Основні різновиди тексту книги.

Основою книги, її головним системоутворюючим елементом є текст, тобто інформація, художні образи, висловлені за допомо­гою слів, словосполук, речень, фраз, надфразових сполук різних ступенів, зв'язаних між собою в єдине ціле, чим є, в кінцевому підсумку, твір. Текстом може називатися як твір в цілому, так і будь-яка його складова частина. За значенням розрізняють три головні різновиди текстів: ос­новний, додатковий, допоміжний. Основним називається тексто­логічно вивірений текст твору, науково визнаний на час видання найбільш точним і остаточним. Синонімами його є автентичний текст, дефінітивний текст, канонічний текст. Таким зазвичай вва­жається текст твору, надрукований в останньому за життя автора його виданні. Однак і в цьому випадку потребуються додаткові дослідження всіх джерел тексту, обставин життя автора і т. д. Додатковим називається текст видання, який доповнює ос­новний текст довідковими, документальними та іншими матеріала­ми. Додатки, по суті, є різновидом основного тексту видання (тво­ру), що винесені за межі його структури з певних причин (для109Низовий М.А. Вступ до книгознавстваТема 6. Апарат книги зручності використання; щоб не порушувати чіткості композиції основного тексту тощо). За змістом та призначенням додатки складають такі основні гру­пи: текстологічні (редакції та варіанти), довідкові (таблиці, норма­тивні показники, хронологічні списки, дати життя і діяльності та ін.), документальні (постанови, розпорядження, укази, листи, архівні джерела тощо), бібліографічні (самостійні бібліографічні матеріали, які лише тематично пов'язані з основним текстом. Особ­ливо корисні у науково-популярних, просвітницьких і частково навчальних виданнях),додаткові твори (що виділені в самостійний розділ або що видаються на додаток до основного тексту). До додаткових належать також такі специфічні тексти, як епіграф, посвята, текст з висловленням вдячності. Допоміжним текстом називається текст апарату книги, тобто системи довідково-допоміжних та науково-допоміжних текстів, що допомагають швидко й ефективно користуватися виданням. За формою розрізняють прозовий (як провідний), віршова­ний та драматичний тексти, які відповідають основним жанрам літератури. Крім того, використовують інші форми передачі змісту - таблиці та вивіди (цифровий матеріал, організований в колонки і рядки, який не поділений лінійками і безпосередньо продовжує текст), образотворчі та ін. За внутрішньою структурою текст буває простим (тобто без складних елементів: таблиць, формул, слів і словосполучень іно­земними мовами, зносок, бібліографічних описів тощо), суціль­ним (текст, що не переривається виключеними в окремі рядки формулами, таблицями, заголовками, ілюстраціями), змішаним (тобто текст, який, крім слів та символів мовою видання, має та­кож слова і символи однією або декількома іншими мовами) та складним (у видавничій справі текст, складний для набору: з різно­манітними виділеннями, дробовими виразами, формулами, індек­сами, показниками ступеню та ін.)