Основні положення Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа). Зміст освіти в сучасній школі. Державний стандарт середньої загальноосвітньої школи.

Концепція складається з таких частин:

1. мета, завдання і засади діяльності школи (розвиток і саморозвиток школярів на основі повнішого використання внутрішнього потенціалу особистості, всебічний розвиток особистості, формування наукового світогляду, школа має бути єдиною і варіативною, демократичною, світською);

2. структура 12-річної школи (чотирирічна початкова школа, основна школа 5-9 класи, старша школа 10-12 класи);

3. зміст загальної середньої освіти (перехід на особистісні орієнтовані технології, українознавча спрямованість, сучасний зміст, посилюється практична й виховне спрямування мовно-літературної освіти, реалізація оздоровчої функції школи, інформатизація школи, зростаюча роль варіативного компонента - у старшій школі до 35%, пробільність навчання);

4. навчально-виховний процес (диференціація і індивідуалізація, концентроване вивчення окремих предметів: поточний, тематичний, підсумковий контроль, державна підсумкова атестація;

5. середня загальноосвітня школа в системі безперервної освіти (додержує наступність з дошкільною освітою, створює підгрунття для загальнонаукової і допрофесійної підготовки, різні шляхи здобування середньої освіти – спецшколи, гімназії, ліцеї, колегіуми та ін.;

6. управління загальноосвітньою школою (органи громадського самоврядування, педагогічна рада поряд з традиційними методичними об’єднаннями розвиток тимчасових творчих груп, кафедр, циклових комісій, перехід до стратегічного цільового управління через узгодження власних функцій директора з функціями підлеглих: школам надається право формувати власні кошти за рахунок прибутків від господарської діяльності.

7. підготовка вчителів і його професійне вдосконалення домінантною стає підготовка вчителя-вихователя, вчитель повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, форм навчання тощо).

Зміст освіти полягає у забезпеченні передання ва освоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури з метою його розвитку. Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства (завданням всебічного розвитку людини), забезпечувати високу наукову і практичну значущість н7авчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи).

Державний компонент розробляє Міністерство освіти і науки України. На нього припадає 80% навч. часу, з яких 35% - суспільно-гуманітарні дисципліни, 25% природничо-математичних, 16% оздоровчо-трудових, 5% естетичних наук.

Шкільний компонент – 20,1%від усього навч часу, він враховує регіональні особливості і умови, в яких працює школа.

28. Поняття про методи, прийоми виховання. Методи формування свідомості особистості.

Метод - це шлях, спосіб досягнення передбаченої мети.

Прийом виховання – елемент методу виховання, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації.

Засоби виховання – вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі.

Методи виховання - це шляхи і способи спільної взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей. Виховання особистості пов'язане насамперед із процесом формування свідомості особистості. Свідомість - найвищий рівень психічного відображення дійсності, властивий лише людині, як суспільне історичній істоті. Свідомість виступає як сукупність чуттєвих і розумових образів, які безпосередньо змінюються і опосередковано виникають перед суб'єктом у "його внутрішньому" досвіді і передують його практичній діяльності. Вплив на свідомість - це вплив на розум і почуття людини з метою формування в неї позитивних якостей.

Основні методи впливу на свідомість особистості: бесіда; методи дискусійного характеру; переконання, навіювання; метод прикладу. Бесіда - метод, за допомогою якого відбувається процес спілкування, є джерелом взаємовідносин між об'єктом і суб'єктом виховання. Задача: привернути учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя І на цій основі формувати у школярів відповідне ставлення до навколишньої дійсності. Основоположними в бесіді мають бути факти, які розкривають соціальний, моральний чи естетичний зміст суспільного життя. Бесіди бувають: фронтальні, групові, індивідуальні, прогнозуючі і непередбачувані. Лекція - це розгорнутий і організований в доступну форму систематичний виклад суті тієї чи іншої проблеми (краще сприймають учні старшого шкільного віку). Переконливість доказів та аргументів, обґрунтованість та композиційна чіткість, справжній пафос, живе і доброзичливе слово вчителя сприяє емоційному впливу лекції. Дискусія - це метод, за допомогою якого здійснюється групове обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом зіставлення різних думок. Дискусії притаманні: чіткість мети, бездоганна компетентність, науковий підхід до проблеми, що обговорюється, повага до аргументів противника, водночас обгрунтована, послідовна критика позицій опонента. Переваги: координує думки окремих осіб; стимулює учасників чітко і точно формулювати свої думки; помітними стають помилки в мисленні; удосконалює вдалі прийоми дискутування; допомагає з'ясувати власну позицію; в результаті обміну досягти всебічного об'ємного бачення предмета обговорення. Диспут - обговорення будь-якого питання, проблеми з метою правильного його розв'язання. Підвиди: диспут-лекція, диспут-конференція, диспут-дискусія. Передбачає зіткнення різних, часто строго протилежних точок зору.

Переконання, навіювання, метод прикладу. Ушинський: "на переконання можна діяти тільки переконанням".

Слово – основа. Вплив на розум, почуття людини з метою формування

29. Розвиток виховання і формування особистості.Школяр, рушійні сили та фактори роз витку його особистості.

Виховання – цілеспрямований спеціально організований процес взаємодії вихователя та вихованців з метою формування позитивних якостей та властивостей особистості.

Розвиток – це процес та результат якісних та кількісних змін, які відбуваються з людиною від народження до смерті під дією зовнішніх та внутрішніх факторів (середовище, спадковість, активність, виховання)