Коли виникло книгознавство як галузь наукового знання?

Книгознавство.

Відповіді до ПМК 1.

Коли виникло книгознавство як галузь наукового знання?

Загально відомо, що для того, щоб глибоко і всебічно осягнути сутність і значення будь-якого суспільного явища і його дефініції (визначення), потрібно повернутися до витоків цього явища, зрозуміти первісне його визначення, вивчити основні етапи його розпитку та усвідомити його сьогоднішнє фахове тлумачення. Іна­кше кажучи, розробка професійної термінології, тобто „власної" мови, починаючи від вихідного терміна, є обов'язковою переду­мовою формування будь-якої наукової (навчальної) дисципліни.

Не є винятком щодо цієї об'єктивної вимоги й такий суспіль­ний феномен, як „книгознавство". Мабуть, не випадково ще в 30-ті роки минулого століття відомий російський книгознавець О.Фомін. формулюючи програму розвитку книгознавчої мето­дології, на перше місце поставив: „Розробка термінології".

Вперше термін „книгознавство" у науковий обіг ввів у 11 по­ловині XVIII ст. австрійський поет і перекладач, бібліограф, бібліотекар Імператорської бібліотеки у Відні Михаель Деніс. ав­тор двотомної праці „Вступ до книгознавства" (1777-1778 pp.), яка складалася з раніше виданих книг „Нарис бібліографії" (1774 р.) та „Нарис історії літератури" (1776 p.).

Двотомник складався з двох частин - „Бібліографія" та „Істо­рія літератури". Перша частина відображала історію книги до кінця XVIII ст., в якій Деніс подав класифікацію знань і визна­чив своє розуміння книгознавства. Бібліографію він відніс до філології, розділивши її на дипломатику (палеографію), типогра-фіку, бібліотекознавство, „каталоги книг". Друга частина була бібліографічним покажчиком (з розділом видань з книгознавства, бібліографії та бібліотекознавства) [6, с 168].

Двотомник включав опис декількох тисяч книг. З сучасної точки зору це була скоріше бібліографічна праця з філології. Адже не випадково перша її частина була названа „Бібліографією", а друга, хоч і називалася „Історією літератури", насправді була бібліографічним покажчиком. Якщо зважити, що на той час термін „бібліографія" тлумачився Денісом та іншими фахівцями розши­рено і включав у себе будь-які знання про книгу, то не буде по­милкою припустити, що термін „книгознавство" він вжив у більш вузькому значенні, а саме: знання змісту певної (значної) кількості книг.

Подібні погляди на бібліографію як на комплексну науку про книгу розвивав у Франції Жан Франсуа Не Де Рошель у своїй праці „Розвідка про бібліографічну науку", де говорилося, що бібліографія є „наука книги" чи „наука про книгу". В бібліог­рафії він розрізняв „історико-літературну частину" і „частину, що має відношення до механізму друкарського мистецтва".

Про рівень розвитку французької бібліографії (книгознавства) періоду Великої французької революції красномовно говорить той факт, що у 1797 р. декретом Конвенту було запроваджено чи­тання курсу бібліографії в головних містах департаментів Франції.

На початку XIX ст. французький бібліограф і бібліотекар Етьєн Габріель Пеньо (автор важливих праць: „Бібліографічне керів­ництво, або Дослідження про старовинні і сучасні бібліотеки та про пізнання книг..." (1800 р.) та „Критичний, літературознав­чий та бібліографічний словник найважливіших книг, прирече­них до спалення, заборонених або підданих цензурі" (1806 р.)) вводить термін..бібліологія" („Тлумачний словник з бібліології", 1802-1804 pp.), який з часом стане синонімом терміна „книго­знавство". Під цим терміном Пеньо розумів „теорію бібліографії", що має універсальний характер. Тобто, і в нього бібліографія за­лишалася головною книгознавчою наукою. [6, с 394-395]

У 1810 р. у Франції вийшов знаменитий покажчик рідкісних і ЦІННИХ видань Жака Шарля Брюне..Порадник лля книгаря і лю-І І

бителя книг" (неодноразово перекладався та передруковувався), де до розширеного тлумачення бібліографії додавалися ще про­блеми книжкової торгівлі [6, 91].

Отже, М. Деніс, Не Де Рошель, Е.Г. Пеньо та інші європейські фахівці, започаткувавши термін „книгознавство" та обґрунтову­ючи його, розуміли його як складову частину бібліографії, яка ще жжіі роки залишалася у їх свідомості комплексною наукою про книгу. Тому цілком виправдано, що період від виникнення по­шити „книгознавство" до початку XX ст. сучасні книгознавці небезпідставно називають „бібліографічним" періодом розвитку книгознавства.