Розкрийте сутність, етапи політичної соціалізації як процесу засвоєння політико-культурних цінностей.

Політична соціалізація – процес засвоєння індивідом впродовж його життя політичних знань, цінностей норм суспільства, до якого він належить. Це складний, безперервний процес, який здійснюється протягом всього життя людини. Сутність політичної соціалізації полягає у формуванні якостей, цінностей, необхідних для адаптації до даної політичної системи і виконання певних політичних ролей.

Виділяють два етапи соціалізації:

· Первинна соціалізація (з 3-4 років) починається з раннього дитинства. Саме у дитинстві закладається фундамент всієї наступної соціалізації, в тому числі й політичної, причому сформовані орієнтації і політичні переваги будуть найбільш стійкими. На цьому етапі індивід набуває перших знань про світ політики, про фігури влади. Основними агентами соціалізації будуть виступати батьки, вчителі, ровесники, ЗМІ.

· Вторинна соціалізація (16-18 - 40)характеризується формуванням власного ставлення до політичної системи. Людина безпосередньо включена у політичне життя, безпосередньо взаємодіє з політичними і владними структурами (партіями, органами влади, судами). На основі накопичених знань і досвіду вона здатна здійснювати відбір певних політичних цінностей, відмовлятися від попередніх (десоціалізація) і сприймати нові (ресоціалізація). Цей процес залежатиме від соціально-економічного статусу людини, її приналежності до певної професії, етнічної, конфесійної групи. Важливими агентами вторинної соціалізації виступають ЗМІ: газети, журнали, телебачення, радіо. Особливо велика роль телебачення. Існує думка, що 70% іміджу політика створюється саме за допомогою телебачення.

· Зріла соціалізація від 40 років

Політична соціалізація виконує ряд важливих функцій:

1) визначає політичні цілі й цінності, яких прагне досягти індивід через політичну участь;

2) формує уявлення про прийнятні способи політичної поведінки, про доречність тих або ін. дій у конкретній ситуації;

3) визначає відношення індивіда до навколишнього середовища й політичної системи;

4) виробляє певне відношення до політичної символіки;

5) формує здатність до пізнання навколишнього світу.

Відмінності в характері політичної соціалізації країн з різними політичними режимами та різним ступенем автономії політичної сфери дозволяє говорити про дві форми чи два методи політичної соціалізації:

Пряма соціалізація носить зобов'язувальний характер оволодіння політичними знаннями (контроль над нею часто здійснюється ідеологічним апаратом держави);

Непряма політична соціалізація має дорадчий, ситуативний характер, де навчання відбувається емірично-досвідним шляхом.