Особливості прояву ризику в сучасних умовах

Під управлінням ризиками розуміється управління, спрямоване на попередження можливих серйозних ускладнень у ринковій діяльності підприємства або максимально оперативне та ефективне усунення наслідків таких ускладнень, забезпечення стабільного, успішного господарювання.

Також управління ризиками можна визначити як сукупність методів, прийомів і заходів, що дають змогу певною мірою прогнозувати настання ризикованих подій і вживати заходів щодо запобігання їм або зниження негативних наслідків їх настання.

Успішне управління ризиками передбачає врахування таких моментів:

1. Головною метою управління ризиком є забезпечення стійких становища на ринку і фінансового стану підприємства за будь-яких економічних, політичних і соціальних змін у країні;

2. У межах управління ризиком використовують ті управлінські інструменти, які сприяють попередженню можливих ускладнень за оперативного вирішення поточних проблем підприємств;

3. Головне в управлінні ризиками — прискорена і дієва ре­акція на суттєві зміни зовнішнього середовища за допомогою завчасно розроблених альтернативних варіантів.

4. В основі управління ризиками знаходиться процес по­стійних і послідовних інновацій в усіх ланках і сферах дій під­приємства.

Управління ризиками спрямоване на те, щоб навіть під час кризи можливо було задіяти такі управлінські та фінан­сові механізми, які б дали змогу подолати наявні труднощі з найменшими для підприємства втратами. Розвиток ситуації в економіці України на початку 2010 р. засвідчує перманентне наростання ризиків, пов’язаних з кризовими процесами. На вітчизняну економіку продовжують негативно впливати як стагнація світової економіки, так і макроекономічні та валютно-фінансові дисбаланси, які сформувалися в останньому кварталі 2008 року.

З–поміж основних ризиків сучасного етапу фінансово–економічної кризи в Україні, які потребуватимуть першочергової уваги, слід наголосити на таких.

1. Ризик невиконання дохідної частини бюджету, пов’язаний з некоректним прогнозом темпів економічного зростання, закладеним при формуванні бюджету, зниженням прибутків підприємств, значним скороченням імпорту.

2. Ризик «нової хвилі» дестабілізації у банківському секторі, пов’язаний з накопиченням боргів через триваючу стагнацію доходів боржників – як юридичних, так і фізичних осіб. Це не лише блокуватиме кредитні процеси, що знижуватиме внутрішній попит, але й може відновити проблему відпливу з банків депозитів фізичних осіб.

3. Відновлення та поступове нарощування негативного сальдо зовнішньої торгівлі, пов’язане з триваючою стагнацією експорту при високій питомій вазі критичного імпорту. Загостренню цієї проблеми сприяє триваюча з початку 2009 року реальна девальвація гривні. За умов значної зовнішньої заборгованості та труднощів щодо покриття дефіциту по каналах поточних трансфертів та залученням інвестиційних та позичкових ресурсів негативне зовнішньоторговельне сальдо може мати потужний девальваційний вплив.

4. Активізація процесів вивільнення працюючих,пов’язана з розгортанням структурної адаптації підприємств до умов кризи. Це може помітно підвищити рівень безробіття, насамперед – у старопромислових регіонах, які найбільше потерпіли від фінансової кризи та падіння попиту на зовнішніх ринках, що матиме як економічні (звуження споживчого попиту), так і соціальні (падіння доходів, посилення соціальної напруженості) негативні наслідки. Навіть у разі відсутності значних вивільнень, криза перешкоджатиме реалізації концепції «дорогої» робочої сили, яка мала б реалізувати одну з ключових потенційних конкурентних переваг України – високу якість її людського капіталу.

2 тема: