Визначте особливості електронних інформаційних ресурсів.

Електронні інформаційні ресурси — це інформаційні ресурси, що розміщені в електронних базах або банках даних, у комп'ютерних системах, системах автоматизованої обробки і передачі даних. Якщо ці ресурси одержують або передають за допомогою Інтернет, то них називають веб-ресурсами (від поняття — WWW — «всесвітня павутина комунікації»),

Веб-ресурси — це інформаційні ресурси у виді одного або декількох веб- сайтів.

Веб-ресурси можуть бути об'єктами усіх форм власності, договірних від­носин, відповідно до положень цивільного законодавства і законодавство про інтелектуальну власність.

Веб-ресурси можуть використовуватися їх власниками, або іншими упо­вноваженими особами (власниками) з будь-якими цілями, що не заборонені законом.

Веб-сайт загального інформаційного змісту не повинний містити пер­сональні дані або інформацію, що становить державну таємницю, й іншу інформацію, що обмежена в поширенні, відповідно до закону.

Інформаційні продукти з обмеженим доступом можуть утримуватися на веб-сайті чи іншому інформаційному ресурсі, лише за згодою відповідних державних органів або зацікавлених осіб або їх законних представників.

Інформація, що не підлягає розміщенню на веб-ресурсі. Власник веб-ресурсу або уповноважена ним особа (власник), має право розміщати на ньому будь-яку інформацію, що відповідає вимогам закону і моралі.

При розміщенні інформації на веб-ресурсі власник повинен:

- не розміщувати на своєму веб-ресурсі інформацію насильницького, фашистського або іншого антилюдського змісту;

- поважати релігійні, національні, культурні, політичні, професійні, соціальні та інші права громадян і не поширювати інформацію, що може спровокувати національну або релігійну ворожнечу;

- не поширювати інформацію, що може зашкодити честі, гідності або діловій репутації окремих осіб;

- не поширювати персональні дані без згоди суб'єкта даних і іншу конфіденційну інформацію;

- дотримуватись загальноприйнятих норм культури і моралі;

- не поширювати заклики до усунення законно обраної влади, насиль­ницької зміни конституційного порядку або територіальної ціліснос­ті України;

- не пропагувати війну, насильство і жорстокість;

- не поширювати відверто неправдиву, перекручену й іншу неякісну інформацію;

- не поширювати порнографію;

- не вживати лайливих і брутальних слів при викладі інформації;

- не поширювати інформацію, що знаходиться у власності іншої особи, без його письмової згоди.

Забороняється використання веб-ресурсу для:

- втручання в особисте та сімейне життя громадян;

- розміщення персональних даних у складі бази даних загального ін­формаційного змісту і створення єдиної бази даних інформаційних ресурсів;

- поширення відверто помилкової, перекрученої тощо інформації.

Власник або власник ресурсу, в разі завдання йому моральної або ма­теріальної шкоди шляхом поширення веб-ресурсом негативної інформації про нього має право на повне відшкодування матеріальної і моральної шкоди, відповідно до чинного законодавства України на підставі судового рішення.

Веб-ресурси як засіб масової інформації. Власник веб-ресурсу або інша уповноважена особа може зареєструвати належний йому інформаційний ресурс як засіб масової інформації.

Право на встановлення мережного засобу масової інформації мають:

- громадяни України, громадяни інших держав і особи без громадянства;

- юридичні особи України й інших держав;

- трудові колективи організацій і підприємств, при відповідному рі­шенні загальних зборів (конференції).

Суб'єкт, що здійснює реєстрацію засобу масової інформації, визнається його засновником і власником.

Засіб масової інформації у зв'язку з використанням телекомунікаційних мереж підлягає обов'язковому державному обліку і реєстрації відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для друкованих засобів масової інформації.

Процедура реєстрації включає до себе подання заяви про реєстрацію до державного органу реєстрації, сплату реєстраційного збору й одержання свідоцтва про реєстрацію.

Веб-сайт персональних даних. Більшість законів у сфері захисту персональних даних інших країн мають типову назву — закон про захист даних.

Стаття 1 Конвенції № 108 Ради Європи «Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних» визначає: «Метою цієї Конвенції є забезпечення на території кожної Сторони для кожної особи, незалежно від її громадянства або місця проживання, поваги її прав і осно­вних воль, і зокрема права на особисте життя, у зв 'язку з автоматизова­ною обробкою персональних даних, що її стосуються («захист даних»)».

Під захистом даних (date protection) розуміють будь-який правовий, організаційний, технічний (технологічний, криптографічний, програмний) 438 захист інформації персонального змісту. Усі закони з зазначеною назвою забезпечують захист персональних даних. Для комплексного захисту да­них на міжнародному рівні використовується термін «забезпечення безпеки даних» (date security), тобто в даному випадку мова йде про інформаційну безпеку.

Для виключення термінологічної плутанини випливає, що поняття «захист даних» варто тлумачити лише у тому змісті, що встановлений статтею 1 Конвенції № 108 Ради Європи.

Вимоги до веб-сайту персональних даних установлюються національним законодавством про захист персональних даних.

Головними такими вимоги згідно норм міжнародних стандартів є:

- заборона на об'єднання веб-сайту персональних даних з веб-сайтами будь-яких інших даних загального інформаційного змісту без письмової згоди власника персональних даних;

- заборона обробки і використання персональних даних у веб-сайтах персональних даних без письмової згоди власника персональних да­них, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини;

- відповідальною за поширення відомостей з веб-сайту персональних даних через службу зв'язку або електронну пошту вважається та особа, що відправляє дані. Провайдер послуг відповідає за додаткову обробку персональних даних, що необхідна йому для здійснення їх поширення;

- обов'язок кожної фізичної особи не розголошувати персональні дані, що стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків і після закінчення службових обов'язків в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, організаціях, установах і підприємствах усіх форм власності.