Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






WINDOWS.Оперативна система

Кодування даних

Для автоматизації опрацювання даних різних типів їх потрібно подати в єдиній формі. Для цього використовують кодування даних. Звичайна людська мова є прикладом кодування даних. Для подання інформації використовується дві цифри : 0 та 1. Ці цифри називаються двійковими цифрами, або бітами. Таке подання є досить зручним. По-перше, одним бітом може бути виражене одно з двох понять : так (1) або ні (0).

Біт є досить дрібною, а отже, і незручною одиницею виміру даних. Тому біти об’єднується у групи по 8 біт – байти. Два байти називаються машинним словом. Байти об’єднуються в кілобайти (1Кб = 1024 » 1000 байт), мегабайти

(1 Мб = 1024 » 1000 Кб » 1000 000 байт), гігабайти , терабайти і т. д. Враховуючи сучасні можливості виготовлення носіїв інформації і об’єми даних, які потрібно зберігати, найбільш вживаними одиницями виміру даних є мегабайти та гігабайти.

5. Основні структури даних

Робота з великими наборами даних автоматизується простіше, коли дані упорядковані, тобто утворюють задану структуру. Існує три основних типи структур даних: лінійна, ієрархічна і таблична

Лінійні структури - це добре знайомі нам списки. Список - це найпростіша структура даних, яка відрізняється тим, що адреса кожного елемента даних однозначно визначається його номером. Лінійні структури даних (списки) - це впорядковані структури, в яких адреса елемента однозначно визначається його номером.

З таблицями даних ми теж добре знайомі, досить згадати всім відому таблицю множення. Табличні структури відрізняються від облікових тим, що елементи даних визначаються адресою клітинки, який складається не з одного параметра, як у списках, а з декількох. Табличні структури даних (матриці) - це впорядковані структури, в яких адреса елемента визначається номером рядка та номером стовпця, на перетині яких знаходиться осередок, що містить шуканий елемент.

Нерегулярні дані, які важко уявити у вигляді списку або таблиці, часто представляють у вигляді ієрархічних структур. З подібними структурами ми дуже добре знайомі з повсякденного життя. Ієрархічну структуру має система поштових адрес. Подібні структури також широко застосовуються у наукових систематизація і всіляких класифікаціях.



В ієрархічній структурі адресу елемента визначається шляхом доступу (маршрутом), ведучим від вершини структури до даного елементу. Ось, наприклад, як виглядає шлях доступу до команди, яка запускає програму Калькулятор (стандартна програма комп'ютерів, що працюють в операційній системі Windows 98)

6. ПОНЯТТЯ ІНФОРМАТИКИ

Інформатика (рос. информатика, англ. informatics, information science; нім. Informatik f) — теоретична та прикладна (технічна, технологічна) дисципліна, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також методи і (технічні) засоби її створення, перетворення, зберігання, передачі та використання в різних галузях людської діяльності.

Завдання інформатики

Основне теоретичне завдання інформатики полягає у визначенні загальних закономірностей, відповідно до яких створюється інформація. Відбувається її перетворення, передавання та використання у різних сферах діяльності людини. Прикладні завдання інформатики полягають у розробці найефективніших методів і засобів здійснення інформаційних процесів, у визначенні способів оптимальної наукової комунікації у самій науці та між наукою і виробництвом. Теоретична та прикладна (технічна, технологічна) дисципліна, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також методи і (технічні) засоби її створення, перетворення, зберігання, передачі та використання в різних галузях людської діяльності.

7.НАПРЯМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАТИКИ

Інформатика - практична наука. Її досягнення повинні проходити перевірку на практиці і прийматися в тих випадках, коли вони відповідають критерію підвищення ефективності. У складі основної задачі сьогодні можна виділити такі основними напрямками інформатики для практичного застосування : ь архітектура обчислювальних систем (прийоми та методи побудови систем, призначених для автоматичної обробки даних);

·інтерфейси обчислювальних систем (прийоми та методи керування апаратним та програмним забезпеченням);

·програмування (прийоми, методи та засоби розробки комплексних задач);

·перетворення даних (прийоми та методи перетворення структур даних);

·захист інформації (узагальнення прийомів, розробка методів і засобів захисту даних);

·автоматизація (функціонування програмно-апаратних засобів без участі людини);

8.ІНФОРМАТИВНЕ СУСПІЛЬСТВО

1985 листопад — Windows 1.0 фактично не використовувалась

1987 9 грудня — Windows 2.0

1990 22 травня — Windows 3.0, з'явилась підтримка процесорів 80286 і 80386

1992 серпень — Windows 3.1

1992 жовтень — Windows for Workgroups 3.1, з'явилась підтримка локальної мережі

1993 листопад — Windows for Workgroups 3.11з додатками

1995 24 серпня — Windows 95 (Номер версії: 4.00.950)

