Цілі, міфи та загальний огляд

Всі економічні системи мають структурні цілі і часто трапляється, що ці цілі принципово не проявляються у точній формі у висунутих теоріях. Ринкова система та ПрРОЕ мають дуже відмінні структурні цілі.

- Структурна мета ринкового капіталізму це рости та підтримувати темпи споживання достатньо високими для того, щоб утримувати людей зайнятими у достатні мірі в будь-який момент часу. Більше того, сама зайнятість вимагає культуру реальної або сприйнятої неефективності, а це часто означає збереження дефіциту в тій чи іншій формі.

- Мета ПрРОЕ це оптимізувати технічну ефективність та створити найвищий рівень достатку, який є можливим, в межах стійкості планети Земля, безпосередньо намагаючись задовольнити людські потреби.

Зазначивши це, варто наголосити на тому, що існує велика кількість припущень, міфів та плутанини, які з цього постають і які варто наперед розглянути. Першою з них є ідея, що ця модель є «централізовано плановою». Тут припускається, базуючись на історичних прецедентах, що елітна група людей буде приймати економічні рішення для всього суспільства.

ПрРОЕ не є централізовано плановою. Це система співробітницького проектування (ССП). Вона повністю базується на громадській взаємодії і її робота полегшується програмованими системами з відкритим доступом, які роблять можливим постійний динамічний обмін зі зворотним зв'язком, що буквально дозволяє громадськості робити вклад у будь-яку відповідну індустріальну справу, незалежно від того чи є вона персональною чи соціальною.

Враховуючи це, виникає інше протест: «але хто буде програмувати систему?». Під цим протестом знову ж таки припускається, що за самими посередницькими комп’ютерними програмами можуть існувати інтереси еліти (про що буде більше говоритися пізніше в цьому есе). Відповіддю на це питання, якби дивно це не звучало, є «всі і ніхто». Об’єктивною системою посилань є реальні правила законів природи, оскільки вони стосуються екологічної стійкості та інженерної ефективності. Певні нюанси можуть змінюватися до певної міри з плином часу, але загальні принципи ефективності та стійкості залишаються, оскільки вони походять з базової фізики та кількох тисяч років писаної історії, в продовж якої ми могли розпізнавати базові, проте критичні моделі в природі.

Крім того, фактичне програмування, що застосовується в цій інтерактивній системі, буде доступним на платформі з відкритим доступом, для внесення вхідних даних та перегляду громадськістю. По суті, система спирається повністю на інтелект «групового розуму», а відкрите джерело та ефективність спільного використання відкритого доступу винесуть всі життєздатні інтереси на поверхню для розгляду громадськістю в абсолютно прозорій формі.

Інша помилка лежить навколо концепції, яка для багатьох представляє визначальну різницю між капіталізмом та більшістю інших історично відомих соціальних моделей. Вона пов’язана з тим знаходяться «засоби виробництва» у приватній власності чи ні. Якщо коротко, то засоби виробництва стосуються нелюдських форм активів, якими створюються товари, це можуть бути наприклад техніка, інструменти, фабрики, офіси і тому подібне. В капіталізмі, за історичним визначенням, капіталіст володіє засобами виробництва.

Впродовж століття існував постійний аргумент, що будь-яка система, в якій засобами виробництва не володіють як формою приватної власності, використовуючи валюту як інформаційний механізм, є не настільки економічно ефективною, як та, що все це має. У підкріплення цьому аргументу наводиться те, що це відбувається через використання цінового механізму (792).

Заслугою ціни, в свою чергу, є те, що вона має можливість створювати мінову вартість практично між будь-яким набором товарів завдяки своїй подільності. Це створює механізм зворотного зв’язку, який пов’язує всю ринкову систему певним вузьким чином. Ціна, власність та гроші працюють разом для того, щоб перевести суб’єктивні вподобання попиту в напівоб’єктивну мінову вартість. Поняття «напів» тут використовується через те, що вона є лише культурно відносним мірилом, де відсутній майже будь-який фактор, який би надавав справжню технологічну якісну характеристику певному матеріалу, товару чи процесу.

