Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 1. Принципи, засоби та методи ФР

Реабілітація – складна соціально-медична проблема, що має кілька основних аспектів. До першого і основного її направлення відноситься відновлення здоров’я постраждалого шляхом проведення комплексного лікування, направленого на максимальне відновлення порушених фізичних функцій організму і розвитку компенсаторних пристроїв.

Не менш важливою задачею реабілітації являється відновлення професіональних навиків на основі максимального розвитку функціональних можливостей організму і використання залишкової працездатності хворого. Кінцевим результатом проведення усесторонньої реабілітації хворого являється його соціальна реінтеграція, пов’язана з працевлаштуванням, матеріально-побутовим забезпеченням, повернення до трудового колективу.

Реабілітації потребують хворі, що страждають захворюваннями серцево-судинної системи, центральної і периферичної нервової системи, психічними розладами, захворюваннями дихального апарату.

Особливо актуальна в зв’язку з часто виникаючими анатомічними і функціональними порушеннями, різко знижується працездатність і нерідко призводячи до інвалідності, проблема реабілітації хворих з наслідками порушень і захворювань опорно-рухового апарату.

Виражені функціональні розлади спостерігаються у хворих після уражень хребта, ампутації кінцівок, різних внутрішньо-суглобних переломів, порушень кисті і пальців, травматичних пленситів.

Із основних принципів, якими керуються при проведенні реабілітації хворих, найбільшого значення має попередження інвалідності шляхом проведення повноцінного лікування основного захворювання і послідуючого відновлювального лікування.

Велике значення має попередня реабілітація методів направлених на відновлення функцій, попередження стійкості інвалідності. Піклування про відновлення функцій ураженого органу і загальної працездатності хворого повинна починатися не після одужання (у порядку так званого долічування), а в процесі проведення лікування основного захворювання.

Наприклад ця мета на даному етапі лікування переломів полегшується внаслідок наявності спеціальних апаратів для компенсації і фіксації кісних обломів, що зберігають функцію суглобів.

Прикладом раніше проведеної медичної реабілітації може бути експрес-протез після ампутації нижніх кінцівок на операційному столі, що дозволяє рано відновити рух нижніх кінцівок і уникнути розвитку у хворих невротичних реакцій.

При лікуванні травматологічних хворих в процесі функціонального відновлення повинен починатися в період іммобілізації травмованих кінцівок.

Ефективність реабілітації хворих підвищуються при комплексному застосуванні засобів медичної реабілітації в поєднанні з іншими засобами, і елементами побутової і професіональної реабілітації, а при лікуванні дітей – носить педагогічних характер.

Комплексне застосування взаємодоповнюючих засобів медичного відновлення забезпечує найбільш повноцінний функціональний результат, необхідний для досягнення реабілітації хворого.

Поєднують лікувальне застосування фізичних вправ, гідрокінезотерапію, масаж, корекцію положенням, рефлексопсихотерапію, препаратотерапію і вплив фізичних факторів.

При цьому головну роль у зв’язку з могутнім патогенетичним характером вплив на функцію різних систем і органів відіграє ЛФК.

Допоміжне значення мають фізичні фактори, рефлексотерапія, прийом ліків (особливо знеболюючих, всмоктуючих, нейростимулюючих, що здійснюють позитивний вплив на діяльність м’язової системи).

Реалізація перелічених принципів можливе лише при активній участі хворого і його зацікавленості, і наявності необхідних умов у вигляді засобів технічної допомоги інвалідам і спеціалізованого обладнання, особливо необхідного при рухових розладах (коляски, мотоколяски).

Всі ці основні принципи можуть бути краще реалізовані в умовах спеціальних закладів для проведення медичної і професіональної реабілітації: відділень і лікарень відновлювального профілю, реабілітаційних центрів. Основною метою реабілітації являються медична реабілітація хворих, тобто найбільш повноцінне відновлення функціональних можливостей різних систем і опорно-рухового апарату, а також розвиток компенсаторних пристроїв, що наближують хворого до умов повсякденного життя, до праці.

В процесі проведення медичної реабілітації, використовується комплекс лікувальних засобів, серед яких найбільшими терапевтичними можливостями при стійких порушеннях функцій внаслідок сильного патогенетичного характеру дії має метод лікування фізичними вправами.

Тому комплекс лікувальних впливів включає перш за все різні види фізичних вправ (лікувальна гімнастика, механотерапія, фізичні вправи у вигляді тренувань у ходьбі, елементи спортивних вправ), потім трудотерапію, масаж, засоби протезування (корсети, протези, апарати, шини), ортопедичні засоби (гіпсові пов’язки, ліжка, витяжки), елементи фізіотерапії і препаратотерапії, а також психотерапію і аутотренінг.

В ході медичної реабілітації розширюються побутові можливості хворих, частково вирішуються задачі соціальної реабілітації хворого.

Друга задача реабілітації – відновлення побутових можливостей хворих із захворюваннями опорно-рухового апарату.

Вона досягається шляхом відновлення: 1) можливостей пересування хворого (за допомогою коляски, палки, апаратів, протезів); 2) можливості самообслуговування і других побутових навиків (приготування їжі, одягання одежі, взуття, вмивання, зачісування, користування ванною, туалетом, побутовими пристроями).

Для тренувань подібних навиків служать спеціально оснащені стенди і квартири.

При стійкій інвалідності проводиться пристосування навколишнього інваліда середовища: сходів (висота сходів, перил), ліфту (стілець), квартири (кухня, ванна кімната, туалет), до його фізичних можливостей.

Третя задача реабілітації – відновлення працездатності, тобто втрачених інвалідом професіональних якостей, шляхом використання і розвитку залишкових функціональних можливостей опорно-рухового апарату.

В наш час ще немає центрів медичної і соціальної реабілітації хворих і інвалідів з фізичними дефектами і спеціальних корпусів при великих лікарнях для проведення медичної реабілітації хворих.

Дефіцит спеціалістів фізичної реабілітації дуже великий, наприклад інструментів по трудотерапії, виконанні фізичних вправ у воді, застосування елементів спорту з відновлювальною метою.

Можливість реабілітації інвалідів з наслідками порушення опорно-рухового апарату може бути ілюстрована групою хворих після ампутації кінцівок.

У центральному інституті протезування і протезовиготовлення м. Києва було оглянуто 1184 хворих після ампутації однієї нижньої кінцівки і 473 хворих після ампутації верхніх кінцівок.

Повернулись до трудової діяльності і працюють 77,5% хворих з односторонньою культою тазу і 86,9% з культою гомілки, 82,6% хворих з культою плеча, 92,9% хворих з односторонньою культою передпліччя, 10% хворих працюють з тимчасовою перервою і 20% не працюють. Серед непрацюючих більшість інвалідів І-ІІ групи (від 70 до 80%).

Значну кількість непрацюючих складають жінки (18% з культами нижніх кінцівок і 5,8% з культами верхніх кінцівок), що виконують всю домашню роботу.

Непрацюючі інваліди з культами двох і трьох кінцівок внаслідок протезування отримали можливість обслуговувати себе самостійно.

До постійної трудової діяльності шляхом проведення комплексної реабілітації вдається повернути до 70% хворих після ампутації кінцівок.

Відомо, що одній із основних задач реабілітації являється прискорення відновлювальних процесів і протезування або зменшення небезпеки інвалідності.

Можна виділити наступні основні принципи реабілітаційного процесу:

1.) використання патогенетично обґрунтованих методів відновлювального лікування;

2.) диференціація задач і направленість загального і спеціального фізичного тренування;

3.) послідовна і рання активізація відновлювального лікування;

4.) комплексність при здійсненні відновлювального лікування;

5.) активна і свідома участь хворого у реабілітаційному процесі.

Для ефективності реабілітації спеціаліст повинен дотримуватись таких принципів:

1. Ранній початок реабілітаційних заходів. Це допомагає швидше відновити функції організму, попередити ускладнення і у випадку розвитку інвалідності – боротися з нею з перших етапів лікування.

2. Безперервність реабілітаційних заходів.Цей принцип лежить в основі ефективності реабілітації, тому, що тільки безперервність і поетапність реабілітаційних процесів є запорукою скорочення часу на лікування, зниження інвалідності і витрат на відновне лікування, довготривале матеріальне утримання інвалідів.

3. Комплексність реабілітаційних заходів. Під керівництвом лікаря, реабілітація проводиться й іншими спеціалістами: соціологом, психологом, педагогом та ін.

4. Індивідуальність реабілітаційних заходів. Реабілітаційні програми складаються індивідуально для кожного пацієнта при цьому враховується: загальноий стан, саме захворювання, вихідний рівень фізичного розвитку, психологічний стан, вік, стать, професія.

5. Необхідність реабілітації у колективі.Проходження реабілітації у колективі собі подібних людей морально підтримує пацієнта, нівелює дискомфорт пов’язаний з наслідками захворювання.

6. Повернення пацієнта до активної праці. Це досягнення основної мети реабілітації, що робить людину матеріально незалежною, морально задоволеною, психічно стійкою, активним учасником громадського життя.

Реабілітацію поділяють на три взаємопов’язаних види:

1. Медична – фундамент реабілітаційного процесу. Від її ефективності залежить використання подальших видів реабілітації, їх тривалість і обсяг. Цей вид реабілітації спрямований на відновлення здоров’я, ліквідацію патологічного процесу, попередження ускладнень, відновлення або часткову компенсацію порушених функцій, протидію інвалідності, підготовку тих, що одужують та інвалідів до побутових і трудових навантажень. У переважній більшості реабілітація завершується у медичних закладах.

Складовою і невід’ємною частиною медичної реабілітації є ФІЗИЧНА реабілітація завданням якої є: мобілізація сил організму, активізація захисних і пристосувальних механізмів, попередження ускладнень, прискорення відновлення функцій різних органів і систем, скорочення термінів клінічного і функціонального відновлення, адаптація до фізичних навантажень, відновлення працездатності.

Одночасно проводиться психологічна підготовка пацієнта до подолання труднощів, пов’язаних з хворобою і можливими наслідками до необхідної перекваліфікації. Ця підготовка передує працетерапії, що починається під час медичної реабілітації.

2. Соціальна або побутова реабілітація – державно-суспільні дії, що спрямовані на повернення людини до активного життя та праці, правовий і матеріальний захист її існування. Відповідними фахівцями проводяться заходи щодо відновлення соціального статусу особи шляхом організації активного способу життя, відновлення послаблених чи втрачених соціальних зв’язків, створення морально-психологічного комфорту у сім’ї і на роботі, забезпечення культурних потреб людини, відпочинку, занять спортом.

Основною метою для важкохворих є розвиток навичок для самообслуговування. У цьому процесі великого значення набуває спільна робота реабілітолога, фахівця з працетерапії та психолога. Своїми діями вони готують пацієнта до користування стандартними або спеціально розробленими пристроями, що полегшують самообслуговування. Розв’язання матеріальних питань юристами, працівниками житлово-комунальної сфери, соціологами дає змогу інваліду зберегти свою особистість і не відчувати себе поза суспільством.

3. Професійна (виробнича) реабілітація – це підготовка пацієнта до праці. Її реалізація залежить від характеру та перебігу хвороби, функціонального стану і фізичної спроможності хворого, його професії, кваліфікації, стажу роботи, посади, умов праці та бажання стати до роботи.

У медичній реабілітації, згідно з рекомендаціями експертів ВООЗ, розрізняють два періоди: лікарняний та післялікарняний, у кожного з них є визначенні етапи. Перший період включає І етап реабілітації – лікарняний (стаціонарний), а післялікарняний період – ІІ етап –поліклінічний або реабілітаційний, санаторний і ІІІ етап – диспансерний.

І етап реабілітації – лікарняний (стаціонарний) – розпочинається у лікарні, де після встановлення діагнозу лікар складає хворому програму реабілітації. Вона містить терапевтичні або хірургічні методи лікування і спрямьвана на ліквідацію чи зменшення активності патологічного процесу, попередження ускладнень, розвиток тимчасових або постійних компенсацій, відновлення функцій органів і систем уражених хворобою, поступову фізичну активізацію пацієнта. На цьому етапі у відновлюючому лікуванні застосовують лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, засоби фізіотерапії, елементи працетерапії. При закінченні цього етапу проводять контроль за фізичним станом пацієнта і подальшу корекцію реабілітаційних заходів.

ІІ етап реабілітації – поліклінічний, або реабілітаційний, санаторний розпочинається після виписки з стаціонару, у поліклініці, реабілітаційному центрі, санаторії в умовах покращення і стабілізації стану пацієнта, при значному розширенні рухової активності. На цьому етапі використовуються всі засоби фізичної реабілітації, проводиться підготовка людини до трудової діяльності, а неповносправні оволодівають пристроями до самообслуговування. На прикінці періоду пацієнти проходять всебічне обстеження в кінці якого дається заключення щодо їх функціональних можливостей і готовності до праці. Людина або повертається на своє робочен місце, або стає до роботи з меншими фізичними й психічними навантаженнями. При значних залишкових функціональних порушеннях і анатомічних дефектах пацієнтам пропонують перекваліфікацію.

ІІІ етап реабілітації – диспансерний. Основною метою цього етапу є нагляд за пацієнтом, підтримка і покращення його фізичного стану і працездатності у процесі життя.

На всіх етапах реабілітації, особливо на ІІ – ІІІ, велику роль відведено роботі психологів, педагогів, соціологів, юристів, спрямованій на адаптацію людини до того стану, у якому вона опинилася, розв’язанню питань професійної працездатності, працевлаштування і т. д. Незалежно від етапу реабілітації з пацієнтами постійно працюють реабілітологи, які коригують програму з врахуванням досягнутого ефекту.

Отже, принципова схема сучасної медичної реабілітації виглядає так: лікарня – поліклініка (реабілітаційний центр, санаторій) – диспансер.

Фізична реабілітація – це застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних чинників у комплексному процесі відновлення здоров’я, фізичного стану та працездатності хворих і неповносправних. Вона є невід’ємною складовою частиною медичної реабілітації і застосовуєть у всіх її періодах і етапах. ЇЇ засобами є: лікувальна фізична культура, лікувальний масаж, фізіотерапія, механотерапія, працетерапія. Призначення засобів фізичної реабілітації, послідовність застосування її форм і методів визначається характером перебігу захворювання, загальним станом хворого, періодом та етапом реабілітації, руховим режимом.

При здійсненні медичної реабілітації необхідно враховувати, що для сучасної людини фізична активність являється необхідною умовою існування, що має не тільки біологічне, але й соціальне значення на всіх етапах онтогенеза.

 


<== предыдущая | следующая ==>
Командные изменения. | Необходимость изучения данного курса

Date: 2016-07-20; view: 286; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию