Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Синтаксичні засоби виразності





 

Анафора (від гр. anaphora — піднесення), або єдинопочаток, — риторична фігура, яка передбачає повторюваність звукових або лексичних одиниць, фраз на початку віршових рядків чи частин тексту задля підсилення, увиразнення певних змістових компонентів, посилення емоційності тощо. Протилежна іншій риторичній фігурі — епіфорі.

Наприклад:

Не вернуться сподівані

Не вернеться воля,

Не вернуться запоржці,

Не встануть гетьмани,

Не покриють Україну

Червоні жупани (Т. Шевченко).

Антитеза (від гр. anti — проти й thesis — положення) — стилістична фігура, яка полягає в зіставленні протилежних (антонімічних) понять, характеристик предметів і явищ, логічному протиставленні одного твердження іншому та под. Може бути подана як у межах одного речення (Один будує, а інший ламає; «Пан гуляв у себе в замку — у ярмі гуляли люди» (Леся Українка)), так і в ширших контекстах, а інколи навіть структурувати цілі художні твори. Типовою синтаксичною конструкцією для антитези є складносурядні зіставно-протиставні речення (зі сполучником а).

Наприклад:

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла (О. Олесь).

Інверсія (від лат. inversion — перестановка, перевертання) — стилістична фігура, що полягає в незвичному, часто одивненому розташуванні слів у реченні; порушенні розміщення частин речення; відхиленні від векторного розвитку подій у художньому творів за рахунок ретроспекції (оглядання в минуле) та проспек-ції (заглядання в майбутнє). Нормальним у реченні вважається порядок такого ґатунку:

Учора на весіллі молода дівчина весело співала пісню, де:

• указівка на час і місце на початку або в кінці речення;

• указівка на ознаку предмета перед назвою самого предмета;

• указівка на ознаку дії перед назвою самої дії;

• указівка на предмет перед дією, яку він виконує;

• указівка на предмет, на який спрямована дія, після назви дії.

При порушенні такого порядку виникають певні стилістичні нюанси.

Наприклад: Дівчина молода та й козака вигляда.

Тавтологія (від гр. tauto — те саме й logos — слово, учення) — синтаксичний прийом, сутність якого полягає в тому, що в реченні спеціально або випадково повторюються спільнокореневі, близькі за значенням однієї (синонімічні) або різних частин мови слова. У художніх творах виконує звичайно важливу смислову, естетично-емоційну або композиційну функції, особливо ж поширена у фольклорних творах.

Наприклад: вік вікувати, жити поживати, ігри грати; Тож дай мені дійти і не зотліти, Дійти і не зотліти дай мені (В. Стус).

Риторичне запитання (від гр. гУіШогікі — ораторське мистецтво) — стиліс-на фігура, що передбачає можливість постановки питання, на яке не треба іі5іти відповіді, бо вона вже приховано подана самим автором питання «між г їдками», у «духові» твору, у всім відомій позиції автора стосовно якоїсь про-: теми тощо.

Наприклад: Учителю, стою перед тобою / Малий, вчарований до німоти. / Хто ще умів робити так, як ти, / Хто кликати умів ще так до бою, / Кого ще так боялися кати, / Оті бадені з пихою тупою, І Кого ще так, придавлений журбою, / Любив народ у царстві темноти?.. (Д. Павличко).

Риторичне звертання — стилістична фігура, заснована на використанні звертання, що не є цілеспрямованим, конкретно адресованим, а тому не потребує відгуку, й застосоване умовно для надання мовленню бажаного звучання — патетичного, піднесеного, інтимного, іронічного, сатиричного та ін.

Наприклад:

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

І сльози, і все до загину... (В. Сосюра).

Риторичне ствердження — стилістична фігура, заснована на акцентованому вимовлянні судження-твердження, що сприймається слухачем або читачем як незаперечна істина, позиція-кредо автора, породжуючи почуття впевненості в правдивості сказаного, віри в щирість автора.

Наприклад:

Так! Я буду крізь сльози сміятись.

Серед лиха співати пісні... (Леся Українка).

Щоб легко запам’ятати терміни та їх визначення, а також щоб легко знаходити відповідні засоби в художніх текстах, створіть для себе просту схему «назва терміна — коротке визначення — яскравий приклад» на зразок:

Асонас Повтор голосних СтО рОків, як скОнала Січ...
Алітерація Повтор приголосних Сто років, як сконала Січ...
Епітет Прикметник у переносному значенні Мріють крилами з туману лебеді рожеві...
Метафора Перенесення за подібністю Ріки сльоз ллються.
Метонімія Перенесення за суміжністю Київ виграв (=кияни).
Синекдоха Кількісна метонімія Людина ходить по планеті (=люди).
Інверсія Порушений порядок слів Мріють крилами з туману лебеді рожеві...
Порівняння Зіставлення із як, мов, немов, наче Чорні очі, як терен.
Гіпербола Перебільшення Так ніхто не кохав.
Антитеза Протиставлення Моя любов сягала небау а Гриць ходив ногами по землі.
Оксиморон Поєднання непоєднуваного Чорний сніг, живий труп.

Date: 2016-07-22; view: 799; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию