Напрями діяльності ISO

Для досягнення поставленої мети ISO здійснює свою діяльність за такими напрямами:

· розробка й публікація міжнародних стандартів;

· розробка й поширення документів, що сприяють гармонізації стандартів різних національних систем стандартизації;

· організація обміну інформацією про роботу центральних та технічних органів ISO, а також національних організацій з стандартизації країн-членів ISO;

· співпраця з іншими міжнародними організаціями у суміжних із стандартизацією сферах діяльності.

Склад ISO

На початок 2014 року до ISO входило 164 країни (117 членів, 41 член-кореспондент, 4 члени-абоненти) із 205 країн зі своїми національними організаціями зі стандартизації^[2]. Україну в ISO до 2011 року представлявДержавний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики поки не був ліквідований в ході адміністративної реформи Віктора Януковича у 2011 році. Станом на 2014 рік Україну в ISO представляєМіністерство економічного розвитку і торгівлі^[3]. Загалом у складі ISO більше ніж 80 комітетів-членів. Крім комітетів-членів членство ISO можуть мати статус членів-кореспондентів, котрі є організаціями з стандартизації держав на стадії розвитку. Категорія член-абонент введена для країн що розвиваються.

Організаційна структура ISO

Організаційно в ISO входять керівні і виконавчі органи. Керівні органи: Генеральна асамблея (найвищий орган), Рада, Технічне керуюче бюро. Виконавчі органи — технічні комітети (ТК), підкомітети, технічні консультативні групи (ТКГ).

Генеральна асамблея

Генеральна асамблея — це зібрання керівних осіб і делегатів, призначених комітетами-членами. Кожний комітет-член має право представити не більше трьох делегатів, але їх можуть супроводжувати спостерігачі. Члени-кореспонденти і члени-абоненти беруть участь як спостерігачі.

Рада

Рада керує роботою ISO у перервах між сесіями Генеральної асамблеї. Рада має право, не скликаючи Генеральну асамблею, направити в комітети-члени опитування для консультації або доручити комітетам-членам їх вирішення. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. У період між засіданнями і при необхідності Рада може приймати рішення шляхом переписки.

Раді ISO підпорядковується сім комітетів: PLACO (Технічне бюро), STACO (Комітет з вивчення наукових принципів стандартизації), CASCO (Комітет з оцінювання відповідності), INFCO (Комітет з науково-технічної інформації і послуг), DEVCO (Комітет з надання допомоги країнам, що розвиваються), COPOLCO (Комітет із захисту інтересів споживачів), REMCO (Комітет зі стандартних зразків).

2) ASTM International (англ. American Society for Testing and Materials) — американська міжнародна добровільна організація, що розробляє і видає стандарти для матеріалів, продуктів, систем та послуг.

Історія

Організація заснована в 1898 р. у США і на початках займалась стандартами для залізниць.

У 2001 ASTM змінила свою назву на ASTM International, щоб відобразити глобальну участь ASTM у розробленні та запровадженні стандартів у міжнародному масштабі.

Принципи роботи

Станом на 2012 рік близько 35 тисяч членів ASTM з 135 країн вкладають свої технічні пізнання і досвід у розробку більше 12 000 стандартів. Ці стандарти приймаються до використання в масштабі всього світу і охоплюють такі галузі як металургія, виробництво фарб, виробництво та переробка пластмас, текстильна промисловість, добування та переробка нафти, будівництво, енергетика, електроніка, охорона навколишнього середовища, виробництво товарів широкого вжитку, медичні послуги та апарати.

Основні принципи відкритості сприяють використанню стандартів ASTM у всьому світі. Завдяки тому, що в стандартах ASTM закладений високий рівень технічної сумлінності та чесності, 50% всіх стандартів ASTM поширюється за межами Сполучених Штатів. У ASTM працює 144 основних технічних комітети (ТК) за більше ніж 100 напрямками промисловості. Комітети ASTM, які розробляють і перевіряють вже розроблені стандарти, відкриті для участі всіх зацікавлених осіб.

Пряма участь членів із 135 країн забезпечує повсюдну застосовність стандартів. Члени з промислового сектора мають своє незалежне право голосу і не входять до групи представників національних, регіональних або політичних об'єднань.

