Основні етапи розвитку письма.

Історія книги.

Відповіді до екзамену з Історії книги.

Основні етапи розвитку письма.

Письмо — знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних графічних елементів двох вимірів для передавання інформації на віддалі й закріплення її в часі.

Піктографічне (від лат. Pictus — писаний фарбами, намальований і грец. Γράφω — писати) П. — найдавніший тип знакової фіксації мови. За допомогою малюнків (піктограм, тобто зображення на камені, дереві, глині предметів, дій і подій) схематично передавався о. Зміст вислову без відображення мовних особливостей тексту (звуків, слів, їх послідовності і грамат. Форм). Синтет. Характер цього П. відповідав полісинтет. Ладові первісних мов. Піктогр. П. з’явилося, очевидно, тоді, коли люди почали усвідомлювати і виділяти з мовного потоку речення, і остаточно оформилося, вірогідно, в епоху неоліту (8 — 6 тис. до н. е.). Деякі його елементи збереглися до нашого часу (окал., дорожні знаки).

Ідеографічне (від грец. ’ιδέα — думка, ідея і γράφω — писати) П. прийшло на зміну піктографії в 4 — 3 тис. до н. е. у зв’язку з дальшим розвитком людського мислення й мови і набутою ними здатністю до більших абстракцій та поділу мовлення на елементи — слова. Воно передавало окалі. Поняття, втілені в семантиці слова за допомогою усталеного набору зображень або графіч. Символів. Напр., знак, що зображав ногу, міг означати «іти», «ходити», «стояти», «приходити», «приносити» і т. д. (звідси ін. назва цього П. — логографічне від грец. Λόγος — слово і γράφω — пишу). Перехід до ідеогр. П. стимулювався й окал. Поступом (виникненням рабовласн. Держав і потребою писемної документації для різних сфер екон. І культур. Життя). Ідеогр. Системи, мало пов’язані з фонетикою мови, були зручні для старод. Різноетнічних держав і в кожній з них розвивалися самостійно. Найвідоміші з них — давньоєгипетське ієрогліфічне П. (4 тис. до н. е. — 2-а пол. 3 ст. н. е.), шумерський (з 4-3 тис. до н. е.) і окалізова (вавилоно-ассирійський, з серед. З тис. до н. е.) клинопис, який пізніше запозичили хети (бл. 2 тис. до н. е.), урарти (на поч. 1 тис. до н. е.) та ін. народи; китайське ієрогліф. П. (з 2 тис. до н. е.), яке збереглося до нашого часу, П. майя в Центр. Америці (1 тис. н. е.). Не всі старод. Системи ієрогліф. П. розшифровані. Найкраще вивчено П. Єгипту, Месопотамії і Китаю. Логограми, які з часом набули окаліз. Характеру, застосовуються в складі допоміжних підсистем П. і нині (цифри, алгебраїчні й ока. Формульні знаки, дорожні знаки тощо).

З 2 тис. до н. е. почало формуватися складове (силабічне — грец. Συλλαβικός, від συλλαβή — склад) П., в якому кожен графіч. Знак відповідав складові слова. У цій системі П. менше знаків, ніж в ідеографічній, бо різних складів у мовах менше, ніж слів. Детальніше відображення фонет. І грамат. Структури мови у складовому П. досягалося тим, що до багатозначної ідеограми в кожному конкр. Випадку додавалися спец. Знаки, які передавали суто звукові елементи слова в цілому чи його частини, або знаки-детермінативи для уточнення кола понять, до якого належить слово. Такий спосіб П. вже забезпечував досить адекватну фіксацію мовлення і надійне відтворення тексту при читанні, отже, ним могли передаватися будьякі тексти. Складове П. формувалося двома способами: а) окалі. Перетворенням ідеогр. Систем (шумерське і похідні від нього окаліз-вавилонське, еламське, хурритське, хетське, урартське П.), критське (мінойське) лінійне складове П. і П. майя в Центр. Америці; б) шляхом окаліз. Розвитку систем на основі або під впливом ідеогр. П. (кіпрська, біблоська та ін. складові системи). Пізніші системи складового П. виникли з консонантно-звукового П. внаслідок його вокалізації. Найпоширеніші з них системи П. Старод. Індії — брахмі (8 — 7 ст. до н. е.), скоропис кхароштхі (5 ст. до н. е.) та похідне від них складове П., а також ефіопське складове П. Для цих складових систем була характерною відсутність ідеограм, застосування для позначення складів з тотожними голосними або приголосними звуками графічно близьких знаків, що надавало цим системам чіткості й стрункості.

Літерно-звукове (ін. назви — алфавітне, окалізованоне) П., що виявилося найзручнішим, сформувалося значно пізніше за складове, оскільки його виникнення пов’язане з розвиненим умінням людей розкладати мовлення на найпростіші елементи — звуки (фонеми). У цій системі П. кожен графіч. Знак (літера) передає ока. Звук (фонему). Літерно-звукове письмо має два різновиди: консонантно-звуковий (консонантно-фонемографічний) і окалізовано-звуковий (окалізовано-фонемографічний). Консонантно-звукове письмо, в якому знаками позначалися лише приголосні звуки (консонанти), виникло в 2-й пол. 2 тис. до н. е. і закріпилося переважно в тих мовах, де значення коренів слів пов’язане з приголосними звуками (протосинайське, протоханаанське, угаритське, фінікійське, давньоєврейське, арамейське, арабське П. та ін.).