Схеми широкодіапазонних генераторів

Широкодіапазонні генератори будують із коефіцієнтом перекриття по частоті k_f =2 і більше. У таких генераторах ланцюга зв'язку не послабляють вищі гармоніки в навантаженні, тому транзистори працюють або в режимі класу А (q = 180⁰) без відсічення струму й генератори виконуються по однотактной схемі, або в режимі класу В (q = 90⁰) з відсіченням струму й генератори виконуються за двотактною схемою.

В обох випадках забезпечується досить гармонійна напруга (струм) у резистивний (аперіодичної) навантаженню, тобто на вході наступного каскаду або на виході вихідного каскаду. Одночасно забезпечується лінійність вхідного опору (навантаження на попередній каскад), а також виключається небезпека переходу транзистора в перенапружений режим через паразитний резонанс на частотах вищих гармонік.

У попередніх каскадах, що випливають безпосередньо за збудником передавача, а також у малопотужних перед кінцевих каскадах (до 1...10 Вт) застосовують головним чином однотактные генератори. При відносно простих схемних рішеннях задана широкодиапазонность досягається значним зниженням ККД колекторного ланцюга генератора, оскільки транзистори працюють у режимі класу А.

У цих каскадах використають резистивні схеми без блокувальних дроселів і трансформаторів, що погодять, аналогічні застосовуваним у підсилювачах звукових частот й імпульсних підсилювачів. При виконання генераторів на біполярних транзисторах їх включають за схемою з ЗЕ, де одночасно забезпечується підсилення як по струму, так і по напрузі й тим самим досягається найбільший коефіцієнт підсилення потужності. Включення транзисторів із ЗБ або ЗК доцільно тільки на вході або на виході багато каскадного підсилювача для кращої розв'язки з попереднім або наступним каскадом. Зокрема,

транзистор із ЗБ забезпечує низьке вхідне й велике вихідне опору, а з ЗК - високого й низьке вихідне опору.

Відсутність блокувальних дроселів і трансформаторів значно спрощує конструювання й дозволяє вирішувати питання мікромініатюризації таких підсилювачів.

Відзначимо, що втрати потужності в резисторах від постійних складових струмів і струмів радіочастоти, а також не оптимальні навантажувальні опори, обумовлені безпосередньо вхідним опором транзистора наступного каскаду, при рівнях потужності до 100 мВт і навіть до 1...2 Вт не мають істотного значення.

У каскадах з рівнем потужності вище 1...2 Вт застосовують трансформаторні схеми із включенням транзисторів за схемою з ЗЕ. Можливе включення й за схемою із ЗБ,

оскільки міжкаскадний трансформатор підвищує навантажувальний опір і тому коефіцієнт підсилення по потужності при такому включення буде вище одиниці.

Трансформатори з магнітним зв'язком між обмотками застосовують на частотах до 5...10 МГЦ, в основному каскадах потужністю не більше 1...10 Вт. На більше високих частотах і при більших рівнях потужності, коли генератори виконують на потужних транзисторах з низькими вхідними й навантажувальними опорами (1 і навіть частки Ома), використають трансформатори на лініях.

У перед кінцевих й, головним чином, в кінцевих каскадах потужністю вище 1...10 Вт застосовують двотактні генератори, у яких для підвищення потужності й ККД транзистори працюють із відсіченням струму колектора в режимі класу В (q = 90⁰).

Найбільше просто двотактні генератори виконувати на комплементарних транзисторах, тобто на транзисторах з різним типом (n-p-n і р-n-р) провідності, оскільки відпадає необхідність у фазообертачах на 180 на вході й виході одного із транзисторів. Однак також схеми вимагають двох разнополярных джерел живлення й точного підбора пари комплементарних транзисторів з ідентичними параметрами.

Тому на практиці більше широке застосування знаходять схеми двотактних генераторів із транзисторами одного типу провідності.