1998 25 червня — Windows 98 (Номер версії: 4.1.1998)



1999 5 травня — Windows 98 Second Edition (Номер версії: 4.1.2222)

2000 19 червня — Microsoft Windows Me (Номер версії; 4.9.3000)

1993 серпень — Windows NT 3.1

1994 вересень Windows NT 3.51

1996 29 липня Windows NT 4.0, Windows NT 4.0 Server

2000 17 лютого Windows 2000 Professional, Windows 2000 Server, Windows 2000 Advanced Server, Windows 2000 Datacenter Server

2001 25 жовтня Windows XP Home Edition, Windows XP Professional

2003 Windows Server 2003

2007 30 січня Windows Vista

2009 22 жовтня Windows 7

 

 

WINDOWS.Оперативна система

Microsoft Windows — узагальнююча назва операційних систем для ЕОМ, розроблених корпорацією Microsoft. Перші версії були не повноцінними операційними системами, а лише оболонками до ОС MS DOS. Наразі, Microsoft Windows встановлена більш як на 90% персональних комп'ютерів світу

Операці́йна систе́ма — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Робочий стіл — це головна область екрану, яку видно після ввімкнення комп’ютера та входу до Windows. Він є поверхнею для роботи, як і звичайний стіл. Відкриті програми чи папки відображаються на робочому столі. Також на робочому столі можна помістити об’єкти, наприклад, файли чи папки, і розташувати їх так, як вам зручно.

Робочий стіл іноді означає ширше поняття, до якого входять також панель завдань і бічна панель Windows. Панель завдань розташована в нижній частині екрана. Вона відображає запущені програми та дає змогу переключатись між ними. Вона також містить кнопку «Пуск» , яка надає доступ до програм, папок і настройок комп’ютера. Збоку екрана є бічна панель, що містить невеличкі програми, які називаються пристосунками.

10.ВІКНО WINDOWS

Кожного разу, коли відкриваються програма, файл або папка, вони відображаються на екрані у прямокутнику або в рамці, що називається вікном (ось звідки отримала своє ім’я операційна система Windows , що означає «Вікна»). Оскільки вікна у Windows є скрізь, важливо вміти їх переміщати, змінювати розмір або просто закривати.

Частини вікна

Хоча вміст вікон може бути різним, усі вони мають певні спільні риси. По-перше, вікна завжди з’являються на робочому столі — у головній робочій області екрана. Крім того, більшість вікон мають однакові основні частини:

·Заголовок. Відображає ім’я документа та назву програми (або ім’я папки).

·Кнопки «Згорнути», «Розгорнути» і «Закрити». Ці кнопки, відповідно, приховують вікно, розгортають його на весь екран і закривають його (докладніше далі).

·Меню. Містить елементи, за допомогою яких можна працювати з програмою. Див. розділ Використання меню, кнопок, панелей і прапорців.

·Смуга прокручування. Дозволяє прокручувати вміст вікна, щоб переглядати інформацію, якої наразі не видно.

·Межі та кути. Потягнувши за них, можна змінити розмір вікна

Інші вікна можуть містити додаткові кнопки, поля або панелі. Але всі вони зазвичай містять також вищезазначені основні частини.

Основні прийоми роботи

Дії з мишею

Робота в ОС Windows 95/98 багато в чому заснована на використанні миші.

Переміщення курсора по екрану проводиться переміщенням миші по килимку в необхідному напрямі. При підводі курсора до деяких елементів з'являється інформація про їх призначення або властивості. Наприклад, при підводі курсора до кнопок панелі «Microsoft Office» з'являються назви програм, що запускаються цими кнопками.

Одноразове клацання лівою кнопкою миші використовують для виділення об'єктів, натиснення на кнопки, що відображаються на екрані, вибору пунктів меню, фіксації текстового курсора і деяких інших цілей.

Двократне клацання лівою кнопкою миші використовують для відкриття вікон тек і файлів.

Одноразове клацання правою кнопкою миші використовують для виклику контекстного меню того об'єкту, по якому клацнули правою кнопкою миші.

За допомогою миші об'єкти можна переміщати по екрану. Для цього треба підвести курсор до об'єкту, натиснути на ліву кнопку миші і, не відпускаючи її, перемістити об'єкт. Після цього кнопку миші відпустити. Ця дія називається буксируванням, або перетяганням. Переміщати об'єкти можна і при натиснутій правій кнопці миші. При цьому після переміщення з'являється меню можливих дій з об'єктом.

11.ПРИЗНАЧЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕКСТОВИХ РЕДАКТОРІВ

Текстові редактори - це програми для створення, редагування, форматування збереження і друку документів. Сучасний документ може містити, крім тексту, і інші об'єкти (таблиці, діаграми, малюнки і т. д.).

Більш досконалі текстові редактори, що мають цілий спектр можливостей по створенню документів (наприклад, пошук і символів, засоби перевірки орфографії, вставка таблиць тощо), називають іноді текстовими процесорами. Прикладом такої програми є Word з офісного пакету Microsoft Office.

Потужні програми обробки тексту - настільні видавничі системи - призначені для підготовки документів до публікації.

Деякі текстові редактори забезпечують також розширену функціональність, таку як підсвічування синтаксису, сортування рядків, шаблони, конвертація кодування символів і т. п.

Інші текстові редактори мають розширені функції форматування тексту, впровадження в нього графіки й формул, таблиць й об'єктів.

Такі редактори часто називають текстовими процесорами і призначені вони для створення різного роду документів, від особистих листів до офіційних паперів. Класичний приклад -- Microsoft Word.

Ще один клас програм цієї групи -- текстові середовища. По суті, такі середовища являють собою повноцінне робоче середовище, у якому можна вирішувати найрізноманітніші завдання: за допомогою надбудов вони дозволяють писати й читати листа, WEB-канали, працювати в вікі й Вебі, вести щоденник, управляти списками адрес і завдань.

12. ДОДАТКОВІ МОЖЛИВОСТІ..

OpenOffice.org — відкритий офісний пакет. OpenOffice.org Writer — текстовий процесор і візуальний редактор HTML, входить до складу OpenOffice.org і є вільним програмним забезпеченням (випускається під ліцензією LGPL). Writer схожий на Microsoft Word і функціональності цих редакторів приблизно однакова. Writer також має деякі можливості, відсутні в Word, наприклад:

· збереження документів у формат PDF (Така можливість була реалізована в MS Office 2007 у вигляді плагіна, який не входить в стандартне постачання і який необхідно встановлювати окремо);

· арифметичні розрахунки і інші формули в таблицях;

· можливість створення складених документів;

· можливість захисту окремих частин документів (розділів) і окремих осередків таблиць від змін;

· підтримка стилів сторінок.

· Writer дозволяє зберігати документи в різних форматах, включаючи Microsoft Word, RTF, XHTML і OASIS Open Document Format, який є форматом, використовуваним за умовчанням починаючи з версії OpenOffice.org 2.0, а також у форматі попередніх версій Writer (включаючи і версію SO Writer 5.2). Writer також дозволяє виконувати експорт в wikimedia.

· При цьому він дозволяє імпортувати документи Corel WordPerfect (WDP), 602 Document (.602, підтримка формату 602 Document з'явилася у версії 2.2.1), WPS Word (WPS), файлів деяких форматів мобільних текстових процесорів на платформах PocketPC і Palm і деяких інших.

CALC.Уведення даних

А)Щоб ввести дані в базу можна використовувати будь-який з описаних в інших роботах метод введення даних.

У OpenOffice.org Calc, в даний момент, не передбачено спосіб введення даних за допомогою форми, тому необхідно ввести дані або вручну, або за допомогою макросу.

Введення даних починається з визначення заголовків стовпців. Вони повинні розташовуватися в першому рядку діапазону даних, що вводяться. Заголовки потрібні для того, щоб описувана команда працювала правильно.

У разі створення бази даних потрібно пам'ятати про деякі рекомендації:

·в кожному стовпці повинна міститися однотипна інформація, наприклад, не слід змішувати в одному стовпці дати і звичайний текст;

·не використовуйте порожніх рядків в таблиці, тому що при проведенні операцій над списком OpenOffice.org Calc визначає його межі автоматично, при цьому порожній рядок означає кінець бази даних;

·розміщуйте таблицю на окремий лист, якщо на цей лист необхідно помістити ще іншу інформацію, розміщуйте її нижче або вище таблиці, не використовуйте для цього клітинки праворуч або ліворуч від бази;

·використовуйте команду Окно – Фиксировать, щоб заголовки були завжди видно при прокручуванні листа бази;

·намагайтеся спочатку відформатувати весь стовпець, щоб дані завжди мали один і той же формат.

Б) В OO Calc передбачена спеціальна можливість, яка називається Автозаповнення. Вона полегшує введення набору числових значень або текстових елементів в діапазон клітинок. Для цього використовується маркер автозаповнення, що представляє собою маленький квадратик, розташований в лівому нижньому кутку активної клітинки. Для того, щоб ввести значення в кілька клітинок, необхідно підвести покажчик миші до маркера автозаповнення так, щоб вказівник перетворився на чорний хрестик; натиснути ліву кнопку миші і протягнути маркер автозаповнення вниз (або в іншому напрямку) до потрібної клітинки.
В) Вибрав клітинки можна замальовувати різними кольорами, обводити рамками, змінювати стиль і колір шрифту за допомогою команди головного меню Формат – Ячейки, панелі інструментів чи контекстного меню.

