Зворотно-поступальний хід художнього твору.

Аналізуючи текст, редактор повинен бачити, де координація цілого і частки (цілого твору та його частин, окремих героїв) вийшла повної та досконалої, де - неточною чи порушеною. Для цього йому доводиться пройти "дорогу творення", якою йшов автор, а крім того, передбачити характер впливу твору на читача. Тут важливо правильно вибрати "відправну точку" аналізу. Послідовність аналізу така:

Осмислення задуму автора. Редактори часто ототожнюють задум з ідеєю, темою твору, формулюють у вигляді тези. Однак художній задум набагато складніше. Л.М. Толстой визначав мистецтво як діяльність людини, коли одна людина свідомо художніми засобами передає іншим свої почуття, а інші люди заражаються цими почуттями і переживають їх. Тому поетичний задум втілюється у всій тканині твору, реалізується у художніх образах, спирається на асоціативність, емоційну оцінність образів, сприймається читачем "між рядків". Задум виникає у письменника частіше за все теж у вигляді конкретно-чуттєвого образу. Підкріплений життєвим і моральним досвідом художника, його світоглядом і світовідчуттям, він породжує проблему, і тему, і жанр, і сюжет - те, що М. М. Сікорський називав "координатами художнього мислення". "Розгледіти" задум автора - завдання для редактора непроста. Але він обов'язково повинен зрозуміти те основне, що хотів передати автор своїм читачам, заради чого взявся він за перо. Адже задум - вихідна точка творчого процесу, а для редактора вона - відправний момент аналізу. Редактор як рухається у зворотному по відношенню до думки письменника напрямку: від готової системи художнього тексту - до задуму, цьому стрижню поетичної думки.

Оцінка актуальності задуму, можливість реалізації його в даному змісті - наступне завдання редактора. Сьогодні мова не йде про його ідеологічне наповнення. Важливовстановити чи цікавий задум, чи актуальний, чи достатньо художньо реалізований. І тоді справа редактора - допомогти автору у поліпшенні тексту, якщо воно потрібно.

Напрямок роботи редактора залежить від його підходу до рукопису. Тут треба пам'ятати про дві "підводних каменях": редактор "зациклюється" на задум та оцінює тільки його, залишаючи без уваги реальну тканину твору. Або він бачить лише "що вийшло", і не аналізує завдання, які ставив перед собою автор. А це шкодить майбутній виданню. Якщо всі елементи твору не працюють на задум, то сила його емоційного впливу може сильно знизитися і не досягти мети. Наприклад, ліричні відступи, чудово написані, але не допомагають посиленню головного завдання твори, можуть лише розсіяти увагу читача і послабити в результаті художній ефект. Наприклад, якщо ідея автора реалізується через позитивного героя, то словесні характеристики цього персонажа повинні теж давати позитивний образ. Слова не повинні вступати в протиріччя із задумом.

Аналіз окремих компонентів твору - тематики, сюжету, мови персонажів та ін - не менш значуще завдання редактора. Головне тут - уловити своєрідність структури конкретної роботи і показати, де рішення образів, ситуацій не відповідає задуму, творчій манері письменника, загальному строю твору. І допомогти автору усунути ці невідповідності.

Таким чином, характер творчого процесу створення художнього твору і сприйняття окремих його "складових" читачем пояснює "зворотно-поступальний" хід редакторського аналізу тексту. Редактор постійно переходить від розгляду і оцінки приватних елементів - сюжетних, стильових - до співвіднесення їх з задумом, поетичної структурою, загальним звучанням цілого твору.

Цільові установки аналізу надзвичайно різноманітні. У самому загальному плані вони зв'язуються, по-перше, з орієнтацією в ретроспективному, поточному та перспективному книжковому потоці, по-друге, з роботою над окремим твором, по-третє, з підготовкою видання, по-четверте, з пропагандою книги і встановленням зворотного зв'язку з читачем. У процесі аналізу виділяються цільові установки, пов'язані з окремими етапами роботи над твором і виданням, і проміжні цільові установки, спрямовані на вирішення приватних питань.

Цільові установки аналізу надзвичайно різноманітні. У самому загальному плані вони зв'язуються, по-перше, з орієнтацією в ретроспективному, поточному та перспективному книжковому потоці, по-друге, з роботою над окремим твором, по-третє, з підготовкою видання, по-четверте, з пропагандою книги і встановленням зворотного зв'язку з читачем. У процесі аналізу виділяються цільові установки, пов'язані з окремими етапами роботи над твором і виданням, і проміжні цільові установки, спрямовані на вирішення приватних питань.

