Соціально-економічний спектр

Як вже згадувалося в попередніх есе, стійкі практики можуть бути досягнуті лише за допомогою переорієнтації цінностей в сторону стійкого мислення. В той час як поняття стійкості часто зводиться до екологічного контексту, реальна проблема, яка лежить набагато глибше, є культурною. А отже, це стосується процесу освіти. З точки зору руху «ZEITGEIST» економічна система, яка застосовується в суспільстві є найбільш впливовим чинником на цінності та вірування людей, які належать до цього суспільства. Наприклад, в здавалося б відокремлених політико-релігійних доктринах нашого часу, лежить глибоко вкоренілий прихований набір цінностей встановлений економічними припущеннями (490).

Термін «соціально-економічний», що пов'язаний із соціальною наукою, яка пов’язує вплив економічної діяльності на інші соціальні процеси (491) може приймати більш специфічне значення, яке також включає релігійні погляди, політичні упередження, воєнні ініціативи, родову відданість, культурні традиції, юридичні статути та інші загальнопоширені соціальні явища. Виявляється, що сама структура нашого життя, а отже і наша система цінностей переважно породжується культурним сприйняттям нашого виживання, соціальних стосунків та ідей персонального чи соціального успіху.

Більше того, дуже важливим є повторно наголосити на тому, що політичні системи, яким здається у світі все ще надається пріоритет важливості коли мова йде про стан справ у суспільстві, є в найкращому випадку другорядними у своїй доречності (якщо, по суті, не абсолютно застарілими) якщо брати до уваги справжні наслідки економічної структури. По суті, як буде описуватися у наступних есе, «політичне» управління, яким ми знаємо його сьогодні є в дійсності не чим більше ніж наслідком економічної неефективності. Дуже мало кого б турбувало «хто знаходиться при владі» або інші такого роду традиційні поняття якби вони чітко розуміли процес економічного розвитку, могли робити в нього свій вклад та отримувати з нього користь без конфлікту. Тому, немає більш важливішого питання ніж система економічного функціонування коли мова йде про керування та стійкість людей як на персональному так і на соціальному рівні.

Ефемеризація

В цілому, економічна система існує для того, щоб задовольняти «потреби і бажання» (492) населення. Рівень можливості це зробити залежить від стану використовуваних ресурсів та технічної стратегії, яка застосовується для використання

489 Джерело: The Bhagavad Gita, Chapter 3, Verse 27, Translation: Shri Purohit Swami

490 Прикладом може бути цитата зі Старого Заповіту, в якій мається на увазі, що нібито «бідні» будуть існувати завжди незалежно від того, що робить суспільство: «…бо жебраки завжди будуть серед землі [твоєї]; тому я і повеліваю тобі: відкривай руку твою братові твоєму, бідному твоєму й убогому твоєму на землі твоїй» - Второзаконня 15:11

491 «Соціально-економічний» визначається як: «такий, що стосується або включає в себе комбінацію соціальних та економічних факторів» (Джерело: http://www.merriam-webster.com/dictionary/socioeconomic)

492 Структура споживання в сучасному суспільстві показала довільний характер щодо «людських бажань» через потужну зміну цінностей, яка відбулася на початку 20го століття при застосуванні сучасної західної реклами. «Людські потреби», тим не менше, є базовою необхідністю, яку поділяє більшість людей, та яка підтримує їхнє фізичне та психологічне здоров’я. В той час як багато хто все ще обговорює суб’єктивні інтерпретації таких термінів, «потреби» є по суті статичними, а «бажання» по своїй суті є мінливими. В загальному, «бажання» є наслідком відповідної системи цінностей і мають культурне походження. Тому, задоволення «потреб» стоїть у вищій пріоритетності аніж задоволення «бажань».

цих ресурсів задля досягнення даної мети. В цьому контексті, визначний інженер та мислитель Річард Бакмінстер Фуллер стверджував, що справжнє економічне «багатство» це не гроші і навіть не матеріальний результат даного виробництва (493). Справжнім багатством є скоріше рівень енергії та доступної виробничої ефективності у поєднанні з розвитком знань, які сприяють розумному управлінню ресурсами Землі. Виходячи з цієї точки зору, він визначив та виразив тенденцію, яка отримала назву «ефемеризація» (494) і яка стосується технічної здатності людства робити «більше з меншого».

З історичної точки зору, ефемеризація є проявом протиріччя все ще глибоко вкоренілого «мальтузіанського» (495) припущення, при якому, зокрема, заявляється, що людство назавжди перебуває поза рівновагою з природою і що завжди буде частка населення, яка повинна страждати, оскільки наявних ресурсів просто недостатньо, щоб задовольнити потреби кожного.

Як вже згадувалося в попередніх есе, такий світогляд постійно простежується в економічній системі, яку ми все ще глобально використовуємо сьогодні, створюючи глибокі структурні схильності (496), що незмінно надають перевагу одному «класу» людей над іншими у сприянні виживанню. Іншими словами, «гра у війну» досягла своєї критичної точки, базуючись на припущенні про універсальний дефіцит, що постійно посилюється, і це припущення продовжує існувати сьогодні рухаючись за своєю власною інерцією, при відсутності в більшій мірі його первісного причинного осмислення.

Переважна більшість того, що ми визначаємо у якості «корупції» сьогодні, частіше за все знаходить своє психологічне походження у цій конкурентній свідомості як на персональному, так і на корпоративному (бізнесовому) рівні, а також на рівні уряду, що виражається у формі війни, тиранії та змови задля самозбереження. По суті, можна сміливо стверджувати, що саме поняття «етики» у світі, де все безсумнівно працює в тому напрямку, щоб наживитися на інших, стає дуже відносним та майже довільним за своїм визначенням.

Проте, така тенденція ефемеризації, стрімко прискоривши раптовий індустріальний та науковий прогрес починаючи з 20го століття, досить серйозно кидає виклик такому протекціоністському, елітарному, породженому дефіцитом світогляду, та означає появу нових можливостей для людської організації, які змінюють цю парадигму.

Ці можливості, частково статистичним чином, показують, що тепер ми можемо подбати про все населення світу та досягнути рівня життя, який сьогодні залишається

493 Фуллер стверджує: “Багатство… є по суті регенеративним. Багатство, яке проявляє себе експериментально це: енергія в поєднанні з інтелектуальним досвідом”. From Utopia or Oblivion, R. Buckminster Fuller, Bantam Press, NY, 1969 р., ст. 288

494 Ефемеризація, термін введений Р. Бакмінстером Фуллером, означає здатність технологічного прогресу «робити все більше й більше з усе меншого й меншого…» з плином часу. Цю тенденцію можна помітити в багатьох сферах індустріального розвитку, від комп’ютерної обробки (закон Мура) до стрімкого прискорення людських знань (інформаційних технологій). Загальним прикладом може бути обчислювальна потужність та розмірне співвідношення комп’ютерів протягом часу. У 1940х комп’ютер ENIAC займав 1800 квадратних футів підлоги приміщення, важив 30 тонн та споживав 160 кіловат електроенергії. Він коштував близько 6 мільйонів доларів по сучасним міркам. Сьогодні дешевий мобільний телефон, який поміщається в кишені, робить підрахунки набагато швидше ніж ENIAC. Отже при зменшенні матеріалу відбувається збільшення продуктивності.

[http://inventors.about.com/od/estartinventions/a/Eniac.htm]

495 Мальтузіанство це точка зору пов’язана з економістом та церковнослужителем Томасом Робертом Мальтусом і яка, коротко кажучи, пов’язана з потребою контролю та обмеження зростання населення через емпіричне припущення щодо відносного дефіциту ресурсів. Такі ідеї як «не допомагайте бідним», оскільки «це лише дає їм фальшиву надію» і тому подібне є загальнопоширеними для цієї точки зору.

[Suggested Reading: An Essay on the Principle of Population, Thomas Malthus, 1798]

496 Дивіться попереднє есе: «СТРУКТУРНИЙ КЛАСИЗМ, ДЕРЖАВА ТА ВІЙНА»

невідомим для переважної більшості людства (497). Тим не менше, для того щоб скористатися цими новими реаліями ефективності, повинні бути переоцінені та вірогідно повністю подолані архаїчні бар’єри, якими просочене усе наше повсякденне життя, особливо що стосується нашого розуміння економіки.

Як згадувалося в попередніх есе, термін «утопія» зазвичай постає у якості принизливого серед тих людей, які схильні відкидати широкомасштабні соціальні покращення через цинізм щодо так званої «людської природи» або безпосередні сумніви щодо технологічної здатності людства в широкій мірі пристосуватися в даний момент до нових технічних засобів.

Наприклад, заперечення, поширене в сучасній культурі, а особливо в «багатих» країнах першого світу, полягає у важливості того, що можна назвати «насильством масового загарбання». В своєму походженні, ця точка зору бере мальтузіанській уявлення про недостатність ресурсів необхідних на задоволення потреб та переносить їх на припущення щодо необхідності такої загарбницької ірраціональності.

Іншими словами, тут мається на увазі, що люди емпірично мають необмежені матеріальні «бажання» і навіть якщо, скажемо, кожна людина змогла б жити за прийнятим на заході стилем життя вищих класів, нічим від них не відстаючи, елемент нашої психології ніколи б не був би задоволений в матеріальному сенсі і інтерес в отриманні «все більшої й більшої» матеріальної вигоди таким чином завжди б створював дестабілізуючий дисбаланс у суспільстві. Тому, існування «багатих» та «бідних» сприймається як наслідок властивої нам психології, що стимулюється бажанням статусу, а також жадібністю, а не відсутністю ресурсів чи засобів.

Міра до якої це в дійсності є правдою, в кращому випадку є сумнівною, враховуючи екстремальні культурні умови, в яких ми сьогодні перебуваємо, в зіставленні з історичним фактом, що за межами Західного (також відомого як капіталістичного) впливу, концепція «марного матеріального успіху» є далекою від універсальної для людського виду (498). Насправді, зв'язок між «успіхом» та «власністю» створювався культурно, базуючись на системній необхідності і зараз він є основною цінністю нашого суспільства, що базується на споживанні (499).

У сучасному світі, який переслідує «економічне зростання» задля підтримки зайнятості на прийнятному рівні; у світі, який відверто звеличує тих, хто володіє великим фінансовим багатством, яке є мірилом успіху; у світі, який насправді винагороджує поведінку людської байдужості та безжальної конкуренції за долю ринку (замість чесного соціального вкладу для загального людського покращення); це не є дивом, чому ідея коли одна людина володіючи, скажемо, маєтком з 400 кімнатами на 500,000 акрах приватної землі з 50 машинами та п’ятьма літаками припаркованими на передньому дворі стає частиною ідеалу, жаданим втіленням персонального (і соціального) успіху.

497 В той час як такі реалії будуть обговорюватися в наступному есе «Постдефіцитні тенденції, продуктивність та ефективність», у якості історичної довідки варто зазначити висновки Р. Бакмінстера Фуллера 1969 року, які висвітлюють посилення ефективності технологій в сферах транспорту, енергії, промислового дизайну, вирощування їжі і тому подібне: «[Людина] розвинула таку інтенсивність механізації в Першій світовій війні, що відсоток загального світового населення, який складали індустріальні «багачі» зріс у 1919 році до 6%. Це була дуже раптова зміна в історії… На час Другої світової війни 20% всього людства стали індустріальними «багачами»… На теперішній момент частина багатіїв складає 40% людства… якщо ми піднімемо коефіцієнт корисної дії... використання ресурсів з теперішнього рівня до цілком можливого показника загальної ефективності ще на 12% [вище]... [то все людство може бути забезпеченим]». Взято з книги «Utopia or Oblivion» R. Buckminster Fuller, Bantam Press, NY, 1969 р., ст.153-155

498 Враховуючи, що припущення про «нескінченні бажання» людської жадібності все ще є основною складовою при економічному розгляді дефіциту та несправедливого розподілу ресурсів, в економіці основаній на грошах та ринку, цікавим є те, як сам базис цього припущення містить в собі емпіричну нераціональність стосовно людської поведінки. Це було б нераціональним враховуючи базові знання щодо залежності людства від скінченних ресурсів Землі. Людська історія наповнена протиріччями щодо такого припущення, особливо що стосується культур, які розвивалися в менш індустріалізованих суспільствах, в більш прямій пов’язаності із землею, поза межами впливу нашої поширеної на сьогодні споживацької культури. Ранні культури корінних американців, наприклад, скоріше цінували баланс, що виступав у якості ефективності аніж придбання. Рекомендується для вивчення: The High Price of Materialism, Tim Kasser, A Bradford Book, 2003 р.

499 Для довідок: Propaganda, Edward Bernays, Ig Publishing, 1928 р.

Проте, з точки зору справжньої людської стійкості, такий світогляд є чистим насильством і перебуває в майже тій же самій категорії з тим, що запасає їжу та ресурси, які йому чи їй не потрібні і відмовляється надати до них доступ іншим через принцип абстракції (500). Якщо ми уявимо собі маленький острів з десятьма людьми, де два чоловіки вирішують вилучити та приховати собі на 1000% більше ніж їм потрібно щоб бути здоровими, залишаючи вісім людей жити в злиднях та/або помирати – чи Ви б вважали такий уклад актом «персональної свободи» для тих двох – чи все ж таки актом соціального насильства проти решти восьми?

Цей приклад тут приводиться для того, щоб розвіяти реакцію відносно «помилковості утопічного достатку», яка є поширеною для багатьох, що частково також стосується впровадження ефемеризації. Так само як ми, як глобальне суспільство, усвідомлюємо характерні фізичні обмеження для нашої промислової поведінки, повільно відходячи від екологічно дестабілізуючих наслідків, дуже важливим є також розуміння того, що основані на ціннісній орієнтації «необмежені бажання» є так само шкідливими для соціального балансу.

Системні обмеження

Коли мова заходить про культурну філософію, людське населення повинно, в свою чергу, мати чітке розуміння своїх обмежень та виводити свої очікування та цінності з такої фізичної реальності. Обмеження, встановлені нашим середовищем, існують незалежно від людських цінностей, інтересів, бажань або навіть потреб в абстракції. Якщо б ми забрали людство з планети Земля та розглядали природні екологічні процеси Землі за допомогою причинно-наслідкового, наукового розуміння, яке ми маємо сьогодні, то ми б побачили синергетичну та симбіотичну систему, яка керується універсальною динамікою природи.

Отже, незалежно від того, що ми думаємо про самих себе, свої наміри або нашу «свободу» (501), ми перебуваємо в системі фізичних законів, з якими ми пов’язані незалежно від наших вірувань чи культурних норм, які сприймаються нами як належне, або які ми в багатьох наших культурах помилково вважаємо «невідворотними» або «незмінними». Якщо ми вирішимо для себе вивчити та впорядкуватися з природною логікою, то ми досягнемо стійкості, а отже і стабільності. Якщо ж ми виберемо проігнорувати або боротися з цими вже існуючими правилами, то ми невідворотно зменшимо нашу стійкість та отримаємо проблеми, як це відбувалося при наявному стані речей на початку 21 століття.

Ця усвідомленість природних обмежень, до розуміння яких ми прийшли сьогодні через науковий метод, виражає мабуть найбільш глибокі зміни людської «прихильності» в історії. Якщо коротко, то ми на сьогодні розуміємо, що ми або впорядкуємося з природним світом, або будемо страждати. Нажаль, такий стійкий зв'язок у посиланнях все ще стоїть у суперечності з багатьма загальнопоширеними філософіями сьогодні, як наприклад, з устояними релігійними та політичними точками зору. Примітно також, що загальнопоширеним запереченням є навішування ярликів на це стійке в своїй основі усвідомлення як на «тоталітарне» або «чорно-біле», що є скоріше жорстким та довільним

500 Нещодавнім прикладом соціально дестабілізуючого розшарування суспільства через великий дисбаланс багатств було повстання, відоме в світі під назвою протестів «Захопи Волл-стріт» (англ. “Occupy Wall Street”) (http://occupywallst.org/). Дисбаланс багатств став все більше визнаватися у якості проблеми жахливого стану охорони здоров’я та соціальної нестабільності аніж суб’єктивної «моральної справедливості».

501 Слово «свобода» тут поставлено в лапки через його широке культурне використання. Патріотичні гасла про «свободу» й «вольності», які існують сьогодні, частково породжені історичною проблемою тиранії та зловживання владою і часто створюють майже невротичну та оманливу точку зору на людську поведінку. В реальності ж, в світі не існує такої речі як універсальна свобода, оскільки нас зв’язують жорсткі фізичні закони. Культурне поняття «свободи», яка найбільше пропагандується капіталістичною ідеологією можна оспорити оскільки воно є по суті небезпечним в багатьох аспектах для стійкості виду – особливо що стосується його абсолютного ігнорування факторів синергічної системи вищого порядку, коли помилково вважається що переслідування відокремленого егоїстичного інтересу забезпечує соціальний та екологічний баланс.

накладанням взятим із людського життя аніж дійсно незаперечним науково обґрунтованим станом справ.

У такому розгляді законів природи, цікавим є майже парадоксальний кульмінаційний момент, що полягає в тому, що в межах цієї раціональної «коробки» системних обмежень, які ми визначаємо як «керівні закони природи», наш спектр можливостей в межах цих же границь завдяки науковому методу показує постійно зростаючу технічну ефективність та неймовірний потенціал для створення достатку, щоб глобально задовольнити людські потреби.

До того ж, оскільки людство є єдиним видом на планеті Земля, яке має розумову здатність по справжньому сильним чином змінювати та впливати на її екосистему, ця необхідність упорядкування стає вкрай важливою для стійкості виду, охорони здоров’я та прогресу у справжньому вирішенні проблем. Ніщо не може бути настільки небезпечним ніж якщо світова культура, яка враховуючи експоненціальне зростання наших можливостей впливати на екологічний та соціальний баланс за допомогою технологій, буде неправильно розуміти свою силу та вплив. В багатьох аспектах, людство стикається з освітніми перегонами проти часу, що стосуються його поточної незрілості у користуванні неймовірною, новознайденою здатністю, яку воно усвідомило через науку і технології (502).

Крім того, важливо пам’ятати, що коли мова заходить про історію самої економічної думки, набір посилань більше стосується припущень щодо людської поведінки ніж розумного керування ресурсами та загального розуміння фізичної науки та законів природи (503). В той час як наші найбільш природжені поведінкові рефлекси та генетичні схильності звісно мають відношення до результатів соціально-економічної системи та є в значній мірі частиною рівняння, припущення щодо людської поведінки раціонально не можуть вважатися структурною початковою точкою економічної системи. Так само люди є наслідком умов екологічної системи, а не навпаки.

Отже, в завершення до цього вступу, варто сказати, що якщо метою соціальної системи є створити постійно зростаючий стандарт життя, і в той же час також підтримувати екологічний та соціальний баланс, щоб бути впевненим, що ми не зменшимо такий рівень якості в майбутньому через можливі результативні наслідки невідповідальних рішень – як, наприклад, вичерпування ресурсів, забруднення, хвороби, негативні стреси, дисбаланс «здоров’я» та інші проблеми – тоді вкрай важливим стає основувати нашу методологію на найбільш доречному наборі технічних параметрів наскільки це є для нас можливим, і який буде орієнтуватися на поточний стан наукової обізнаності як на рівні екології так і на рівні людини.

502 Пізніше в своєму житті, астроном Карл Саган зробив відео-репортаж, який можна знайти в пізніших випусках його серії «Космос» (англ. "Cosmos"), що передавалася службою громадського мовлення, стверджуючи (тут текст перефразований): «Це майже так ніби існує Бог і він дав людству вибір використовувати силу науки для покращення життя… або для його знищення. Все залежить від нас»

503 Дивіться попереднє есе «ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ».

- ПОСТДЕФІЦИТНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ -

«Сучасній світовій індустріальній цивілізації перешкоджає співіснування двох універсальних, перекриваючих одна одну, несумісних інтелектуальних систем: накопичені за останні чотири сторіччя знання про властивості та взаємозв’язки матерії та енергії; та діюча сукупно грошова культура, яка еволюціонувала з народних звичаїв доісторичного походження (504)»

- Меріон Кінг Хабберт

Оцінка дизайну

Вивчаючи поверхню Землі сьогодні, можна помітити, що на більшості ландшафту домінує мережевий шар громад, індустріальних центрів, транспортних маршрутів, зон відпочинку, сільськогосподарських систем і тому подібне. Незалежно від того чи було на меті створити всезагальну систему чи ні, результатом, в будь який момент часу, стає утворення топографічного дизайну.

Проте, з іншої сторони, враховуючи, що такий результативний «дизайн» на сьогодні є насправді послідовним злиттям більшості бізнесових динамік – які обертають гроші по колу заради персонального або групового егоїстичного інтересу, базуючись навколо таких механізмів прийняття рішень як прибуток, ефективність витрат та домінуюча логіка, що існує навколо відносин власності – то можна також сказати, що те, що проявилося в результаті насправді не є «дизайном» взагалі. Скоріше, все це походить з механізму, який утворив цей дизайн постфактум (505), оскільки отриманий структурний результат зовсім не був передбачений в цілому до свого створення.

Іншими словами, технічний порядок, який ми бачимо в світі сьогодні є в більшості результатом фінансових процесів, які мають мало спільного з усвідомленням структурних результатів вищого порядку. Це скоріше уповноважена система (506), і поки є деякі виключення, як наприклад, розміщення автомагістралей, трубопроводів і тому подібного профінансованими проектувальниками міста, які просто повинні мати широку фізичну точку зору для того, щоб бути функціональними, навіть такі умови часто пов’язані з уже існуючими претензіями щодо власності та перешкодами в інших формах, які мають тенденцію зменшувати ефективність дизайну в цілому.

Це є цікавим спостереженням, оскільки як тільки стає зрозумілим, що наше суспільство функціонує без попередніх великомасштабних концепцій свого власного фізичного дизайну, то Ви починаєте усвідомлювати велетенський рівень непотрібних марнувань та технічної неефективності пов’язаної з таким недалекоглядним процесом.

Для того, щоб вивчити це питання більш глибоко, варто розглянути два моменти:

a) Існуючі, але не застосовувані рішення

b) Широка концепція проти спонтанної концепції

a) Існуючі, але не застосовувані рішення:

Цей перший момент стосується тієї тенденції як багато нових інновацій у

504 Джерело: Two Intellectual Systems: Matter-energy and the Monetary Culture, M. King Hubbert, 1981 р.

505 “Постфактум” це латинський термін, який означає «зроблений, створений або сформульований після події».

506 “Уповановажений” визначається як «агент, підрозділ чи офіс представника, який діє як заступник іншого» (http://www.merriam-webster.com/dictionary/proxy) і використовується в цьому контексті для того, щоб описати ринкову економіку як систему, що служить для допомоги індустріальним та, в багатьох аспектах, побічно соціальним операціям. Іншими словами, система торгівлі, прибуток, конкуренція та всі інші подібні грошово-ринкові атрибути є лише механізмами, які спрямовують поведінку певним, вірогідно недалекоглядним чином, при якому відсутня будь-яка більш широка системна точка зору.

вирішенні проблем залишаються незастосованими в межах поточної економічної традиції (507). Якщо подальші методи або технології покращення життя не знаходять свого місця в системі в межах значного періоду часу (або не знаходять його взагалі) після загальної оцінки, ми можемо справедливо вважати, що у самому процесі економічного впровадження та розвитку присутня неефективність, якщо не дефект.

Іншими словами, ця затримка між перевіреними рішеннями, та їхнім застосуванням в реальному світі, є виміром здатності соціально-економічної системи відповідно адаптуватися до удосконалених методів та застосувань. Якщо, через якісь причини, соціальний порядок, що розглядається, не може впровадити такі нові засоби для збереження екологічного балансу, покращення охорону здоров’я, рішення проблем та збільшення процвітання, тоді скоріше за все існує властива йому структурна проблема (508).

b) Широка концепція проти спонтанної концепції:

По друге, з чисто шаблонної точки зору, прямий, всезагальний розгляд системи буде завжди більш ефективнішим та продуктивнішим ніж «спонтанне» утворення завдяки сліпим процесам з невідомими кінцевими результатами та цілями (509).

Іншими словами, як вже було сказано раніше, базові товари, як наприклад, машина, мають дизайн, який обдумується заздалегідь, до фізичного виробництва. Як тільки приймається рішення прийняти відповідний дизайн, тоді відбувається застосування реальних матеріалів та процесів в реальному житті для того, щоб створити справжній фізичний продукт. Це може здаватися очевидним для більшості як логічний процес, але актуальність такої попередньої концепції часто втрачається коли доходить до контексту вищого порядку.

Ми повинні задатися питанням, яким би був результат якби ми застосували псевдо-демократичний ринковий процес торгів, купівлі та продажу в інтересах короткотермінового прибутку, якщо це взагалі можливо на такому рівні, для створення системи товарів високої цілісності, таких як аероплани, комп’ютери, машини, будинки і тому подібне. В той час як ресурси, праця та суб-компонентні системи цих товарів сьогодні є звичайно наявними на відкритому ринку, самого дизайну це не стосується.

Дизайн неодмінно всюди зводиться до наукової дисципліни. Можна сказати, що між тим, що є сприйнятливим для грошової точки зору та тим, що є відчутно необхідним для підтримки певного базового рівня технічної, системної цілісності можна інтуїтивно провести межу. (Будь ласка зверніть увагу, що поняття дизайну тут не варто плутати із суб’єктивною зацікавленістю у «стилі». Поняття дизайну, яке тут застосовується стосується не естетичного розгляду, а технічного).

507 Класичним прикладом є електричний автомобіль, про який говорили ще з 19 століття і який показує свою ефективність у 21му столітті через технологічні покращення. Тим не менше, глобальний перехід від забруднюючих газових двигунів до чистих електричних двигунів відкрито придушувався устояною індустрією пов’язаною з виробництвом автомобілів та поставкою енергії, яка охороняла свої прибутки. Варто зазначити, що сама основа ринкової ефективності це механізм прибутку. З цим «уповноваженим» механізмом, дії робляться лише якщо вони є «прибутковими». В реальному житті, ми можемо бачити широкий ряд необхідних дій для сприяння соціальній та екологічній цілісності, які не мають відношення до переслідування прибутку. Іншими словами, якщо за допомогою даного акту не можна заробити грошей, то цей акт не вважається цінним з точки зору довіреної особи.

508 Класичним широкомасштабним прикладом є існування бідності. Для того, щоб виправдати бідність, фізично, має бути очевидний дефект у здатності природного світу задовольнити потреби тих, хто в результаті вимушений жити в бідності. Якщо буде виявлено, що існує можливість для того, щоб усунути бідність у тому вигляді в якому ми її знаємо, тобто можливіть надати достатньо їжі, житла, води та інших ресурсів та послуг, які насправді можна зробити доступними без забирання цих базових, життєпідтримуючих засобів у інших, тоді виправдання бідності повинно мати інше джерело. В поточній системі, це виправдання по суті є теоретичним та визначається лише механізмом самого ринку. Під ним мається на увазі, що якщо людина нездатна достатньо конкурувати для того, щоб домагтися свого власного життєдайного стандарту життя, тоді вона не заслуговує на цей стандарт життя. Тому, причиною через яку існує бідність, відповідно до цього прикладу, є результат ринкової системи та її структури, а не реальне життя чи фізичні реалії.

509 Основним виключенням з цього може бути ситуація, при якій гаданий системний дизайн в даний час просто не розуміється належним чином. Іншими словами, якщо мета або функція даної системи розуміється не до кінця, то цілком природно, що система може бути розроблена лише до відповідного рівня її розуміння.

Уявіть, гіпотетично, якби люди «торгувалися» за створення фізичного дизайну будинку по кожній дрібній фізичній деталі, ігноруючи наукові принципи. Іншими словами, замість того, щоб посилатися на базові закони фізики та природних наук, які визначають основу структурної цілісності будь-якої будівлі, ми б дозволили це вирішувати ринку, з тим, щоб кожен «купував» та «продавав» такі будівлі задля персональної наживи, незалежно від їхнього технічного розуміння. Звісно, така ідея є по справжньому абсурдною в такій абстракції і більшість з тих хто це читає можливо навіть не може уявити собі таку ірраціональну взаємодію.

Тим не менше, це якраз те, що відбувається в результаті нашої економічної системи в багатьох інших менш очевидних аспектах. Наприклад, в «макроекономічних» масштабах, глобальна комерційна мережа, утворена тим, що називається глобалізацією (510) – основа якої полягає в ефективності витрат, що, поміж іншим, використовує дешевшу працю часто у віддалених регіонах (511), в той же час марнуючи великі об’єми енергії пересилаючи ресурси через увесь світ, а потім назад – добре показує цю втрату ефективності (512).

З точки зору продумуваного заздалегідь дизайну, враховуючи, більш логічні можливості локалізації праці, виробництва та розподілу, майже в усіх випадках, глобалізація, в її сучасній формі є дуже неефективною в порівнянні з іншими можливостями. Тут не заперечується те, що глобалізація і така інтеграція міжнародних економік в загальному є продуктивним явищем в межах еволюції економіки. В цьому контексті, вона дійсно досить добре прислужила глобальному індустріальному розвитку. Тим не менше, якщо ми вийдемо за рамки ринкової логіки та перевіримо те, як би ми могли безпосередньо розробити більш технічно ефективний та локалізований набір систем, в глобальних масштабах, то побачимо, що сучасний метод не лише не підходить, а є скоріше шкідливим.

В «макроекономічних» масштабах, прикладом може бути неефективність пов’язана з якістю базових компонентів товарів, а також практикою ефективності витрат та характерною зацікавленістю в тому, щоб виготовити так зване «найкраще» за «найменшу ціну», в результаті чого просто не виготовляється нічого найкращого взагалі.

Наприклад, запропонований схематичний дизайн, скажемо, портативного комп’ютера може бути досить ефективним в технічному плані. Тим не менше, якщо фактичні матеріали, що використовуються для виробництва такого кінцевого товару є відносно низькими в своїй якості, то не важливо наскільки розумним в загальному є базовий дизайн, оскільки він зазнає відносних недоліків та скоріше за все зламається більш швидко ніж той же самий дизайн, який був би оптимізований завдяки використанню більш «відповідних» з технічної точки зору матеріалів аніж тих матеріалів, які були прийняті у використання виходячи з уповноваженої «ринкової ефективності» (513).

510 Глобалізація визначається як: «розвиток більш інтегрованої глобальної економіки, що в особливості відзначається вільною торгівлею, вільним рухом капіталу, та використанням ринків дешевшої закордонної праці» (http://www.merriam-webster.com/dictionary/globalization)

511 Для довідок: Globalization: Between Fairness and Exploitation

(http://www.pbs.org/wnet/wideangle/episodes/land-of-wandering-souls/globalization-between-fairness-and-exploitation/3073/)

512 Для довідок: Why globalization is energy intensive and wreaks havoc on oil prices (http://www.csmonitor.com/Environment/Energy-Voices/2013/0228/Why-globalization-is-energy-intensive-and-wreaks-havoc-on-oil-prices)

513 Це є скоріше суб’єктивним прикладом оскільки, в ідеалі, запланований дизайн повинен бути достатньо повним для того, щоб взяти до уваги фактичні, фізичні матеріали та їхні характеристики, по яких будуть прийматися рішення для всіх навіть найменших відповідних частин. Насправді, це відбувається лише до певного рівня, коли багато компонентів, які входять у даний товар розглядаються у якості засобів для того, щоб товар залишався «дешевим» та конкурентоспроможним на відкритому ринку. Прикладом могли би бути покришки на машині. В той час як може бути запропонована загальна специфікація класів покришок, використання «дешевих» покришок може переважати через зацікавленість у обмеженні витрат споживачем або навіть виробником.

Іншим прикладом є ринковий феномен технології власності. В той час як ми наочно бачимо велетенську різноманітність в сучасному світі що стосується виробництва товарів, ближчий розгляд показує широку та марнотратну чисельність (514) разом з проблемною структурною несумісністю між компонентами виробників однієї і тієї ж категорії товарів.

Іншими словами, конкуруючі корпорації сьогодні мають тенденцію створювати індивідуальні системи (як наприклад комп’ютерна система та її необхідні компоненти), що є несумісними з розробками інших виробників тієї ж категорії товару. «Універсальна сумісність» (515) або її відсутність все ще залишається іншим прикладом того, наскільки побічний продукт ринкової «уповноваженої» гри, неефективність системи вищого порядку та марнотратство є велетенським. Ця модель є також загальнопоширеною для генеративного розвитку вже існуючих комерційних продуктових систем (також відомих як «моделі»), при якому покращення, які робляться для даної машини, неодмінно роблять застарілими попередні компоненти цієї машини через зацікавленість у забезпеченні подальших покупок зі сторони споживача (516).

Дуже важливим є відмітити, що немає такої речі як єдиний продукт у замкнутій системі Землі відносно планетарних ресурсів і їх використання, так само як немає якогось дизайну продукту або виробничих методів які б існували у вакуумі. Кожен товар та процес його виробництва є просто продовженням індустрії в цілому. Отже, матеріали, які застосовуються разом із дизайном знаходять свій справжній контекст лише відповідно до всієї індустрії та управління ресурсами на всіх рівнях. Таке розуміння спонукає до постійної потреби розглядати промисловість (а отже і саму економіку) як єдиний системний процес задля забезпечення максимальної технічної ефективності.

Враховуючи це, разом зі знову ж таки з першим пунктом, який стосувався питання чому певні реалії не застосовуються на практиці навіть якщо вони є очевидно здійсненними в даний момент часу, в цьому есе буде вивчатися соціально доречні технологічні тенденції та можливості дизайну, які, при відповідному застосуванні, могли б радикально трансформувати світ у «пост-дефіцитний» стан високого достатку, що усунув би переважну більшість світових проблем, які ми вважаємо сьогодні загальнопоширеними.

Більше того, висновком руху «ZEITGEIST» є те, що сучасна модель не лише не дозволяє (або надто повільно впроваджує) новий прогрес в ефективності через саму природу бізнесу та його тенденції підтримувати неефективність задля прибутку устояних установ (517), сама ізольована та відокремлена природа ринкової діяльності за своєю суттю ігнорує розгляди вищого рівня для визначення джерел проблем та їх вирішення, або

514 Прикладом чисельності є те, як виробництво товарів сьогодні сортує їх якість базуючись на цільовому демографічному сегменті. Є усвідомлено неякісні товари, які постійно розробляються для тих людей, які мають обмежену купівельну спроможність та є більш оптимізовані товари, ефективніші та з більш тривалим терміном використання, розроблені для тих людей, які можуть дозволити собі таку якість. В той час як це є природним для логіки, що є властивою ринковій системі та призводить до класової стратифікації, цей вид марнування був би насправді непотрібним якщо суспільство б мало намір повсюдно ділитися ідеями дизайну, прагнучи оптимізації наскільки вона є стратегічно можливою. Останнє б мало місце у випадку з ПрРОЕ, де було б усунуто ринок, а отже і велетенське марнотратство, яке породжується цим видом різноманітності основаної на демографічному критерії.

515 Дивіться есе «Справжні економічні фактори» для більшого вивчення цієї теми.

516 Один із прикладів Ви знайдете тут: Fury at Apple's 'rip-off' plan to make ALL iPhone accessories obsolete by changing design of socket (http://www.dailymail.co.uk/sciencetech/article-2162867/Apple-slammed-iPhone-5-charger-Rip-plan-make-ALL-accessories-obsolete.html)

517 Класичним історичним прикладом такої схильності було те, що пізніше було названо «війною струмів». По суті, знаючи, що поширення постійного струму (DC) електрики було менш ефективним за появу системи змінного струму (AC), яка просувалася Ніколою Тесла, винахідник Томас Едісон проводив обширну компанію по дезінформації для того, щоб подавити популярність змінного струму та утримати свій фінансовий шмат у вже існуючій інфраструктурі змінного струму. Едісон навіть зайшов так далеко, що звернувся до конгресу США, намагаючись законодавчо заборонити змінний струм, а також публічно демонструючи вбивство тварин змінним електрострумом.

для прискорення удосконалень (518).