Еволюція матеріалів і форм книги.

Близько 6000 років тому в різних народів виникла писемність. Давні тексти видовбували, гравірував, вирізали, видавлювали, малювали або писали на стінах або різних предметах, на шкірі, пергаменті, папірусі.

Матеріал, який дозволив це зробити, з’явився, як вже відзначалося, в III тисячолітті до н. е. в Давньому Єгипті, це був папірус. I там же з’явилася перша конструкція папірусної книги – сувій, тобто згорток, рулон, у який скручувалася довга стрічка цього матеріалу. Книга у вигляді сувою проіснувала в Єгипті, Греції, Давньому Римі до перших віків нашої ери, коли вона почала витіснятися новою конструкцією книги, що дожила до нашого часу – кодексом, книгою зі сторінками, що перегортаються. 3 переходом від сувою до кодексу змінилась і форма оболонки, що зберігала книгу від пошкоджень. Для свитку це були циліндричні трубки з міцного матеріалу. Зошити, що складали кодекс, почали закривати дерев’яними дошками, прикріпленими мотузками до блоку – так з’явилася оправа. Основні матеріали для книги періоду античності – папірус, пергамен і дерев’яні дошки, вкриті воском. Головні інструменти для письма – калам (загострена очеретяна паличка для письма на папірусі чи пергамені) і стиль (паличка з кістки чи металу для письма на воскових табличках, загострена з одного кінця і заокруглена з іншого: одним кінцем писали, другим, загладжуючи віск, виправляли помилки).Папірусний сувій використовувався у єгиптян з 3000г. Дон. Е. по IV - V ст. н. е.., У греків - по Xв. н. е..

Шкіряні та пергаментні сувої з вертикальними і горизонтальними рядками використовувалися в античний період. Щоби зберегти рукописи від пошкоджень і руйнування, їх оздоблювали оправою на ручних верстатах. Кришки робили спочатку з дерева, пізніше з картону, обтягнутого шкірою, а цінні богослужбові примірники оправляли в суцільні металеві оклади з карбуванням. На шкіряних оправах за допомогою особливих нагрітих штампів робили сліпе тиснення. Пізніше застосовували тиснення сріблом, золотом. Кришки оправи з боку обрізу обов’язково мали застібки, котрі боронили блок книги від короблення, проникнення вологи й пилу.

Тільки з появою у Візантії в VІІІ – ІХ ст., дещо раніше, ніж в Західній Європі, паперу, палімпсести помалу втрачають своє значення. Головним інструментом візантійського переписувача був калам – загострена очеретяна паличка, а не пташине перо, як у Західній Європі.Необхідний елемент оформлення візантійської книги – чудова оправа. 3 особливою розкішністю оправляли літургійні книги, використовуючи золото та емаль. Умілі візантійські ювеліри досягали вражаючих успіхів.

На сході, в Індії, книги були з дерев'яних дощечок, скріплених за принципом жалюзі пальмовим листям. (Згадуються в VIв. до. н. е..) Захищали книгу дерев'яні кришки.

В середні віки Книга була рукописною, коштувала неймовірно дорого і була справжнім витвором мистецтва, на її виробництво йшло дуже багато часу.

Книгодрукування з'явилося з винаходом ручного друкарського верстата (преса) ок. 1440г Виробництво книг вийшло на новий рівень.

Паперові книги рано чи пізно зміняться електронними. Переваги очевидні: зручні посилання, підлаштовуватися розмір шрифту, ціла бібліотека на одній флешці, можливість читання в темряві. Є й особливі електронні книги.