Фоpмені елементи крові

Формені елементи крові риб подані трьома групами клітин: еритроцитами, лейкоцитами і тромбоцитами.

Еритроцити

Еритроцити у рибовальної форми і мають ядро. Вони становлять 40% від об'єму крові. Гематокрит – співвідношення між об'ємом плазми та формених елементів крові риб коливається в межах 5,2 – 21,4 в акул до 50 – 60 % у тунців. У риб, які культивуються, він коливається у межах 20 – 40 %. Кількість еритроцитів у костистих риб коливається в межах 0,8 – 3,5 млн/мм³. Еритропоез у риб завершується в периферичній крові, у зв'язку із чим у ній звичайно є деяка кількість незрілих клітин. За ступінню зрілості клітини еритроїдного ряду, за Н. Т. Івановою вони поділяються на еритробласти, пронормобласти, базофільні, поліхроматофільні й оксифільні нормобласти і зрілі еритроцити.

Звичайно в крові риб у невеликій кількості зустрічаються еритропластиди - невеликі округлі частки цитоплазми, що відокремилися від еритроцитів, а також еритроцити, що дегенерують, із ядром, що ділиться надвоє і цитоплазмою.

В міру дозрівання еритроцитів хроматин у ядрі ущільнюється, цитоплазма із базофільної стає рожевою, а форма клітин із округлої - овальною. На ультрамікроскопічному рівні виявлено, що в зрілих еритроцитів хроматин у ядрі щільно упакований, мітохондрії дуже багаточисельні, у крайовій зоні значна кількість мікротрубочок, є апарат Гольджі і гладенький ендоплазматичний ретикулум. В міру дозрівання еритроцитів кількість полірибосом у цитоплазмі знижується, а об'єм еритроцитів, вміст і концентрація в них гемоглобіну зростають.

При захворюванні риб у них в крові з'являється велика кількість незрілих еритроцитів, збільшується частка клітин із дегенеративними змінами, порушується морфологія еритроцитів.

Головна функція еритроцитів – транспорт кисню і, частково, вуглекислого газу. Вони спроможні також транспортувати амінокислоти. Тривалість життя еритроцитів може бути більше року, і це залежить, певне, від інтенсивності їхнього функціонування.

Розміри еритроцитів досить специфічні для різних видів риб. У коропа вони мають розмір 11,0*8,2 мкм (двохрічки) і 12,3*8,9 мкм (3 – 4-річки). Розміри еритроцитів осетра – 16,75*14,00 мкм, севрюги – 12,40*11,07 мкм, білого амура – 12,94*9,86 мкм. У білого товстолобика вони мають більш овальну форму і менше еритроцитів коропа. У буфало вони дещо більші за розмірами. Об'єм еритроцита коропа в середньому дорівнює 150 – 300 мкм³, у білого та строкатого товстолобиків об'єм еритроцита біля 200 мкм³, а у буфало біля 300 мкм³.

Таблиця 8.4. Гематокрит крові риб

Велике значення для діагностики захворювань має швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), яка залежить насамперед від властивостей білків плазми та заряду мембрани еритроцитів. В нормі вона складає – у ляща 3,3 мм/ год, у лососей 5,5, у коропа 1,5 – 4,0 мм/ год і дещо підвищується у хворих риб..

Визначення співвідношення старих, зрілих і молодих форм еритроцитів можна проводити методом кислотних еритрограм. Їхня усталеність до гемолітика (HCl) різна і їх можна розділити на три фракції - із зниженою, середньою і підвищеною усталеністю, що відповідає старим, зрілим і молодим формам еритроцитів. За екстремальних умов відбувається інтенсифікація еритропоезу, що може бути визначена за допомогою цього методу. Ці показники можна також визначити непрямим методом, визначаючи осмотичну усталеність або резистентність еритроцитів (ОРЕ). У осетрових цей показник коливається між 0,16 – 0,26% розчину хлориду натрію.

Таблиця 8.5. Вміст еритроцитів у крові деяких видів риб

Таблиця 5.6. Зміна вмісту еритроцитів та гемоглобіну у цьоголіток коропа протягом року (за Головіною і Тромбицьким, 1989)