Будова отруйних залоз

У деяких риб у епідермісі містяться залози, що виділяють отруту; вони розташовані переважно біля основи шипів або колючих променів плавців. Місцезнаходження пристосувань, що ранять, тісно пов'язане з умовами існування, загальною будовою риб і способами захисту, а іноді і нападу. У деяких випадках клітини, що виділяють отруту, утворюються і функціонують тільки під час розмноження, в інших випадках — постійно. У риб розрізняють три типи отруйних залоз: 1 — одноклітинні залози епідермісу плавцевої колючки; 2 — комплекс одноклітинних залоз епідермісу хвостового шипа (скати); З — компактна багатоклітинна залоза зябрової кришки (рис. 56-57). В інших видів риб у епідермісі біля шипів і колючок утворюється комплекс отруйних клітин (скат-хвостокол). І, нарешті, у багатьох видів отруйні клітини утворюють біля шипів і колючок самостійну багатоклітинну отруйну залозу із сильною отрутою (морський дра-кончик, бородавчатка страшна, морський окунь). Найпримітивніші з них являють собою окремі клітини епідермісу, що містять отруту і розкидані в основі колючок плавців і шипів зябрової кришки.
Шипи на зябрових кришках, можуть бути короткі (морський окунь, скорпена та ін.) і довгі (керчак, морський дракон та ін.). Вони суцільні (більшість риб) або з каналом, як зуби змій (таласофрин) (рис. 58).

Рис. 56. Одноклітинні отруйні залози (А) епідермісу плавцевої колючки (Б) епідермісу хвостового шипа (за Моісєєвим П. А. та ін., 1981 p.): 1 — епідерміс; 2 — слизові клітини; 3 — залозисті отруйні клітини; 4 — шип

Рис. 57. Компактна багатоклітинна отруйна залоза зябрової кришки (за Моісєєвим П. А. та ін., 1981 p.): 1 — отруйна залоза; 2 — шип; 3 — отрута, що виходить назовні; 4 — залозисті клітини; 5 — слизові клітини; 6 — епідерміс; 7 — несправжня вивідна протока; 8 — опорні клітини

Рис. 58. Шипи зябрової кришки, що містять отруйні та слизові залози (за Пігулевським С. В., 1964 p.): I — голова морського окуня; 2 — шип зябрової кришки морського окуня; 3 — шип зябрової кришки морського дракона; 4 — шип зябрової кришки таласофрина

У тому випадку, коли шипи суцільні, отрута в рану від уколу попадає завдяки тиску тканин жертви на отруйну залозу, що оточує шип. Тоді ж, коли шип або сама залоза мають канал, отрута з залози видавлюється її футляром.
Самі шипи є частиною зябрової або предзябрової кришок у вигляді гострих виростів. Вони кісткові, плоскі, як і зяброва кришка, овальні або (рідше) круглі в поперечному перерізі. Обламані шипи через деякий час відновлюються.
Що стосується плавцевих променів — колючок, то вони досить різноманітні. Промені можуть бути короткі (ауха або китайський окунь) і дуже довгі (крилатка), прямі і вигнуті, тонкі і товсті. Вони можуть бути гладкими (більшість неотруйних колючеперих риб), жолобуватими, одно- і двобічно зубчастими. Жолобуваті промені, у свою чергу, бувають з неглибокими і глибокими борознами (рис. 59). Іноді основа шипів має особливий замикаючий пристрій, подібно тому, що має місце у скорпен та інших видів.
Цей пристрій, являє свого роду замок, що щільно входить у отвір основи променя у вигляді клину і тримає його досить міцно. Такі пристосування є у багатьох видів отруйних риб (рис. 60).
На відміну від зябрових шипів, плавцеві промені ніколи не бувають плоскими такою мірою як перші. При розгляді їх на поперечному перерізі видно, що борознисті промені можуть мати дві поздовжні виїмки, розташовані одна проти одної (морський окунь) (рис. 61).

Рис. 59. Різні типи променів плавців риб (за Пігулевським С. В., 1964 p.): 1 — гладкий, 2 — жолобуватий, 3 — зубчастий, 4 — двобічно зубчастий
У ската-хвостокола, завдяки перетворенню спинного плавця (на хвості) у знаряддя захисту, від нього залишився тільки один шип. Шип хвостоколів досягає 10 см і більше у довжину у залежності від величини самого ската. Він являє собою двобічну пилку з гострим списоподібним наконечником (рис. 62-63). Ззовні шип вкритий епідермісом, під яким
у борознах лежать довгі тяжі отруйних залоз. Однак цих залоз немає ні в основі шипа, ні на його списоподібній верхівці.
Шип дуже щільно сидить на хвості і при невдалих ударах може обламатися, але не випасти. Обламані шипи звичайно відновлюються. При уколі отрута по жолобу шипа надходить у рану і викликає гострий біль, сильний набряк, озноб, нудоту і блювоту, а в деяких випадках настає смерть.
Найсильніша отрута виробляється в отруйних залозах бородавчатки страшної. Вона руйнує еритроцити, уражає нервову систему і приводить до паралічу. При попаданні отрути в кров незабаром настає смерть.

Рис. 61. Промінь-колючка спинного плавця морського окуня (за Пігулевським С. В., 1964 p.): I — борозни променя; 2 — тяжі отруйних залоз; всі інші тканини видалені

Що стосується будови отруйних залоз, то в деяких риб вони побудовані досить примітивно. Це група простих одноклітинних залоз, що не мають вивідної протоки. Отруйна залоза являє собою веретеноподібне тіло, що складається із секреторних клітин і покрита ззовні епітеліальною тканиною.
У інших же риб, отруйна залоза побудована складніше. Вона також має веретеноподібну форму, але верхній кінець залози сильно витягнутий і перетворений у канал, що бере початок у самій залозі. Цей канал є вивідною протокою отруйного секрету залози. Він відкривається недалеко від вістря променя (рис. 64-65).
Така будова отрутної залози другого типу, наприклад у боро-давчатника.
Нарешті, залози третього типу представляють собою більш досконалу організацію утворень подібного роду в риб. Залози в цих риб дуже великі. їхня протока, що починається в самій залозі, переходить далі в канал, що проходить усередині кісткового шипа. Отруйні залози третього типу мають місце, наприклад, в американського таласофрина.

Рис. 63. Поперечний переріз шипа хвостокола або морського кота (за Пігулевським С. В., 1964 p.): 1 — слизові залози; 2 — отруйні залози

Рис. 64. Спинний промінь бородавчатника (за Пігулевським С. В., 1964 p.) з отруйною залозою у формі двох крупних валиків.

Кількість і розташування колючих та отруйних шипів у риб досить різноманітні.

Риб, що мають спеціалізований отруйний апарат, називають отрутоносіями, а риб з отруйними органами і тканинами — отруйними. Найотруйнішими вважаються риби з ряду зростнощелепних, в яких у гонадах, печінці, кишечнику, шкірі міститься нейротоксин (тетро-дотоксин), здатний викликати швидку смерть, тому що він у 10 разів токсичніший отрути кураре. М'ясо ж цих риб їстівне і у деяких країнах (Японія) дуже цінується, що нерідко приводить до смертельних отруєнь.

Рис. 65. Схема отруйного апарату бородавчатника (за Пігулевським С. В., 1964 p.): I — прикріплююча коннектива отруйної залози; 2 — отруйна залоза; 3 — промінь спинного плавця; 4 — протока отруйної залози; 5 — отвір протоки