Охорона прав на комерційні таємниці

Згідно розпорядження КМУ від 5 листопада 2008 р. N 1404-р було схвалено концепцію проекту Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю". В ній надається визначення проблеми, на розв'язання якої спрямовано законопроект. Комерційна таємниця як сукупність відомостей технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру становить значний економічний інтерес для її власника, що провадить господарську діяльність в умовах конкуренції. Забезпечення належного правового регулювання відносин, пов'язаних з охороною комерційної таємниці, є важливим завданням в рамках реалізації державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму. На сьогодні законодавство з питань комерційної таємниці не систематизовано. Відносини, пов'язані з охороною комерційної таємниці, регулюються нормативно-правовими актами, що належать до різних галузей права, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України "Про інформацію", "Про науково-технічну інформацію", "Про захист від недобросовісної конкуренції", і визначають лише загальні засади правового регулювання таких відносин. Метою Концепції є визначення шляхів регулювання на законодавчому рівні відносин, пов'язаних з охороною комерційної таємниці. Комерційна таємниця виконує важливу функцію в забезпеченні конкурентоздатної діяльності. Тому правовласник, безумовно, має право на захист її від неправомірного використання. Але не зважаючи на високу і безупинно зростаючу значимість цього об’єкта інтелектуальної власності, відсутня його пряма правова охорона. Перш за все потрібно визначитись із сутністю й поняттям комерційної таємниці. Уже сама назва терміну вказує на те, що це є різновид інформації з особливим (комерційним) статусом. Відповідно до Закону України «Про інформацію» інформація за режимом доступу до неї поділяється на відкриту та обмежену. Тому при визначені правової природи комерційної таємниці доцільно просто зазначити, що вона є різновидом інформації з обмеженим доступом. До основних ознак комерційної інформації належать: − Комерційна цінність. − Обмеженість. Інформація, що становить комерційну таємницю, має бути невідомою для третіх осіб, інакше вона просто втратить свою цінність; − Захищеність. Суб’єкт, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю, має вживати заходів для обмеження вільного доступу до цієї інформації; − Законність. Інформація, що становить комерційну таємницю, має бути одержаною її власником на законних підставах. Такий перелік ознак можна виділити, аналізуючи визначення комерційної таємниці, наданих чинними Цивільним та Господарським кодексами України, та сутність комерційної таємниці. Кожна ознака комерційної таємниці відіграє важливу роль, оскільки відповідно до ст. 508 Цивільного кодексу України термін чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується терміном існування сукупності ознак комерційної таємниці. Отже, комерційна таємниця – це різновид інформації з обмеженим доступом, що має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а її власник вживає відповідних заходів для збереження її конфіденційності. Сьогодні, у чинному законодавстві України визначено лише перелік інформації, яка за будь-яких обставин не може бути комерційною інформацією. Комерційну таємницю не становлять: − установчі документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

− інформація за всіма встановленими формами державної звітності; − дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів; − відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також про наявність вільних робочих місць;

− документи про сплату податків і обов’язкових платежів; − інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків; − документи про платоспроможність; − відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю; − відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню. Таким чином, власнику надається право самостійно визначити належну йому інформацію комерційною таємницею. При цьому власник має врахувати ознаки, що притаманні інформації, яка є комерційною таємницею, та обмеження, встановлені Переліком.

Стаття 32 Конституції України встановлює заборону збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, за виключеннями прямо передбачених законом. Зазначену норму конкретизовано в ряді інших нормативно-правових актів. Відповідно до положень Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду для захисту права на комерційну таємницю. У цьому випадку підставою для позову буде ст. 432 Цивільного кодексу України.