Теоретичні основи проблеми розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку

Пояснювальна записка

до дипломної роботи

II освітньо-кваліфікаційний рівень,,бакалавр”

на тему: Розвиток соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти

Виконала: студентка 6 курсу, групи ДО-61

напряму підготовки 0101,,Педагогічна

освіта”,

спеціальності 6. 010101,,Дошкільна

освіта”

Керівник: Савіцька Г.І.,

кандидат педагогічних наук, доцент

Рецензент: Гусак М. В.,

завідуюча ПДНЗ,,Щасливе дитинство”

м. Хмельницький

Хмельницький – 2015
ЗМІСТ

СЛОВНИК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………….3

ВСТУП ………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ………………………………………………………………………………….9

1.1. Розвиток соціальної толерантності як психолого-педагогічна проблема……………………………………………………………………………...9

1.2. Структура розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку …………………………………………………………………..18

1.3. Досвід роботи сучасних дошкільних навчальних закладів із розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти…………………………………………………………………28

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ……………………………………………………………………………39

2.1. Визначення рівня розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку …………………………………………………………………..39

2.2. Зміст та форми розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти…………………………………57

2.3. Результати експериментально-дослідницької роботи…………………67

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………75

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….80

ДОДАТКИ …………………………………………………………………….86

СЛОВНИК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. АШЮ – асоційовані школи ЮНЕСКО

2. МОН України – Міністерстово освіти і науки України

3. ООН – Організація Об’єднаних Націй

4. ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури

ВСТУП

Для широкої громадськості ідеї інклюзивної освіти та її впровадження в Україні сьогодні є ще малознайомими. Однак, процес інклюзії в освіті – залучення дітей із особливими потребами та обмеженими можливостями за станом здоров’я до умов загальноосвітніх навчальних закладів – існував в українському суспільстві завжди. Більш інтенсивно і чітко цей процес проявив себе наприкінці дев’яностих років. Саме в цей період спостерігається збільшення кількості дітей із особливими потребами в загальноосвітніх школах. Посилення цих тенденцій відбулося під впливом економічних факторів, і змін, що позначилися в українському суспільстві: спрямування у напрямку демократизації та розповсюдження ідей і принципів рівності на всі сфери суспільного життя. Важливим стимулом для розвитку інклюзивної освіти також стало безпосереднє поширення інформації, ідей, досвіду та практики інклюзії, що мали місце в західних та пострадянських країнах, як серед професійної спільноти, так і серед громадськості. Певний вплив має і загальне погіршення стану здоров’я українських дітей.

За даними Всесвітньої організації здоров’я, лише 20 % народжених дітей умовно вважаються здоровими, інші – або страждають дефектами психофізичного розвитку, або займають стан між здоров’ям і хворобою. Тривалий час основним інститутом виховання дітей з психофізичними вадами були спеціальні школи, орієнтовані на певний недолік. Однією із нових форм навчання дітей з особливими потребами є визнана у багатьох країнах світу інклюзивна освіта, яка забезпечує право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі із наданням їй усіх необхідних для цього умов. Введення інклюзивного виховання і навчання передбачає подолання низки стереотипів та необхідність розробки специфічних механізмів її впровадження. Спільне навчання дітей-інвалідів та,,звичайних” дітей неможливо без толерантного ставлення до особливостей іншої людини, без природного прийняття її, без готовності до створення з нею дружніх, партнерських відносин.

Для вирішення перелічених проблем суспільству необхідно створювати умови для гуманізації освітнього процесу та демократизація стосунків між його учасниками, де в центрі уваги – людина як найвища соціальна цінність, якій буде забезпечуватися повне розкриття її можливостей і здібностей, а пріоритетом стануть загальнолюдські цінності та гармонічні стосунків з навколишнім світом. Втілення в життя гуманістичних ідей нерозривно пов’язана із розвитком та вихованням толерантної особистості. Адже, саме духовно-моральне виховання дітей та молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої і міжкультурної життєдіяльності є найважливішою складовою розвитку українського громадянського суспільства і держави в цілому.

Необхідність виховання толерантних взаємостосунків, як однієї із якостей гуманних міжособистісних стосунків пов’язана з тим, що сьогодні насамперед актуальні цінності і принципи, необхідні для загального виживання і вільного розвитку кожного члена суспільства, тобто стратегії ненасильства, терпимості до чужої позиції, цінностей, культури, ідеології; необхідності до взаємного порозуміння, пошуку компромісів у вирішенні будь-яких питань. І найбільш сприятливим періодом для формування в свідомості людини такої позиції є саме дошкільний вік.

Суспільство постійно закріплює правові підходи до вирішення означених проблем низкою нормативних декларацій та конвенцій: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція ООН про права інвалідів, Декларації про права народів на мир, Конвенція ООН про права дитини, Декларація щодо заходів по ліквідації міжнародного тероризму, Конвенція та Рекомендація ЮНЕСКО про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти і тощо.

