Щодо подолання стресових станів під час військової діяльності

(для сержантського складу)

Стресовий стан (СС) – це реакція психіки людини на подію, яка відбулась або відбувається в його житті. Це можуть бути зміни умов служби, зміна соціального, економічного. політичного становища в країні, особистісні переживання (втрата близьких, розлучення, скрутне матеріальне становище, конфлікти тощо)

Прояви стресового стану:

Фізіологічні прояви:

Головний біль.

Безсоння.

Невизначені болі в області серця, в животі.

Здуття кішківника (гази, метеоризм).

Діарея або закреп.

Сухість шкіри або, навпаки, підвищена жирність шкіри.

Тремтіння рук.

Мерзлякуватість.

Виділення холодного поту.

Емоційні прояви:

Дратівливість.

Часті зміни настрою.

Пригнічений емоційний стан.

Різка зміна звичок.

Уповільнення реакції або, навпаки, прискорення.

Підвищена тривожність.

Нав’язливі думки, слова, дії (як правило, вони пов’язані з екстремальною подією).

Категоричність у висловлюваннях.

Схильність до алкоголізму та наркоманії.

Відсутність бачення власного майбутнього.

Думки про самогубство, спроби самогубства.

Соціальні зміни при СС:

Нелагідність в сім’ї та колективі.

Відмова від колишньої середовища спілкування.

Схильність до сварок.

Замкнутість.

Схильність до прояву агресії стосовно інших людей.

Дії при виявленні СС:

При першої можливості звернутися до офіцера, психолога або медичного працівника!

Потрібно обов’язково розпочати неформальне спілкування з військовослужбовцем, якби відволікаючи його увагу від подразника, який викликав цей стан. Зупинка негативних думок.

Якщо є можливість, перемістити в інше місце перебування.

Дати випити води або чаю (трав’яні чаї).

Дозволити військовослужбовцю емоційно “розрядитись” (проявити накопичені емоції гнів, злість тощо). Якщо він сам цього зробити не може привести його до цього.

Виконати дихальні вправи (наприклад посадити військовослужбовця у зручне положення. Попросити зробити глибокий вдих, затримати дихання на 5 сек. і якби порціями, ривками видихати. Повторити декілька разів).

Не допустити виникнення почуття самотності і занурення в цей стан.

Надати можливість відпочити. Створити умови длям’язового розслаблення.

ПАМ’ЯТКА

щодо подолання стресового стану та посттравматичного стресового розладу (для офіцерського складу)

Стресовий станвиникає у військовослужбовців увідповідь на винятковий фізичний чи психологічний стрес (подразник),що, як правило, проходить протягом годин або днів. Стресом може бути сильне переживання, відчуття підвищеної тривоги за власне життя, здоров’я або близьких членів родини, товаришів по службі.

Симптоми стресового стану:

Емоційні симптоми:

Виникають проблеми із запам’ятовуванням, концентрацією уваги, труднощі в спілкуванні.

Постійне занепокоєння, песимізм, роздратованість, запальність.

Відчуття постійної напруги, нездатність розслабитися, ізоляція.

Часті зміни настрою.

Бурмотіння або емоційне опротестування поставлених завдань, занепокоєння, прояв гніву, ворожість.

Фізичні симптоми:

Відчуття нудоти, запаморочення.

Пронос чи закріп.

Часте сечовиділення.

Стискання щелеп, скреготання зубами.

Швидке серцебиття.

Дрижання рук, ніг або губ.

Дзвін у вухах.

Сухість у роті, ускладнене ковтання.

Безсоння, нічні страхіття.

Поява непоясненої алергічної реакції.

Холодні спітнілі руки, ноги.

Перша допомога при виявленні у військовослужбовця стресового стану:

Потрібно обов’язково розпочати неформальне спілкування з військовослужбовцем, якби відволікаючи його увагу від подразника, який викликав цей стан. Зупинитихід негативних думок.

Якщо є можливість, перемістити військовослужбовця в інше місце перебування.

Виконати дихальні вправи (наприклад посадити військовослужбовця у зручне положення. Попросити зробити глибокий вдих, затримати дихання на 5 сек. і якби порціями, ривками видихати. Повторити декілька разів).

Дати випити води або чай (трав’яні чаї). Можна навіть скористатись легкими заспокійливими засобами – екстракт валеріани по 1-2 таблетки 3 рази на день, корвалол, настоянка валеріани, пустирника, кореня півонії – по 20-30 крапель, 2-4 рази на день, 3-4 тижні, Фітосед, Новопасіт (за приписом лікаря).

Перевірити пульс. Якщо є часте серцебиття покласти під язик корвалол.

Потім можна поспілкуватись з військовослужбовцем про щось позитивне. Попросити згадати якісь приємні моменти з життя. Особливо важливо викликати посмішку!

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає як затяжна реакція на стресову подію або ситуацію виключно загрозливого або катастрофічного характеру, що виходить за рамки повсякденних життєвих ситуацій, які здатні викликати дистрес практично у будь-якої людини.

Симптоми ПТСР (слід зазначити, що симптоми схожі з симптомами стресового стану, але їх прояв відбувається більш гостро та мають затяжний характер!) Поставити діагноз можна тільки через деякий час, не менше ніж через 2-3 тижні.

Емоційні симптоми:

Відчуження від людей, замкнутість, спостерігається якби “ступор”.

Часте немотивоване відчуття тривоги.

Часті зміни настрою.

Прояв в’ялості, слабкості, апатії.

Постійне роздратування, прояв агресивності, невдоволеність.

Фізичні симптоми:

Безсоння, нічні кошмари.

Холоднапітливість без особливої причини.

Больові відчуття в області серця, шлунково-кишкового тракту.

Часті головні болі, запаморочення.

Розлади пам’яті (забування).

Зловживання алкогольними, наркотичними речовинами.

Перша допомога при виявленні у військовослужбовця ПТСР:

Негайно вивести постраждалого із зони ураження.

Забезпечити максимальну безпеку.

Дати випити води, бажано теплої.

Дозволити військовослужбовцю емоційно “розрядитись” (проявити накопичені емоції гнів, злість тощо). Якщо він сам цього зробити не може привести його до цього.

Обов’язково направити для огляду спеціалістів (психологів, медичних працівників).

Якщо всі ці симптоми Ви спостерігаєте у військовослужбовця більше ніж 3 тижня в обов’язковому порядку його потрібно направити у медичний заклад!

Подоланнятапрофілактика стресового стану:

формування навичок у військовослужбовців самодопомоги, для цього потрібно надати загальні знання про поняття “стресовий стан” та основні методи виходу з нього;

формування навичок розслаблення(релаксації) та активізації.

Основні вправи, яким потрібно навчити військовослужбовців

Вправи на дихання:

• Провести дихальний цикл (5-6 вдихів и видихів) використовуючи тільки м’язи живота, грудні м’язи не задіються, грудна клітина залишається нерухомою.

Дана вправа забезпечує повну вентиляцію легенів, що прискорює процес насиченості киснем і поліпшує функціонування всього організму в цілому.

• Зробити декілька переривистих вдихів і видихів, Якби ривками. Почати вдих, використовуючи тільки м’язи живота, як в першій вправі, але при цьому розширити грудну клітину, наповнюючи повітрям легені та закінчити вдих піднімаючи плечі.

Разом з попередньою вправою, ця вправа допомагає забезпечувати організм киснем, а також концентрує увагу і зосередженість на реальності. Ці вправи допомагають відволікти військовослужбовця від стресового фактору, повернуть до реальності та відновити психофізіологічний стан.

• Вправа «Лучник»:

Вихідне положення: ноги на ширині плечей, стопи стоять паралельно одна до однієї, коліна вільні, але не зігнуті. Права рука витягується в сторону паралельно підлозі, пальці зімкнуті і випрямлені, долонь направлена ребром до підлоги. Лівою рукою робиться дія, яка імітує натягування тятиви лука. Основна увага приділяється диханню (воно не повинно зупинятись), постановка голови (шия повинна бути витягнута і підборіддя підняте і повернуто в правийбік) та напруга рук (все виконується в крайній напрузі). Доводячи руку до середини грудної клітини, потрібно скинути напругу, відпустити руки і розслабиться. Повторити вправу в іншу сторону, змінюючи руки.

Вправа поліпшує кровообіг мозку, нормалізує кров’яний тиск, підвищує настрій, поліпшує загальне відчуття.

• Вправа «Килим»:

Вихідне положення: ноги на ширині плечей, стопи паралельні одна одній, коліна трішки зігнуті, корпус тіла розташований вертикально та прямо. Стегна та коліна потрібно напружити, немов Ви хочете розірвати килим, на якому стоїте, на дві частини. Потрібно вправу виконувати декілька разів.

Вправа поліпшує кровообіг нижніх кінцівок та органів малого тазу, покращуєусвідомлення дій, активує швидкість реакцій та інстинктивні дії.

За умови щоденного виконання вправ емоційна атмосфера в підрозділі буде більш стійкою та спокійною. В екстрених випадках військовослужбовці зможуть швидше та ефективніше подолати емоційну напругу.

Методичні рекомендації командирам, офіцерам по роботі з особовим складом, офіцерам – психологам щодо роботи з військовослужбовцями, які перебувають у стані втоми, перевтоми, психологічного (бойового) стресу.

Основною метою офіцерів структур по роботі з особовим складом та офіцерів - психологів при роботі з військовослужбовцями, які перебувають у стані психологічного стресу, отримали психічну травмута стані втоми, перевтоми є забезпечення ефективного процесу перебудови функціональних систем організму і психіки військовослужбовців, сприяння якнайшвидшому відновленню і менш болісному пристосуванню до нових умов і вимог служби.

Для проведення психологічної роботи з зазначеною категорією військовослужбовців здійснюються заходи психологічного супроводження та психологічної реабілітації.

Психологічне супроводження - це комплекс заходів з метою підтримки високих морально-психологічних та психофізіологічних якостей військовослужбовців.

Основні форми та методи психологічного супроводження є:

- психологічна допомога, яка включає психологічне консультування, психотерапію та ін.;

- психопрофілактика, що включає психокорекцію, психодіагностику психічного стану військовослужбовців; психотерапію, як комплексний лікувальний вплив на психіку особистості.

Психологічна консультація проводиться з метою надання людині психологічної допомоги. Під час спеціально організованого спілкування можуть бути актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу особистості із важкої ситуації. Психологічна консультація будується за певним планом, який передбачає виявлення причин виникнення проблеми, шляхів і прийомів її вирішення.

Психологічна корекція передбачає подолання відхилень у поведінці та діяльності військовослужбовця засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповідності вимогам навколишнього соціального середовища, виявлення та подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивацій поведінки, розробки програми, зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.

Психологічна терапія – це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на військовослужбовця для нормалізації його психологічного стану – під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки). У процесі психологічної терапії широко застосовуються техніка аутогенного тренування, методами релаксації, арттерапія (оздоровлення мистецтвом, музикою).

Далі перейдемо до розгляду проблеми психологічної реабілітації.

Психологічна реабілітація – це система медико-психологічних і соціальних заходів, спрямованих на поновлення, корекцію та компенсацію психотравматичних ефектів; створення позитивних мотиваційних настроїв до виконання службової діяльності.

Психологічна реабілітація включає:

- створення умов, які сприятимуть швидкому поверненню психофізіологічної рівноваги у військовослужбовців, які зазнали впливу стресових факторів;

- забезпечення взаємодії воєнних психологів та воєнних медиків щодо надання спеціалізованої допомоги;

- психологічне зняття у військовослужбовцівзайвої напруги, відчуття тривожності;

- психологічне зняття у військовослужбовців стану втоми, перевтоми, який може виникнути після перенесення моральних, фізичних і нервово-психічних перевантажень;

- поновлення у військовослужбовців активності, мобілізація на виконання покладених завдань;

- створення, по можливості, необхідних побутових умов для особового складу, турбота про задоволення його потреб.

Розглянемо типи психічних станів військовослужбовців, які ускладнюють службову діяльність. Вони виявляються у занепокоєні, тривозі, невпевненості, боязні, пригніченості, апатії, які у свою чергу викликають психологічну напруженість, стомленість, стрес. Тому важливо знати причини виникнення психічної напруги, втоми, стресу, страху, характер їх впливу на діяльність військовослужбовця і уміти попереджувати та переборювати їх.

Психічна напруга чинить негативний вплив на військовослужбовця внаслідок мимовільної, переважно емоційної реакції на різноманітні труднощі. Напруженість викликається ситуацією небезпеки, подолання різних перешкод.

Тривалість фактичного чи очікуваного впливу сильних подразників є великим навантаженням на психіку військовослужбовців. Внаслідок чого виникає стан втоми, перевтоми, психічний стрес, і як наслідок психічна травма.

Офіцери по роботі з особовим складом, офіцери-психологи повинні проводити роз’яснювальну роботу серед особового складу з приводу того, що немає нічого надзвичайного в тому, що кожен з військовослужбовців може перебувати у кризовому психоемоційному стані, це нормальна реакція психіки на ненормальну ситуацію.

Всі почуття та реакції є нормальними та природними. Це тільки свідчить про те, що організм функціонує і реагує, використовуючи різні механізми захисту. Усі ми люди. Усі ми реагуємо на речі своїм, тільки нам притаманним чином.

Втома – це стан організму військовослужбовця, викликаний фізичним, психологічним чи розумовим навантаженням, при якому знижується його працездатність та здатність в повній мірі виконувати поставлені завдання.

Під час виникнення стану втоми у військовослужбовця спостерігається:

- погіршення уваги, пам’яті, мислення;

- скованість дій, нерівномірності або хаотичності рухів.

- зниження активності, часто супроводжується підвищеною сонливістю;

- виникає апатія, байдужість до всього навколишнього.

