Ознаки вільного ринку

Основними ознаками, що визначають суть ринку є:

- доступність для будь-якого споживача всіх товарів, представлених на ринку;

- необмежена кількість конкурентів;

- абсолютно вільний вхід у ринок та вихід з нього;

- повна інформація учасників конкуренції щодо пропозиції, попиту, цін, норм прибутку та ін.;

- свобода реалізації товарів і послуг, вибору товарів споживачем та прий­ня­ття рішень;

- пануючий диктат споживача.

Класифікація ринків

Важливим елементом в теорії ринку є класифікація видів ринку за бага­ть­ма ознаками.

В залежності від ступеня досконалості конкуренції виділяють кілька типів ринкового середовища. Найбільш ідеальним є ринок, на якому панує чиста конкуренція. Це означає, що кількість продавців та покупців настільки велика, що жоден з них не в змозі своїми обсягами попиту чи пропозиції вплинути на ціни рівноваги, які неминуче встановлюються на такому ринку. Саме ціни рівноваги є продуктом не просто ринкового середовища, а й певного типу ринку – ринку чистої конкуренції.

Якщо виробників багато, але кілька з них займають на ринку певного товару провідне становище і диктують ринку свої умови, не забезпечуючи задо­волення всього попиту, маємо монополістичну конкуренцію. В сучасному світі таке явище досить поширене, проте діючі режими ціноутворення не забезпе­чують монополістам широких можливостей нав’язувати свої ціни і одержувати монопольні прибутки.

Особливістю олігополістичного ринкового середовища, олігополії є невели­ка кількість виробників, які завдяки цьому можуть диктувати умови споживачеві, обмежено конкуруючи між собою.

Наявність на ринку одного виробника і багатьох покупців утворює ринок чистої монополії, на якому між собою конкурують лише споживачі. Отже, різні типи ринків з точки зору досконалості конкуренції різною мірою сприяють формуванню ринкових цін як врівноважених цін попиту і пропозиції. Найкраще з цим справляється ринок чистої конкуренції, найгірше – ринок чистої монополії.

З точки зору об’єктів обміну виділяють наступні види ринків:

- валютний ринок;

- ринок цінних паперів (фондовий);

- земельний ринок;

- ринок капіталів;

- ринок робочої сили;

- ринок інформації;

- ринок енергоносіїв;

- ринок матеріальних ресурсів (техніка, обладнання, технологічні та буді­вельні матеріали);

- ринок продовольчих товарів;

- ринок непродовольчих споживчих товарів;

- ринок робіт та послуг;

- страховий ринок.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і лока­ль­ним (місцевим). Національний – це весь внутрішній ринок даної країни, обмеже­ний рамками її кордонів. Регіональний – ринок окремого територіального підроз­ділу (республіки, краю, області, району). Локальний ринок — ринок якоїсь місце­вості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні і локальні ринки на відміну від національного не мають чітко окреслених кордонів, тісно пов’язані між собою.

Для зручності аналізу всі види ринків можуть бути зведені принаймні у чотири економічні утворення:

- ринок товарів і послуг;

- ринок грошей;

- ринок цінних паперів;

- ринок робочої сили.