Внутрішня мотивація як джерело активності особистості

Формування потребово-мотиваційної сфери підлітка відбувається на фоні інтенсивного розвитку самосвідомості в безпосередній взаємодії з ровесниками. Бути особистістю для підлітка означає відчувати свою значущість у підлітковому середовищі.[21]

Базуючись на теоретичних положеннях та результатах експериментального вивчення потребово-мотиваційної сфери підлітків Л.І.Божович, Д.Б.Ельконіна, Д.І.Фельдштейна, О.П.Краковського, Т.В.Драгунової, В.Л.Турлик, А.К.Маркової та ін., було визначено, що підлітковий вік – період інтенсивного розвитку мотиваційної сфери, а ієрархічні відносини в потребово-мотиваційній сфері особистості підлітків складаються на користь мотивів самоствердження. Ми приєднуємося до позицій тих науковців, методологічним підґрунтям досліджень яких стали уявлення про людину як складну самоорганізовану систему, яка є активним суб’єктом власного життя (К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, М.Й.Боришевський, Б.С.Братусь, А.В.Брушлінський, Е.В.Галажинський, Є.І.Головаха, К.В.Карпінський, В.Є.Клочко, О.О.Кронік, Д.О.Леонтьєв, Н.А.Логінова, С.Д.Максименко, В.М.Мясищев, Н.І.Сарджвеладзе, В.В.Столін, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін.).

Дія стає діяльністю тоді, коли її мета починає характеризуватися спонукаючими властивостями, тобто стає мотивом. Цей процес - «зсуву мотиву на мету» - А. Н. Леонтьєв розглядає як основний механізм розвитку нових форм діяльності.[22]

Розглядаючи лідерську активність як спосіб поведінки і діяльності підлітка в соціальній групі, спрямованої на досягнення мети загальногрупової діяльності, реалізацію цінностей, які притаманні її членам, координацію процесу функціонування та розвитку групи, можна передбачити наявність мотивації цієї поведінки і діяльності.

Прагнення до лідерства є віковою особливістю підліткового віку як форми прояву потреби в соціальному визнанні та особистісній персоналізації, а також спосіб творчої адаптації до нової соціальної ситуації розвитку. Мотивація лідерства в підлітків складається в залежності від ідентифікації з найбільш значущими людьми з їхнього найближчого оточення.[23] Тому важливого значення набуває виділення зовнішніх і внутрішніх мотивів лідерської активності та розгляд мотивації лідерської активності як процесу детермінації і самодетермінації.

Внутрішня мотивація описує такий тип детермінації поведінки, коли ініціюючі і регулюючі її фактори виникають зсередини особистісного «Я» та повністю перебувають усередині самої поведінки. Внутрішньо мотивована діяльність не потребує заохочень, зовнішніх винагород, крім самої активності людини. Така діяльність є самоціллю, а не засобом досягнення якоїсь іншої мети. Зовнішня мотивація описує детермінації поведінки в тих ситуаціях, коли фактори, які її ініціюють і регулюють, перебувають поза «Я» особистості або поза поведінкою.[24]

Мотивована поведінка є результатом дії двох факторів: особистісного і ситуаційного. Під особистісним фактором розуміються мотиваційні диспозиції особистості (потреби, мотиви, установки, цінності), а під ситуаційним – зовнішні умови середовища (поведінка інших людей, ставлення, оцінки, реакції оточуючих та ін.). Слід зазначити, що коли мова йде про зовнішні фактори, то, як зазначає В.І.Чирков, аналізуються, насамперед, не об’єктивні параметри середовища, а оцінки та інтерпретації особистістю контекстуальних аспектів своєї поведінки, тобто суб’єктивне відображення об’єктивних умов і те значення, яке вона цим умовам надає.[25]

Мотивація внутрішнього типу, яка характеризується соціалізованим особистісним сенсом, - це реальна внутрішня мотивація розвитку. Вона є необхідним чинником побудови внутрішньо гармонійної предметної структури діяльності лідера, оптимальним чином організуючи весь процес її реалізації.

Е.Дісі та Р.Раян як внутрішньо мотивовану визначають поведінку, яка повністю випливає із інтересів особистості, не потребує віддалених вигод, однак, для своєї підтримки вимагає задоволення базових психологічних потреб у самодетермінованості, компетентності та близьких стосунках.[26]

Діяльність внутрішньо мотивованих людей характеризується високою креативністю і супроводжується емоціями радості і задоволення. При цьому поліпшуються мнемічні процеси, зростає рівень самоповаги. Внутрішня мотивація – це виконання певної роботи через інтерес до неї, суб’єктивне відчуття її цінності.[27]

Відомий прихильник гуманістичної психології А.Маслоу у своїй теорії
ієрархічних потреб стверджував, що коріння лідерства виникає у процесі трансформації людських бажань (мотиви, які виходять з почуттів) в потреби, соціальні прагнення, колективні очікування і політичні вимоги, тобто мотиви, які залежать від середовища.[28] В ієрархії потреб на нижчому рівні знаходяться фізіологічні потреби, на середньому – забезпечення безпеки, на вищому рівні – афективні потреби.

Первинні потреби проявляються в інстинкті самозбереження, продовження роду і виживання, в також у задоволенні первинних матеріальних потреб (їжа, притулок, одяг тощо). Вторинні потреби пов’язані із задоволенням духовно-соціальних потреб (самоповага, визнання, любов, самореалізація і саморозвиток) та реалізацією природної пошукової потреби, яка змушує аналізувати ситуацію, робити висновки, приймати творчі рішення.

Чинниками мотивації, крім задоволення базових потреб, є також орієнтація на певні цінності. Якщо діяльність здійснюється заради внутрішніх цінностей, мотивація стає внутрішньою, якщо заради зовнішніх – мотивація стає зовнішньою, що супроводжується низьким рівнем внутрішнього психологічного комфорту.

Зовнішня мотивація – детермінація поведінки фізіологічними потребами і стимуляцією середовища. Внутрішня (процесуальна мотивація) – зумовленість поведінки факторами, які не пов’язані із впливом середовища і фізіологічними потребами.[29] Люди поринають у діяльність заради неї самої, а не для досягнення яких-небудь зовнішніх нагород. Така діяльність є самоціллю, а не засобом для досягнення іншої мети.[30]

Лідерська активність мотивується, насамперед, внутрішнім мотивом, коли пізнавальна потреба «зустрічається» із предметом діяльності – виробленням узагальненого способу дії – і «опредмечується» у ньому, і в той же час зовнішніми мотивами – самоствердження, престижності, боргу, необхідності, досягнення й ін.

Таким чином, зовнішня мотивація здебільшого детермінована первинними потребами (фізіологія, безпека). До неї ми відносимо: гроші, престиж, вигоду, комфорт, визнання та інші мотиви.

У нашій роботі ми досліджуємо внутрішню мотивацію лідерської активності, яку складають соціальні (стосунки, повага), пізнавальні (розвиток, пізнання) та творчі (самоактуалізація, креативність) мотиви як явища, детерміновані вторинними потребами. Зокрема, до соцільних мотивів у нашому досліженні ми відносимо: спілкування, включеність в команду, альтруїзм; до пізнавальних – інтерес до процесу, розвиток, пізнання; до творчих – творчість, покликання, подолання та ріст.