Стандарти перевіряються і перевидаються не рідше, ніж раз на п'ять років. ТК проводять засідання як мінімум 2 рази на рік, що дозволяє забезпечити їх відповідність новим технологіям, багато з стандартів оновлюються щорічно для збереження їх актуальності.

На стандарти і методи тестування ASTM даються посилання з колекцій ISO (англ. International Organization for Standardization) та API (англ. American Petroleum Institute). Результатом цієї співпраці буває адаптація документа або спільне розроблення стандартів. 5500 різних стандартів ASTM використовуються як основа, або як посилальні документи в національних стандартах в Європі, Азії, Африці, Латинській та Північній Америці.

3) DIN — нім. Deutsches Institut für Normung eV - Німецький інститут зі стандартизації.

Головним завданням DIN є розробка нормативно-технічної документації (стандарти, технічні умови, правила тощо). Для цієї мети DIN організовує роботу 26 тис. експертів із різних галузей науки і техніки. Його членами є підприємства, спілки, державні організації, торговельні фірми і наукові інститути. Згідно з угодою, укладеною між DIN і урядом ФРН, DIN є провідною німецькою національною організацією зі стандартизації та представляє інтереси Німеччини в цій галузі на міжнародному рівні. Інтенсивна робота німецьких експертів у сфері міжнародної стандартизації та нормування зробила DIN одним із загальновизнаних світових лідерів із розробки стандартів та інших нормативних документів. Всього в DIN входять 74 нормативних комітети, що займаються розробкою стандартів та іншої документації.

DIN є членом таких міжнародних організацій, як ISO (Міжнародна організація зі стандартизації), CEN (Європейський комітет зі стандартизації), IEC (Міжнародна електротехнічна комісія), у CENELEC (Європейський комітет з електротехнічних стандартів) Німеччина представлена ​​Німецькою комісією з електротехніки та електроніки (DKE), що входить до складу DIN.

За даними на 2006 рік налічується близько тридцяти тисяч стандартів DIN, з них понад шістнадцять тисяч видані англійською мовою.

Головний офіс DIN знаходиться в Берліні.

Історія

DIN був заснований 22 грудня 1917 і спочатку називався Normenausschuss der deutschen Industrie (NADI, нім. Комітет зі стандартизації німецької промисловості).

У 1926 році NADI був перейменований у Deutscher Normenausschuss (DNA, нім. Німецький комітет із стандартизації), щоб підкреслити значимість процедур стандартизації не тільки в промисловості, але у всіх областях.

З 1951 року DIN - член ISO (Міжнародна організація зі стандартизації).

У 1975 році DNA перейменовується у Deutsches Institut für Normung (DIN). У цьому ж році DIN підписує угоду з урядом ФРН, за яким DIN стає національною організацією зі стандартизації, що представляє інтереси Німеччини на міжнародній арені.

Стандарт DIN

Акронім DIN (часто неправильно розшифровується, як Deutsche Industrienorm — німецький промисловий стандарт) служить для позначення німецьких стандартів. У зв'язку з виходом процесу розробки нормативної документації на міжнародний рівень стали з'являтися стандарти з позначенням DIN EN, DIN EN ISO тощо:

· DIN - * стандарт, який має національне значення або що є попереднім для розробки міжнародного документа. E DIN — це чорновий стандарт, DIN V - попередній стандарт.

· DIN EN - німецьке видання європейського стандарту, яке без будь-яких змін приймається всіма членами Європейського комітету з стандартизації (CEN) та Європейського електротехнічного комітету зі стандартизації (CENELEC).

· DIN EN ISO - стандарти, спільно розроблені і видані ISO та Європейською комісією з стандартизації (CEN)

· DIN ISO - стандарт ISO, прийнятий як національний без будь-яких змін.

· DIN IEC - стандарт Європейської комісії з електротехніки (IEC), прийнятий в Німеччині як національний без будь-яких змін.

Кожному стандарту DIN присвоюється унікальний номер і найменування. Приклад: DIN 929 «Sechskant-Schweißmuttern»