Поняття складу злочину та його значення

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ…….5 РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ ТА ОЗНАКИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ………………8 РОЗДІЛ 3. ВИДИ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНУ……………………………………...16 РОЗДІЛ 4. СКЛАД ЗЛОЧИНУ І КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ…………...20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..……22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….23

ВСТУП

Актуальність теми. Прийняття 5 квітня 2001 р. нового Кримінального Кодексу України як важливий етап проведеної в нашій країні правової реформи, ставить перед наукою кримінального права необхідність всебічного дослідження проблем навчання про злочин з метою вироблення науково обгрунтованих рекомендацій із правильного застосування нового Закону, а також подальшого прогнозування нормотворчої діяльності. У зв’язку з цим, безсумнівну актуальність здобуває розробка питань, які пов’язані із вивченням різних за конструкцією складів злочинів, передбачених у КК України, особливо тих одиничних деліктів, що ускладнені за своїм змістом. Оскільки однією з найважливіших і найзмістовніших категорій у кримінальному праві України є склад злочину, за допомогою якого здійснюється нормативне позначення конкретного злочину, опис відповідних елементів й ознак, а також реалізація провідних завдань, без яких неможливе існування галузі кримінального законодавства та доктрини кримінального права.

Досягнення якісно нового стану суспільства в умовах реального суверенітету потребує не лише докорінних перетворень у всіх сферах життя — політиці, економіці, соціальній і духовній, а й подолання негативних явищ, що ще існують на сьогодні. Серед них особливого значення набуває посилення боротьби зі злочинністю і правопорушеннями. Як відомо, питома вага злочинності в останні роки має стійку тенденцію до зростання. В наш час в Україні дуже різко зростає рівень злочинності та збільшується кількість тяжких злочинів. Причинами цього є як політична нестабільність, так і скрутне економічне становище нашої держави. На думку українських науковців-криміналістів, саме економічні проблеми є одним із приводів до вчинення такої великої кількості злочинів на Україні.

Основним в цій процедурі є встановлення у діях злочинця передбаченого кримінальним законом злочину, а точніше складу злочину. Встановлення складу злочину вимагає наявності у працівників правоохоронних органів певних знань та особливостей застосування норм кримінального права. Вивченням особливостей застосування кримінальних норм займається наука кримінального права. Всі дослідження науковців-криміналістів у галузі застосування норм кримінального права складають вчення кримінального права. Вчення про злочин та склад злочину є складовими частинами та найбільш важливими розділами науки кримінального права. Злочин вивчається в Загальній частині кримінального права. Вивчення ознак та елементів злочину має важливе значення для практичного застосування кримінального закону. Вивчення злочину має важливе значення також і для вивчення і розуміння такого розділу курсу кримінального процесу як докази, оскільки ознаки складу злочину входять в предмет доказування по кожній кримінальній справі.

Метою роботи є аналіз поняття, видів та значення складу злочину в кримінальному праві.

Досягненню поставленої мети підпорядковані наступні основні завдання:

— аналіз елементів складу злочину, а саме об’єкта, суб’єкта, об’єктивної та суб’єктивної сторони;

— розгляд значення складу злочину для кримінально-правової кваліфікації;

— з’ясування значення класифікації складів злочинів для визначення моменту закінчення злочину;

Об’єктом роботи є склад злочину як законодавча конструкція, яка становить собою зафіксований в законі абстрактний опис найбільш типових ознак певного виду суспільно небезпечних діянь.

Предметом роботи є склад злочину.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ

Сьогодні у розкритті поняття складу злочину в теорії кримінального права є ціла низка спірних питань, головне з яких є таке: яке загальне явище відображає це поняття? З цього приводу в кримінально-правовій літературі існують три точки зору, кожна з яких заслуговує на увагу. Перша зводиться до того, що склад злочину – це правове поняття, яке становить законодавчу характеристику (модель) злочину, що містить сукупність (систему) юридичних ознак, які характеризують окремі елементи злочину і в сукупності утворюють його склад. Прихильники другої точки зору розглядають склад злочину як соціально-правове явище, факт реального життя – «діяння, що містить у кримінальному законі суттєві ознаки злочину»; бо «сукупність фактів, з якою норма пов’язує кримінально-правові наслідки».

За висловленою останнім часом ще однією точкою зору, склад злочину – це певна теоретична конструкція, наукова абстракція, яку майже кожен автор, який торкається проблеми складу злочину, розуміє і тлумачить по-своєму. Взагалі, у теорії кримінального права термін «склад злочину» вживається у трьох різних значеннях: як законодавча модель злочину певного виду (окремого різновиду такого злочину), яка, по суті, є юридичною конструкцією, за допомогою якої законодавець певний тип суспільно небезпечної поведінки визначає у кримінальному праві як злочин певного виду; для найменування такої конструкції доцільно вживати термін «юридичний склад злочину»; як поєднання юридичних фактів, що має системний характер і є своєрідною «фактичною конструкцією»; тому це означає, що для визнання діяння конкретним злочином потрібна не лише наявність (сукупність) відповідних юридичних фактів, а й певний зв’язок між ними; тому для найменування цього поняття доцільно вживати термін «фактичний склад злочину»; як категорія науки кримінального права, суто теоретична конструкція [1, c. 123].

Відтак визначаючи поняття складу злочину слід враховувати і ступінь конкретизації цього поняття, а отже, вести мову про: 1) загальне вчення про склад злочину як теоретичну конструкцію; 2) склад конкретного злочину, як юридичну конструкцію, зафіксовану в КК України (далі — склад конкретного злочину); 3) склад злочину, як інструмент у кримінально-правовій кваліфікації. Загальне поняття складу злочину не існує як таке у законі, а є результатом узагальнення всіх злочинних діянь і утворює певну модель складу злочину, наділену всіма можливими ознаками, тому В.М, Кудрявцев називає такий склад «максимальною конструкцією».

Склад конкретного злочину являє собою сукупність передбачених кримінальним законом необхідних і достатніх об’єктивних і суб’єктивних ознак визначеного змісту, притаманних саме цьому злочину. Ознаки складу конкретного злочину є необхідними в тому значенні що без них нема складу цього злочину, нема підстав застосування до особи кримінальної відповідальності саме за цей злочин. За відсутності хоча б однієї з таких ознак діяння або ж визнається іншим злочином, або ж не є злочинним [2, c. 234].

Ознаки складу конкретного злочину достатні тому, що нема необхідності встановлювати які-небудь додаткові ознаки, щоб мати підставу для висновку про наявність складу цього злочину, щоб мати підстави застосування кримінальної відповідальності до конкретної особи саме за цей злочин. Визначений зміст ознак складу конкретного злочину означав, що якщо загальний склад злочину це лише перелік ознак, які його утворюють, то у складі конкретного злочину вони наповнюються визначеним змістом. Наприклад, ознакою об’єктивної сторони загального складу злочину є суспільно-небезпечне діяння (будь-яке), ознакою ж об’єктивної сторони (наприклад, убивство) є суспільно небезпечне діяння посягання на життя іншої людини, а не будь яке. Якщо з приводу поняття складу злочину і мають місце розходження в позиціях вчених, та як аксіома приймається те, що його утворюють чотири групи ознак, що називаються у теорії кримінального права елементами складу злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона. Саме за змістом ознак, що утворюють ці елементи, один злочин буде відрізнятися від іншого [3, c. 255].

В науці кримінального права України вчення про склад злочину належить до однієї з центральних проблем, бо наука кримінального права і цілому повинна служити теоретичною основою розвитку і вдосконалення кримінального законодавства, вивчити і узагальнювати практику його застосування, викривати помилки виховувати глибоку повагу до закону, то без перебільшення можна стверджувати, що загальне вчення про склад злочину є теоретичним фундаментом правильної побудови інститутів і норм кримінального права і практики їх застосування, теоретичною основою законності в здійсненні правосуддя в кримінальних справах.

Але не завжди вченню про склад злочину надавалося таке значення. В історичному процесі склад злочину зазнав деяких істотних змін.

До кримінального права цей термін починає входити наприкінці сімнадцятого століття. Першими в його теперішньому значенні, почали використовувати юристи А. Фейербах і Г. Штюбель [4, c. 456].

Отже, слушна, на мій погляд, також позиція, за якою при визначенні поняття складу злочину слід враховувати, що таким поняттям ми оперуємо, коли йдеться про склад злочину як інститут Загальної частини кримінального права, а також у випадку коли йдеться про конкретний злочин (крадіжку, грабіж, тощо).

РОЗДІЛ 2