Сценарії ГІІ. Призначення. Графічна мова сценаріїв, подання елементів. Методи використання сценаріїв, етапи розробки. Еталонна модель сценарію.

Для опису набору технологій, які можуть застосовуватися для графічного представлення конфігурації безлічі мережних технологій і додатків користувачів, що з'являються у сфері ГІІ, був вибраний термін “сценарій”, щоб показати поєднання графічного і текстового представлення даної конфігурації.

Сценарій – це графічне представлення особливого набору елементів ГІІ, що беруть участь в доставці певної послуги. Простим прикладом сценарію може бути передача мовного сигналу за допомогою певного поєднання PSTN, компонентів кабельної телевізійної мережі, телефону користувача і кінцевого устаткування

Побудова сценарію.

Відносно ГІІ передбачено, що типовий сценарій може охоплювати деяку кількість мереж і пристроїв. Мережі і прилади, взагалі, можуть знаходитися під різною юрисдикцією, оскільки до цього мають відношення різні галузі промисловості і їх відповідні SDOs. Наприклад, можна передбачати, що сектори телекомунікації, інформатизації і розваг можуть бути включені в один запропонований сценарій.

Основна мета побудови сценарію – це показати взаємодію різних секторів і забезпечити представлення їх інтерфейсів і загальні риси секторів, що зачіпають. Сценарії формують основу для співпраці і взаємодії розробників і є базою для загальних узгоджених рішень.

Основні принципи створення сценарію мають бути настільки прості і ясні, наскільки це можливо. Основна мета сценаріїв – досягти достатньої взаємодії серед розробників сценаріїв, щоб не перенавантажувати їх формальними описовими засобами.

Призначення сценаріїв:

- сприяти виявленню основних точок інтерфейсу в сценарії;

- сприяти класифікації інтерфейсів відповідною системою класифікації;

- полегшувати ідентифікації послуг, які можуть бути здійснені через такі інтерфейси;

- сприяти класифікації послуг відповідній схемі таксономії;

- сприяти ідентифікації кінцевих пунктів надання послуг;

- сприяти дослідженню взаємодії всіх компонентів;

- розміщення протоколів, які беруть участь прямо або побічно, в даному інтерфейсі;

- полегшувати розвитку всіх технологій і стандартів.

Сфера застосування методу сценаріїв не обмежується наданням традиційних аудіо, відео, інформаційних послуг або мережних технологій. Сценарії можуть використовуватися для опису різноманітних процесів, таких як операційна обробка, розподілене обчислення, відображення і ін.

Область використання. Методологія сценаріїв може бути застосована в різних областях промисловості і організаціями з розробки стандартів (Standards Development Organizations (SDOs)).

Рекомендація Y.120 ITU-T надає метод або набір угод для виробництва сценаріїв, що містять особливе поєднання мережних і серверних технологій, апаратних технологій, які використовуються в наданні особливих послуг.

Метод використання.

Враховуючи можливості ГІІ, для представників будь-якого промислового сектора або організації з стандартизації може виникнути потреба в розробці окремого сценарію. Ступінь, до якого ця розробка включає інші сектори промисловості або організації, що працюють із стандартами, чітко залежатиме від природи даного сценарію. Враховуючи це, наступні кроки вказані в загальній послідовності.

Крок 1 – Початкове визначення необхідності сценарію. Потреба в окремому сценарії визначається на високому рівні представником окремої організації. Це буде засновано на визначенні потреби в деякій окремій концепції мережних компонентів і пристроїв, необхідних для надання спеціальної послуги або набору послуг, щоб забезпечити роботу додатку.

Крок 2 – Початкова розробка сценарію. Попередня підготовка сценарію проводиться представником організації, що використовує основні технології. Рівень завершеності сценарію може змінюватися від цього етапу залежно від рівнів доступного аналізу і необхідності залучення інших організацій.

На даному етапі сценарій може складатися з простої конфігураційної діаграми, що показує пункти очікуваних перетинів або інтерфейсів, але без будьякого спеціального маркування або вказівки певних типів інтерфейсу, без таксономічної або протокольної інформації, без встановлених залежностей і ін. З іншого боку, достатня кількість необхідної інформації зробить можливим більш деталізований сценарій. Було б корисно, якщо б можливо було виділити на цьому етапі передбачувані основні взаємодії і взаємозалежність елементів, оскільки це зможе забезпечити основу для визначення необхідності мультиорганізаційної співпраці.

Крок 3 – Представлення сценарію громадськості. Сценарій, розроблений на Кроці 2, розповсюджується у всі інші організації, які можуть бути в цьому зацікавлені. Ці організації дадуть відповідь організації-розробникові з вказівкою ступеня зацікавленості і зобов'яжуться брати участь у вдосконаленні сценарію.

Крок 4 – Співпраця організацій. Слідом за проявом ініціативи відбуваються збори всіх зацікавлених сторін з метою обговорення сценарію і, в міру необхідності, внесення свого вкладу в розвиток сценарію. Для цього потрібна подальша угода про те, хто збирається очолити основний документ, і хто організовуватиме необхідні зустрічі. Ці завдання можуть виконуватися як однією організацією, так і чергування виконання серед організацій за загальною узгодженістю.

Крок 5 – Взаємодія. Повторюватимуться один або більш вищезазначених кроків, відповідно, до того часу, поки сценарій не задовольнить всі побажання сторін, що беруть участь.