Екологія земноводних Поділля.

Поширення та спосіб життя Як холоднокровні тварини з незахищеними шкірними покривами земноводні поширені здебільшого у вологих тропіках і субтропіках. При просуванні на північ і південь від тропіків, а також у гори кількість видів земноводних зменшується. Амфібії живуть у різних екологічних умовах. Більшість амфібій ведуть напівводний спосіб життя (тритони, саламандри, жаби, джерлянки та ін.). Розмножуються і розвиваються вони у воді; багато з цих тварин і зимують у водоймах. Бурі жаби, ропухи, саламандри після розмноження виходять на сушу і ведуть наземний спосіб життя. Більшість тритонів, зелені жаби зберігають зв'язок із водоймами і після розмноження. Серед земноводних є види, які більшу частину свого життя проводять на деревах. Це переважно жителі вологих тропічних лісів, які і розмножуються на деревах, відкладаючи яйця у дупла та на великі листки, де збирається вода. Наші квакші ведуть деревний спосіб життя, але розмножуються у водоймах. По деревах лазять за допомогою округлих присосок на пальцях, залози яких виділяють липкий секрет [5, 13].

В особливу біологічну групу виділяють амфібій, які ведуть підземний спосіб життя, риючи ходи у вологому грунті та рослинній підстилці. До них належать майже всі безногі амфібії. Серед безхвостих також є види, здатні зариватися глибоко в грунт. Це, наприклад, жаба земляна (часничниця), яка вдень закопується на глибину до 1 м. Багато земноводних використовують грунт для тимчасового перебування [7, 20, 58].

Абіотичні фактори. Хоча амфібії населяють різноманітні біотопи, їх загальне географічне поширення пов’язане із наявністю специфічних життєвих умов. З абіотичних факторів важливе значення для земноводних мають температура, вологість (при виході на сушу), хімізм води та грунту. Земноводні – холоднокровні тварини, тому температура їх тіла та активність залежать від температури навколишнього середовища. Оскільки шкіра земноводних гола вони потребують значної вологості повітря [1, 21].

Тепло – обов’язкова умова існування амфібій. При температурі +7, +8°С для більшості видів уже відбувається оціпеніння, а при температурі –2°С вони гинуть. Низька температура води не сприяє розвитку яєць та личинок. У зв’язку з цим амфібії найбільш багатоманітні та багаточисельні у тропічних областях. По мірі віддалення до полюсів їх видове різноманіття і чисельність зменшується. За Північний полярний круг на незначні відстані переходять трав’яна та гостроморда жаби [3, 90].

Засушливий жаркий клімат несприятливий для життя амфібій. Маючи тонку шкіру, вони втрачають багато вологи із тіла. П. В. Терентьєв (1950) вказує, що якщо жаби висихають швидко, то вони гинуть при втраті 15 % початкової маси тіла, але при повільному висушуванні витримують майже вдвічі більшу втрату маси. (за даними А. Г. Баннікова, квакші – 75%). Верхня температурна межа життєдіяльності для більшості видів жаб сягає +40 °С. Частково від пересихання шкіру захищає слиз. Краще інших засушливі умови переносять ропухи, які ведуть наземний спосіб життя, шкіра ущільнена, зроговіла. Це знижує можливість шкірного дихання, що компенсується збільшенням внутрішньої поверхні легенів. При недостатній вологості навколишнього середовища шкіра цих земноводних вкривається тонкою сухою блискучою плівочкою, яка не пропускає воду [2, 4, 71].

Крім того, пристосувальне значення має також поведінка земноводних: більшість наземних видів активні у присмерку та вночі, коли вологість повітря максимальна. Наприклад ті ж ропухи ведуть нічний спосіб життя, певною мірою уникаючи негативного впливу підвищеної температури повітря у світлий період доби. У зв’язку із цим ропухи поширені і у пустельних областях Середньої Азії, однак лише в оазисах.

Відсоток вологи у повітрі має важливе значення не лише для ефективності дихання, але й для регуляції температури тіла. Про це свідчать такі дані: при температурі повітря +20°С різниця температури тіла і повітря при різній вологості була відмінною у тритонів, жаб та ящірок [66, 90].

Таблиця. 1. 1.