Виховання у дусі гуманізму завжди було актуальною проблемою, особливо у дошкільному віці, коли важливо сформувати у дитини базові особистісні моральні якості та поняття, які б ґрунтувалися на позитивній спрямованості на людину. Відтак, у межах одного з проектів Всесвітньої організації з дошкільного виховання у 1982 р. було окреслено такі напрями виховання дошкільників: формування позитивного і дружнього ставлення до навколишнього світу; розвиток самостійності та формування навичок взаємодії з іншими людьми; виховання у дусі діалогу, підготовка до діалогічного спілкування; виховання почуття національної належності; виховання міжнародної солідарності [21, с. 177].

Як бачимо, всі напрями відповідають характеристиці толерантної особистості, що свідчить про важливість цієї проблеми у дошкільній освіті на міжнародному рівні.

Актуальність проблеми виховання терпимості та толерантності в умовах інклюзивної освіти на сьогодні беззаперечна, що відображається у багатьох державних документах і освітніх програмах. Так, Законом України,,Про дошкільну освіту”, Законом України,,Про охорону дитинства”,,,Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні”, програмою розвитку дітей дошкільного віку „Я у світі” визначено, що забезпечення життя, розвитку та захисту прав кожної дитини є обов’язком для держави та суспільства. Проте, досі не сформована єдина концепція та технологія рішення цієї проблеми, відсутня науково обґрунтована система педагогічних методів виховання толерантності у дітей саме дошкільного віку.

Теоретичну основу проблеми склали наступні дослідження: положення філософської і психолого-педагогічної науки про сутність толерантності і гуманізацію виховання (Ш. Амонашвілі, І. Бех, М. Бубер, І. Кант, О. Кононко, В. Лекторський, Дж. Локк, А. Маслоу, М. Мчедлов, К. Роджерс, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, М. Уолцер); формування гуманної поведінки старших дошкільників (Л. Врочинська, Н. Цуканова); особливості становлення у дошкільному віці ціннісного ставлення до однолітків, виховання людяності (Т. Поніманська, Ю. Приходько, Т. Репіна та ін.); специфіка прояву гуманних взаємин дошкільників (Л. Артемова, А. Гончаренко, О. Козлюк, В. Котирло, О. Смірнова, Т. Фасолько та ін.), проблеми морально-етичного та духовного розвитку особистості (І. Бех, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Кисельова, В. Плахтій, О. Сухомлинська, Н. Химич та ін.); виховання толерантних взаємостосунків дітей старшого дошкільноговіку (Н. Скрипник); сучасний погляд на навчання дітей з особливими потребами (І. Родименко); концептуальні аспекти інклюзивної освіти (Н. З. Софій, Ю. М. Найда) та інші. Про важливість виховання толерантності у дошкільників в умовах інклюзивної освіти фрагментарно згадується у працях Г. Зайченко та А. Кравцова.

У науковому доробку низки вчених (Ш. Амонашвілі, А. Асмолов, І. Бех, А. Богуш, О. Коберник, Т. Кравченко, В. Кремень, В. Кузь, В. Маралов, А. Маслоу, Н. Побірченко, О. Пометун, І. Рогальська, В. Сітаров, О. Сухомлинська та ін.) акцентується на необхідності якомога раніше знайомити дітей з гуманістичними поняттями, моральними уявленнями, навчати доброті, виховувати в них відповідні особистісні властивості. Найбільш сензитивним періодом розвитку у цьому плані є дошкільний вік. Саме в цей період у дитини відбувається перехід від егоцентризму до центрації як передумови знаходження свого місця в системі можливих точок зору, встановлення між іншими людьми та власним „Я” системи спільних і взаємних стосунків.

Проте аналіз науково-педагогічних джерел дає нам підстави стверджувати, що проблема розвитку соціальної толерантності дошкільників в умовах інклюзивної освіти досліджена недостатньо, майже відсутні дослідження, спрямовані на обґрунтування наступності у вихованні толерантної поведінки дошкільників та молодших школярів, впливу вікових і статевих особливостей на характер толерантних взаємостосунків вихованців тощо.

Враховуючи актуальність, недостатню розробленість і практичне значення проблеми, обрано тему дослідження ,,Розвиток соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти”.

Об’єкт дослідження: розвиток соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: зміст та форми розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти.

Мета: теоретично обґрунтувати та практично перевірити зміст та форми розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти.

З авдання дослідження:

1. З’ясувати стан розробленості проблеми в психолого-педагогічній літературі та в практиці навчально-виховної роботи дошкільних навчальних закладів.

2. Визначити структуру розвитку соціальної толерантності дітей дошкільного віку.

3. Обґрунтувати і експериментально перевірити зміст та форми розвитку соціальної толерантності дітей старшого дошкільного віку в умовах інклюзивної освіти.

Методи дослідження:

- теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення, класифікація і систематизація теоретичних даних;

- емпіричні – педагогічне спостереження, бесіда, анкетування.

База проведення дослідно-експериментальної роботи. Дослідницьку роботу було проведено у Хмельницькому приватному дошкільному навчальному закладі,,Щасливе дитинство”.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (65 найменувань), 8 додатків на 20 сторінках. Ілюстративний матеріал подано в 13 таблицях та на 4 рисунках. Основний зміст роботи викладено на 79 сторінках, загальний зміст – на 104 сторінках.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