цивільного законодавства СРСР і республік (розділ IV <Авторське право>), а потім через рік - нового Закону РФ <Про авторське право і суміжні права>, становище докорінно змінилося. Тепер учасники видавничого договору стали практично вільні у виборі умов договору, в тому числі у визначенні розміру винагороди за видання творів.


В даний час відповідно до статті 31 Закону для визнання угоди на передачу авторських прав необхідно відобразити наявність тільки двох істотних умов, вказати:
- які права передаються видавцеві: виняткові або невиключні на відтворення (видання) і розповсюдження примірників твору шляхом продажу або іншим чином;
- розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за використання твору.
При цьому розмір винагороди може бути визначений або у вигляді роялті - відсотка від доходу, отриманого видавцем від реалізації книг (якщо тираж видаваного твори в договорі не визначено), або у вигляді фіксованої суми платежу, у тому випадку, якщо тираж в договорі визначений.


У той же час, якщо в видавничому договорі вказано пункт про те, що за видання книги необмеженим тиражем видавець виплачує автору фіксовану суму, то така умова в судовому порядку може бути визнано недійсним. А визнання судом недійсним одного з істотних умов видавничого договору може анулювати операцію в цілому.

Охоронювані і не охороняються твори

До об'єктів, що охороняються авторським правом, відносяться існуючі в якійсь об'єктивній формі, яка може бути сприйнята третіми особами, твори науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності, незалежно від того, кому призначені плоди цієї праці, незалежно від способу вираження змісту творчої діяльності, від рівня і достоїнств твору, нарешті, незалежно від того, було це твір оприлюднено чи ні.
Особливою категорією творів, що охороняються авторським правом, є складові твори, які включають твори інших авторів.


Твір охороняється з того моменту, як воно було створено.
До числа неохоронюваних творів, тобто, тих, на які не поширюється дія закону про авторське право в Російській Федерації, відносяться:
- офіційні документи (закони, судові рішення, інші тексти, законодавчого, адміністративного і судового характеру), а також їх офіційні переклади;
- державні та муніципальні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки та інші символи і знаки);
- твори народної творчості;
- повідомлення про події та факти, що мають інформаційний характер;
- деякі твори іноземних авторів, вперше опубліковані за кордоном (маються на увазі твори, опубліковані за кордоном до 27 травня 1973, часу вступу СРСР у Всесвітню конвенцію про авторське право);
- твори, термін охорони яких відповідно до чинного законодавства закінчився.

Об'єкти і суб'єкти авторського права

Авторське право поширюється як на оприлюднені твори, так і на не оприлюднені, але вже існуючі в якій об'єктивній формі:
- письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо);
- усній (публічне проголошення, публічне виконання і т. д.);
- звуко-чи відеозапису (механічної, магнітної, цифровий, оптичної і т. д.);
- зображення (малюнок, ескіз, картина, план, креслення, кіно-, теле-, відео-, або фотокадр і т. д.);
- об'ємно-просторової (скульптура, модель, макет, спорудження і т.д.).
Авторське право поширюється не тільки на твір в цілому, але і на окремі його частини, тобто на ті частини твору, які самі є оригінальними.
Відповідно до закону, об'єктами авторського права є:
- літературні твори (включаючи програми для ЕОМ);
- драматичні і музично-драматичні твори, сценарні твори;
- хореографічні твори і пантоміми;
- музичні твори з текстом або без тексту;
- аудіовізуальні твори (кіно-, теле-і відеофільми, слайдфільми, діафільми та інші кіно- і телетвори);
- твори живопису, скульптури, графіки, дизайну, графічні розповіді, комікси та інші твори образотворчого мистецтва;
- твори декоративно-прикладного та сценографічне мистецтва;
- твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
- фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографії;
- географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії і до інших наук;
- інші твори.
До об'єктів авторського права також відносяться:
- похідні твори (переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, огляди, інсценівки, аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва);
- збірники (енциклопедії, антології, бази даних) та інші складові твори, являють собою за добором або розташуванню матеріалів результат творчої праці.
Суб'єктом авторського права є автор. Якщо ж твір створено спільною працею кількох людей, то вони є співавторами. В цьому випадку авторське право належить їм спільно на твір в цілому.
Взаємовідносини між співавторами визначаються, як правило, угодою між ними.
Авторське право відносить до суб'єктів і носіям похідних прав, якими є спадкоємці та правонаступники автора. Суб'єктами авторського права є і ліцензіати, тобто особи, які отримали ліцензію на право використання твору в певних межах.
Особливо закон обумовлює авторське право на службові твори, тобто на твори, створені у порядку виконання службових обов'язків або службового завдання роботодавця.

