Прямий продаж без посередників.

Окрім випадків роздрібної торгівлі книгами у видавництві посередництвом маркетингових відділів, про що йшлося вище, добре зарекомендували себе й такі форми продаж без посередників:

1. під час публічних презентацій;

2. за адресними списками;

3. за телефонними номерами.

Головною перевагою цих форм є безпосереднє спілкування видавця iз покупцем, нижча вартість видання для покупця. Щодо останньої форми, то вона потребує особливо ретельної підготовки до таких розмов менеджера з продаж.

Аби уникнути зниження ефективності заходу, варто подбати про процедуру самотренінгу, попереднє формулювання ключових питань для розмов [21, 393].

Фізичні особи-книгоноші.

Ця давня форма торгівлі, якy видавництва змушені були відновлювати в умовах кризи початку 90-х років минулого століття. Нерідко такими особами ставали самі видавничі працівники. В окремих видавництвах тоді доводили навіть план продажу випущених книг для кожного працівника методом човникових походів у школи, вищі навчальні заклади, а то й електрички метро чи поїздів. До цієї роботи залучалися студенти, пенсіонери.

Книжкові базари.

Це – пострадянський винахід, властивий переважно для суспільств із перехідною економікою. Стихійно утворившись в умовах розриву єдиного ланцюга (видавництво – поліграфія – книгорозповсюдження), така форма торгівлі друкованою продукцією довела свою життєздатність і в нинішній час.

Найтиповішим проявом великого, але добре організованого книжкового базару стала київська “Петрівка”. Це саме те місце, де покупець, при бажанні, може знайти практично все, що видавали і видають сьогодні в Росії, але далеко не все, що виходить друком в Україні. Якось кілька київських видавництв на чолі зі “Смолоскипом” спробували зробити, до того ж не без успіху, свою присутність на базарі постійною, відвоювавши в конкурентів кілька лотків. Однак цей досвід не поширили їхні колеги як з Києва, так і з провінції [22].

Дещо у видозміненому варіанті, з більшими елементами цивілізованості створюється ще один столичний книжковий базар у центральній частині Києва – просторому підземеллі на площі Слави. Існують книжкові базари і в провінції. У Львові, скажімо, ним став майдан біля пам’ятника Івану Федорову, а в Харкові – Класичний провулок, де торгують переважно букіністичною літературою.

Позитивною стороною такої торгівлі є дещо нижчі під магазинних ціни, ширший асортимент, можливість покупцеві не лише придбати книгу, а й поспілкуватися з продавцем. Недолік – певна безсистемність книжкових розвалів, відсутність єдиного джерела інформації про наявність потрібного видання [21, 390].

Як бачимо, розповсюдження книжкової продукції безпосередньо її виготівниками може бути досить успішним та має зручні варіанти для такої діяльності.