Організація навчально-дослідної роботи студентів.

Навчально-творча діяльність. Об'єкт і предмет досліджен­ня НТД. Управління навчанням. Методи управління НТД. Теорія поетапного формування творчого досвіду В. П. Бес-палька. Етапи прийняття науково обґрунтованого рішення творчої проблеми. Модель системи управління НТД. Прое­ктування системи управління НТД. Процес управління НТД. Навчально-дослідна робота студентів. Організація роботи студентських наукових гуртків.

7.1. Концептуальні основи управління навча­льно-творчою діяльністю

Проблема формування творчих здібностей фахівців завжди була й залишатиметься однією з найактуальніших про­блем теорії і практики педагогічної науки. Сучасний етап ринко­вих перетворень в Україні в усіх галузях народного господарства зумовлює зміну парадигми взаємовідносин держави і людини, де центральним елементом цієї системи стає особистість. Людина в сучасному світі відіграє не акумулюючі і трансформативні функ-

ції, а виступає суб'єктом управлінського процесу соціально-економічних систем. В основі її діяльності лежать функції плану­вання, організації, мотивації, аналізу, контролю, координації то­що. Саме ці обставини визначають актуальність проблеми фор­мування творчих здібностей особистості і відповідно зацікав­леність з боку вчених і практиків у різних наукових галузях: філософії, педагогіки, психології, менеджменті, соціології, кібер­нетики тощо.

Український педагогічний словник визначає творчість як про­дуктивну людську діяльність, що здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Підкрес­люється, що творчість — свідома, цілеспрямована, активна дія­льність людини, спрямована на пізнання та перетворення дійсно­сті, створення нових, оригінальних, яку раніше ніколи не існу­вали, предметів, витворів тощо з метою вдосконалення матеріального та духовного життя суспільства.

Отже у творчості людина виходить за межі даного природою, використовуючи систему знань, вмінь та навичок, створює нове, відповідно своїм цілям. Тому творчість можна розглядати як вищу форму діяльності людини, яка ґрунтується на накопиченому суспі­льством досвіді, та на індивідуальній компетенції особистості.

Творча діяльність людини виступає як передумова зміни умов її життєдіяльності, розвитку її внутрішніх особистіших зусиль. Необхідно визначати творчість як суспільно-корисну, прогресив­но-спрямовану перетворюючу діяльність, у процесі якої створю­ються не тільки матеріальні і духовні цінності, а й здійснюється саморозвиток і самореалізація самого суб'єкта творчості.

В. О. Сухомлинський зазначав, що в основі творчої особисто­сті лежить активізація розуму. «Мисліть, мисліть і ще раз мис­літь», — наголошував педагог, звертаючись до студентської мо­лоді. При цьому він підкреслював, що студент повинен сту­діювати — глибоко осмислювати інформацію, інтерпретувати її у своїй свідомості і тільки після цього занотовувати в робочий зошит.

На основі вищезазначеного, можна зробити висновок про те, що творчість — це свідома, цілеспрямована, активна самостій­но-індивідуальна діяльність людини, спрямована на пізнання та перетворення дійсності, створення нових, оригінальних, які ніко­ли раніше не існували, предметів, витворів тощо з метою вдос­коналення матеріального та духовного життя суспільства.

Основними ознаками творчої особистості є: інтелект, знання та досвід; широта кругозору; самостійність і сміливість мислен-

12⁴⁸⁸

ня; здатність до критичного оцінювання попереднього досвіду і навколишньої дійсності; діалектичний світогляд; індивідуаль­ність, оригінальність і незалежність у прийнятті рішень; альтер­нативність; здатність фантазувати; широке використання науко­вого підходу в практичній діяльності.

Якщо розглянути структуру творчої особистості менеджера як суб'єкта управлінського процесу, в ній можна визначити додат­ково такі якості: проблемне бачення предмета; вміння висувати гіпотези оригінальні ідеї; здатність до дослідницької діяльності; здатність до виявлення протиріч; уміння аналізувати, інтерпрету­вати та синтезувати інформацію; вміння планувати і організову­вати особисту працю і раціонально використовувати робочий час; здатність до аутодидактичних функцій (самоконтроль, само­оцінка, самоаналіз); знання та досвід ефективних технологій між особистісного спілкування; пошуково-креативний стиль мислен­ня тощо.

Теорія поетапного формування творчого досвіду

Проблема формування творчих здібностей фахівців у більшо­сті випадків стикається з іншою проблемою — технологізацією досягнення відповідного результату. Розглядаючи процес на­вчання як діяльність, психологи виділяють три її види: репродук­тивну, продуктивну і творчу. При цьому репродуктивна діяль­ність є процесом повторення попереднього досвіду і не несе нового інформаційного навантаження. Продуктивна діяльність навпаки виконується на основі аналогії з використанням засвоє­них раніше методів діяльності у нових умовах. Основною відмін­ністю продуктивної діяльності від репродуктивної є те, що в про­цесі першої створюється (отримується) нова інформація. Творча діяльність базується на двох попередніх, але відрізняється якісно новим продуктом, який створюється в умовах невизначеності (ризику) у відповідних сферах діяльності.

Спираючись на вищенаведені положення, В. П. Беспалько за­пропонував теорію поетапного формування творчого досвіду (рис. 11). Вчений виділив такі рівні засвоєння (а) навчальної ін­формації: 0) розуміння, 1) впізнавання, 2) відтворення, 3) застосу­вання, 4) творчість [6, с 69—70].

Розуміння (а = 0) — найнижчий рівень засвоєння, який під­тверджує спроможність студента усвідомлювати новий навчаль­ний матеріал за своїм базовим рівнем знань. Досягнення цілей навчання, безумовно, залежить від базової підготовленості сту­дентів, адже навіть найменший обсяг інформації не може бути

засвоєний без наявності попередніх відомостей, які підготовлю-ють її сприйняття.

Впізнавання (а = 1) — повторне сприйняття, пов'язане з при­дбанням досвіду використання накопиченої інформації.

Відтворення (а = 2) — репродуктивний рівень, коли людина в типових ситуаціях на підставі накопиченого досвіду самостійно відтворює інформацію і діє аналогічно.

Застосування (а = 3) — продуктивна дія, яка полягає в здат­ності людини накласти наявні знання і досвід на нетипові ситуа­ції і прийняти відповідне рішення в нових умовах.

Творчість (а - 4) — продуктивна діяльність людини в непе­редбачених ситуаціях. Така діяльність повинна грунтуватися на сукупності вмінь: інтелектуально-логічних, інтелектуально-еврис­тичних, методологічних, світоглядних, комунікативних, аутоди-дактичних, здатності до самоуправління. При цьому людина ство­рює нові алгоритми дій, отримує якісно нову інформацію, на основі якої приймає творчі рішення.

У межах реалізації своєї теорії В. П. Беспалько зазначає про ієрархічність і послідовність засвоєння творчого досвіду людини за всіма рівнями. Це положення потребує відповідної структури щодо формування цілей навчання і відповідно змісту освіти ви­ходячи з базової підготовленості студента. Після того як сформу­льовані відповідні цілі навчання за кожним рівнем засвоєння знань, можна приступати до формування змісту навчання.

Проектування системи управління навчально-твор­чою діяльністю (НТД)

Це проектування повинно вестись з урахуванням системного підходу, що охоплює всі елементи-педагогічної системи:

1) колектив викладачів (повинні бути готові до організа­ції НТД);

2) колектив студентів (повинні мати базову підготовку до творчої діяльності);

3) цілі (повинні бути задані у вигляді моделей результа­тів НТД);

4) зміст освіти (орієнтація на розвиток творчої спрямованос­ті, ініціативи і дієвого підходу студентів);

5) принципи навчання (зазнають розвитку від перших курсів до старших у зв'язку з ускладненням об'єкта управління);

6) форми, методи і засоби навчання (повинні бути адекватни­ми рівням засвоєння навчальної діяльності і сприяти «роботі» всіх дидактичних принципів);

7) дидактичні процеси (повинні органічно зв'язувати всі ви­щеназвані елементи з метою формування творчих здібностей студентів).

Система управління НТД містить її модель у вигляді сукуп­ності системно-структурного і факторного аналізів. Системно-структурний аналіз дає можливість розглянути основні сторони НТД (об'єкт, предмет, метод вивчення) на кожному етапі розвит­ку особистості, а факторний аналіз розглядає залежності та про­тиріччя при дії кожного елемента педагогічної системи. При цьому головне протиріччя полягає в необхідності формування творчих здібностей випускників навчальних закладів і недостат­ньою розробленістю теорії управління НТД і, зокрема, її дидак­тичних основ. Тому предметом дослідження даної системи є ди­дактичні основи управління навчально-творчою діяльністю, які можуть бути представлені у вигляді моделей компонентів педа­гогічної системи (моделі цілей, принципів, змісту, форм і методів впливу).

Основним методом дослідження цієї проблеми є моделювання та прогнозування дидактичних ситуацій на кожному етапі НТД, що враховують результати системно-структурного і факторного аналізів. Останніми десятиріччями постало питання про створен­ня особливої науки, яка досліджувала б творчу діяльність люди­ни — евристики. Коло її проблем дуже широке: тут і питання про специфічні риси творчої діяльності, і про її структуру, етапи тво-

рчого процесу, типи творчої діяльності, про співвідношення чут­тєвого і раціонального, про талант і геніальність, стимулюючі фактори творчого процесу, про роль мотиваційних і особистісних факторів у творчій діяльності, вплив соціальних засад на прояв творчих здібностей і роль наукових методів у продуктивному ми­сленні та інші важливі проблемні питання.

Важливе значення у проблемі управління творчою діяльністю відіграють питання, що стосуються визначення структури управ­лінських рішень у непередбачуваних ситуаціях, які потребують творчого підходу. Виділяється п'ять основних етапів прийняття науковообгрунтованого рішення творчої проблеми:

1) відкриття наукової проблеми, вибір предмета дослідження, формулювання цілей і завдань дослідження;

2) збирання інформації та вибір методології дослідження;

3) пошук шляхів вирішення наукової проблеми, «виношуван­ня» наукової ідеї;

4) наукове відкриття («народження») наукової ідеї, створення ідеальної моделі проблемної ситуації;

5) реалізація рішення (оформлення одержаних даних у логічно струнку систему).

Отже, творча діяльність і можливість управління нею є най­важливішою проблемою освітньої сфери, що потребує до себе адекватного виваженого відношення з боку науки і суспільства за системним підходом.

7.2. Педагогічний вплив на розвиток творчої особистості

Творчість є специфічною здатністю кожної людини, яка може і повинна розвиватися. Важливими передумовами фор­мування і розвитку творчих здібностей є високий рівень педаго­гічної творчості як системи особливих відносин між педагогом і студентом. Педагогічний словник визначає педагогічну творчість як оригінальне та високоефективне вирішення вчителем навчаль­но-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання і навчання. У процесі педагогічної праці формується всебічно і гар­монійно розвинута творча особистість. За словами В. О. Сухомлин-ського, «Педагогічна творчість — це здатність допомогти людині пізнати свій внутрішній світ, перш за все свій розум, допомогти йому напрягти інтелектуальні сили, навчити його розуміти і створювати прекрасне своєю пацею, своїми зусиллями...».

В. О. Сухомлинський зазначав, що у педагогічній творчості головне — пізнання людини. Він любив педагогічну працю саме за можливість прищеплювати учневі любов до творчої діяльнос­ті. «Виховуючи людину, я перш за все пізнаю людину, розглядаю ті численні грані її душі, в яких криється те, що з людини вийде, якщо до цих граней доторкнутися і відшліфувати. Бачення граней невичерпної людської душі — це і є педагогічна майстерність виховання» [36, с 26].

Можна визначити такі якості сучасного творчого педагога: ак­тивність, об'єктивність, цілеспрямованість, детермінізм, різнобі­чність, наявність стратегії, динамізм, гнучкість, мобільність, по­слідовність, селективність, перспективність, прогностичність, історизм, аналітичність, самокритичність, логічність, здатність бачити проблему, виявляти протиріччя, уявлення, творча фанта­зія. Специфіка педагогічної творчості полягає в тому, що об'єктом і підсумком його є формування особистості. Особли­вість педагогічної творчості в сучасних умовах полягає і в тому, що, являючись активним процесом, вона в міру розвитку науки все більше стає керованою.

Слід зазначити, що кожен творчий педагог — це особистість, він вміло опирається на свій досвід, високу теоретичну підготов­леність, майстерність експерименту, емоційність, художність ви­кладання. В основі такої педагогічної діяльності лежить індиві­дуальність, яка дозволяє розкрити його обдарованість. При цьому інколи виникає протиріччя, пов'язане з необхідністю реалізації нормативного фактора в навчальному процесі. Діалектика єднос­ті і протиріччя нормативу і творчості складна і оригінальна. Но­рматив узаконює, алгоритмізує, формалізує навчально-виховний процес, а творчість передбачає зміни, новаторство. При цьому, з одного боку будь-який стандарт заперечує творчість, але будь-яка творчість розробляє нове правило, стандарт для конкретної ситуації. Наприклад, діяльність студентського наукового товари­ства (СНТ) в навчальному закладі є осередком наукової творчості студентської молоді. Така діяльність, з одного боку, повинна ма­ти організаційно-правові аспекти діяльності і мати відповідні до-кументи-регламенти, а з іншого — ґрунтуватися виключно на тво­рчому пошуку студентів без надання відповідних вказівок зверху.

Педагогічна творчість реалізується через дидактичні засоби активізації пошуково-творчої діяльності, різноманітні методики розв'язування творчих задач, конструювання моделей взаємовід­носин у дослідницькому колективі, розвиток творчих можливос­тей молоді в процесі індивідуальної та гуртової роботи.

На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки можна виділити такі основні напрями вивчення творчості: засто­сування системного підходу; об'єднання когнітивних і особисті­ших (операційного і мотиваційного, інтелектуального і особисті­шого тощо) аспектів психології творчості; інтенсивний розвиток дослідження рефлексії; розуміння творчої діяльності як суб'єкт-суб'єктної взаємодії.

Оскільки творчість людини як діяльність і результат форму­ється під впливом соціального середовища (студентський колек­тив, стосунки з викладачами, неформальні мікрогрупи), важливо зазначити, що на її розвиток впливає інший соціальний суб'єкт (суб'єкти). Насамперед— викладач. Для того щоб студент пра­цював творчо, необхідно передусім творчо працювати виклада­чеві. Саме він повинен особистим прикладом спонукати студен­тів до творчої діяльності. Отже, вмілий педагог — це перш за все вмілий мотиватор. Він повинен створити таку педагогічну систе­му навчання, за якої бажання студентів працювати творчо будуть їхнім природним бажанням.

Зазначимо, що творча педагогічна діяльність педагога завжди органічно пов'язана з вивченням, науковим аналізом і впрова­дженням педагогічного досвіду. Педагог, який працює, творчо спирається на досягнення педагогічної науки, сам збагачує педа­гогічну теорію, розкриває закономірності педагогічного процесу, визначає шляхи його удосконалення, прогнозує результати своєї діяльності, тобто його діяльність є дослідницькою.

В. О. Сухомлинський наголошував, що робота вчителя— це творчість, а не буденне зштовхування в голови дітей знань. По­кликання вчителя він бачив у тому, щоб дитина вчилася не зара­ди оцінки, а пізнавала потяг до знань, до чогось нового, до твор­чості. Він підкреслював, що справжній учитель-майстер не може жити без творчості, повторюючи одне й те саме все своє життя. Тільки творчий педагог може розвинути творчі можливості, тво­рчі здібності в дітей. Він закликав вчителів пам'ятати головне правило педагогічної діяльності — обдарованими і талановитим є всі без винятку діти.

В основі педагогічної творчості лежить творчий стиль на­вчання. Його стержнем є стимулювання студентів до творчості в пізнавальній діяльності, а також створення педагогом відповід­них умов до прояву їх ініціативи. При цьому викладач відбирає зміст навчального матеріалу відповідно критеріям проблемності. У процесі розкриття теми він прагне налагодити відносини діало­гу зі студентами. В цих умовах процес навчання нагадує науко-

вий процес відкриття нових знань, забезпечує високий рівень пі­знавальної активності учнів і приводить у кінцевому рахунку до формування досвіду творчої діяльності особистості. Для творчого підходу у педагогічному процесі характерні такі звернення педа­гога: «доведіть», «виділіть головне», «зробіть обгрунтований ви­сновок», «запропонуйте власний варіант» тощо. За таким стилем навчання діяльність студентів має пошуковий, проблемний, нау­ковий характер.

Тактика творчого стиля навчання передбачає такі форми по­ведінки викладача по відношенню до студента:

• вміння поставити навчально-пізнавальні проблеми, для того щоб викликати інтерес до міркувань, роздумів, порівнянь, аналізу;

• стимулювання до пошуку нових знань і нестандартних спо­собів вирішення проблем;

• створення умов для підтримки самостійної, індивідуальної, пошукової діяльності.

В. І. Андреев, розглядаючи поняття «педагогіка творчості», ви­значає окрему наукову галузь про педагогічну систему діалектич­но взаємообумовлених видів людської діяльності: педагогічного виховання та самовиховання особистості в різних видах творчої діяльності і спілкування з метою всебічного і гармонійного розви­тку творчих здібностей як окремої особистості, так і творчих коле­ктивів. Важливо зазначити, що формування творчої особистості передбачає не тільки всебічний і гармонійний розвиток здібностей, які забезпечують успіх у творчій діяльності, а й розвиток мотивів і характерологічних якостей, які мають вирішальне значення для успішної творчої діяльності майбутнього фахівця на виробництві.

Л. І. Рувинський дає визначення педагогічній творчості як пошуку педагогом нових способів розв'язання проблемних за­вдань, застосування нестандартних прийомів діяльності. Він роз­глядає педагогічну творчість як здатність педагога і учня перед­бачати, емоційно переживати та оптимально вирішувати про­блемні ситуації.

3. С. Левчук вважає, що педагогічна творчість проявляється в діяльності, рефлексія якої зумовлює формування особистості уч­ня як суб'єкта життєтворчості. На її думку, здатність до педагогі­чної творчості це інтегрована якість особистості, структурними компонентами якої є професійна спрямованість, професійне са­моусвідомлення, професійне мислення, діагностична культура. Дослідниця наголошує, що педагогічну творчість завжди супро­воджують самопізнання, саморозвиток та самовдосконалення, прагнення до постійного зростання.

Педагогічна творчість — це такий варіант організації профе­сійної діяльності вчителя, який на реально доступному рівні за­безпечує: розв'язання навчально-виховних завдань, що стоять перед сучасною школою, безперервне зростання загальної і про­фесійної культури педагога, його активної пошукової діяльності з підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Н. В. Кичук визначає педагогічну творчість як найважливі­ший критерій якісного становлення особистості вчителя сучас­ної школи, яка виявляється, насамперед, у соціальній потребі в творчій праці. Вона вважає, що педагогічна творчість має стати рисою кожного педагога, тобто набути масового харак­теру.

Цікавим є підхід М. М. Поташника, який визначає педагогічну творчість у контексті оптимізації навчально-виховного процесу і вважає, що пошук оптимального педагогічного рішення в конк­ретній педагогічній ситуації завжди пов'язаний з творчістю. Вче­ний зазначає, що як оптимізація навчально-виховного процесу веде до творчості, так і творчість вчителя веде до оптимізації, бо педагогічна дальність пов'язана безпосередньо з результатами і приносить задоволення лише тоді, коли оригінальне педагогічне рішення призводить до результату, який є не типовим для даних умов. Крім того, слушним є висновок М. М. Поташника зробле­ний ним на підставі вивчення діяльності педагогів-новаторів: оп­тимального варіанту без особистісного, творчого підходу досягти неможливо [32].

Враховуючи системний підхід у виборі методів діяльності, Ю. К. Бабанський зазначає, що саме різноманіття умов і можли­востей їх застосування по ходу уроку об'єктивно ставлять педа­гога перед необхідністю прийняти нестандартне рішення.

С. О. Сисоєва зауважує, що творчі професійні якості вчителя, творчі можливості його особистості реалізуються і розвиваються в творчій взаємодії з учнями. При цьому рівень творчої педагогі­чної діяльності вчителя впливає на ефективність розвитку твор­чих можливостей учня [34, с 15].

Творча діяльність неможлива без пізнавальної активності сту­дентів. Як зазначає В. І. Лозова, активізація пізнавальної діяльно­сті потребує застосування різних методів, засобів, форм навчан­ня, які спонукають особистість до виявлення активності. Для цього потрібна така організація навчального процесу, за якої об'єкт пізнання був би включеним до сфери діяльності, і діалек­тична взаємодія між ними створювала б передумови виявлення активності особистості [14, с 42].

Аналіз психолого-педагогічної літератури приводить до ви­сновку, що поняття педагогічної творчості об'єднує в собі дві складові: творчу діяльність педагога і учня в їх взаємодії та взає­мозв'язку, а також результати їх творчої діяльності, які ведуть до розвитку і саморозвитку особистості. Тобто творча діяльність пе­дагога завжди зумовлена індивідуально-психологічними особли­востями творчої навчальної діяльності учнів; у свою чергу, твор­ча навчальна діяльність учнів зумовлена рівнем та характером творчої діяльності викладача.

У творчій діяльності педагога максимально проявляється його індивідуальность. Разом з тим творчість кожного викладача роз­вивається в процесі колективної діяльності. Викладач проводить навчально-виховну роботу зі студентами у тісному контакті та єдності з усім педагогічним колективом навчально-виховного за­кладу. Тому результати творчої діяльності окремого педагога прямо чи побічно впливають на роботу усього педагогічного ко­лективу. В той же час колективна творча діяльність викладацько­го складу зумовлює успіх роботи кожного окремого викладача. Таким чином, основними особливостями діяльності викладача є його цілісність, творчий характер, поєднання колективної діяль­ності і індивідуальної творчості педагогів.

У цьому контексті важливою тезою є необхідність створення відповідного творчого середовища у навчально-виховному про­цесі, яке повинно включати різноманітні мотиваційні, організа­ційні, соціально-психологічні, технічні, технологічні та інші умо­ви. Таке середовище науково-педагогічний працівник створює відповідно цілям навчально-творчої діяльності, які випливають із соціального запиту, — формування творчообдарованого фахівця. При цьому більшість часу він витрачає саме на підготовчий про­цес — створення умов, які в майбутньому оточать студента в процесі його навчально-творчої діяльності.

За таких умов студент повинен мати можливість вільно і само­стійно обирати напрям своєї пізнавальної діяльності: висувати на­укові ідеї, з'ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнан­ня; рецензувати творчі роботи, вносити корективи, давати поради; ділитися своїми знаннями з іншими, допомагати товаришам, коли вони відчувають ускладнення, пояснювати незрозуміле; створюва­ти ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і прак­тичних дій; урізноманітнювати діяльність, включати до пізнання елементи праці, гри, художньої, громадської та інших видів діяль­ності; підтримувати колективну діяльність, на основі якої відбува­ється формування активної соціальної позиції тощо.

Така модель творчого середовища повинна включати наступні елементи:

1) планування напрямів творчих процесів;

2) організація аудиторної, самостійної, індивідуальної на нау­ково-дослідної роботи студентів;

3) створення умов щодо здійснення творчої діяльності (раціо­нальний режим робочого часу студента, високий соціально-психологічний клімат у студентських групах, варіативність на­прямів вирішення творчих завдань та методів досягнення резуль­татів тощо);

4) мотиваційне забезпечення досягнення високих результатів у пізнавальній діяльності;

5) зворотний зв'язок навчально-творчого процесу з різномані­тними формами моніторингу визначення рівня сформованості творчого досвіду студента.

7.3. Технологія управління навчально-творчою діяльністю студентів

Сучасна дидактика вищої освіти повинна адекватно реагувати на соціальне замовлення, впроваджувати інноваційні моделі креативної підготовки менеджерів, впливаючи безпосере­дньо на результат — формування творчої особистості фахівця.

У цьому контексті вирішальне значення має запровадження моделі управління навчально-творчою діяльністю студентів, яка поєднує в собі планування стратегії освітньої діяльності, організа­цію кредитно-модульної технології, мотивацію регулярної актив­ної навчально-дослідної роботи студентів, впровадження дієвої системи зворотного зв'язку, моніторинг якості навчання тощо.

Названі процеси гостро потребують удосконалення дидактич­них основ підготовки менеджерів з урахуванням сучасних тенде­нцій та закономірностей розвитку педагогіки. Це потребує від університетської освіти досконалих механізмів швидкого ураху­вання нових запитів на ринку праці, вміння гнучко змінювати освітні стандарти і норми, розробку нових засад і принципів професійної діяльності викладацьких кадрів, які мають розуміти­ся на важливій ролі критичної переоцінки суспільного досвіду та організації навчання за новими стандартами з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем сертифікації.

Центром дидактики менеджмент-освіти (м. Харків, ХНАУ ім. В. В. Докучаева) розроблено і впроваджено в навчальний про-

цес модульно-рейтингову технологію управління навчально-творчою діяльністю. В її основу покладено управлінську концеп­цію «менеджмент-освіта», яка пропонує організувати навчально-творчу діяльність студентів у відповідності з основними функці­ями менеджменту: 1) планування; 2) організація; 3) мотивація;

4) контроль. Високий рівень управління навчально-творчої дія­
льності здійснюється завдяки модульно-рейтинговим програмам,
у яких представлено систему дидактичного забезпечення навча­
льного процесу в різноманітних індивідуальних формах навчаль­
но-творчої діяльності.

Педагогічний вплив забезпечується процесом управління (викладачем та модульною програмою) і самоуправління (сту­дентами). Модульний підхід дав змогу повністю реалізувати психолого-педагогічні складові циклу засвоєння знань: вивчен­ня стану засвоєння студентами опорних сигналів, сприймання, осмислення і усвідомлення нових знань; формування відповід­них навичок і вмінь; узагальнення і систематизація навчального матеріалу.

Для реалізації ефективної діяльності системи управління НТД потрібно забезпечити високий рівень децентралізації управлінсь­кого впливу, створити таку структуру дидактичного процесу, за якої студенти матимуть можливість індивідуально виконувати завдання фахової підготовки на основі програм самостійного ви­вчення змістовних модулів. При цьому міра самоуправління на­вчальної діяльності студентів тісно пов'язана з повнотою пред­ставлення викладачем даних про структуру і засоби навчальної діяльності. Вирішення цих завдань покладено на модульно-рей­тингову програму, яка є оболонкою дидактичних підходів щодо організації навчально-творчої діяльності студентів.

Організаційні компоненти реалізації технології управління на­вчально-творчою діяльністю представлено наступним алгорит­мом: 1) визначення (уточнення) цілей освітньої програми підго­товки кадрів; 2) розроблення модульно-рейтингових програм з визначенням обсягів підготовки фахівців; 3) розроблення дидак­тичних методів, форм, засобів та прийомів навчання; 4) створен­ням системи мотиваційного забезпечення навчально-творчої дія­льності студентів; 4) організація роботи викладача з підготовки організаційно-методичного забезпечення навчального процесу;

5) організація пізнавально-творчої, індивідуально-самостійної ді­
яльності студентів під час вивчення модулів; 6) організація сис­
теми зворотного зв'язку; 7) моніторинг якості підготовки кадрів
відповідно цільової функції.

Важливою складовою цієї методики є дотримання принципу оптимізації застосування форм і методів навчання, які покликані забезпечувати високу зацікавленість і активність студентів у процесі формування професійних якостей аграрних менеджерів. При виборі методів контролю, виходячи з цілей навчання і забез­печення поетапного сходження студентів за рівнями творчого до­свіду, досягається реалізація системи методів (інформаційних, операційних, пошукових, самостійного навчання).

Одним з основних методів активізації творчої діяльності в на­вчальному процесі є ігровий метод з використанням дидактичних і ділових ігор, рольового моделювання виробничих ситуацій; складання та рішення тематичних кросвордів; проведення семі­нарів в активній формі; дебатних турнірів тощо. У процесі ігро­вого методу слухачі відпрацьовують навички колективної взає­модії, вміння приймати рішення за певними обмеженнями (часу, інформації тощо), досвід творчої діяльності. Результати педагогі­чних експериментів свідчать, що при використанні ігрового ме­тоду в поєднанні з модульно-рейтинговою технологією майже на 25 % збільшується кількість студентів, які працюють на рівні творчого досвіду.

Оскільки творчість як продуктивна діяльність людини базу­ється на сукупності вмінь: інтелектуально-логічних, інтелектуа­льно-евристичних, методологічних, світоглядних, комунікатив­них, аутодидактичних (здатності до самоуправління) та інших, можна зробити висновок, що цільова функція творчості предста­влена двома компонентами: процесом організації НТД та резуль­татом сформованості творчого досвіду (рис. 12).

Рис. 12. Двовимірна функціональна структура творчості

Визначимо зміст цих складових. По-перше, навчально-творча діяльність студентів як процес оволодіння змістом дисципліни визначається коефіцієнтом творчої активності (КТА), який роз­раховується кількістю та змістом актів позитивної активності студента за результатами поточного контролю (участь у науко-

вих конференціях і семінарах, підготовка, підготовка рефератів, складання кросвордів, виконання індивідуальних творчих проек­тів, надання обгрунтованих пропозицій з вивчення виробничих проблем тощо) як відношення кількості його індивідуальних ак­тів творчої активності до найвищого рівня творчих дій в академі­чній групі.

По-друге, творчість як результат сформованості творчого до­свіду визначається можливістю студента вирішувати творчі за­вдання на основі впровадження нових ідей, розробки алгорит­мів, методик, запровадження нових способів виконання рішень тощо.

Оцінка рівня сформованості творчого досвіду проводиться ви­кладачем комплексним тестуванням у системі поточного, промі­жного та підсумкового контролю і визначається загальним пока­зником творчої діяльності (ЗПТД). При цьому викладач оцінює на якому з п'яти рівнів сформованості творчого досвіду знахо­диться студент (0 — розуміння, 1 — впізнавання, 2 — відтворен­ня, 3 — застосування, 4 — творчість). Оцінка здійснюється від 0 до 4 балів, які визначають граничні межі ЗПТД:

4 — максимально можливий (творчий) рівень діяльності сту­дентів.

Для визначення ефективності методичної розробки на рівні сбоомованості твопчого досвіду можна викооистовувати (Ьоо-

мулу

еля навчання за традиційною методикою.

Авторську методику підготовки професійних менеджерів у системі управління навчально-творчою діяльністю прослідкуємо на прикладі вивчення студентами дисциплін економіко-управлін-ського циклу у ВНЗ аграрного профілю (за підсумками педагогі­чних експериментів, проведених науковим центром дидактики

менеджмент-освіти у 1994—2006 pp.). На рис. 13 наведено гісто­граму розподілу студентів за рівнями сформованості їх творчого досвіду за В. П. Бєспальком. Гістограма побудована за нормаль­ним законом. При цьому частка студентів експериментальних груп, які досягли найвищого творчого рівня професійної підгото­вки становила 18,5 %. Рівні дієвої діяльності (відтворення, засто­сування, творчість) студентів експериментальних груп склали в підсумку 79,3 % проти 66,2 % у студентів контрольних груп.

Розуміння Впізнавання Відтворення Застосування Творчість

Рис. 13. Гістограма розподілу рівнів сформованості

творчого досвіду студентів при вивченні дисциплін

економіко-управлінського циклу

Якщо проаналізувати вплив творчої активності студентів на рівень сформованості їх творчого досвіду, можна стверджува­ти про тісний кореляційний зв'язок між цими факторами (рис. 14). При цьому творча активність студентів є результатом моделювання викладачем відповідного творчого освітнього се­редовища, а рівень сформованості творчого досвіду — відпові­дно результатом навчально-творчої діяльності. Звідси можна зробити висновок про необхідність розширення педагогічної творчості двох суб'єктів педагогічного процесу — викладача і студента.

Рис. 14. Залежність рівня сформованості творчого

досвіду від творчої активності студентів при вивченні

дисциплін економіко-управлінського циклу

За підсумками складання іспиту у формі творчих завдань різ­них рівнів складності студенти експериментальних груп викону­вали майже на третину більше від творчих вправ. При цьому сту­денти експериментальних груп у подальшому мали більш високу професійну підготовку до творчої діяльності на виробництві (за виробничими відгуками керівників підприємств, у яких студенти проходили виробничу практику). Вони як фахівці виробництва на 22—26 % продемонстрували кращі здібності вирішувати вироб­ничі проблеми, узагальнювати факти, давати порівняльну харак­теристику управлінським процесам, робити науково обґрунтовані висновки тощо. При цьому термін процесу професійної адаптації студентів з експериментальних груп скорочувався удвічі.

Результати педагогічних експериментів, проведених науковим центром дидактики менеджмент-освіти засвідчили про підви­щення ефективності процесу підготовки фахівців за такими кри­теріями: пізнавальна творча активність — на 25 %; рівень сфор­мованості творчого досвіду — на 20 %; успішність — на 10 %; повнота розкриття програмного матеріалу — на 22 %; науковий рівень одержаних знань— на 18 %; системність мислення— на 13 %; міцність знань, умінь та навичок — на 15 %; здатність пра­цювати на рівні творчого досвіду — на 20 %; продуктивність на­вчання — на 30 %.

З наведених даних можна зробити висновок: педагогічна тех­нологія модульно-рейтингового навчання із системою дидактич­них засобів управління навчально-творчою діяльністю дозволяє

студентам більш активно і самостійно оволодівати знаннями і уміннями, стимулює пізнавальну діяльність, створює об'єктивні умови для розкриття творчих компонентів діяльності особистості.

7.4. Дидактичні ігри в системі управління навчально-творчою діяльністю студентів

Навчальний процес повинен враховувати тенденції со­ціально-економічного розвитку суспільства, особливості психо­логії молоді, а методи та форми навчання реалізовувати на прак­тиці: принципи ініціативи, індивідуалізації, самостійності, змаган­ня, творчого підходу до одержання знань. Студент повинен без примушування прагнути до систематичної, плідної та ретельної навчально-творчої діяльності. Дослідним шляхом встановлено, що змагання в більшості випадків дає значно більший ефект у підвищенні активності студентів, ніж їх зовнішня мотивація. То­му для реалізації цих вимог значне місце в педагогічній діяльнос­ті викладача повинні займати дидактичні ігрові методи навчання. Ігровий метод характеризується трьома основними ознаками; 1) визначає мету, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засво­єнню; 2) передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності, 3) визначає характер взаємодії викладача і студентів.

Якщо проаналізувати з позиції сучасної науки діяльність лю­дини, то виявиться, що гра в ній займає провідне місце і є однією з потреб людини. На біогенному рівні — це потреба в активності руху, на психофізіологічному — потреба в емоційній насиченос­ті, на творчому — потреба подолання, виявлення волі. Навчаль­ний процес, побудований на основі ігрових дидактичних форм, допомагає значно активізувати пізнавальну діяльність студентів, реалізувати творчі компоненти розвитку особистості. А. С. Мака­ренко зазначав, що у грі особистість активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона виконує у грі різні ролі: організатора, виконавця, творця, знаходить умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.

Порівняно з іншими формами навчання, ігрові методи мають такі позитивні аспекти: висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь; формується вміння співпрацювати; форму­ються мотиви навчання; розвиваються гуманні стосунки між сту­дентами; розвивається навчально-творча діяльність (планування, рефлексія, контроль, самоконтроль). У дидактичній грі навчальні завдання виступають опосередковано, що забезпечує їх ефектив-

На

ність. К. Д. Ушинський писав, що у грі формуються всі сторони душі людської, її розум, її серце і воля.

Дидактична гра — це спосіб взаємодії педагога й студентів, зумовлений ігровою ситуацією, що веде до реалізації дидактич­них завдань і цілей навчання. Мета дидактичних ігор — активізу­вати процес пізнання студентської аудиторії, заглибитися в зміст дисципліни, що вивчається; розвинути навички колективної вза­ємодії, набути досвід творчої діяльності, а також визначити рі­вень підготовки майбутніх керівників і фахівців до професійної управлінської діяльності.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компо­ненти: спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі); орієнтувальний (вибір засобів і способів ігрової діяльності); виконавчий (дії, операції, які надають можливості реалізувати ігрову дидактичну мету); контрольно-оцінний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).

Для дидактичних ігор характерні такі особливості:

• наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;

• активізація мислення і поведінки студентів;

• високий рівень залучення студентів до навчального процесу;

• самостійність у прийнятті рішення;

• формування великої кількості горизонтальних зв'язків між студентами, тісна взаємодія із викладачами;

• посилення емоційності, творчий характер заняття;

• бажання набути вмінь, навичок за відносно короткий термін.

У Харківському НАУ ім. В. В. Докучаева кафедрою менедж­менту організацій з 1998 р. реалізовано ідею використання все­світньо відомих інтелектуальних ігор («Конкурс КВК», «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?» та ін.) у навчальному процесі як окре­мий елемент навчально-творчої діяльності студентів при прове­денні поточного, проміжного або підсумкового контролю знань з вивчення дисциплін управлінського циклу.

Дидактичні ігри проектуються з урахуванням соціально-психо­логічних умов педагогічного процесу і дидактичних принципів. Моделювання дидактичної гри у відповідності з її призначенням за-ключається в розробці алгоритму, правил, методичного та організа­ційно-технічного забезпечення. Ця робота здійснюється шляхом по­єднання поетапної системи контролю і модульно-рейтингової техно­логії навчання, що забезпечує не тільки спрямування студентів на фахову і професійну підготовку, але й розвиток їх творчих здібнос­тей і формування навичок науково-дослідної діяльності.

Аналіз досвіду практичного втілення цієї концептуальної ідеї в навчальний процес свідчить, що найбільш дієвою та ефектив­ною є та система, яка сприяє максимальному прояву здібностей студента, його самореалізації, коли на основі фахових знань фо­рмуються професійні вміння і навички творчої науково-дослідної діяльності.

Розглянемо приклади організації проведення дидактичних ігор, які апробовані центром дидактики менеджмент-освіти в на­вчальному процесі вищого навчального закладу.

«Конкурс КВК» — це дидактична гра, яка є елементом навчально-творчої і науково-дослідної діяльності студентів, вагомою формою їх мотивації до активізації процесу пізнання і набуття навичок наукового проектування виробничих ситуа­цій при проведенні проміжного або підсумкового контролю.

Форма проведення: змагання між студентами за всесвітньо ві­домою ігровою формулою «КВК» щодо визначення рівня сфор­мованих знань, умінь та навичок з вирішення виробничих про­блем у певній галузі.

Загальні критерії оцінювання: високий рівень теоретичних знань та вмінь щодо вирішення практичних завдань; реалізація творчих компонентів діяльності; наявність елементів гумору та кмітливості, гарне художнє оформлення.

Для участі в конкурсі кожна академічна група потоку формує команду на чолі з капітаном. Для проведення конкурсу створю­ється журі в складі викладачів відповідної кафедри. До складу журі доцільно запрошувати представників виробництва, аспіран­тів, студентів старших курсів. Після ознайомлення зі сценарієм, кожна команда виробляє технологію підготовки до конкурсу. Пе­релік етапів конкурсу і критеріїв їх оцінки наведено нижче. По завершенню кожного етапу КВК журі оцінюють виступи команд балами рейтингу (за 5-бальною шкалою). Результати оцінки за­носяться у відомість. Після завершення всіх етапів конкурсу журі підводить загальні результати. Студенти, які продемонстрували високі теоретичні знання і вміння творчо вирішувати завдання, заохочуються грамотами, нагороджуються цінними подарунками.

Тематичний конкурс проводиться за 2—3 тижні до початку екзаменаційної сесії. КВК проходить у лекційній аудиторії (акто­вій залі), де крім студентів, що вивчають дану дисципліну, доці­льна присутність студентів інших курсів, викладачів. Загальний регламент конкурсу — 2—2,5 год.

13*

За набутим автором досвідом, конкурс «КВК» з певної дисци­пліни доцільно структурувати на 4—5 етапів, які змістовно відо­бражали б тематичні модулі навчального курсу. Як приклад, у табл. 27 наведено структуру конкурсу «КВК» на знання основ управління виробництвом, який автором впроваджено у навчаль­ний процес підготовки аграрних менеджерів у якості нетрадицій­ної ігрової форми підсумкового контролю знань.

Таблиця 27

ПРИКЛАД СТРУКТУРНОЇ МОДЕЛІ ТЕМАТИЧНОГО КОНКУРСУ КВК «На знання основ управління виробництвом»

«Брейн-ринг» — дидактична гра-конкурс у формі інтеле-

| ктуального змагання між командами студентів академічної J групи відносно першочерговості та правильності надання І відповіді з навчальних, наукових і виробничих проблем агра-§ рногр менеджменту.

Дидактична гра «Брейн-ринг» є формою заохочення студентів до активізації навчально-творчої діяльності при проведенні про­міжного або підсумкового контролю знань за тематикою навча­льних модулів. Цю форму проведення проміжного контролю до­цільно використовувати в системі модульного навчання з попереднім визначенням мотиваційних умов за модульно-рейтинговою програмою.

При проведенні дидактичної гри «Брейн-ринг», крім вирішен­ня питань дидактичного характеру, великого значення набуває реалізація виховних і творчих компонентів діяльності студентів у процесі одержання знань. Ці аспекти, на думку автора, зумовлю­ють високу ефективність застосування цієї форми при підготовці управлінських кадрів вищої кваліфікації.

Методичні рекомендації щодо організації проведен­ня дидактичної гри «Брейн-ринг»

«Брейн-ринг» рекомендується проводити після вивчення студен­тами декількох тем дисципліни (переважно в середині курсу), а за часом — у другій половині дня (переважно на останній парі). Три­валість гри — дві академічні години (1 пара). Структура витрат часу на окремі елементи: вступне слово викладача — до 5 хв; виступ ве­дучого «Брейн-рингу» з представленням команд та жеребкуванням черговості їх виступів — до 5 хв; ігровий час (три тури по 15 хв) — 45 хв; творчі тайм-аути для кожної з команд по 5 хв — до 20 хв; на­городження призерів та підведення підсумків — до 15 хв.

Для проведення «Брейн-рингу» необхідно підібрати примі­щення, в якому можна створити відповідні умови. По центру кі­мнати повинні стояти два столи, за якими можуть одночасно працювати від 5 до 8 студентів. Аудиторія повинна мати дошку, на якій будуть висвітлюватися поточні результати змагання у фо­рмі табло та інші дидактичні і технічні засоби навчання. Відпові­дно з цим навчальна аудиторія повинна мати загальну площу не менше 40 кв. м і має бути розрахована на 30—60 чол. Студенти академічної групи поділяються на три команди, кожна з яких обирає свого капітана. «Брейн-рингом» керує журі (голова — ве­дучий курсу, члени — викладачі та студенти).

Загальні правила дидактичної гри

1. «Брейн-ринг» проходить у формі змагання команд щодо першочерговості та правильності відповідей на запитання веду­чого.

2. Перед грою проходить жеребкування черговості виступу команд у формі розіграшу карток з порядковими номерами ви­ступів.

3. Гра складається з трьох турів, у яких будь-яка команда обов'язково зустрічається по одному разу з кожним суперником.

4. Кожен ігровий тур забезпечується індивідуальною карткою проблемних питань. Кожна картка має 10 питань, які сформовані за тематикою дисципліни і потребують застосування творчих компонентів у відповіді.

5. На обговорення питань ведучого командам відводиться 30 с.

6. Команда, яка першою відповіла на питання, повинна натис­нути на кнопку електронного пристрою і представити відповідь. Якщо команда дає неправильну відповідь, то команда-суперниця має 15с для відповіді на це ж запитання.

7. За правильну відповідь на запитання команда одержує 2 ба­ли рейтингу. Якщо відповідь неправильна — 0 балів. Результати бальної оцінки заносяться секретарем у відомість та відображу­ються на табло.

8. Якщо обидві команди не відповіли на питання, то наступне питання оцінюється на 1 бал вище.

9. Команда, яка в ігровому турі набрала найбільшу кількість балів рейтингу, вважається переможницею туру. Місце команди, яка зазнала поразки, займає наступна за жеребкуванням.

Можливі варіанти Варіант А

10. Якщо одна й та сама команда перемогла в першому і дру­
гому турах, вона автоматично займає перше місце і вважається
переможницею «Брейн-рингу». Команди, що їй програли, розі­
грують між собою друге та третє місця в останньому третьому
турі.

Варіант Б

11. Якщо кожна команда виграла по одному разу, журі ранжує
команди за кількістю набраних балів (якщо команди набрали од­
накову кількість балів — за результатами їх виступів у творчих
тайм-аутах). Якщо за цими показниками журі не може надати пе­
ревагу жодній з команд, їх рейтингові місця розігруються мето­
дом додаткових питань до першої правильної відповіді.

12. Після закінчення кожного туру ведучий оголошує творчий тайм-аут, у якому учасникам і глядачам з числа студентів нада­ється можливість заробити додаткові бали рейтингу.

Оцінювання та мотивація навчально-творчої діяльності сту­дентів

За результатами виступів команди нагороджуються балами рейтингу у відповідності з тією кількістю, яку вони отримали в трьох ігрових турах. Додатково студенти можуть одержати до 5 балів рейтингу в тайм-аутах, виконуючи різноманітні види навчально-творчої діяльності (виступ з пропозицією, вірш, сценічна постановка тощо) за тематикою відповідної дисцип­ліни. Отримані студентами бали сумуються з їх загальним рей­тингом.

«Що? Де? Коли?» — дидактична гра, яка проходить між окремими командами студентів академічної групи, в якій за­очно беруть участь усі студенти потоку з метою досягнення дидактичних цілей проміжного контролю, удосконалення і відпрацювання навичок творчого пошуку обґрунтованих управлінських рішень.

Дидактична гра «Що? Де? Коли?» («ЩДК») є нетрадиційною ігровою формою поточного або проміжного контролю знань сту­дентів з вивчення дисципліни. ЩДК проводиться в академічній групі після вивчення окремих модульних блоків.

Загальні правила дидактичної гри «ЩДК»

1. Дидактична гра «Що? Де? Коли?» проводиться в академіч­ній групі після вивчення окремих модульних блоків.

2. Регламент проведення гри — дві академічні години (1 пара).

3. Кожна академічна група самостійно формує З команди (кі­лькістю 4—8 осіб) разом з капітаном.

4. «ЩДК» складається з трьох ігрових турів, у яких команди по черзі грають з окремими студентами потоку.

5. Гра проходить у формі «запитання— відповідь» до шести правильних відповідей.

6. Кожне запитання має свою бальну оцінку від 1 до 5 балів рейтингу залежно від складності.

7. Час на відповідь на одне запитання — 60 с

8. Попередньо студенти подають свої запитання ведучому ку­рсу, який оцінює їх змістовність у балах рейтингу і формує банк запитань.

9. Структура питань складається з трьох рівнів складності: 1-й
рівень — легкий; 2-й — середній; 3-й — складний. Відповідно до
кожного рівня, правильні відповіді оцінюються від 1 до 5 балів
рейтингу. Додатково є запитання у формі «бліц» (3 легких запи­
тання з регламентацією часу на відповідь — 20 с), а також запи­
тання від ведучого курсу.

10. Для організації «ЩДК» необхідно виготовити спеціальний пристрій — електронну рулетку, на якій кольором помічені сек­тори складності запитань (червоний — складні питання, синій — питання середньої складності, жовтий — легкі).

11. Кожній команді надається одна творча пауза, під час якої її гравці представляють у творчій формі свій управлінський імідж в художній, публіцистичній або сценічній формі (виступ з пропо­зицією, пісенний ремікс, сценічна постановка, шарж тощо) за те­матикою відповідної дисципліни. За це команда нагороджується додатковою кількістю балів рейтингу (до 5 балів).

Оцінювання та мотивація навчально-творчої діяльності сту­дентів

1. Правильна колективна відповідь на запитання дає можли­вість кожному члену команди додати до свого загального рейти­нгу певну кількість балів (у відповідності з рівнем складності).

2. Відповідь вважається правильною, якщо розкривається сут­ність питання з достатнім ступенем конкретизації (визначається автором запитання або ведучим).

3. Якщо команда дала неправильну відповідь, то відповідна кількість балів рейтингу переходить до автора запитання.

4. За результатами виступів, команди нагороджуються балами рейтингу у відповідності з тією кількістю балів, яку вони отри­мали під час відповідей.

5. Переможцем дидактичної гри вважається команда, яка отримала найбільше балів рейтингу.

6. Студенти потоку, на запитання яких не були знайдені прави­льні відповіді, одержують бали рейтингу у відповідності із визна­ченим попередньо рівнем складності запитань (від 1 до 5 балів). Нижче наведена відомість результатів дидактичної гри «ЩДК».

«Досягни вершини» — дидактична гра, яка проходить між студентами академічної групи, в якій обираються краще підготовлені фахівці через систему запитань рівневої склад­ності із заохоченням переможців балами рейтингу з метою активізації пізнавально-творчої активності студентів і закріп­лення навчального матеріалу.

Дидактичні ігри, які були розглянуті раніше, не досить чітко дають змогу виявити рівень знань окремого студента, що змен­шує їх загальну ефективність. Дидактична гра «Досягни верши­ни» («ДВ») допомагає вирішити це питання. В її основі лежать правила популярної нині інтелектуальної телевізійної гри «Пер­ший мільйон», але загальні вимоги змінені згідно з особливостя­ми навчального процесу і мотивами діяльності студентів.

Загальні правила гри

Дидактична гра «Досягни вершини» проводиться в академіч­ній групі після вивчення окремих модульних блоків. Регламент проведення — дві академічні години (1 пара). За критерій першо­черговості виступу студентів у грі «ДВ» береться їх рейтинг. Тобто студент, який на дату проведення гри має найвищий бал рейтингу, має можливість першим взяти участь у змаганні. У разі його відмови право грати першим передається іншому студенту згідно загального рейтингу. Ця гра сприяє зацікавленості студен­тів як у її результатах, так і в підвищенні загального рейтингу, оскільки це дає змогу взяти участь у грі першим.

Процедура гри передбачає відповіді студентів на закриті (тес­тові) запитання викладача. Кожне запитання оцінено балами від­повідно до рівнів складності. Викладач ставить запитання і нази­ває чотири варіанти відповіді. Гравець вибирає один варіант відповіді. Якщо вона правильна, то він отримує певну кількість балів і переходить на вищий рівень. Якщо відповідь неправильна, то студент вибуває з гри. При цьому студент має право на три підказки: 1) «50/50» (ведучий надає можливість відповісти на за­питання з двох можливих варіантів); 2) «допомога групи» — всі студенти радяться між собою і надають варіант правильної від­повіді (підказку). Якщо вона виявиться правильною, студенти отримують 2 бали рейтингу; 3) «підказка друга» — студент має право звернутися за допомогою до одного з присутніх. За прави­льну відповідь його товариш отримує 5 балів рейтингу. Сума ба­лів, яку може набрати студент у процесі гри визначена рівневою шкалою оцінювання (табл. 28).

Модель гри головним чином визначається спроможністю ви­кладача створити таке мотиваційне середовище в академічній групі, в якому студенти мали б можливість реалізувати свої по­треби.

Важливою умовою «ДВ» є наявність запитань рівневої склад­ності. Викладач повинен підібрати запитання за змістом навчаль­ного модуля і структурувати їх за рівнями складності, які в свою чергу матимуть відповідну бальну оцінку.

Таблиця 28

ПРИКЛАД РІВНЕВОЇ СТРУКТУРИ ШКАЛИ ОЦІНЮВАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ «Досягни вершини»

Примітка. Жирним шрифтом позначено фіксовані («неопалювані») рівні.

Наприклад, за першим репродуктивним рівнем (1—5 балів за відповідь) запитання необхідно поставити таким чином, щоб мо­жна було визначити рівень впізнавання студентом основного на­вчального матеріалу. За другим репродуктивним рівнем (10— 40 балів) запитання необхідно поставити так, щоб можна було визначити рівень розуміння студентом принципових положень змісту навчального матеріалу. На третьому— дійовому рівні (50—80 балів) запитання необхідно поставити таким чином, щоб можна було визначити можливість студентів вирішувати практи­чні питання його професійної підготовки. Найвищий рівень — творчий (90—200 балів). Тут запитання необхідно поставити та­ким чином, щоб можна було визначити спроможність студента вирішувати складні завдання виробничого змісту в умовах неви­значеності і ризику.

Найоптимальнішим терміном проведення гри є проміжок часу після вивчення основних змістовних модулів курсу, коли вже сформувався стійкий рейтинг студентів і накопичилося достатньо знань. Даний проект дає змогу виявити рівень знань окремого студента; зацікавити студентів у підвищенні загального рейтин­гу; отримати додаткову кількість балів як студенту-гравцю, так і іншим учасникам гри; активізувати розвиток пізнавальної актив­ності до предмета.

Складання і розв'язання тематичних кросвордів

Захоплення кросвордами нині перенесено на всі прошарки на­селення, в т. ч. й на молодь. Адже вона у цій грі реалізує свої по­треби в самовираженні, розвитку інтелектуального потенціалу, ус­піху, змаганні тощо. В умовах модульно-рейтингової технології індивідуальна робота над складанням тематичних кросвордів до­зволяє студентам заглибитися в зміст дисципліни, що вивчається, підвищити рівень їх професійної підготовки, більш ретельно під­готуватися до самостійної творчої роботи на виробництві, впевне­ніше орієнтуватися в досягненнях науково-технічного прогресу.

Загальні методичні рекомендації і вимоги щодо складання тематичних кросвордів

За змістовністю кросворд повинен охоплювати основні термі­ни або поняття певного розділу модульного блоку чи окремої те­ми курсу. Критерії змістовності — не менше 20 термінів і понять за відповідним модулем. Якісна оцінка змістовності повинна вра­ховувати повноту розкриття змісту цього розділу.

Структура кросворду складається з титульної сторінки, крос-ворду-завдання, текстового завдання, кросворду-рішення. Мож­ливе складання чайнвордів (слова розташовуються одне за од­ним), японських кросвордів (зашифровані картинки з відповідної тематики курсу), ключвордів (визначення ключового слова або фрази), ребусів (необхідно відгадати слово чи фразу, які зобра­жаються умовними малюнками або цифрами).

Кожен студент за бажанням має можливість самостійно склас­ти кросворд за окремою темою модульного блоку. Викладач оці­нює кросворд балами рейтингу у відповідності до рейтингові шкали, яка враховує змістовність і форму представлення матеріа­лу. При цьому бальна оцінка сумується до загального рейтингу студента.

Рішення тематичних кросвордів студентами на практичних заняттях може бути реалізовано у двох варіантах: як форма пото­чного або проміжного контролю знань. Наприклад, замість атес-

таційного заліку (модульної контрольної роботи) викладач про­понує студенту розв'язати кросворд за темОю модульного блоку, регламентувавши час у відповідності зі складністю завдання (3— 7 хв). У разі поточного контролю доцільно використовувати фо­рму змагання між окремими студентами або підгрупами з метою придбання вмінь колективної взаємодії та управління колектив­ною творчістю. При цьому викладач стимулює студентів додат­ковими балами рейтингу за першочерговість виконання завдання. У ході проведення практичних занять корисно організувати дис­кусійний обмін думками щодо змісту завдань, варіантів рішень та удосконалення форми представлення кросвордів.

За підсумками складання кросвордів доцільно провести кон­курс кросвордів. Комісія в складі викладачів і студентів оцінює зміст і форму представлених творчих робіт і відбирає найкращі з них на потоці (в групі). Студент, чий кросворд зайняв 1-ше місце, отримує додатково до свого рейтингу +15 балів; за 2-ге та 3-тє місця — відповідно 10 та 5 балів. За результатами роботи комісії приймається рішення, яке в документальній формі фіксує пере­можців і призерів конкурсу. Кращі кросворди демонструються на виставці творчих робіт.

Дидаитичні основи розроблення комплексної сис­теми ігрових методів поетапного контролю знань

Це розроблення передбачає використання в навчальному про­цесі ігрового методу, який є основним на всіх етапах вхідного, поточного, проміжного, підсумкового та відстроченого контролю знань. Усі форми навчально-творчої діяльності студентів об'єд­нані системою управління, яка забезпечується модульно-рейтин-говою програмою.

Реалізація системи передбачає максимальне розширення твор­чих компонентів діяльності майбутніх фахівців за рахунок вико­ристання нетрадиційних ігрових форм контролю (дидактичних ігор), реалізації принципів індивідуалізації, змагання, педагогіки співробітництва.

У відповідності з вищенаведеними дидактичними принци