Основні правила мистецтва переконування.

Перше правило (правило Гомера): “черговість аргументів, які наводяться, впливає на їхню переконливість. Найбільш переконливим є такий порядок аргументів: сильні - середні – один найсильніший”.

Друге правило (правило Сократа): “Для отримання позитивного результату з важливого для вас питання поставте його на третє місце, а перед ним поставте співрозмовнику два короткі, прості для нього запитання, на які він без труднощів дасть позитивну відповідь”.

Правило третє (правило Паскаля). “Не заганяйте співрозмовника в кут. Дайте йому можливість зберегти свою гідність, адже аніщо так не роззброює, як умови почесної капітуляції”.

Правило четверте гласить: “Переконливість аргументів значно залежить від іміджу та статусу того, хто переконує”. Очевидно, що саме професіоналізм надає такого високого статусу, причому в процесі боротьби думок вирішальне значення може мати одна, але головна для даного випадку, складова статусу.

Правило п’яте інтерпретується так: “Не заганяйте себе в кут, не знижуйте свій статус”. Невпевнена поведінка, “самовбивчий” початок розмови автоматично знижують статус.

Правило шосте повчає: “Не принижуйте статусу співрозмовника”. Зазначимо, що будь-який вияв неповаги і зневаги до співрозмовника, принижуючи його статус, підсвідомо викликає у нього негативну реакцію.

Правило сьоме стверджує: “До аргументів приємного нам співрозмовника ми ставимося поблажливо, а до аргументів неприємного - з пересторогою”. Це правило, тісно переплітаючись із психологічними особливостями людини, перегукується з одним із правил ведення ділової розмови, а саме: створити атмосферу взаємної довіри.

Правило восьме звучить таким чином: “Бажаючи переконати, починайте не з того, що вас розділяє, а з того, в чому ви згодні з опонентом”'. Нехай це навіть другорядні обставини у висловлюваннях співрозмовника. У разі, коли ви повністю ні з чим не згодні зі своїм співрозмовником, хоча б подякуйте йому за чіткість викладу своєї позиції та за його цікаву точку зору.

Правило дев’яте радить: “Проявіть емпатію”. Розуміння емоційного стану співрозмовника дозволяє не лише краще його зрозуміти, але й уявити хід його думок.

Правило десяте гласить: “Будьте гарним слухачем”. Це - запорука успіху спілкування, адже ніколи неможливо переконати співрозмовника, коли не розумієш ходу його думок.

Правило одинадцяте повчає: “Перевіряйте, чи ви правильно розумієте співрозмовника”. Аналіз спорів показує, що в багатьох випадках опоненти просто по-різному розуміють предмет дискусії.

Правило дванадцяте попереджає: “Уникайте конфліктогенів”. Ними виступають слова, дії, які можуть призвести до конфлікту.

Тринадцяте правило радить: “Слідкуйте за мімікою, жестами та позами своїми та співрозмовника”.

5. Презентація. Різновиди усної презентації. Рекомендації щодо проведення презентації-доповіді.

Презентація – повідомлення, що містить нову ідею, її пояснення, свіжу інформацію, демонструє матеріал для подальшого обговорення та усвідомлення.

Презентація, власне, є різновидом монологічного підготовленого мовлення.

Виділяють два різновиди усної презентації: презентацію-доповідь і презентацію-рекламу.

Для кожного з видів презентації необхідним є виконання певних мовленнєвих дій, що поділяються на: рецептивно-репродуктивний, репродуктивно-продуктивний та продуктивний етапи.

Специфіка презентації полягає в тому, що це монологічне висловлювання має комунікативний напрямок.

Презентація-доповідь має містити інформацію про стан процесу в тій галузі, якій вона присвячена,

чітке формулювання теми, огляд ситуації, про яку йдеться, висновки, запрошення до співпраці, декодування візуальної інформації.

Рекомендації щодо тактики публічного мовлення, яких бажано дотримуватися, щоб повністю донести до аудиторії матеріал, що презентується, підтримувати інтерес до змісту презентації-доповіді, ефективно використовувати наочні засоби:

. перед презентаціею слід підготувати все аудіо- і відеообладнання;

. дуже важливо спланувати і продумати перші хвилини презентації-доповіді до найменших деталей; слова, якими починається доповідь, мають звучати впевнено і переконливо;

. не слід робити довгий і нудний вступ; вже на початку презентації треба зробити принаймні одне яскраве повідомлення;

. інформація має бути лаконічною: не будуйте занадто довгі речення, заздалегідь обмірковуйте паузи, щоб зробити промову виразнішою;

. звертаючись до слухачів, намагайтеся дати їм зрозуміти, що у вас багато спільного, концентруйте увагу на тих проблемах, що турбують вашу аудиторію;

. ставтесь до слухачів як до рівних;

. під час презентації важливу роль відіграють візуальні засоби, але не слід їх переоцінювати; коментуйте їх чітко і коротко;

. зазвичай, готуючись до презентації, доповідач згадує поведінку відомих публічних промовців і в чомусь намагається їм наслідувати, але слід пам’ятати, що копіювання навіть найкращих публічних промовців не має сенсу. Будьте самим собою, не робіть нічого, що виглядало б неприродним для

вашої особи;

. зверніть увагу, чи ставлять вам запитання після презентації, оскільки запитання є показником справжнього інтересу аудиторії до повідомлення;

. обов’язково будьте уважними і давайте детальні відповіді на запитання;

. коли презентація наближається до завершення, говоріть повільніше,

огляньте аудиторію і останні слова вимовте повільно і чітко. Зробіть паузу, всміхніться й подякуйте присутніх за увагу.

Дотримуючись вищезазначених рекомендацій, презентатор зможе привернути увагу до проблеми, якій присвячена презентація, зацікавити аудиторію, що сприятиме кращому розумінню матеріалу, і спонукатиме до подальших пошуків інформації у даному напрямку.