Динаміка рівнів розвитку соціальної толерантності дошкільників за показниками мотиваційно-поведінкового компонента

На завершення необхідно зазначити, що про загальну зміну в усвідомлені дошкільників теми дослідження, ми судили по заключній бесіді, в якій вони висловили свої міркування по всім аспектам виявлених проблем. Дітям були поставлені такі запитання:

1. Кого ти вважаєш хорошою людиною? Чому?

2. Як розумієш слова:,,права людини”, стриманий, ввічливий?

3. Як ти гадаєш, чи можна дітей з твоєї групи вважати стриманими, ввічливими? Чому?

4. Як ти розумієш, що таке людська доброта, людяність?

5. Чи любиш ти гратися, працювати, із дітьми твоєї групи? Чому?

6. Що ти робиш, коли тебе чи твоїх друзів хтось ображає?

7. Назви лагідні, добрі слова, які ти знаєш. Коли ти їх вживаєш?

8. Назви злі, сердиті слова. Чи вживаєш ти їх, в яких випадках?

9. Чи ображав ти кого-небудь із своїх друзів, незнайомих людей, слабших за себе, після чого тобі було соромно?

10. Чи завжди ти ведеш себе так, як хочеться?

Ми не ставили завдання фіксувати відповіді дітей в цифровому еквіваленті, а лиш виявити загальну тенденцію до активності в обговорені даних питань. Під час колективної бесіди у цілому старші дошкільники продемонстрували загальну толерантну установку в своїх висловлюваннях: сформованість уявлень про елементарні правила культурного доброзичливого спілкування та знань про моральні цінності, усвідомлення власної цінності та важливість кожної людини, їх схожість і розрізненість; проявили уміння виділяти і більш-менш об’єктивно оцінювати свої якості, почуття та емоції інших людей; спрямованість на позитивне прийняття і розуміння,,Інших”, на емоційну і практичну підтримку тих, хто потребує її, на безконфліктну взаємодію.

Отримані дані обстеження прикінцевого етапу експерименту за всіма критеріями в цілому зафіксували значне зростання рівнів сформованих толерантних стосунків у дітей старшого дошкільного віку.

Для співставлення отриманих даних ми вдалися до методу порівняльного аналізу, математичної обробки та узагальнення зібраних матеріалів. Середній коефіцієнт отримали шляхом відношення суми отриманих даних за кожним критерієм на їх кількість і зафіксували в таблиці 2.13.

Як видно з таблиці, відбулося значне збільшення показників оптимального рівня вихованості толерантних взаємостосунків, де різниця становить +20,1% дітей старшої дошкільної групи,,Пустунчики”. Зростання відбулося, здебільш, за рахунок якісних змін в дітей із середніми рівнями, які при майстерно організованих педагогічних впливах швидко змінили ситуативні прояви толерантної поведінкових на стабільні відповідні взаємостосунки з оточуючими.

Таблиця 2.13

Порівняльна динаміка рівнів розвитку соціальної толерантності старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти (%)

Більшість з них самостійно добирала способи взаємодії, прогнозуючи розвиток подальшого спілкування, що забезпечувало його успішність. У процесі роботи увага приділялася добору засобів прояву уявлень через вчинок. Тому природне вправляння дітей через гру, спеціально створені ситуації реальної взаємодії, тренінги та обговорення сприяли динамічному і результативному становленню основ толерантних якостей, що і позначилося на кількісній характеристиці оптимального рівня (44,3%, що в абсолютних показниках становить 9 осіб із 20). Цікавим фактом є те, що показники оптимального і середнього рівня експериментального контингенту дуже близькі, у той час як на початковому етапі ці дані різко відрізнялися у бік ситуативного рівня. Це свідчить про те, що у великої частини дітей все таки не сформовані системні толерантні взаємостосунки і необхідно продовжувати розпочату роботу. Зате зафіксовано значне зменшення дітей низького рівня у порівнянні із початковими даними на – 8,5%, залишилось всього 3 дитини із 20. Отже, в результаті проведеної експерементально-дослідницької роботи відбулися якісні та кількісні зміни в рівнях розвитку толерантних взаємостосунків вихованців (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Динаміка рівнів вихованості толерантних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку

Отже, в ході теоретичного пошуку доведено важливість і актуальність досліджуваної проблеми для реалізації гуманістичних ідей формування особистості, що нерозривно пов’язано із вихованням толерантності й наразі вважається одним із важливих завдань сучасної освіти.

Експериментальне дослідження засвідчило, що реалізація сукупності концептуальних підходів та принципів організації виховного процесу, забезпечення відповідних педагогічних умов (а саме: цілеспрямованої і конструктивної взаємодії педагогів та сім’ї з метою створення толерантного виховного середовища, формування відповідного комплексу знань, умінь і навичок у вихованців за допомогою спеціально підібраних форм і методів) сприяли оптимальному вихованню толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми і потребує подальшої експериментальної роботи. Зокрема, вивчення потребують проблеми наступності у вихованні толерантної поведінки дошкільників та молодших школярів, впливу вікових і статевих особливостей на характер толерантних взаємостосунків вихованців тощо.

ВИСНОВКИ

У дипломній роботі здійснено теоретичне узагальнення та інноваційне вирішення проблеми розвитку соціальної толерантності дошкільників в умовах інклюзивної освіти, що знайшло відображення в обґрунтуванні форм і методів роботи.

1. Сучасна епоха, що характеризується глобальними і радикальними змінами у політичній, соціальній, економічній сферах життя суспільства, перебудовою національної системи освіти, потребує нових форм співіснування, за яких агресивність, конфронтація, жорстокість у сучасному світі, повинні поступитися гуманному, толерантному ставленню людей одне до одного, порозумінню і довірі. Особливо, це стосується формування толерантного ставлення суспільства до людей з особливими потребами, яке потрібно формувати у свідомості людини якомога раніше.

Введення інклюзивного виховання і навчання передбачає подолання низки стереотипів та необхідність розробки специфічних механізмів її впровадження. Спільне навчання дітей-інвалідів та,,звичайних” дітей неможливо без толерантного ставлення до особливостей іншої людини, без природного прийняття її, без готовності до створення з нею дружніх, партнерських відносин.

Нами був проаналізований розвиток проблеми соціальної толерантності в психолого-педагогічній літературі, відповідно до якого вона знайшла своє відображення в працях педагогів, психологів, філософів як минулого так і сьогодення. Питання пов’язані із соціальною толерантністю порушувалися у всі часи і є актуальними зараз, адже всі ми хочемо жити в гуманному, толерантному суспільстві, побудованому на порозумінні та довірі.

Також нами був представлений досвід Харківського регіону з розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку. Для нашої системи освіти він є досить цінним, оскільки дає змогу отримати досвід взаєморозуміння, а діти мають можливість подивитися на життя з іншого боку, навчитися допомагати один одному, бути більш відповідальними та толерантними.

2. Ми проаналізували структуру розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку, яка представлена трьома компонентами: пізнавально-когнітивним, критеріями якого є сформовані розуміння і знання про толерантні взаємостосунки із оточуючими; емоційно-ціннісним компонентом, критеріями якого є сформоване толерантне ставлення та ціннісна орієнтація на оточуючих, мотиваційно-поведінковим компонентом, критерії якого відображають сформовані мотиви, вміння та навички дотримуватися толерантних взаємостосунків. Відповідно до критеріїв і їх показників було охарактеризовано три ймовірних рівні (оптимальний, ситуативний та деструктивний) вихованості толерантних взаємостосунків у старших дошкільників.

Проаналізована структура розвитку толерантних взаємостосунків дітей дошкільного віку була покладена в основу діагностики дітей, спрямованої на виявлення їх належності до означених рівнів за кількісними та якісними параметрами.

3. Проведено експериментальне дослідження, метою якого було визначення рівня розвитку соціальної толерантності старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти.

Дослідження проводилося на базі приватного дошкільного навчального закладу,,Щасливе дитинство” міста Хмельницький в старшій групі,,Пустунчики” у кількості 20 чоловік.

Для об’єктивності отриманих результатів завдання експерименту були конкретизовані за трьома напрямами, наведеними нижче.

1. Робота з педагогічним колективом дошкільного закладу:

- аналіз забезпечення педагогічного процесу навчально-методичною літературою та змісту навчально-виховних планів з проблеми формування толерантної поведінки вихованців в умовах інклюзивної освіти.

2. Робота з батьками:

- з’ясування обізнаності батьків про соціальну толерантність;

- аналіз сімейних взаємостосунків та засобів впливу на виховання дитини.

3. Робота з дітьми, яка була спрямована за такими компонентами та їхніми критеріями:

- пізнавально-когнітивний: який рівень обізнаності дітей власне про себе та навколишніх людей, їх можливостей, емоцій, почуттів, вчинків, про моральні норми терпимої, доброзичливої взаємодії між людьми; чи усвідомлює важливість турботливого та чуйного ставлення до тих, хто цього потребує;

- емоційно-ціннісний: чи здатні діти до емпатії, емоційного реагування та оцінювання почуттів, вчинків і позицій інших людей; чи ставляться до навколишніх рівноправно та поступливо;

- мотиваційно-поведінковий: уміння терпимо відстоювати свої позиції; здатність дієво відгукуватися на неприємності і невдачі інших, виявляти великодушність, та безкорисливу турботу.

Результати аналізу забезпечення педагогічного процесу навчально-методичною літературою та змісту навчально-виховних планів з проблеми формування толерантної поведінки вихованців в умовах інклюзивної освіти дають можливість зробити такі висновки: робота з формування толерантних якостей дитини в умовах інклюзивної освіти планується дуже фрагментарно і непослідовно; відсутність програм і розробок щодо досліджуваної проблеми ускладнює вибір змісту, методів, прийомів, форм і способів виховання толерантних якостей у дошкільників в умовах інклюзивної освіти.

Проведене обстеження батьківського колективу дає змогу констатувати такі результати: з одного боку нерозуміння змісту терміну,,соціальна толерантність” і його характеристик, не високий рівень усвідомлення важливості толерантних якостей у дітей, розуміння власної ролі та ролі педагога, як носія виховного процесу у формуванні толерантності дошкільників в умовах інклюзивної освіти, а з іншого – мале бажання розуміти і терпимо взаємодіяти з дітьми.

У ході експерименту були встановлені рівні вихованості толерантних взаємостосунків старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти. Спочатку за кожним показником окремо, а на основі отриманих даних, вирахувано середній коефіцієнт розвитку соціальної толерантності старших дошкільників на констатувальному етапі дослідження.Таким чином, переважна частина вихованців мала ситуативний і деструктивний рівень сформованості толерантних взаємостосунків, що підтвердило актуальність даної проблеми та необхідність її вирішення.

Ми поставили собі за мету розробити зміст та форми роботи, які б адаптували дітей з особливими потребами до умов звичайного освітнього закладу та водночас розвивали б у старших дошкільників таку соціальну якість, як толерантність.

Робота по розвитку соціальної толерантності в дітей старшого дошкільного віку проводилася в трьох напрямках: з педагогами, батьками та дітьми та була спланована нами на один навчальний рік.

У ході роботи з педагогічним колективом були розширені знання з проблеми розвитку соціальної толерантності старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти, проаналізовані форми та методи виховання толерантних взаємостосунків вихованців, набуті навики практичних умінь з організації відповідного навчально-виховного процесу шляхом налагодження толерантних, доброзичливих взаємостосунків та пошуку оптимальних методів і організаційних форм роботи з вихованцями.

Робота з батьками по розвитку соціальної толерантності старших дошкільників включала в себе різні форми та зміст: поради для батьків, консультації, організація інформаційних блоків, батьківські збори, індивідуальні бесіди, консультації.

Зміст та форми роботи по розвитку соціальної толерантності старших дошкільників в умовах інклюзивної освіти розроблялись з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей та були розподілені за вищезгаданими компонентами. До них входили вправи на самопізнання, етичні бесіди та обговорення, ігри-моделювання, ігри-стратегії, корекційні вправи та тренінги, колективні ігри, трудова та творча діяльність тощо.

З метою перевірки ефективності впровадженої роботи, нами було проведено контрольний експеримент, який проводився за тими ж методиками, що і констатувальний.

Отримані дані обстеження прикінцевого етапу експерименту за всіма компонентами та їх критеріями в цілому зафіксували значне зростання рівнів сформованих толерантних стосунків у дітей старшого дошкільного віку.

Відбулося значне збільшення показників оптимального рівня вихованості толерантних взаємостосунків, де різниця між констатувальним та контрольним експериментом становить +20,1% дітей старшої дошкільної групи,,Пустунчики”. Зафіксовано значне зменшення дітей низького рівня у порівнянні із початковими даними на – 8,5%, залишилось всього 3 дитини із 20. Отже, в результаті проведеної експерементально-дослідницької роботи відбулися якісні та кількісні зміни в рівнях розвитку толерантних взаємостосунків вихованців.

Експериментальне дослідження засвідчило, що реалізація спеціально розроблених змісту та форм роботи, які проводилися у єдиному руслі: педагоги – батьки – діти, сприяли оптимальному вихованню толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти. Таким чином, мета реалізована, поставлені завдання виконані.