Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Я.А.Коменський – основоположник наукової педагогіки („ Велика дидактика”).Народився в 1592р. в м. Нівніце (Південна Моравія) в сім’ї мірошника, члена громади „Чеських братів”. В 1618 році община „чеських братів” призначає Коменського пастирем-проповідником в м. Фульнеці (Північна Моравія) і одночасно ректором братської школи. За час життя і діяльності в Перові і Фульнеці Коменський отримав досвід роботи з дітьми в школі, що в значній мірі обумовило багатство і різноманітність його педагогічного вчення. Цей період діяльності великого педагога можна вважати одним з найвизначніших в становленні його педагогічного кредо, яке стало в подальшому основою його наукового вчення. Спочатку він вів педагогічну роботу в гімназії „братів”: викладав у старших класах суспільствознавчі предмети та фізику, а потім став ректором цієї гімназії (1635). В 1642 році йому доручають посаду секретаря ради старійшин. У ці роки він активно працює над головною працею свого життя – „Великою дидактикою”, роботу над якою завершує в 1632р. Коменський розробив періодизацію і систему шкільної освіти. Все життя дитини він розбив на чотири вікових періоди по 6 років кожному. Для кожного періоду пропонується своя школа: дитинство – від народжено до 6-ти років-материнська школа, отроцтво – від 6-ти до 12-ти років – школа рідної мови, юність – від 12-ти до 18-ти років – латинська школа чи гімназія, змужнілість – від 18-ти до 24-х років-академія чи університет. Коменський висуває в своїх роботах принцип природо відповідності, згідно з яким в навчальному процесі необхідно враховувати вікові особливості дитини. Говорячи про виховання людяності в людині, Коменський виділяє чотири основних доброчесності: мудрість, поміркованість, мужність і справедливість. Педагог підкреслює, що людина не народжується з моральними якостями – вони у неї виховуються на протязі всього життя; моральність пов’язана з вихованням мудрості і любові до неї в учнів. Підручники Коменського містили в собі повний навчальний матеріал, вони були в той самий час короткими, в них не було нічого зайвого, щоб відвертало увагу людей від основної теми. Матеріал був розташований послідовно, в певній системі, викладений посильною для учнів мовою. У „Великій дидактиці” Коменський не тільки розробив чітку систему виховання і виховання, але й розкрив суть основних її принципів, таких як: свідомість і активність; послідовність і систематичність знань; міцне оволодіння знаннями і навичками. Великий дидакт вимагав, щоб навчання починалось не з словесного тлумачення речі, а з спостережень над ними, при чому буде краще якщо речі будуть в натуральному вигляді, а якщо ні, то необхідно замінити їх моделями, зображеннями, малюнками.
4. Принципи виховання як відображення закономірностей виховного процесу. Характеристика принципів національного виховання. Принцип – основополагаючі керівні ідеї, вимоги (правила), на основі яких потрібно здійснювати процес виховання для підвищення його ефективності. принципи виховання: 1) природні, 2) соціальні, 3) духовні. 1. Принцип природовідповідності: здійснювати розвиток дитини відповідно до вікових та індивідуальних природних сил та зачатків (обгрунтовано Коменським, Песталоцці, Дістервергом до Ушинського та Сухомлинського). Ідеї (за Духновичем): саморозвитку; вдосконалення людини; визнання того факту, що у всіх людей і в кожної зокрема закладено природні задатки; впевненість, що розвиток дитини відбувається за певними законами; вимогу вивчати вікові та індивідуальні особливості дитини; вимогу враховувати природні особливості дітей. Принцип індивідуалізації виховного процесу, єдності виховання і самовиховання. Цей принцип є похідним від принципу природовідповідності. Пізнання світу "на дотик" використання природних факторів у процесі формування особистості. Принцип різновіковості (А.С. Макаренко) - передача досвіду старших поколінь молодшим. 2. Соціальні умови - школа. Принцип соціалізації -"входження" дитини в суспільство. Принцип гуманізації та демократизації (будує стиль взаємин). Забезпечує сприятливий мікроклімат, співпрацю педагогів і школярів, старших і молодших дітей. Принцип наступності і спадковості поколінь -кожне покоління ніби стоїть на плечах попереднього. Принцип родинно-шкільної гармонії - педагогізація сім'ї, громадськості, одна із провідних функцій школи). Принцип цілісності процесу виховання - досягнення цілісності на основі комплексу школа -сім'я - громадськість. 3. Принцип народності - народознавчий підхід до здійснення виховного процесу. Принцип науковості - формування наукового світогляду на основі сучасних досягнень науки і техніки. Принцип культуровідповідності - враховувати рівень розвитку окремої людини і рівень культури, на якому перебуває народ Принцип європеїзму - звернення до джерел класики, науково-мистецьких досягнень європейських народів, шедеврів світового мистецтва, духовних надбань і цінностей всіх поколінь. Принципи: цілеспрямованість, зв’язок з життям, єдність свідомості і поведінки, виховання в праці, вих-ня в колективі, повага до особист. з розумною вимогливістю, індивідуальний підхід, єдність вимог школи, сім’ї, громадськості, наступність, системність, систематичність, вкл у різні види д-ті, стимул активності у організ д-ті. Характеристика принципів національного виховання Націон. вих.-я- це вих.-ня дітей та молоді на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях, обрядах, багатовіковій виховній спадщині. Мета його: набуття молод поколінням соц. досвіду, успад-ня дух-их надбань Уюнароду, досягнення високої культури міжнац. взаємин, форкання у молоді незал. від національності особистісних рис громадянина У. держави, розвиненої духовності фіз.. досконалості, моральностї,худ-естетичної, правової, трудової,екологічної культури.Ця мета э науковим обгрунтованим держ стандартом, закрыпленим к законах України. Фундаментальні Принципи; народность, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізація, демократизація,безперервність,іетнізація, диференціація та індивідуал вих. процесу; систематичність і варіативність його форм і методів 5 Мета, зміст, форми, методика морального виховання. Проблеми морального виховання у Сухомлинського "Народження громадянина", "Серце віддаю дітям". Етика – це філософська наука, об’єктом якої є мораль. Мораль - це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності людини, які регулюють взаємовідносини людей з метою збереження певної соц. цілісності. Моральне виховання - це цілеспрямована діяльність по формуванню в учнів системи моральних почуттів, оцінок, відносин, що є керівництвом до дії. Мета. Розкриває вимоги моралі та об’єктивно цілісний характер її змісту. Завдання: залучення молоді до багатств народної культури; формування морального досвіду; формування моральної свідомості, почуттів і поведінки. Зміст передбачає формування певних моральних відносин: до суспільства (виховання національної свідомості і самосвідомості, причетності до України, її народу); до людини (любов і повага до старших, до родини, любов до ближнього), до пращ (повага до праці, до людей праці); до природи, до екології (любов до рослин, тварин, розглядати природу як національне багатство); до себе (формування самосвідомості, совісті, чесності). Форми, інформаційно-масові (лекції, дискусії, диспути, вечори); дійово-практичні (трудові бригади, акції милосердя); синтетичні (клуби, КВК, театри); індивідуальні (консультації, співбесіди). Методи, репродуктивні; привчання і вправи; проблемно-ситуативні; стимулювання і гальмування. Норми моральності – вимоги суспільства до поведінки людей в певних типових ситуаціях. Конкретизуються ці норми у § Моральних цінностях – Одна з форм виявлення моралі. Тобто ставлення суспільства до абсолютних, соц.,громадських цінностей. § Моральному ідеалі – вираження вимог суспільства до людей у вигляді конкретного образу морально-досконалої людини. § принципах – Одна з форм мор. свідомості, в якій найбільш узагальнено виражено мор. вимоги. § переконаннях – Пережиті та узагальнені моральні принципи та норми. Шляхи мор. вих. § В сімї § засоби мас. ін форм § позашкільні заклали освіти § самоосвіта та самових.
|