Власність проти доступу

Традиція приватної власності стала головним елементом сучасної культури, яка має дуже мало фінансового заохочення до застосування системи спільного користування або доступу. В той час як сьогодні існують деякі приклади спільнот, які застосовують спільне користування товарами (302), загальні моральні уявлення про «володіння», а також властива цінність та інвестиційні характеристики самого майна роблять такий підхід для користувача в довгостроковій перспективі більш дорогим у порівнянні із безпосередньою закупкою.

З точки зору ринкової ефективності, це добре, оскільки чим більше товарів купується тим краще. Загалом кажучи, якщо 100 чоловік бажають мати свій власний автомобіль, то продаж цих 100 автомобілів є більш «ефективним» для ринку ніж якщо ці 100 чоловік будуть ділити між собою 20 автомобілів в системі стратегічно спроектованого доступу, яка дозволяє їх використання базуючись на часі фактичного користування.

Якщо ми проаналізуємо модель фактичного використання будь якого середньостатистичного товару, то побачимо, що багато видів продуктів використовуються лише періодично. Транспортні засоби, оздоровче устаткування, будівельне обладнання та багато інших типів товарів, якими зазвичай користуються з відносно великими інтервалами часу, роблять явище володіння ними не лише в якійсь мірі незручним враховуючи потребу ці речі у себе зберігати, а також неефективним в контексті справжньої економічної цілісності, яка постійно намагається знизити марнування.

300 В 1932 році, підприємець Бернард Лондон розповсюджував добре відомий памфлет під назвою «Кінець депресії через заплановане застарівання», в якому наводилася необхідність цієї моделі.

301 Посилання: Planned Obsolescence: The Light Bulb Conspiracy, ESSA, 2012 р.

(http://economicstudents.com/2012/09/planned-obsolescence-the-light-bulb-conspiracy/)

302 Простим прикладом може бути спільне використання велосипедів у Європі, що стало загальнопоширеним.

(http://www.treehugger.com/cars/bike-sharing-now-in-100-european-cities.html)

Кожен рік, незліченна кількість книг у всьому світі береться з бібліотек фактично задарма, які потім повертаються, таким чином не лише зберігаючи величезну кількість матеріальних ресурсів впродовж довгого часу, але також полегшуючи доступ до знань для тих, хто в іншому випадку не мав би змоги їх отримати. Знову ж таки, така практика є рідкісним виключенням в сьогоднішньому світі, який керується ринковою ефективністю, оскільки очевидним є те, що для ринку є невигідним щоб щось ставало доступним без прямої закупівлі на персональному рівні (303).

Тим не менше, давайте гіпотетично розширимо цю ідею знань, що знаходяться у спільному користуванні до спільного користування (дозволеного доступу) матеріальними товарами. З точки зору ринкової ефективності, це було б украй неефективним. В той час як у капіталістичній моделі прибуток все ще міг би створюватися через надання людям у позику деяких речей на основі їхніх потреб, він би був у великій мірі непропорційним у порівнянні з рівнем прибутку та споживання у суспільстві, яке базується на окремому, персональному володінні кожним товаром.

Проте, з іншої сторони, технічна ефективність була б вищою. Тут не лише треба було б використовувати меншу кількість ресурсів (а також менше робочої сили), оскільки потрібно було б виробляти меншу кількість кожного товару, щоб задовольнити термін його використання всіма громадянами, але й доступність таких товарів могла б дуже легко поширитися на тих багатьох, хто в іншому випадку не мав би можливості дозволити собі його першу купівлю або сплату «орендної» плати (якщо все ще припускати наявність ринкової системи). В зв’язку з цим, технічна ефективність має два рівні – екологічний та соціальний. З екологічної точки зору, відбувається різке скорочення використання ресурсів; з соціальної точки зору (при рівноправних умовах) відбувається збільшення рівня доступу до таких товарів.

Отже з точки зору технічної ефективності, жертвуючи ринковою ефективністю, суспільство орієнтоване на спільний доступ замість універсальної власності стало б надзвичайно більш стійким та мало б більше переваг. Звісно, така практика безумовно кидає виклик деяким глибоким ціннісним орієнтирам загальноприйнятим в сьогоднішній «власницькій» культурі (304).