Для зняття невеликої втоми, відновлення працездатності можна здійснювати наступні заходи:

- важливо розслабити, усунути м’язову напругу, для цього потрібно розташувати військовослужбовця у зручне положення на стільці або кріслі, а потім використати заспокоююче дихання (видих у два рази довше вдиху). Не потрібно форсувати дихання, воно повинно бути природнім, вільним. Добре коли це супроводжується спеціально підібраною музикою, яка заспокоює, дозволяє відволіктись. Найбільш підходять для цього ритмічні мелодії в середньому темпі. Краще, якщо будуть переважати низько тональні неголосні звуки, що виконуються м’якозвучними інструментами. Наприклад, “Мелодія” Рубінштейн, серенада “Елізабет” Мендельсон, “Бал в опері”Хойбергер, Замфір. Необхідно також слідкувати за виразом обличчя, яке повинно бути розслабленим. Необхідно перевірити стан голосу, якщо звук голосу не природний, значить є м’язова скованість. Всі ці прийоми можуть бути скомбіновані. Виконуватися вони можуть сидячи, стоячи, під час ходьби в рівномірному темпі.

- забезпечити можливість відпочинку військовослужбовця (здоровий сон, який може супроводжуватись розслаблюючою музикою);

- додаткова вітамінізація, загартування.

Перевтома – це патологічний стан, що розвивається внаслідок хронічної фізичної чи психологічної перенапруги, клінічну картину якого визначають функціональні порушення в центральній нервовій системі.

Стан перевтоми характеризується:

- загальне нездужання;

- порушення діяльності серцево-судинної і нервової систем;

- різка зміна ваги тіла;

- втома;

- дратівливість;

- безсоння;

- провали пам’яті;

- депресія.

Важливим при роботі з військовослужбовцями, які знаходяться в стані втомленості, перевтоми, психічного стресу є виключення впливу факторів негативного впливу.

Загальні рекомендації:

- зупинення чи послаблення інтенсивності дій факторів, що травмують психіку військовослужбовців у бойовій обстановці (виведення військовослужбовців у безпечне місце, ліквідація або усунення джерела травматизації тощо);

- попередження контактів військовослужбовців з деморалізованими особами;

- тверде і постійне управління діями підлеглих, постановка конкретних завдань на продовження виконання бойового завдання;

- суворе дотримання правил техніки безпеки;

- оптимальне чергування різних видів діяльності військовослужбовців, сну, відпочинку тощо.

Сильний вплив на психіку військовослужбовця в бою здійснює “бойовий стрес”, який відчувають усі військовослужбовці, навіть у ході навчань у мирний час. Він, як правило, виявляється у людини, що усвідомлює складність чи небезпеку поставлених перед нею завдань, а також у ході їх виконання.

У бойовій обстановці головні причини психологічного стресу – це загроза життю, відповідальність за виконання завдань, недостатність і невизначеність отриманої інформації, дефіцит часу під час прийняття рішень і здійснення бойових дій, невідповідність рівня військово-професійних навичок потребам, що вимагають умови службової діяльності від військовослужбовця, психологічна непідготовленість до виконання конкретного завдання, невпевненість у надійності зброї та військової техніки, відсутність довіри до командування і чинники ізоляції тощо.

Гостра реакція на стрес (ГРС) розвивається у військовослужбовців у відповідь на винятковий фізичний чи психологічний стрес, що, як правило, проходить протягом годин або днів. Стресом може бути сильне травматичне переживання, включаючи загрозу безпеці або фізичної цілісності військовослужбовця або близьких до нього осіб.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає як відставлена чи затяжна реакція на стресову подію або ситуацію виключно загрозливого або катастрофічного характеру, що може проявитися через місяць після травми або рік чи декілька років.

Основні прояви ГРС, що перешкоджають виконанню службових обов’язків:

1. Стан “оглушення” з деяким звуженням поля свідомості і зниженням уваги.

2. Нездатність адекватно реагувати на зовнішні стимули і дезорієнтування, порушення сприймання часу.

3. Спроба відходу від навколишньої ситуації, ступор, або перевищена збудженість і гіперактивність (наприклад, реакція втечі, паніка, почуття занепокоєння, надмірна полохливість, агресивність).

4. Вегетативні ознаки панічної тривоги (прискорене серцебиття, потіння, почервоніння).

5. Часткова або повна втрата пам’яті.

6. Відчуття безпорадності, розгубленості, приголомшеності, стан депресії.

7. Яскраві спогади про травматичну подію, що нав’язливо повторюються з сильними негативними емоціями.

8. Постійне уникнення думок, почуттів і дій, пов’язаних з травматичними подіями.

9. Суїцидальні наміри або дії, зловживання алкоголем та наркотиками.

10. Різки соціальні зміни, погіршення сімейного стану та взаємовідносин з оточуючими.