Черепно-мозкові нерви

Нервові клітини головного мозку з'єднуються з органами, які вони іннервують нервовими волокнами. З мозку у риб виходить 10 пар нервових стовбурів або корінців.
I-а пара — нюховий нерв (nervus olfactorius) відноситься до вісцерально-чутливих; нерв являє собою відростки чутливого епітелію, нюхової порожнини, які, ввійшовши в нюхові частки переднього мозку дають там кінцеві розгалуження, що вступають у зв'язок із дендритами особливих нервових клітин.
ІІ-а пара — зоровий нерв (nervus opticus) сформований аксонами гангліозних нейронів сітківки очного яблука. Під проміжним мозком утворює перехрест (chiasma opticum) і підходить до проміжного мозку. У круглоротих, селахій, ганоїдів і дводишних риб — зоровий перехрест занурений у товщу мозку і ззовні непомітний. У костистих риб обидва нерви утворюють простий перехрест, налягаючи один на одного, але у деяких (оселедцеподібні) один нерв пронизує другий (рис. 370). Зоровий нерв відносяться до соматично-чутливих.
III-я пара — окоруховий нерв (nervus oculomotorius) починається на вентральній поверхні середнього мозку, іннервує три прямі м'язи і нижній косий м'яз ока. Цей нерв, відносяться до соматично-рухових.
IV-a пара — блоковий нерв (nervus trochlearis) починається на межі між середнім мозком і мозочком, іннервує дорсальний косий м'яз ока, належить до соматично-рухових.
V-a пара — трійчастий нерв (nervus trigeminus) відходить збоку мозку, на межі між довгастим мозком і мозочком, дає три великих гілки: очноямкову, верхньощелепну і нижньощелепну. Цей нерв змішаний, оскільки має і рухові і чутливі волокна.
VI-а пара — відвідний нерв (nervus abducens) відходить від вентральної поверхні довгастого мозку, йде в очну ямку.
VII-а пара — лицьовий нерв (nervus facialis) відходить від бічних стінок довгастого мозку, каудально від трійчастого і з ним зв'язаний, розділяється на нерв, що іннервує бічну лінію риб і віддає три гілки, що іннервують відповідні головні частини бічної лінії: надочноямкову, підочну і нижньощелепну. Власне лицьовий нерв дає: піднебінну гілку до слизової оболонки піднебіння (вісцерально-чутлива), чутливі гілки до стінок бризкальця (у хрящових риб) і змішаний під'язиковощелепний нерв, що дає рухові гілки до м'язів вісцеральної ділянки і чутливу гілку до слизової оболонки нижньої щелепи.

Рис. 370. Зоровий перехрест риб (за Відерсгеймом P., 1909 p.): I — більшості видів риб; II — оселедцеподібних
М'язи підвіска, зябрової кришки, опускані нижньої щелепи одержують свої рухові гілки теж від цього нерва.
VІІI-a пара — слуховий нерв (nervus acusticus), підходить із боків до довгастого мозку. Утворений аксонами нейронів спірального вузла слухового апарату. Під мозочком він поділяється на три гілки, що іннервують відповідні частини слухового апарату. Це соматично-чутливий нерв.
ІХ-а пара — язикоглотковий нерв (nervus glossopharyngeus) відходить від бічної стінки довгастого мозку каудальніше слухового нерва; вийшовши з черепа через отвір у бічній потиличній кістці, він йде до глотки, віддаючи гілки: 1) до слизової оболонки піднебіння (вісцерально-чутливий); 2) передзяброву, що йде по передній стінці першої зябрової щілини (вісцерально-чутливий) і 3) зазяброву (змішану), що іннервує мускулатуру першої зябрової дуги.
Х-а пара — блукаючий нерв (nervus vagus), найбільший і довгий у риб, починається з боків довгастого мозку, виходить із черепа через отвори в бічній потиличній кістці і утворює свій ганглій. Він дає дві гілки: бічну, що йде уздовж бічної лінії, і зяброво-кишкову, що іннервує весь зябровий апарат, а також нутрощі (стравохід, шлунок, серце). Нерв змішаний.
Головний мозок риб хоч і не досягає того розвитку, як це спостерігається у вищих хребетних, але являє собою центральний орган, що керує всіма життєвими проявами риб.