У цьому випадку воно належить автору службового твору. Однак виключні права на використання такого твору належать особі, з яким автор перебуває у трудових відносинах, якщо договір між ними не передбачає інше.

Суб'єктивні авторські права

Авторські права закон ділить на немайнові та майнові. Відносно твору, який він створив, автору належать наступні немайнові права:
- право визнаватися автором твору (право авторства);
- право використовувати або дозволяти використовувати твір під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я);
- право оприлюднювати чи дозволяти обнародувати твір в будь-якій формі (право на оприлюднення), включаючи право на відкликання;
- право на захист твору, включаючи його назву, від якого спотворення чи іншого зазіхання, здатного завдати шкоди честі та гідності автора (право на захист репутації автора).
Майновим правом автора є право на використання твору, що включає права:
- відтворювати твір (право на відтворення);
- поширювати екземпляри твору будь-яким способом: продавати, здавати в прокат і так далі (право на поширення);
- імпортувати екземпляри твору з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу власника виняткових авторських прав (право на імпорт);
- публічно показувати твір (право на публічний показ);
- публічно виконувати твір (право на публічне виконання);
- повідомляти твір (включаючи показ, виконання або передачу в ефір) для загального відома по кабелю, проводам або за допомогою інших аналогічних засобів (право на повідомлення для загального відома по кабелю);
- перекладати твір (право на переклад);
- переробляти, аранжувати або іншим образом переробляти твір (право на переробку).


Якщо автор дозволив використовувати свій твір іншій фізичній або юридичній особі, він має право на одержання від нього авторської винагороди за дозвіл на використання і за саме використання твору. У цьому випадку це є реалізація його майнових прав.
Головне ж зміст авторського права полягає в тому, що виключні права на твір, як майнові на його використання, так і немайнові, належать автору.

Види авторського договору. Передача виключних і невиключних прав

Авторським договором називається угода між автором (авторами) твори науки, літератури, мистецтва, що охороняється авторським правом, і користувачем (юридичною або фізичною особою), відповідно до якого автор (автори) передає користувачеві свої майнові права, пов'язані з твором.
Договір може передбачати передачу майнових прав повністю або частково, на певний строк, з поширенням його дії на певну територію.
Авторське право передбачає два основних типи авторського договору:
авторський договір на передачу виключних прав, що дозволяє використання твору певним способом і у встановлених межах тільки особі, якій ці права передаються;
авторський договір на передачу невиключних прав, що дозволяє використання твору та іншим особам, у тому числі самому власникові виключних прав, яка уклала авторський договір.


Авторський договір укладається у письмовій формі і, за бажанням сторін, може бути завірений нотаріально. Договір може бути змінений, припинений або розірваний також тільки письмово.
У кожному окремому випадку видавець і автор вибирають і узгодять оригінальний текст авторського договору.
Слід зазначити, що авторський договір не обов'язково являє собою єдиний документ. Він може включати і різного роду додаткові угоди.
Авторське право передбачає можливість укладення ще одного виду договору - авторського договору замовлення. За договором замовлення автор зобов'язується створити твір відповідно до умов договору і передати його замовникові.

Особливість авторського договору замовлення полягає в тому, що замовник зобов'язаний у рахунок обумовленого договором винагороди виплатити автору аванс. Розмір, порядок і терміни виплати авансу встановлюються в договорі за згодою сторін.

Зміст авторського договору

Відповідно до закону, авторський договір повинен передбачати такі обов'язкові положення:
- способи використання твору (конкретні права, що передаються за цим договором);
- термін і територію, на які передається право;
- розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання твору, порядок і терміни його виплати.
Правами, які передаються за договором, не можуть бути права на твір, що не існуюче і яке автор може створити в майбутньому. Права на використання твору, прямо не передані за договором, вважаються не переданими.

Права, передані за авторським договором, можуть передаватися повністю або частково іншим особам тільки в тому випадку, якщо це прямо передбачено договором.
При відсутності в тексті авторського договору зазначення строку, на який передається право, договір може бути розірваний автором після закінчення п'яти років з дати його укладення, якщо користувач буде письмово повідомлений про це за шість місяців до розірвання договору. Після закінчення терміну дії договору всі права повертаються автору і видавництво не вправі тиражувати договірне твір. Проте договір повинен передбачати можливість реалізації примірників тиражу, виготовленого відповідно до договору.


За відсутності в авторському договорі умови про територію поширення твори, воно може поширюватися тільки на території Російської Федерації. Те ж саме можна сказати про переведення твори на інші мови.
Винагорода автору визначається в авторському договорі.
Згідно з пунктом 7 статті 31 Закону про авторське право, умови авторського договору, що суперечать Закону, є недійсними.

Date: 2016-07-22; view: 365; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию