Відділи аналізаторів і їхня характеристика

Рецептор (recipio-приймати)

Класифікація

1. За відстанню, із якого діє подразник:

1.1 контактні;

1.2 дистантні

2. За положенням:

3. Екстеро-

4. Інтеро-

4.1. Вісцеро-

4.2. Пропріорецептори.

5. За фізичною природою подразника.

6. За походженням.

За своєю морфологічною будовою і функціональною організацією рецептори розділяють на первинночутливі (первинні) і вторинночутливі (вторинні).

У первинних рецепторах сприйняття і трансформація енергії подразника в енергію збудження відбувається в самому чутливому (сенсорному) нейроні. До первинних рецепторів відносять нюхові, тактильні і пропріоцептивні. У первинних рецепторах під дією подразника змінюється проникність мембрани для іонів натрію і виникає місцевий процес початкової деполяризації – утворюється рецепторний, або генераторний, потенціал. Якщо генераторний потенціал досягає визначеного граничного рівня, то в аферентному нервовому волокні, що є продовженням первинного рецептора, утворюється потенціал дії.

У вторинних рецепторах між подразником і чутливим нейроном розташовані високоспеціалізовані рецепторні клітини, тобто сенсорний нейрон збуджується не безпосередньо, а через рецепторну клітину. До вторинночутливих рецепторів належать рецептори смаку, зору, слуху, вестибулярного апарату.

У вторинних рецепторах процеси трансформації здійснюються в рецепторній клітині, де і виникає рецепторний потенціал. Під впливом рецепторного потенціалу із рецепторної клітини виділяються кванти медіатора, що діють на нервові закінчення чутливого нейрона і викликають у них локальні електричні відповіді – постсинаптичний потенціал, який називають генераторним потенціалом. Якщо останній генераторний потенціал деполяризує мембрану нервового волокна, в останньому утворюються імпульси збудження. У вторинних рецепторах локальна деполяризація виникає двічі: у рецепторній клітині й у сенсорному нейроні.

Властивості рецепторів:

1. Специфічність (модальність). Око сприймає подразники, до сприйняття яких вони пристосовані (адекватні) при силі - палички при впливі на них одного кванта, а колбочки – 5 – 7 квантів. Сила неадекватних подразників повинна бути на 10⁹ – 10¹⁰ порядків вище.

2. Чутливість. Для кожного аналізатора є свій поріг відчуття. Наприклад, для зорового рецептора сила порогового подразника 10^-17 – 10^-18Вт, а для тактильних рецепторів мінімальна сила механічного подразника – 10^-4 Вт.

3. Адаптація– звикання (пристосування) до визначених подразників.

4. Сенсибілізація – підвищення збудливості під впливом багаторазових подразників.

5. Контрастність – одно і теж відчуття може бути різної інтенсивності за зміни відповідних умов. Так, відчуття слабкого звуку значно сильніше за повної тиші.

6. Відтворення послідовних образів. Ця властивість виявляється в тому,.що відповідні образи, звуки та інші відчуття продовжуються після припинення дії подразника. Тобто переривисті подразнення трансформуються в неперервне відчуття.

Аналізатори складаються із трьох частин:

1. Рецептор. В усіх аналізаторах відбувається утворення рецепторного потенціалу і кодування інформації, тобто перетворення у визначену систему сигналів. Сигнал може бути, може не бути (закон «усе чи нічого») отже, передача ведеться за допомогою бінарного коду. Сила подразника перетворюється в частоту нервових імпульсів.

2. Нерв (провідна частина) – інформаційний канал. Пропускна можливість такого каналу визначається максимальною кількістю інформації, що може передаватися по ньому за одиницю часу. Максимальна швидкість передачі інформації – 120 м/с, мінімальна – 1– 2 м/с.

3. Мозкова частина аналізатора (сенсорної системи). Центри, які розташовані у різних відділах головного мозку, забезпечують аналіз всієї інформації, яка надходить від рецепторів.

Для швидкої і своєчасної реєстрації зовнішніх факторів у риб є набір функціонально різноманітних органів сприйняття, знання про які в останні десятиліття істотно поповнені. Крім традиційно відомих органів чуття (зору, слуху, нюху, смаку і дотику), у риб є термо-, баро-, і електрорецепція.