Спинний мозок риб

Спинний мозок (рис. 371) у риб являє собою трубку, порожнина якої оточується скупченнями нервових клітин (сіра речовина), тоді як волокна (біла речовина) розташовуються на периферії. У деяких риб спинний мозок не доходить до кінця спинномозкового каналу. Сіра речовина спинного мозку розташовується у певному порядку: у його каудальних частинах розташовуються чутливі клітини, що одержують подразнення, і в краніальних рухові клітини, що відповідають на отримане подразнення. Нейрити, або осьово-циліндричні відростки рухових клітин, із спинного мозку виходять, а відростки чутливих клітин входять у спинний мозок; перші утворюють передні корінці, другі — задні; на кожен хребець приходиться пара передніх і пара задніх корінців, по одному з кожної сторони.
На деякій відстані від спинного мозку передній і задній корінці кожного боку зливаються разом, утворюючи загальний стовбур, на зразок електричного кабелю, де безліч дрібних, ізольованих одне від одного, волокон, що проводять подразнення до спинного мозку, так і від нього до поверхні тіла (до м'язів і ін.) йдуть загальним стовбуром.

Рис. 371. Схема поперечного перерізу спинного мозку та рефлекторної дуги і розповсюдження рефлексу (за Глаголєвим П. О., Іпполітовою В. І., 1956 p.): 1 — вставний нейрон; 2 — вентральна серединна борозна; 3 — вентральний канатик; 4 — спинномозковий канал; 5 — вентральний та 6 — латеральний роги сірої речовини; 7 — латеральний канатик; 8 — дорсальний ріг сірої речовини; 9 — дорсальний канатик; 10 — сіра спайка; 11 — дорсальна серединна борозна; 12 — латеральна дорсальна борозна; 13 — дорсальний корінь; 14 — ефекторний відросток; 15 — тіло рецептрного нейрона; 16 — спинномозковий ганглій; 17 — змішаний нерв; 18 — рецепторний відросток; 19 — рецепторні закінчення; 20 — шкіра; 21 — вентральний корінь; 22 — ефекторні закінчення в м'язах; 23 — латеральна вентральна борозна; 24 — нейрит ефекторного нейрона; 25 — чутливий нейрон; 26 — кора головного мозку; 27 — тіло ефекторного нейрона
Цим досягається велика економія місця. Кількість корінців, що відходять від спинного мозку, залежить від числа хребців. Нейрони спинного мозку вступають у різноманітний зв'язок із сусідніми нейронами, можуть встановлювати по сполучних волокнах зв'язки з ділянками спинного мозку сусідніх хребців до самого головного мозку, можуть мати і безпосередні зв'язки з різними ділянками головного мозку.
Хоча кожен відрізок спинного мозку може іннервувати тільки певну, зв'язану з даним сегментом, ділянку тіла, але завдяки можливості вступати в зв'язок із сусідніми відрізками мозку ефект подразнення може передаватися і туди. У кожен момент хвилі нервового збудження по нервових волокнах приносяться в чутливі клітини спинного мозку, від них через їхні відростки (дендрити) збудження передається руховим клітинам, що і шлють «свої накази» по своїм осьово-циліндричним відростках (нейритам) тому або іншому органові чи м'язові. В міру посилення одержуваних ззовні збуджень, про характер яких було сказано вище, у роботу вводяться все нові апарати; може затихати робота одних, підсилюватися діяльність інших. Словом, поки риба жива, одержувані ззовні подразнення викликають безперервну роботу нервових клітин, що у свою чергу рефлекторним шляхом збуджує діяльність тих або інших органів.
Значення в житті риби спинного мозку стане зрозумілим, якщо згадати, що він іннервує всю поверхню тіла риби і весь великий шар тулубових м'язів, — головного двигуна риби.