Можна стверджувати, що єдина відчутна технічна інформація, яку втілює ціна, стосується, грубо кажучи, ресурсного «дефіциту» та «трудової енергії і складності», які вкладаються в даний товар. Майте це на увазі, оскільки ці дві вартісні змінні будуть також розглядатися пізніше в цьому есе відповідно до того, що стосується калькуляції, яка неорієнтована на ціну.

Відзначивши все це, постає резонне питання: чи можливо створити систему, яка може більше ефективно сприяти зворотному зв’язку щодо уподобань споживача, попиту, трудової вартості та ресурсів або компонентного дефіциту, без цінової системи, суб’єктивної майнової вартості або ринкового обміну? Відповідь - так. Сучасним рішенням є повністю виключити обмін та створити прямий контроль та зворотній зв'язок між споживачем та самими засобами виробництва. Споживач фактично стає частиною засобів виробництва, а індустріальний комплекс в цілому стає інструментом, до якого громадськість має доступ, щоб при бажанні створювати товари.

Щоб проілюструвати це наведемо такий приклад: більшість людей сьогодні ймовірно мають простий принтер, що друкує на папері і який підключений до домашнього комп’ютера. Коли користувач шле файл з комп’ютера на принтер, він проводить контроль над мініатюрною версією засобів виробництва. Більше того, в деяких містах сьогодні, існують лабораторії 3D-друку, куди люди відповідної спільноти можуть слати свій 3D-дизайн та використовувати ці машини для друку того, що їм потрібно отримати у фізичній

792 Таке заперечення є поширеним в Австрійській школі економіки.

Для довідок: http://mises.org/econcalc.asp

формі. Модель, яка тут представлена є схожою ідеєю. Наступним кроком в такому більш масштабному процесі є створення стратегічно автоматизованого індустріального комплексу, який буде локалізованим наскільки це можливо і який буде розроблятися для виробництва шляхом застосування автоматизованих засобів усередненої кількості всього на що даний регіон має попит. Як буде описуватися пізніше, це є цілком здійсненним враховуючи поточний стан технологій та тенденції ефемеризації, які є під рукою.

Уявіть, наприклад, магазин одягу, але який би був організований не як «магазин» в сучасному розумінні. Це була би багатоцільова текстильна друкарня. Ви в онлайн режимі знаходите дизайн в якому Ви зацікавлені разом з матеріалами, яким Ви віддаєте перевагу та іншими налаштуваннями для виготовлення продукту, а потім Ви друкуєте цей предмет одягу «під замовлення» на цих виробничих потужностях. Задумайтеся на хвилину скільки місця для зберігання, транспортної енергії та відходів перевитрат усуваються за допомогою цього підходу, якщо практично все може бути створено під замовлення та виготовлятися автоматизованими системами, які можуть безперервно виробляти більшу різноманітність товарів за допомогою усе менших виробничих конфігурацій.

По суті, реальною помилкою такого захисту «приватної власності на засоби виробництва» є культурний лаг. Сьогодні, в індустрії спостерігається поєднання засобів виробництва, споживчих товарів та робочої сили. Машини перебирають на себе роль людської праці стаючи засобами виробництва і в той же час також постійно зменшуючись у розмірах перетворюючись на споживчі товари. Результатом є усе менші і все більш оптимізовані індустріальні комплекси, які можуть робити все більше й більше з все меншого і меншого.

Також варто зазначити, що автоматизація праці зараз робить історично значиму «трудову теорію вартості» (793) все більш спірною. Сьогодні, трудова енергія, яка вкладається в певний товар, все ще являючись фактором розпізнавання технічного процесу, більше не має кількісного взаємозв’язку. Сьогодні, машини роблять і проектують машини. В той час як початкове створення машин можливо вимагало велику кількість людського планування та в той же час початкового конструювання, як тільки вони були запущені, почалося відбуватися постійне зменшення у такій передачі трудової вартості з плином часу.

793 Для довідок: investopedia.com (http://www.investopedia.com/terms/l/labor-theory-of-value.asp)