Види недійсних правочинів та правові наслідки недійсності правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які визначаються ЦК України. Ступінь недійсності може бути різний в залежності від того, чи він вважається недійсним з моменту його вчинення; чи якийсь певний час цей правочин був дійсним, а потім став недійним; або він продовжує бути дійсним до того часу, поки судом не буде визнаний недійсним.

Рішення суду не обов’язкове, якщо недійсність правочину прямо передбачено нормами ЦК України. Такі правочини називають нікчемними.

До нікчемних правочинів відносять:

- односторонні правочини, вчинені з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину (ч. 1 ст. 219 ЦК України);

- договори, вчинені сторонами з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення цих договорів (ч. 1 ст. 220 ЦК України);

- правочини, вчинені малолітніми особами за межами їх цивільної дієздатності без схвалення правочину їх батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає або опікуном (ч. 1, 2 ст. 221 ЦК України);

- правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст.ст. 71, 224 ЦК України);

- всі правочини, вчинені недієздатною фізичною особою без схвалення опікуна (ч. і ст. 226 ЦК України);

- правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Для більш глибокого вивчення питання про нікчемні правочини необхідно опрацювати ст.ст. 71, 219, 220, 221, 224, 226, 228 ЦК України.

Водночас слід мати на увазі, що у деяких випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Для з’ясування цього питання необхідно звернутися до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 226 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Його називають оспорюваний правочин.

До оспорюваних правочинів відносять:

- правочини, які вчинені неповнолітніми особами за межами їх цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника (ст. 222 ЦК України);

- правочини, вчинені фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника (ст. 223 ЦК України);

- правочини, вчинені дієздатною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України);

- правочини, вчинені юридичними особами без відповідного дозволу (ліцензії) (ст. 227 ЦК України);

- правочини, які вчинені особою, яка помилилася щодо обставин, які мають істотне значення (ст. 229 ЦК України);

- правочини, вчинені під впливом обману (ст. 230 ЦК України);

- правочини, вчинені під впливом насильства (ст. 231 ЦК України);

- правочини, вчинені у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України);

- правочини, вчинені під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України);

- фіктивні правочини (ст. 234 ЦК України).

Таким чином, студентам слід запам’ятати, що недійсні правочини в залежності від ступеня недійсності в юридичній літературі поділяють на абсолютно недійсні (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані).

Законодавець закріплює такі види правочинів як:

- фіктивні

- удавані.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином.

Так, укладається договір купівлі-продажу будинку, але насправді покупець не передає гроші за цей будинок, а продавець не звільняє і не передає його покупцеві. Такі дії можуть вчинятися з різних причин, наприклад, щоб стати на квартирний облік внаслідок відсутності житла тощо. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого здійсненого правочину.

Так, фактично було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, а оформлено цей правочин лише довіреністю на управління, розпорядження транспортним засобом. Такі дії можуть вчинятися, наприклад, для ухилення від податків або для того, щоб не здійснювати перереєстрацію транспортного засобу, яка веде до певної тяганини тощо. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого здійсненого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Щодо моменту недійсності правочину, то слід знати, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.