Мал. 6.4. Схема електричного органа скату

I, II, III, IV – електричні нерви: а – дихальний отвір, в – черепний хрящ; с – електричні частки; д – положення зябрової дуги

Електричний орган складається зі стовпчиків пластинок (електропластинок), які у електричного ската розташовані дорсовентрально, а у електричного вугра вздовж тіла (мал. 6.4). У електричного ската кожний орган містить приблизно 45 стовпчиків по 400 пластинок у кожному. У електричного вугра біля 70 стовпчиків, і в кожному із них більш 6000 пластинок. Електропластинки в кожному стовпчику сполучені послідовно, стовпчики – паралельно. Електропластинки в ембріогенезі розвиваються із електробластів, схожих на саркобласти, із яких розвиваються м'язові клітини. Довгасті багатоядерні клітини ростуть у латеральному напрямку, і збільшення числа ядер відбувається на периферії клітини. Одна поверхня звичайно електронегативна, із нею контактують синапси нервової системи, інша часто буває складчастою. Деякі електропластинки являють собою змінені м'язові волокна, інші – змінені кінцеві нервові пластинки. Під час розряду електричної риби, кожний орган дає серію імпульсів, зазвичай 3 – 5, іноді 20 – 30. У електричного вугра імпульси мають постійну амплітуду, тривалістю біля 2,5 мс. У електричного ската кожний імпульс у серії може продовжуватися 3 – 5 мс.

Окремі імпульси в електричного вугра досягають за розімкнутому ланцюзі 600 В, а під час короткого замикання дають струм до 1 А. Максимальна напруга іноді перевершує 100 В. Розряд електричного ската звичайно має величину20-30, іноді 50 В, що в морській воді викликає струм у декілька ампер. Більш висока напруга в електричного вугра обумовлена більшою висотою стовпчика пластинок і пов'язана із прісноводним середовищем існування; морські електричного ската,оскільки вони розряджаються в морській воді, можуть розвити велику потужність за більш низькій напрузі і більш коротких стовпчиках.

Введення електродів у електропластинку електричного вугра між іннервованою і неіннервованою поверхнями реєструє потенціал спокою величиною 90 мВ (негативна внутрішня частина пластинки). Під час розряду електропластинки поверхня, що іннервується, змінює полярність на обернену в 60 мВ, а потенціал неіннервованої не змінюється. Таким чином, ці дві послідовно сполучені поверхні дають загальний клітинний потенціал у 150 мВ. Електропластинки електричного вугра схожі на посмуговані м'язові волокна. Іннервована сторона містить подібні моторним кінцевим пластинкам синаптичні ділянки, що чергуються із мембраною, яка генерує спайки. У електричного ската, що живе у берегів Африки, збудливими є обидві поверхні електропластинок – іннервована і неіннервована, але амплітуди їхніх потенціалів різні, а під час збудженні неіннервована поверхня стає електронегативною стосовно іннервованої.

У електричного ската потенціал спокою складає 40 – 50 мВ, потенціал дії 55 – 60 мВ, тобто є невеличкий овершут стосовно іннервованої поверхні. Тривалість спайка при 8° С дорівнює 3,5 – 4 мс. Електричний орган збуджується тільки через нерв; пряма стимуляція збудження не викликає.