Сутність та характеристика процесу навчання.

Сутність процесу навчання.

Навчання –цілеспрямований двосторонній процес формування і засвоєння ЗУН і способів пізнавальної діяльності людини.Навчання – процес двосторонній: діяльність учня - учіння і діяльність вчителя – викладання. Навчання виконує центральну функцію в розумовому розвитку і підготовці учнів до праці. („Український педагогічний словник” С.Гончаренко, К.,1997).

Навчання – цілеспрямований процес взаємодії між учителем та учнями з метою їх розвитку, освіти і виховання (Савченко).

Нова стратегія освіти передбачає особистісно – орієнтоване навчання. Сутністю є партнерство всіх учасників навчально – виховного процесу, утвердження ідей гуманізму, стимулювати до творчості і самореалізації як учнів, так і вчителів.

Ознаками навчання є:

- організація засвоєння новими поколіннями накопиченого суспільством соціального досвіду, що вимагає спільної діяльності навчаючих і тих, хто навчається;

- активність навчальної діяльності (інтелектуальної і практичної) суб’єкту навчання.

Засвоїти знання означає оволодіти ними, зробити їх своїми, вміти застосовувати у житті.

Вчитель може навчати безпосередньо, або опосередковано – через систему завдань.

Діяльність вчителя в процесі навчання включає елементи:

- планування своєї діяльності (тематичне і поурочне)

- організація навчальної роботи;

- організація діяльності учнів;

- стимулювання активності учнів;

- здійснення контролю, регулювання, корегування.

- аналіз результатів своєї діяльності.

Діяльність учня в навчальному процесі:

а) Коли протікає під керівництвом вчителя: прийняття навчальних завдань і аналіз дій, запропонованих учителем; здійснення навчальних дій і операцій по розв’язанню поставлених завдань; регулювання навчальної діяльності під впливом контролю вчителя і самоконтролю; аналіз результатів навчальної діяльності.

б) Коли навчальна діяльність здійснюється учнем самостійно: планування або конкретизація завдань навчальної діяльності; планування методів, форм, засобів навчальної діяльності; самоорганізація навчальної діяльності; саморегулювання учнів, самоаналіз результатів навчальної діяльності.

Методологія процесу навчання.

Методологією процесу навчання є наукова теорія пізнання. І пізнання і навчання спричиняються потребами суспільства; і пізнання і навчання здійснюються за схемою: живе споглядання – мислення – практика; Навчання є одним із шляхів процесу пізнання.

Рушійними силами навчального процесу є суперечності:

- між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальними етапами цього процесу, який потребує постійного вдосконалення;

- між досягнутим рівнем знань умінь і навичок і тими знаннями умінь і навичок, які потрібні для вирішення поставлених перед ними завдань;

- між фронтальним викладом матеріалу і індивідуальним характером його засвоєння;

- розумінням матеріалу вчителя і розумінням його учнями;

- між теоретичними знаннями і уміннями використати їх на практиці;

Мистецтво вчителя полягає у виявленні і використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів.

Функції процесу навчання.

Освітня передбачає засвоєння наукових знань, формування спеціальних і загальнонавчальних умінь і навичок. Знання – узагальнюють в собі накопичений досвід людства у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій. Вимоги до знань: повнота, систематичність, усвідомленість, дійовість.

Виховна – сприяти в ході уроку формуванню основних світоглядних ідей; сприяти вирішенню завдань трудового виховання і профорієнтації учнів; сприяти вихованню моральних якостей школярів – естетичних норм, гуманізму, колективізму, активної позиції у навчанні і житті, сприяти формуванню естетичних поглядів і умінь; гігієнічних та фізкультурних умінь та навичок.

Розвивальна – розвиток моторики, пізнавальних психічних процесів, інтелектуальної, вольової, емоційної, мотиваційної сфери.

Реалізація функцій здійснюється: а) використанням змісту навчального матеріалу; б) підбором форм, методів і прийомів навчання; в) організацією порядку і дисципліни на уроці; г) використанням оцінки; д) самою особою вчителя, його поведінкою, ставленням до учнів.

Закономірності навчання

Часткові (конкретні) закономірності стосуються окремих компонентів навчального процесу та проявляються в них. Це:

· дидактичні (змістово-процесуальні закономірності);

· гносеологічні закономірності навчання;

· психологічні закономірності навчання;

· кібернетичні закономірності навчального процесу;

· соціологічні закономірності;

· організаційні закономірності.

Знання цих закономірностей та їх вимог сприяє цілеспрямованості, систематичності, організованості, всебічній забезпеченості, ефективності й оптимальності дидактичного процесу.

Структурні компоненти навчальної діяльності:

Мотиваційний – емоційний мікроклімат, інтелектуальні почуття (почуття незадоволеного досягнутим); контроль і стимулювання; ігрові ситуації.

Змістовий - верхня межа програмових норм, міцні знання, розвивальні завдання, активізуючі запитання, поєднання репродуктивних і творчих знань; система пізнавальних знань випереджувального характеру.

Організаційно – процесуальний

- формування організаційних умінь і навичок (сприймати і точно виконувати вказівки вчителя, включатись в роботу; планувати і контролювати результати; передбачати послідовність;

- формувати систему пошукових умінь;

- стимулювання, здогадки та уяви дітей;

- стимулювання комбінаторних здібностей;

- оволодіння елементарною логічною грамотністю.

Контрольно-оцінний - діагностика ефективності, повноти та глибини засвоєння знань, рівня сформованості умінь і навичок, усвідомлення учнями критеріїв оцінювання успішності протікання навчального процесу і т.ін..

Рефлексивно-коригувальний – усвідомлення учасниками навчально-виховного процесу результативності своїх дій, усвідомлення здобутків і недоліків власної діяльності і внесення відповідних змін у власні навчальні дії та діяльність загалом.