Платники та об’єкти оподаткування податку на прибуток

Платників податку на прибуток можна умовно розділити на три групи

Резиденти

Нерезиденти

Спеціальні платники

Далі перерахуємо хто відноситься до резидентів.

Юридичні особи що утворені и здійснюють свою діяльність згідно закону України з місцезнаходженням.

Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї.

Фізичні особи – резиденти, що проживають на території України.

Суб’єкти господарювання – юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Неприбуткові установи та організації, але лише у тому випадку, коли прибуток отриманий від неосновної діяльності.

До числа нерезидентів згідно Податкового кодексу України що повинні сплачувати податок на прибуток відносять:

1. Іноземні компанії, організації, що утворилась згідно з законодавством інших держав, їх зареєстровані згідно з законом України філії.

2. Дипломатичні представництва, консульські організації та представництва інших держав, що знаходяться на території України.

3. Фізичні особи, що не є резидентами України.

Хто має право не платити податок на прибуток?

Не були платниками податку на прибуток бюджетні установи і громадські об’єднання, політичні партії, релігійні, благодійні організації, пенсійні фонди, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій. Реєстр таких організацій веде ДФСУ, і лише при внесенні їх в такий реєстр, вони не вважатимуться платниками податку на прибуток.

Для застосування нульової ставки по податку на прибуток існують деякі обмеження по видам діяльності:

1.На операції в сфері нерухомості

2.На операції з валютою

3. На операції в сфері розваг

4. На суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

5. Оптових покупців

6. Суб’єктів, що пропонують фінансові послуги та послуги для підприємців (бухгалтерські послуги, аудит).

Нульова ставка з податку на прибуток запроваджена Податковим Кодексом України (стаття 154) для підприємств, які відповідають певним критеріям - річний дохід не більше 3 млн.грн., нарахована щомісячна заробітна плата працівникам має складати не менше, ніж 2 мінімальні заробітні плати та інші.

Звільнення від оподаткування податком на прибуток діяли до 1 січня 2016 року. Цю пільгу можуть також застосувати новостворені підприємства, використавши «податкові канікули» для розвитку свого бізнесу.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)” розділ ІІІ «Податок на прибуток» Податкового кодексу України викладено в новій редакції.

Об’єкт оподаткування ППП: фінансовий результат за фінансовою звітністю, скоригований на кілька податкових різниць.Зокрема, передбачено, що об’єкт оподаткування податком на прибуток підлягає визначенню на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, а саме:

- амортизації необоротних активів;

- резервів (забезпечень);

-фінансові операції (цінні папери, проценти). Кількість податкових різниць скорочується з 49 до 3.

При цьому для платників з річним доходом до 20 млн. грн. надано можливість визначати об’єкт оподаткування податком на прибуток на підставі даних бухгалтерського обліку без проведення коригувань. Це 95% платників податків.

Положеннями Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” передбачено внесення змін до Кодексу у частині справляння податку на прибуток, зокрема:

відмінено щомісячну авансову сплату податку на прибуток;

запроваджено щоквартальне декларування податку на прибуток.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Водночас для окремих категорій платників податку встановлено річний податковий (звітний) період, а саме:

для платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

для виробників сільськогосподарської продукції;

для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн. грн..

Такі нововведення сприятимуть зменшенню податкового тиску на платників податку на прибуток.

Для визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно вирахувати відповідно суму скоригованого валового доходу, суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду як на території України, так і за її межами.

Для визначення скоригованого валового доходу із загальної суми валового доходу виключаються деякі доходи, тобто відбувається коригування(зменшення) сум валового доходу для цілей оподаткування. Перелік доходів, що включається і що не входять до складу скоригованого валового доходу, чітко визначений у законі. Так, не включаються до складу валового доходу:

суми ПДВ, отримані у складі ціни продажу товарів, за винятком, коли таке підприємство-отримувач не є платником ПДВ;

суми коштів або вартість майна, отримані платником за рішенням суду як компенсація;

суми доходів, накопичених на пенсійних рахунках;

дивіденди, емісійний дохід;

кошти або майно у вигляді міжнародної техдопомоги.

Валові витрати – це сума будь-яких витрат платника податку на придбання товарів, робіт, послуг для їх подальшого використання у власній діяльності (наприклад, суми витрат для поліпшення основних фондів, у зв’язку з підготовкою, організацією, продажем продукціє й охороною праці).

Для визначення амортизаційних відрахувань у законі наведено перелік витрат, які підлягають амортизації (наприклад, придбання основних фондів для виробничого використання) та котрі не підлягають їй (зокрема витрати на придбання невиробничих фондів).