14.CALC.Абсолютна та відносна адресація.

Розглянемо, два види адресації комірок абсолютна і відносна. Принцип відносної адресації клітинок: адреси осередків, які використовуються у формулах, визначений щодо місця розташування. Тобто, при всякому переміщенні (копіювання, автозаповнення, видалення і т. п.) формули в інше місце таблиці змінюються імена клітинок у формулах. Іноді необхідно, щоб при перенесенні формули адреса комірки не змінювався, тобто був абсолютним. У такому випадку використовується так зване заморожування адреси за допомогою символу $. Наприклад, A $ 1 - заморожується рядок , $ A1 - заморожується стовпець , $ A $ 1 - заморожується осередок

15. CALC.Формули.Функції.

Щоб додати формулу до робочої таблиці, її потрібно ввести в клітинку. Для цього потрібно клацнути лівою кнопкою миші у клітинці, ввести знак рівняння „=”, і після цього вводити формулу. Ви можете видаляти, переміщати або копіювати формули точно так само, як і будь-які інші дані. У формулах використовуються арифметичні операції для роботи з числами, текст, функції робочого аркуша, а також інші формули для обчислення значення в комірці. Числа і текст можуть перебувати в інших клітинках, що дозволяє з легкістю змінити дані та надає робочим таблиць особливу динамічність.

Наприклад, при зміні початкових даних OO Calc виконує переобчислення формул. Таким чином, змінюючи початкові дані в робочій таблиці, ви зможете швидко побачити, як ці зміни впливають на результати розрахунків.

Формула, введена у клітинку, може містити такі елементи:

·оператори;

·посилання на комірки (включаючи зазначені комірки і діапазони);

·числа;

·функції робочого аркуша.

Кожна формула починається символом =. Довжина формули не повинна перевищувати 1 024 символу. Якщо ввести формулу в клітинку, то в ній відобразитися результат розрахунку по цій формулі. Сама формула з'явиться в рядку формул при активізації цієї комірки.

Існує два основних способи введення формул у комірку: ввести її повністю вручну або вказати адреси використовуваних у ній клітинок прямо в робочому листі.

За замовчуванням OO Calc створює відносні посилання.

Копійована первісна формула містить інструкцію про добуток значень клітинок. При копіюванні формули зазначена інструкція теж копіюється, в результаті чого в новій формулі видозмінюються адреси клітинок.

Однак бувають випадки, коли необхідно, щоб адреси клітинок не змінювались при копіюванні. В абсолютних посиланнях перед буквою стовпця і перед номером рядка ставляться знаки долара ($). При копіюванні такої формули посилання на клітинки не змінюються.

Використання функцій ОО Calc

Функції - це вбудовані елементи, які використовуються у формулах.

Функції реалізують наступні можливості OO Calc.

·Спрощення формул

·Виконання за формулами таких обчислень, які неможливо зробити по-іншому

·Прискорення виконання деяких завдань редагування

 

16.CALC.Діаграми.

Діаграма - це спосіб наочного представлення інформації, заданий у вигляді таблиці чисел. Демонстрація даних за допомогою добре продуманої діаграми допомагає краще зрозуміти їх і часто може прискорити роботу. Зокрема, діаграми дуже корисні для наочного представлення тієї інформації, що міститься у великих наборах чисел, щоб дізнатися, як ці набори пов'язані між собою. Швидко створивши діаграму, можна визначити тенденції і структуру процесу, що практично неможливо зробити, маючи лише набір чисел.

Діаграми створюються на основі чисел, що містяться в робочому листі. Зазвичай дані, які використовуються в діаграмах, розташовані в одному листі або в окремому файлі, але це зовсім не обов'язково. Одна діаграма може використовувати дані з будь-якої кількості аркушів і навіть з будь-якої кількості робочих книг.

OpenOffice Calc дозволяє створювати різні типи діаграм.

Типи діаграм, передбачені в OpenOffice Calc:Гістограма

·Лінійчата Графік Кругова Точкова З областями

Кільцева Пелюсткова Поверхня Біржова Циліндрична Конічна Пірамідальна

Створення діаграми за допомогою Майстра діаграм

Найефективніший шлях створення діаграм - використання Майстру діаграм. Цей засіб складається з набору інтерактивних діалогових вікон, які супроводжують весь процес побудови необхідної діаграми. У будь-який момент роботи можна повернутися до

попереднього етапу.

Побудова діаграми починається з виділення даних. При виділенні даних включають в діапазон і такі елементи, як заголовки рядків і стовпців, що відносяться до рядів даних.

Для запуску майстра треба виконати команди меню Вставка – Диаграмма.








Date: 2016-07-22; view: 9; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2018 year. (0.012 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию