Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Класова війна: структурні механізми





На сьогоднішній день, коли 40 відсотками багатств планети володіє 1 відсоток світового населення (436) ми бачимо, що як в умовах системної структури так і в умовах мотиваційної психології, існують потужні механізми утримання та навіть посилення цього у великій мірі непропорційного глобального дисбалансу багатств. Немає необхідності говорити, що беручи до уваги фінансову основу усього у цьому світі, з великим багатством приходить велика влада. Отже, як вже описувалося раніше, ця влада дає змогу проводити більш сильнішу стратегію задля конкурентної наживи та самозбереження, і в результаті цього, вона таким чином просочилася в саму структуру самої цієї соціальної системи, забезпечуючи вищим класам легкість у забезпеченні охорони своїх величезних багатств, в той час як нижчі класи зіштовхуються зі значними структурними бар’єрами при досягненні будь-якого базового рівня фінансової забезпеченості.

Деякі механізми цього гноблення властивого класовій війні є досить очевидними. Прикладом можуть бути дебати на рахунок розмірів оподаткування, і те, як проявлялася історична прихильність до корпоративних багатіїв на противагу до працюючих бідняків (437). Аргументація правлячих кіл зазвичай обертається навколо ідеї, що оскільки багаті є також «власницьким класом» і вони частково є відповідальними за створення загальної

 

435 Джерело: Notes of the Secret Debates of the Federal Convention of 1787, Robert Yates, Alston Mygatt, ст.183

436 Для довідок: One percent holds 39 percent of global wealth, RawStory.com, 2011 р. (http://www.rawstory.com/rs/2011/05/31/one-percent-holds-39-percent-of-global-wealth/)

437 Для довідок: Poor Americans Pay Double The State, Local Tax Rates Of Top One Percent, HuffingtonPost.com, 2012 р.

(http://www.huffingtonpost.com/2012/09/21/poor-americans-state-local-taxes_n_1903993.html)

зайнятості, то їм потрібно давати більше фінансової свободи (438).У якості відступу варто сказати, що дуже легко помітити, що існує дуже мало правди в такій односторонній аргументації оскільки фінансове гноблення через громадське оподаткування насправді обмежує купівельну спроможність загальної громадськості, створюючи ймовірно сильнішу перешкоду економічному росту ніж просте обмеження казни корпоративних «роботодавців» (439). Винятковим запереченням цього, яке спростовує аргумент стосовно багатих як «творців робочих місць» є поява плутономії, яка буде розглядатися ближче до закінчення даного есе.

Крім класової прихильності в оподаткуванні, тут будуть обговорюватися чотири інші більш критичні структурні фактори: (a) борг, (b) борговий відсоток, (c) інфляція та (d) нерівність доходів.

(a) Борг є неправильно зрозумілою соціальною практикою, і в більшості вважається, що борг є предметом вибору в сучасному суспільстві. В дійсності, вся фінансова система побудована на боргах, абсолютно буквально. В сучасній економіці всі гроші вводяться в обіг через позики поступаючи від центральних та комерційних банків, які по суті створюють гроші із самого лише попиту на них (440). Цей базовий механізм створення грошової маси є потужною силою економічного гноблення. Борг домашніх господарств сьогодні має тенденцію складатися з позик кредитних карт, кредитів на житло, кредитів на машину та кредитів на навчання (освіту). Ті, хто належить до нижчих класів зазвичай мають вищий рівень цих споживчих боргів, ніж вищі класи оскільки сама природа неспроможності цілком оплатити покупку базових соціальних продуктів, таких як машина чи будинок, примушує їх брати кредити в банках.

Як результат, тиск боргу є постійним в житті переважної більшості (441,442,443). В загальному, рівень заробітної плати та доходів, якщо брати якими вони є в середньому, зазвичай є настільки низькими наскільки це можливо для того, щоб сприяти домінантному капіталістичному етосу збереження витрат, на якому проектується все суспільство, а отже існує тенденція при якій заробітної плати, яку виплачують середньому робітнику ледве вистачає щоб покрити обслуговування базового кредиту разом з тим, щоб задовольняти лише базові потреби повсякденного виживання. Отже, ситуація «біганини на одному місці» є постійною, а можливість соціальної мобільності вверх по класовій ієрархії глибоко ускладнена, не кажучи вже про труднощі просто вийти із самих цих боргів (444).

 

(b) Борговий відсоток: поряд із боргом іде атрибут прибутку, який пов'язаний із самим продажем грошей. Оскільки капіталістична ринкова економіка підтримує всезагальне переведення в розряд товарів буквально всього, то не дивно, що гроші самі по собі теж продаються задля отримання прибутку і це виражається у формі боргового відсотка. Чи створюються гроші центральним банком для обміну на державні цінні папери, чи комерційним банком для видачі іпотечного кредиту середньостатистичній людині, на них майже завжди нараховується борговий відсоток.

 

 

438 Для довідок: Don't Tax the Job Creators, Cnbc.com, 2012 р.

(http://www.cnbc.com/id/48290347/Don039t_Tax_the_Job_Creators_Romney)

439 Для довідок: Private Debt Kills the Economy, GlobalResearch.ca, 2012 р.

(http://www.globalresearch.ca/private-debt-kills-the-economy/5303842)

440 Для більш повного вивчення питання випуску грошей дивіться:

Modern Money Mechanics, Federal Reserve Bank of Chicago, 1961 р.

441 Для довідок: U.S. Credit Card Debt Grows, Fewer Americans Make Payments On Time, HuffingtonPost.com, 2012 р.

(http://www.huffingtonpost.com/2012/11/19/us-credit-card-debt-grows_n_2158010.html)

442 Для довідок: Drowning In Medical Debt? Filing For Bankruptcy Could Be Your Life Raft, BusinessInsider.com, 2012 р.

(http://articles.businessinsider.com/2012-01-27/news/30669714_1_bankruptcy-filers-medical-debt-credit-score)

443 Для довідок: The Debt That Won't Go Away, cnbc.com, 2010 р.

(http://www.cnbc.com/id/40680905)

444 Для довідок: The American Household Is Digging Out of Debt in the Worst Possible Way, TheAtlantic.com, 2013 р.

(http://www.theatlantic.com/business/archive/2013/01/the-american-household-is-digging-out-of-debt-in-the-worst-possible-way/272657/)

Як вже згадувалося в попередніх есе, це створює ситуацію, при якій сума створеного боргу більша ніж сума фактично існуючих у обігу грошей, необхідних для його погашення. Коли видається позика, випускається лише те, що називається «сумою основного боргу». Випуск грошей в будь-якій країні відбувається у формі цієї суми основного боргу, яка є сукупною вартістю всіх виданих позик (створених грошей). З іншої сторони, грошей для виплати боргового відсотка не існує. Це означає, що на соціальному рівні, всі ті, хто беруть кредити на які нараховується борговий відсоток повинні шукати гроші для його виплати в тій грошовій масі, яка існувала раніше, для того, щоб повернути цей кредит. В цьому процесі, оскільки всі боргові відсотки, які виплачуються по кредиту беруться із сум основного боргу, то математично це призводить до того, що деякі кредити просто не можуть бути погашені. В системі просто немає достатньо грошей для цього в будь-який момент часу (445).

В результаті, на тих, хто бере такі базові, загальнопоширені позики покладається навіть ще більш сильний класовий тиск, оскільки завжди існує такий базовий дефіцит самої грошової маси і кожен, хто намагається виплатити свій кредит повинен боротися з тією невідворотною реальність, що хтось таки не зможе погасити свій кредит в довгостроковій перспективі. Банкрутство є загальнопоширеним результатом в тих сегментах суспільства, яким доводиться «розхльобувати цю кашу». Ще більшою проблемою є те, як банківський механізм реагує на тих, хто не може виконати свої зобов’язання по виплаті кредиту. Кредитні контракти та правова система підтримує владу банків, в більшості випадків «вилучаючи» фізичну власність тих, хто не може заплатити (446).

Якщо ми глибоко замислимося над такою здатністю «вилучати», то побачимо, що це вірогідно є непрямою формою крадіжки. Якщо невідворотним є те, що хтось не зможе погасити свій кредит через характерний дефіцит грошової маси, що може в результаті призвести до вилучення банком через кредитні договори фізичної власності, яка була отримана за рахунок позичених грошей, тоді отримання банком такого реального, фізичного майна через деякий час є також невідворотним. Це означає, що банки, якими завжди володіли члени вищого класу впевнено відбирають будинки, машини та майно у нижчих класів, просто тому, що гроші, створені ними з повітря і видані у формі позик до них не повертаються. Це, по суті, прихована форма фізичної передачі багатства від нижчих класів до вищих.

Тим не менше, повертаючись до теми самого боргового відсотка можна сказати, що такі реалії завдають мало клопоту вищим класам. Враховуючи той надлишок багатства, який є властивим для їхнього фінансового статусу, в поєднанні з відсутністю навіть такої необхідності брати позики в більшості завдяки тому ж раніше згадуваному надлишку, тиск, що є характерним в зв’язку з нестачею грошової маси і який виникає завдяки борговому відсотку завжди падає на плечі нижчих класів. Багаті також є насправді більш захищеним класом, оскільки тут має місце явище інвестиційного доходу, який отримується від великих ощадних рахунків, депозитних сертифікатів та інших засобів, що перетворють такий інструмент соціального гноблення бідних в інструмент фінансової вигоди для багатих (447).

 

445 Загальнопоширеним запереченням такого аналізу є припущення, що дохід від боргових відсотків також подається в грошовий обіг через ощадні рахунки, виплати відсотків по депозитним сертифікатам та інші види інвестування. Тим не менше, тут припускається, що гроші створюються під час виплати. Це не є правдою. Виплата відсотків по депозитах відбувається за рахунок існуючого прибутку фінансових інститутів, а отже дане припущення ніяк не змінює рівняння. Суми, яка необхідна для погашення боргового відсотка, просто не існує в грошовому обігу.

446 У якості відступу цікаво відзначити, що банківські установи, в яких беруться позики для таких покупок, як наприклад будинки, мають змогу відібрати все майно незалежно від тієї вартості, яка була виплачена раніше. Навіть якщо 99% кредиту було погашено, вони все ще можуть забрати 100% майна якщо не було зроблено останній платіж.

447 Наприклад, людина, яка кладе на депозит 1 мільйон доларів США під депозитний сертифікат під 3% депозитного відсотка, щорічно буде заробляти $30,000 в рік просто маючи один лише цей депозит. У розрізі відсоткового співвідношення 3% можуть здаватися не такою й великою величиною. В розрізі ж абсолютної величини, в порівнянні з доходами широкої більшості, це є дуже великою сумою.

(c) Інфляція в загальному визначається як «ступінь зростання загального рівня цін на товари та послуги, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей (448)». Нажаль це загальноприйняте визначення не дає ніякого уявлення про її справжню причинність. В той час як в різних економічних школах точаться дебати щодо справжніх причин інфляції (449), було доведено, що «кількісна теорія грошей» (450) є найбільш обґрунтованою. Якщо коротко, то ця теорія просто визнає те, що чим більше грошей перебуває в обороті тим більша інфляція або зростання цін. Іншими словами, за інших рівних умов, якщо подвоїти величину грошової маси, рівень цін також подвоїться, і т.д. У тому варіанті теорії вартості, яка стосується попиту і пропозиції, нові гроші розріджують вартість вже існуючих грошей.

Наслідком цього є те, що ми можемо назвати «прихованим податком» на заощадження людей та ставки фіксованого доходу. Наприклад, давайте припустимо, що рівень інфляції складає 3.5% на рік. Якщо Ви маєте $30 000, то через десять років Ви зможете купити на них лише близько $21 000 вартості товарів (451). В той час як може здаватися, що це має рівносильний ефект на все суспільство в цілому, в реальності ж на бідних це впливає на багато глибше ніж на багатих коли мова йде про виживання. Людина з 3 мільйонами доларів заощаджень не сильно постраждає від страти 3,5% купівельної спроможності. В той же час, на людину, яка має заощаджень лише на $30,000 і яка можливо намагається щось відкласти для купівлі будинку в майбутньому, ефект такого прихованого податку вплине дуже сильно.

В контексті структурного класизму, де фіксовані атрибути самої системи сприяють гнобленню бідних та допомагають багатим, механізм прихованого податку є також незмінно вбудованим. Властивий даній економіці дефіцит грошової маси примушує постійно брати нові позики. Це поєднується з процесом грошової експансії, який на сьогоднішній день використовується в глобальних масштабах і відомий як позикова система часткового резервування (452).

Всупереч популярним віруванням, більшість позик видаються не з існуючих банківських депозитів. Вони створюються в реальному часі і обмежені лише встановленим відсотком від існуючих вкладень (453). Якщо коротко, то з часом завдяки цьому процесу, на сьогодні стало можливим, щоб з кожних вкладених $10 000, можна було створити близько $90 000 шляхом постійної видачі кредитів та депозитів в усій банківській системі (454). Така грошова піраміда, в поєднанні з тиском боргового відсотку, який створює дефіцит грошової маси, робить очевидним, що система за своїм характером сама створює інфляцію.

 

 

448 Джерело: Investopedia.com

(http://www.investopedia.com/terms/i/inflation.asp#axzz2JypjmRJs)

449 Для довідок: Macroeconomics: Theory and Policy, Robert J. Gordon, ”Modern theories of inflation” McGraw-Hill, 1988 р.

450 Джерело визначення «кількісної теорії грошей»: http://www.investopedia.com/articles/05/010705.asp#axzz2JypjmRJs

451 Калькуляція щорічного знецінення на рівні 3.5% протягом 10 років. Початкова вартість $30,000 – 1 рік: $28,950; 2 рік: $27,937; 3 рік: $26,960; 4 рік: $26,017; 5 рік: $25,107; 6 рік: $24,229; 7 рік: $23,381; 8 рік: 22,563; 9 рік: $21,774; 10 рік: $21,012.

452 Більш повне трактування кредитування часткового резерву Ви можете знайти ось тут: Modern Money Mechanics, Federal Reserve Bank of Chicago, 1961 р.

453 Цитата взята з книги «Modern Money Mechanics», текст випущено Федеральним резервним банком Чикаго: “Звісно, що вони [банки] в дійсності видають кредити не з тих грошей, які вони отримують за рахунок депозитів. Якщо б вони це робили, то не створювалося б додаткових грошей. Те, що вони роблять коли видають позики так це акцептують векселя в обмін на кредити на розрахункових рахунках позичальників… При таких операціях з видачі кредитів резерви залишаються незмінними. Проте депозитне кредитування становить нове доповнення до сумарних депозитів банківської системи” (Modern Money Mechanics, Federal Reserve Bank of Chicago, 1961)

454 Цитата взята з книги «Modern Money Mechanics»: “Загальна сума зростання, яка має місце… Виходячи з теоретичних меж, початкова сума резерву в $10 000 розподілена в межах банківської системи дає зростання в розмірі $90 000 банківського кредиту (позики та інвестиції) та може підтримувати в загальному $100 000 нових депозитів при вимогах резерву в 10 відсотків” (Modern Money Mechanics, Federal Reserve Bank of Chicago, 1961 р.).

 

(d) Різниця в доходах серед суспільства також має як психологічну так і структурну причинність. Психологічно, ці відмінності частково спричиняються стимулом збільшення базового доходу та зменшення витрат, що є необхідним для того, щоб залишатися конкурентоздатним та функціональним на ринку. В багатьох відношеннях цей стимул можна вважати когнітивно структурним, оскільки існує певний поведінковий поріг на який повинні орієнтуватися всі гравці в ринковій економіці коли це стосується виживання. В свою чергу, в той час як така зацікавленість в самозбереженні шляхом зменшення витрат та максимізації прибутку є базою капіталістичної гри в самій її основі, вона також показує чітку тенденцію проявлятися у якості загальної філософії виживання або системи людських цінностей в загальному.

Іншими словами, соціальні цінності видозмінюються цією економічною потребою постійного самозбереження і дуже часто це проявляється у поведінці, яка, в абстракції, може засуджуватися як «надмірна», «егоїстична» або «жадібна» - в той час як по суті, така припущена характеристика є просто продовженням або питанням рівня відповідності цій базовій обумовленості «бути попереду».

Тому, загальний тренд посилення нерівності доходів в загальному не повинен нікого дивувати (455). В той час як Сполучені штати, з їх глибоко конкуруючою природою, є кульмінацією екстремальної класової нерівності сьогодні (456), ця тенденція все ще у великій мірі залишається глобальним явищем (457). В той час як можна вести дебати про історичні тенденції на противагу сучасним тенденціям в контексті того, чому цей період часу, початок 21го століття, показує таке екстенсивне збільшення прірви між рівнем багатства – ми можемо дійти висновків, що в системі утворилися певні структурні фактори і ці фактори сприяють нерівності. Ми також можемо дійти висновків, що такі механізми не є аномальними для системи – скоріше вони представляють природну еволюцію капіталізму впродовж певного часу.

Наглядним прикладом можуть бути великі доходи, які сьогодні отримуються від «приросту капіталу». В той час як це може здаватися незначним нюансом в загальній сумі доходу, деякі економічні аналітики вважають, що приріст капіталу є «ключовим інгредієнтом нерівності доходів у США» (458). Приріст капіталу визначається як «величина перевищення продажної ціни активів над їх початковою купівельною ціною. Реалізований приріст капіталу це капіталовкладення, які були продані задля отримання прибутку (459)» Найбільш поширений контекст його застосування стосується продажу акції, облігацій, деривативів, ф’ючерсів та інших абстрактних «торгових» інструментів.

Було виявлено, що в одних тільки Сполучених штатах, верхні 0.1 відсотка населення заробляє близько половини всіх доходів від приросту капіталу (460) і такі доходи складають близько 60 відсотків доходів 400 найбагатших громадян (461).

 

455 Для довідок: U.S. Income Inequality: It's Worse Today Than It Was in 1774, TheAtlantic.com, 2012 р.

(http://www.theatlantic.com/business/archive/2012/09/us-income-inequality-its-worse-today-than-it-was-in-1774/262537/)

456 Для довідок: The Unequal State of America: a Reuters series, Reuters.com,

2012 р.

(http://www.reuters.com/subjects/income-inequality/washington)

457 Для довідок: Income Inequality Around the World Is a Failure of Capitalism,

TheAtlantic.com, 2011 р.

(http://www.theatlantic.com/business/archive/2011/05/income-inequality-around-the-world-is-a-failure-of-capitalism/238837/)

458 Для довідок: The Top 0.1% Of The Nation Earn Half Of All Capital Gains, Forbes.com, 2011 р.

(http://www.forbes.com/sites/robertlenzner/2011/11/20/the-top-0-1-of-the-nation-earn-half-of-all-capital-gains/)

459 Джерело: Investorwords.com

(http://www.investorwords.com/706/capital_gain.html)

460 Для довідок: Capital gains tax rates benefiting wealthy feed growing gap between rich and poor, WashingtonPost.com, 2011 р.

(http://www.washingtonpost.com/business/economy/capital-gains-tax-rates-benefiting-wealthy-are-protected-by-both-parties/2011/09/06/gIQAdJmSLK_story.html)

461 Для довідок: Questioning the Dogma of Tax Rates, NYTimes.com, 2011 р.

(http://www.nytimes.com/2011/08/20/business/questioning-the-dogma-of-lower-taxes-on-capital-gains.html?pagewanted=all&_r=0)

Класовий механізм приросту капіталу є доволі цікавим, тому що він є привілейованою формою доходу. В той час як фондовий ринок може використовуватися широкою громадськістю як реакційний фонд взаємних інвестицій та пенсійного інвестування, в дійсності ж він є грою для людей з вищого класу коли мова йде про реальний дохід, який отримується завдяки високому рівню капіталу, який від початку потрібен для того, щоб забезпечити таку високу вартість доходу. Як і елітизм високого рівня процентних доходів, приріст капіталу є механізмом класового захисту, який в свою чергу підживлюється вже існуючим матеріальним багатством.

Ми також маємо різницю в доходах відповідно до позиції людини в корпоративній ієрархії. В дослідженні, яке проводилося Канадським центром політичних альтернатив (англ. «Canadian Centre for Policy Alternatives»), було з’ясовано, що головні виконавчі директори Канади заробляють середню річну зарплату робітника за 3 години (462). В Сполучених штатах, відповідно до досліджень Інституту економічної політики «середній річний дохід 1 відсотка найманих робітників вищих ланок виріс на 156% з 1979 по 2007 рік; для перших 0.1 відсотка він виріс на 362%. На відміну від цього, зростання зарплати робітників з 90го по 95й процентиль складало 34%, це менше ніж десята частина порівняно з приростом тих 0.1 відсотків вищих ланок. Робітники нижніх 90 відсотків мали найменший приріст зарплати у величині 17% з 1979 по 2007 рік (463)»

Вони продовжують: «Значне збільшення нерівності в оплаті праці є одним з головних приводів широкого висхідного розподілу доходів домашніх господарств в напрямі першого 1 відсотка. Іншою причиною збільшення нерівності доходів є те, що доходи від росту капіталу та збільшення частки прибутку переходять скоріше в капітал ніж в заробітні плати та оплату праці. Результатом цих трьох тенденцій було більш ніж подвоєння частки загальних доходів США, які були отримані першим 1 відсотком між 1979 та 2007 роками і значне збільшення прірви між доходами тих, хто перебуває на вищих шаблях і переважною більшістю. В 2007 році, середній щорічний дохід першого 1 відсотка домашніх господарств був у 42 рази більшим ніж доходи нижніх 90 відсотків (в порівнянні з більше в 14 разів у 1979 році), а доходи вищого 0,1 відсотка були більшими в 220 разів (в порівнянні з більше в 47 разів у 1979 році) (464)»

Схожі моделі можна віднайти і в інших індустріальних країнах. По суті, в 2013 році навіть Китай обговорював проблему зростання розриву між доходами у їхній країні з пропозиціями щодо зменшення такої нерівності (465). Організація економічного співробітництва та розвитку (англ. «Organization for Economic Co-operation and Development») у своєму рапорті 2011 року показала, що країни з історично низьким рівнем нерівності доходів зазнали значного її посилення протягом останніх десятиліть (466, 467).

Причинний зв'язок, який виступає у формі чітко визначених структурних механізмів набагато складніше помітити зважаючи на загальну тенденцію дисбалансу доходів пов’язану із зайнятістю. Комбінація психологічної мотивації до самозбереження та само-максимізації, яка є властивою для системи цінностей капіталізму, в поєднанні зі змінами правової, податкової та фінансової політики, які відбуваються постійно, а також

 

462 Для довідок: Top Canadian CEOs make average worker’s salary in three hours of first working day of year, FinancialPost.com, 2012 р.

(http://business.financialpost.com/2012/01/03/top-canadian-ceos-make-average-workers-salary-in-three-hours/)

463 Для довідок: CEO pay and the top 1%, Epi.org, 2012 р.

(http://www.epi.org/publication/ib331-ceo-pay-top-1-percent/)

464 Там же.

465 Для довідок: China Issues Proposal to Narrow Income Gap, NYTimes.com, 2013 р. (http://www.nytimes.com/2013/02/06/world/asia/china-issues-plan-to-narrow-income-gap.html)

466 Для довідок: Society at a Glance 2011 - OECD Social Indicators, Oecd.org, 2011 р.

(http://www.oecd.org/social/socialpoliciesanddata/societyataglance2011-oecdsocialindicators.htm)

467 Для довідок: 10 Countries With The Worst Income Inequality: OECD, HuffingtonPost.com, 2011 р. (http://www.huffingtonpost.com/2011/05/23/10-countries-with-worst-income-inequality_n_865869.html#s278244&title=1_Chile)

із базовою стратегічною крайньою позицією, яку утримують вищі класи задля убезпечення їхнього вже існуючого багатства, створює комплексний, синергійний механізм класового збереження та зовнішнього гноблення.

Незначним проте показовим статистичним показником є також те як впродовж недавньої рецесії в Сполучених штатах, фактично розширився розрив між рівнем багатств (468). Самоочевидними є те, що якщо б система економіки існувала без структурного втручання на користь багатих, то національна рецесія в тих масштабах в який вона відбулася в 2007 р. вплинула б негативно на всіх, незалежно від соціального класу. Проте, як повідомлялося в 2010 році «щорічний дохід найбагатших 5% американців, які заробляють більш ніж $180,000 трохи збільшився за минулий рік… Дохід сімей, рівень доходів яких складає в середньому $50,000, почав падати вниз» (469).

У якості заключної точки щодо питання нерівності доходів, важливо відмітити як ріст національної економіки часто пов'язаний із самим цим вищим класом, при тому як загальна економічна значимість нижчих класів при цьому зменшується. У цьому випадку дуже підходить термін «плутономія». «Плутономія» визначається як: «економічне зростання, яке підживлюється та споживається найбагатшим вищим класом суспільства. Плутономія стосується суспільства де більшість багатств контролюється меншістю суспільства, яка постійно зменшується; по суті, економічне зростання такого суспільства стає залежним від вдачі тієї самої багатої меншості (470)».

Можливо, найкращим способом описати природу плутономії та її актуальність на сьогоднішній день є розглянути слова тих, хто її представляє. В 2005 р., потужний глобальний банківський інститут під назвою «Citigroup» випустив серію внутрішніх меморандумів на цю тему і він був достатньо відвертим в своєму аналізі та висновках.

Вони зазначали: «світ поділяється на два блоки – плутономія та всі решта. США, Великобританія та Канада є ключовими плутономіями – економіками, які приводиться в дію багатіями (471)». «В плутономії не існує такого звіра як «американський споживач» або «британський споживач», ну або «російський споживач». Є багаті споживачі, яких мало, але які мають непропорційно велетенський шмат доходів та рівень споживання. І є решта «небагатих», яких дуже багато, але яким припадає напрочуд малий шматок національного пирога (472)». «Ми повинні менше турбуватися про те, що збирається робити середній споживач – який складає 50ту частину процентилю – коли цей споживач (на нашу думку) є менш значним відносно до сукупності даних, на відміну від того як почувають себе багаті і що вони роблять. Це просто справа математики, а не моральності (473)»

З тим, що 20% населення США контролює 85% всіх багатств країни (474), це очевидно, що ті, хто користуються цими 85% є більш важливими для ВВП або росту економіки. Це означає, що фінансова система має мало стимулу піклуватися про дії або фінансовий добробут більшості суспільства.

 

468 Дані перепису США показали: «20% американців, які перебувають на перших позиціях по величині доходів – ті, які заробляють більше ніж $100,000 щороку – отримують 49.4 % всіх доходів, які створюються в США, в порівнянні з 3.4%, які отримують 20% заробітчан, ті, хто відповідно до нових даних опустився за межі бідності. Таке співвідношення 14.5 до 1 було посиленням у порівнянні з показником 13.6 у 2008 році і майже подвоєнням у порівнянні з показником 7.69 у 1968 році. На перших сходинках, перші 5% найбагатших американців, які заробляють більше ніж $180 000 і середньорічні доходи яких за минулий рік, як показують дані, трохи піднялися. Дохід сімей, рівень доходів яких складає в середньому $50,000, почав падати вниз»

Джерело: http://www.huffingtonpost.com/2010/09/28/income-gap-widens-census-_n_741386.html

469 Для довідок: Income Gap Widens: Census Finds Record Gap Between Rich And Poor (http://www.huffingtonpost.com/2010/09/28/income-gap-widens-census-_n_741386.html)

470 Джерело: Investopedia.com

(http://www.investopedia.com/terms/p/plutonomy.asp#axzz2K4wDOCp1)

471 Джерело: Plutonomy: Buying Luxury, Explaining Global Imbalance, Citigroup Internal Memo, 16 жовтня 2005 р., ст.1

472 Там же, ст.2

473 Джерело: The Plutonomy Symposium — Rising Tides Lifting Yachts, Citigroup Internal Memo, 29 вересня 2006 р., ст.11

474 Для довідок: Wealth, Income, and Power, UCSC.edu, 2013 р.

(http://sociology.ucsc.edu/whorulesamerica/power/wealth.html)

Вони продовжують: «основою нашого тезису про плутономію є те, що багаті є панівним джерелом доходів, багатства та попиту в країнах плутономії, таких як Великобританія, США, Канада та Австралія… По друге, ми вважаємо, що багаті збираються ставати багатшими в найближчі роки, оскільки капіталісти (багаті) почали отримувати навіть ще більшу долю ВВП, головним чином в результаті глобалізації». Ми очікуємо, що глобальний резерв робочої сили в країнах, що розвиваються стримає інфляцію заробітної плати, а прибуткова маржа зросте – що є добре для багатства капіталістів, і відносно погано для розвинутого ринку некваліфікованої та аутсорсингової робочої сили. Все це служить хорошою ознакою для компаній, які продають щось багатим або обслуговують їх (475)”.

Що стосується вагомості решти населення, в меморандумі зазначається наступне: “У якості найбільшої загрози для плутономії ми бачимо зростання політичних вимог щодо зменшення нерівність доходів, більш рівномірного розподілу багатств, а також виклик силам на зразок глобалізації, які надають вигоду у формі зростання прибутку та багатства (476)”. “Який наш висновок? Суспільство та уряд з трьома важелями влади, які можуть покласти край плутономії є малодієвими. Права власності все ще є недоторканими, політика оподаткування – нейтральною до тих, хто користується прихильністю, а глобалізація продовжує постачати робочу силу у надлишку, працюючи у якості гальма для інфляції заробітної плати (477, 478)»

В той час коли плутономія можливо і не є сама по собі джерелом класового конфлікту, вона неодмінно є його результатом. Христя Фріланд, авторка книги «Плутократи: розквіт глобальних супербагатіїв і занепад всіх інших» відзначає щодо природи обмеженої психології, яка є властивою для цієї заможної меншості наступне:

“Ви робите це не з єхидною усмішкою, курячи сигару та мислячи конспіративним чином. Ви робите це переконуючи себе, що те, що є Вашим власним персональним егоїстичним інтересом є інтересами всіх інших. Отже, Ви переконуєте себе, що державні служби, речі на зразок витрат на освіту, які є насправді тим, що в першу чергу створює ту саму соціальну мобільність, повинні бути урізані, так щоб дефіцит таким чином зменшився і так щоб Ваша податкова декларація не почала збільшуватися. І те, що мене дійсно хвилює так це те, що існує стільки грошей та стільки влади на верхах, а прірва між тими людьми на самому верху та всіма іншими є настільки великою, що досить скоро ми побачимо придушення соціальної мобільності та трансформацію суспільства (479)”

 

На звершення

Можна сказати ще багато стосовно багаторівневої боротьби, яка відбувається на планеті Земля і яка в більшості обертається навколо фінансової та ринкової влади та її інституційного утримання. Від фізичного насильства до тонкої правової маніпуляції, ця тема є послідовною і домінуючою. Можна навіть стверджувати, що тут ведеться війна проти самого прогресу, оскільки встановлені корпоративні інститути, які утримують вагому долю ринку в певній галузі, будуть часто намагатися жорстоко закрити все, що може з ними конкурувати, навіть якщо продукт є прогресивно кращим чи більш стійким у своїй корисності (480). Зміни та сам прогрес, при наявних умовах, зовсім не вітаються у капіталістичній системі оскільки вони часто доставляють клопоту успіху встановлених

475 Джерело: Revisiting Plutonomy: The Rich Getting Richer, Citigroup Internal Memo, 5го березня 2006 р., ст.11

476 Джерело: The Plutonomy Symposium - Rising Tides Lifting Yachts, Citigroup Internal Memo, 29 вересня 2006 р., ст.11

477 Джерело: Plutonomy: Buying Luxury, Explaining Global Imbalance, Citigroup Internal Memo, 16 жовтня 2005 р., ст.24

478 Для більш детального аналізу документів «Citigroup» дивіться:

http://www.insideriowa.com/en/opinion/index.cfm?action=display&newsID=17761

479 Джерело: National Public Radio (October 15, 2012) "A Startling Gap Between Us And Them In 'Plutocrats'"

(http://www.npr.org/2012/10/15/162799512/a-startling-gap-between-us-and-them-in-plutocrats)

480 Хорошим прикладом перешкоджання прогресу задля підтримки прибутку існуючих установ є успішні зусилля зроблені нафтовою індустрією та, як наслідок, дії уряду США, які сповільнили прогрес в напрямку повністю електричних транспортних засобів в 1990х роках. (Рекомендується до перегляду: “Who Killed the Electric Car?”: http://www.imdb.com/title/tt0489037/synopsis)

інститутів. Наглядним прикладом є неймовірно низькі темпи застосування нових, стійких вдосконалених технологічних методів (481).

По суті, на корпоративному рівні, існує не лише постійна війна задля усунення конкуренції, але існує також постійна експлуатація суспільства в загальному. Адам Сміт насправді відзначив це у своїй роботі «Багатство народів» стверджуючи: “Тим неменше, інтерес торговців, у будь-якій особливій галузі торгівлі або виробництва завжди у певній мірі відрізняється від інтересу суспільства і навіть є протилежним до нього… Інтерес торговців завжди лежав у зменшенні конкуренції…Але зменшення конкуренції…може призвести лише до надання торгівцям можливості, завдяки збільшенню їхнього прибутку більше ніж він є зазвичай, стягувати задля своєї власної вигоди, абсурдні збори з решти своїх побратимів-громадян (482)”

На національному рівні, «мир» сьогодні здається лише паузою між конфліктами на сцені глобальної цивілізації. Практично весь час десь іде війна, а коли її нема, більшість властей зайняті у будівництві більш прогресивної зброї та/або продажі старої зброї іншим країнам, які ведуть себе таким же самим чином. Все це відбувається не лише під приводом оборони, але також заради «хорошого бізнесу» (483). Навіть самі народи прийняли форму класової ієрархії із тим, що домінантні народи 1го світу підкорюють собі бідні народи 3го світу. В історичній літературі можна знайти такі загальноприйняті градієнтні терміни, як наприклад, наддержави, держави, суб-держави та васальні країни, які стосується національної класової ієрархії, та структурні механізми, які надають форму цьому градієнту не дуже відрізняються у своїх намірах від тих, які тримають у порядку соціальні класи.

Наприклад, в той час коли система кредиту та боргового відсотка, яка вже описувалася раніше, дуже добре справляється з тим, щоб підтримувати пригнічуючий тиск на нижчі класи, структурно обмежуючи їхній добробут та соціальну мобільність, такий самий ефект відбувається при репресії країни через Світовий банк чи Міжнародний валютний фонд (484). Навіть Джон Адамс, другий президент Сполучених штатів вказував на це у своїй заяві: “Існує два шляхи завоювати та поневолити країну. Перший це меч. Другий це борг (485)”.

В широких масштабах, війна насправді ведеться проти вирішення проблем та людської гармонії. Війна в дійсності ведеться з балансом сил та соціальною справедливістю. Ця війна, по суті, є в дійсності війною із інститутом економічної рівності (486, 487). За словами Луї Брандейса, колишнього члена Верховного суду: "Ми можемо мати демократію в цій країні або ми можемо мати величезні багатства сконцентровані в руках невеликої групи людей, але ми не можемо мати і те і інше одночасно (488)".

Всюди по всьому світу сьогодні люди говорять про потребу в рівності. Більшість грамотних людей у світі не мають ніякої поваги до статевих чи расових упереджень. Ідея сексизму чи расизму стала сприйматися з глибокою відразою, навіть якщо не так давно у Західному світі такі культурні погляди розглядалися у якості «нормальних». Почав з’являтися еволюційний курс, який прагне урівноважити суспільство, що за своїм визначенням і є тим, що, як вважається, повинен означати базовий прояв «демократії».

 

481 Для довідок: Oil Giants Loath to Follow Obama’s Green Lead

(http://www.nytimes.com/2009/04/08/business/energy-environment/08greenoil.html?pagewanted=all&_r=0)

482 Джерело: An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations, Adam Smith, Modern Library Reprint, 1937 р., New York, ст.250

483 Для довідок: The U.S.: Arms Merchant to the Developing World, Time.com, 2012 р.

(http://nation.time.com/2012/08/28/theres-no-business-like-the-arms-business-2/)

484 Для довідок: Structural Adjustment - a Major Cause of Poverty, GlobalIssues.org, 2013 р.

(http://www.globalissues.org/article/3/structural-adjustment-a-major-cause-of-poverty)

485 Джерело: Heritage.com (http://www.john-adams-heritage.com/quotes/)

486 Для довідок: 'Extreme' Poverty in US Has More Than Doubled, Study Says, MoneyNews.com, 2012 р.

(http://www.moneynews.com/Economy/Extreme-Poverty-US/2012/03/06/id/431627)

487 Для довідок: Of the 1%, by the 1%, for the 1%, VanityFair.com, 2011 р.

(http://www.vanityfair.com/society/features/2011/05/top-one-percent-201105)

488 Джерело: Quoted by Raymond Lonergan in Mr. Justice Brandeis, Great American, 1941 р., ст.42

Проте, серед цього всього, найбільш гнітюча форма відокремлених людських страждань продовжує в значній мірі залишатися непоміченою в своєму справжньому контексті. Сьогодні людина найбільше пригнічується не через расу, стать чи віровчення – а через інститут класу. Тепер це питання «багатих» та «бідних», і, як і в расизмі, ця ідеологічна та фактично структурна форма гноблення дискримінує та розділяє людський вид в надзвичайно потужній та руйнівній формі.

При широкому розгляді, ця багатовимірна війна – що в дійсності є війною світу з самим собою - є абсолютно не прийнятною. Враховуючи найближчі соціальні проблеми, які постійно посилюються, стає все більш очевидним, що етос повсюдної конкуренції та вузького самозбереження за рахунок інших – на персональному, корпоративному, класовому, ідеологічному чи національному рівні – не буде джерелом якихось рішень чи довготермінового людського процвітання. Повинен бути прийнятий новий тип мислення для того, щоб подолати ці соціологічні тенденції, і в основі таких суттєвих культурних змін лежить зміна самих соціально-економічних передумов.

 

 

 

 

Date: 2016-07-22; view: 265; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию