Методи книгознавчого дослідження?

Книгознавство як наука використовує як загальнонаукові, так і специфічні методи дослідження. власне, комплексний ха- рактер книгознавства та складний об’єкт вивчення зумовлюють застосування різних методів, способів та прийомів дослідження. Проблема методу – ключова у бібліології, що підтверджується, зокрема, значною кількістю публікацій, присвячених цьому пи- танню. Загалом у книгознавстві використовують дві групи ме- тодів:

Загальнонаукові методи, тобто такі, якими, окрім книго- знавства, користуються й інші науки. До них належать: аналіз (розчленування й осмислення кожного елементу); синтез (об’єднання всіх висновків в один). Ці два методи використовують у видавничій справі при оцінці авторського оригіналу та складанні редакційного виснов- ку, в якому, власне, визначається доцільність публікації твору; історизм (за цим методом книгу розглядають в контексті тих суспільно-історичних обставин, коли вона побачила світ і здійс- нила вплив н читачів). Його широко використовують у книго- знавстві, зокрема у видавничій справі, дослідженні питань історії книг (наприклад, в праці с. Маслова “Етюди з історії рукописної книги”).

Спеціальні книгознавчі методи, які не використовує жод-

на інша наука. їх багато, і для кожного з етапів розвитку книго- знавства характерні певні методи. До них можна віднести бібліографічний, друкарський (па- леографічний), аналітико-тематичний, структурно-типологіч- ний, порівняльно-історичний, функціональний, системний (системн типологічний) методи. розглянемо їх детальніше. так, за допомогою бібліографічного методу твори писемності та друку вивчають за зовнішніми, суто фактичними даними, які входять до складу бібліографічного опису: ім’я автора, назва, розділ 1 Бібліологія як наука про книгу та книжкову справу місце та час видання, мова, обсяг, наклад, ціна, наявність ілюсрацій, таблиць тощо. Це один з перших методів, який почали застосовувати книгознавці. він дозволяє дослідникам зробити суттєві висновки та узагальнення, зокрема при укладанні націо- нальної бібліографії, створенні бібліографічних покажчиків дав- ніх видань та ін. Друкарський (типографський) метод розглядає книгу як явище матеріальної культури, результат друкарського, поліграфічного втілення твору. За цим методом вивчають обкладинку (палітур- ку), особливості шрифтів, ілюстрацій, книжкових шпальт. Якщо книга не друкована, а рукописна, то метод називають палеогра- ічним (від грец. палео – “давній” і графо – “пишу”). Аналітико-тематичний метод з’ясовує основні теми видань у певній галузі знань чи в певний історичний період, в окремому видавництві або в групі видавництв. саме цей метод використо вують у студентських дослідженнях, він дозволяє робити виснов- ки в курсових і дипломних роботах. За допомогою аналітико-те- матичного методу науковець може отримати цінну інформацію про стан книговидання та спрогнозувати основні теми на май- бутнє. Структурно-типологічний метод вивчає типи та види видань (монографії, підручники, довідники тощо) і визначає їх відсоток у загальному масиві. використовується при дослідженні значних за обсягом продукції видів літератури. наприклад, за цим мето- дом визначено, що в україні 60% видань належать до навчальної літератури видавництва, що діяли у визначений час, основні типи їх видань, кількість випущених книг, пріоритетні теми тощо. він обов’язково передбачає порівняння, зіставлення і ґрунтовні вис- новки. Функціональний метод (підхід) започаткував наприкінці 50-х рр. XX ст. професор М. сікорський, автор підручника “Теорія і практика редагування”. За цим методом книгу вивчають з позиції чита- а (реального чи потенційного), у взаємозв’язках зі суспільством (останнє включає такі поняття, як актуальність, злободенність теми, рецензування, громадська оцінка тощо). Функціональний метод передбачає вирішення низки проблем, а саме:розділ 1 Бібліологія як наука про книгу та книжкову справу визначення цільового та читацького призначення книги (для якого кола читачів і з якою метою видана, а також як саме буде використовуватись). З’ясування теми, тематики твору, оцінку його наукової, пізна- вальної чи художньої цінності. наліз відповідності змісту книги, її оформлення цільовому та читацькому призначенню. оцінку структури (побудови) твору, його жанрових особли- востей. визначення доцільності науково-довідкового апарату з ура- хуванням цільового та читацького призначення книги. Громадську оцінку твору та книги, рецензії фахівців, відгуки звичайних читачів. визначення можливих шляхів розповсюдження, реалізації книги (на книжковому ринку, у мережі бібліотек та ін.). Функціональний метод вимагає від книгознавця: володіти змістом твору; оцінювати літературне втілення твору (тобто, композицію, фактичний матеріал, мовностилістичні особливості); знати читача, його потреби в інформації та можливості її сприйняття. саме функціональний метод дозволяє книгознавцям вико- нати основне завдання – дослідити систему “Книга - читач”, про- аналізувати “життя” та функціонування книги в суспільстві. Системний (системно-типологічний) метод сформувався на по- чатку 70-х рр. XX ст. і отримав теоретичне втілення у працях професора а. Бєловіцької, автора підручника “Загальне книго- знавство”. За цим методом книгу вивчають як цілісне явище, як систему з єдністю її змісту, матеріально-конструктивної форми (враховуючи всі елементи книги). Цей метод називають також системно-типологічним, оскільки при проведенні досліджень науковці широко використовують сучасну типологію книги. варто наголосити, що системний метод не заперечує функціо- нальний, а доповнює його, логічно збагачує та поглиблює. У сучасному книгознавстві системний метод набув широкого виз- нання і використовується багатьма дослідниками книги. Для дослідження тих чи інших книгознавчих проблем мо- жуть бути використані й інш методи, які базуються на перера- хованих вище, зокрема, тематико-типологічний метод (він аналізує •розділ 1 Бібліологія як наука про книгу та книжкову справупріоритетн теми та їх втілення у виданнях різних типів та видів літератури). на кожному історичному етапі розвитку книгознавства про- відним вважається певний метод. так, нині дослідники надають перевагу системному методу. Загалом розробка методичного ар- сеналу книгознавства остаточно не завершена, цей процес про довжується й у сучасних умовах.