Оскільки редактор, як і будь-який інший фахівець, у своїй професійній діяльності орієнтується на кінцевий продукт, вивчення, оцінка і вдосконалення твори зв'язуються також з елементами апарату, оформленням та поліграфічним виконанням видання.

Вся робота над твором ведеться з урахуванням складу апарату в цілому і кожного елементу окремо. Основний текст твору оцінюється і допрацьовується відповідно до того, чи будуть, наприклад, примітки і коментарі в книзі. Думаючи про те, як читач буде працювати з книгою, тобто піклуючись про те, щоб функції книги були максимально реалізовані, редактор намічає підготовку предметного покажчика, покажчика імен та ін При роботі над твором редактор прагне зробити оптимальним процес його читання, забезпечити правильне розуміння, засвоєння літературного матеріалу. У багатьох випадках він повинен забезпечити можливість працювати з книгою в процесі читання, після читання або використовувати її матеріал фрагментарно після читання або тоді, коли наскрізне суцільне читання не передбачається.

У зв'язку з аналізом, оцінкою і удосконаленням позатекстових елементів у їх поєднанні з вербальною частиною твори потрібні спеціальні знання художнього оформлення книги, книжкової графіки, мистецтва книги.

При оцінці твору і вирішенні питання про його публікацію необхідно мати на увазі можливості поліграфічної бази видавництва у зв'язку з художньо-технічним оформленням та поліграфічним виконанням видання.

Розумовий процес редактора не повинен обмежуватися конкретним твором і виданням. І твір, і передбачуване видання слід розглядати в масиві їм подібних, в загальному книжковому потоці, а також у потоці публікації періодики, матеріалів радіо - і телепередач. Якщо обмежитися розглядом одного твору і видання, то оцінки і висновки, зроблені редактором у відносини публікації, можуть бути в деякій мірі неточними або в цілому неправильними.

Редакторський аналіз - це синтез спеціально-предметного, логічного та мовностилістичні аналізу. Допоміжним методом служить контент-аналіз (якісно-кількісний аналіз). Виділяються п'ять аспектів аналізу: ідейно-тематичний, змістовний, композиційний, мовно-стилістичний, редакційно-технічний. Методика передбачає послідовне вивчення розробки теми, ідейної значущості, змісту, композиції, мови і стилю твору, яке пов'язане з усіма елементами майбутнього видання. Редакторський аналіз спрямований на вивчення, оцінку, вдосконалення твору і підготовку видання.

При послідовному аналізі та оцінці розробки теми, її ідейної значущості, змісту, композиції, мови і стилю твору використовується розгалужена система критеріїв оцінки. У їх числі критерії оцінки теми - актуальність, оригінальність, відповідність вигляду і типу видання, необхідність і доцільність публікації; критерії оцінки фактичного матеріалу - відповідність темі, достовірність, точність, новизна, науковість, доречність, яскравість, виразність, наочність, доступність; критерії оцінки композиції - гармонійна цілісність і системність; критерії оцінки мови і стилю - точність слововживання, яскравість, виразність і ін

Аналіз, оцінка твору і всі висновки, що стосуються можливості публікації, можуть бути правильними тільки тоді, коли при використанні критеріїв оцінки теми, фактичного матеріалу, композиції, мови і стилю враховуються всі особливості твору (розглянутого в ньому предмету, виду літератури, жанру, авторської індивідуальності) та видання (виду, цільового призначення, читацької адреси, характеру інформації). Крім того, розгляд матеріалу твору в будь-якому аспекті (ідейно-тематичному, змістовому, композиційному, мовно-стилістичному, редакційно-технічному) вимагає врахування його змістовної значущості, реальної значимості для читача, природи фактів, засобів вираження, форм представлення, інформативною, естетичної, емоційної та психологічної їх насиченості:

змістовний

композиційний.

Зміст літературного твору складає все те, про що пише автор. У розробці конкретної теми передається основний зміст, сутність викладу літературного матеріалу. Знайомлячись з літературним твором, редактор сприймає його фактологию, аналізує і класифікує весь фактичний матеріал, а потім проводить аналіз з урахуванням цієї класифікації, використовуючи всі необхідні критерії оцінки, в тому числі і достовірність.

Робота над змістом літературного твору містить наступні етапи:

розбір фактичного матеріалу;

характеристика і оцінка розробки теми;

поелементна характеристика і оцінка фактичного матеріалу;

загальна оцінка змісту та ідейного значення твору.

Перед редактором, з одного боку, стоїть завдання систематизувати фактичний матеріал, для того щоб потім проаналізувати кожну групу фактів, з іншого - рішення цього завдання саме по собі можливо тільки на основі глибокого аналізу, так як для визначення змістовної значущості фактів їх потрібно розглянути з точки зору ролі і місця в даному фрагменті і в творі в цілому.